Справа № 296/3758/25
1-кс/296/1831/25
Іменем України
10 квітня 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання cт. слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024060000000826 від 15.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
1.1. 10.04.2025 слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором ОСОБА_4 звернулась до Корольовського районного суду міста Житомира з клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/4 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 753482918101).
1.2. Вказується, що ГУНП в Житомирській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024060000000826 від 15.11.2024 за підозрою ОСОБА_5 у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
1.3. Посилаючись на те, що санкція ч. 3 ст. 332 КК України у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 у вигляді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на певний строк з конфіскацію майна, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду можливого покарання, слідчий вказував на необхідність у накладанні арешту на майно, яке перебуває у приватні власності підозрюваного.
ІІ. ПРОЦЕДУРА
2.1. Фіксація під час розгляду клопотання за допомогою технічних засобів не здійснювалась на підставі частини 4 статті 107 КПК.
2.2. Слідчий ОСОБА_3 надіслав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_5 у судове засідання не викликався на підставі частини 2 статті 172 КПК, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
ІІІ. НОРМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
Стаття 170. Накладення арешту на майно
1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. […]
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
[...]3) конфіскації майна як виду покарання.
[...]6. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного [..] за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна [...].
Стаття 173. Вирішення питання про арешт майна
1. Слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. [...]
2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
[...]3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу) [...].
ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ
4.1. Встановлено, що СУ ГУНП в Житомирській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024060000000826 від 15.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
4.2. Клопотання слідчого про арешт майна підозрюваного ОСОБА_5 обґрунтовувалось необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК.
4.3. До клопотання долучено: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12024060000000826 від 15.11.2024; копію повідомлення від 18.02.2025 про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, Інформаційну довідку з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно №421959063 від 09.04.2025; копію паспорту громадянина України та картки платника податків на ім"я ОСОБА_5 , копію протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 18.02.2025, у якому останній у поряду ст. 63 Конституції України відмовився від надання показань та підписання документів.
4.4. За правилами пункту 3 частини 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання слідчий суддя повинен перевірити наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
4.5. Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
4.6. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 п.1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (O'Hara v. United Kingdom, п. 34).
4.7. Слід зазначити, що наявність "обґрунтованість підозри" визначається через (і) питання права, тобто підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого кримінальним законом та (іі) питання факту, тобто стороною обвинувачення має бути доведені обставини, які викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.
4.8. Стандарт доказування наявності "обґрунтованої підозри" вважається досягнутим, якщо надані стороною обвинувачення докази на підтвердження існування фактів є достатніми аби переконати стороннього спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
4.9. Так, відповідно до повідомлення про підозру від 18.02.2025 вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що останній за попередньою змовою з Особою, перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_2 , у ході особистої зустрічі із залученою до конфіденційного співробітництва особою ОСОБА_6 , повідомив останньому про можливість перетину державного кордону України ним, як громадянином України, на період воєнного стану, тимчасово обмеженим у праві на виїзд за кордон, шляхом організації виготовлення документів про непридатність до військової служби в Збройних Силах України за станом здоров'я (наявність захворювання, фізичні або психічні вади, порушення зору або слуху, алергічні реакції та інші), а також непридатності до військової служби, шляхом визначення під час медичного огляду військо-лікарською комісією, та подальшим виключенням з військового обліку територіального центру комплектування та соціальної підтримки, через непридатність до військової служби за станом здоров'я, та надалі в сприянні у виготовленні та передачі останньому необхідного пакету документів, які є засобом для усунення перешкоди для незаконного перетину державного кордону України, за грошову винагороду йому та Особі в сумі, еквівалентній 20 000 доларів США.
У подальшому, за версією слідства, 18.02.2025 ОСОБА_6 під час особистої зустрічі в салоні автомобіля Volkswagen Polo р.н. НОМЕР_1 , на виконання вказівки ОСОБА_5 , передав останньому грошові кошти в сумі еквівалентній 20000 дол. США, в якості винагороди за організацію та виготовлення документів про непридатність до військової служби в збройних силах України за станом здоров'я та подальшим виключенням з військового обліку ТЦК та СП.
4.10. Слідчий суддя звертає увагу, що письмове повідомлення від 18.02.2025 про підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України саме по собі не може свідчити про обґрунтованість підозри, оскільки будь-яких доказів на підтвердження наявності обставин, які б вказували на причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, слідчим до клопотання не надано.
4.11. Враховуючи, слідчим не доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що є умовою sine qua non для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна на підставі пункту 3 частини 2 статті 170 КПК, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про арешт майно, що належить підозрюваному ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 131, 132, 170-173, 376 Кримінального процесуального кодексу України,
1. У задоволенні клопотання cтаршого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 про арешт майна підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024060000000826 від 15.11.2024, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідчий суддя ОСОБА_7