19 грудня 2007 р.
№ 2-29/1237.1-2006(2-17/9829.2-2007)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Полякова Б.М.
суддів:
Катеринчук Л.Й. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємства «Депал», м. Сімферополь
на постанову
та ухвалу
Господарського суду АР Крим від 05.09.2005
господарського суду АР Крим від 21.03.2006
у справі
господарського суду
№ 2-29/1237.1-2006
АР Крим
за заявою
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
до
Приватного підприємства «Депал», м. Сімферополь
про
визнання банкрутом
в судовому засіданні взяли участь представники :
від ініціюючого кредитора
не з'явились
від боржника
Попович И.Я. (дов. від 01.10.2007)
ДПІ у м. Сімферополі (далі -ініціюючий кредитор) звернулась до господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство приватного підприємства «Депал»(далі -боржника) в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону).
Постановою господарського суду АР Крим від 05.09.2005 боржника було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою від 21.03.2006 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства боржника та припинено провадження у справі.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою та прийнятою у справі постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив зазначені ухвалу та постанову суду першої інстанції скасувати, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону), пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу та постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 1 Закону грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а боржник це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Отже, чинним законодавством про банкрутство передбачено можливість порушення провадження у справі відсутнього боржника за умови наявності існуючої заборгованості перед ініціюючим кредитором будь-якого розміру.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, зокрема, провадження у справі про банкрутство суб'єкта господарювання не може бути порушено ініціюючим кредитором за відсутності у нього певного розміру кредиторських вимог (або фактичної наявності кредиторських вимог у випадках порушення провадження у справі за спрощеною процедурою).
Матеріалами справи підтверджується порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою за заявою ініціюючого кредитора (податкового органу) з грошовими вимогами на суму 104,17грн., як щодо відсутнього боржника в порядку статті 52 Закону, прийняття постанови про визнання банкрутом 05.09.2005 року та затвердження 21.03.2006 року звіту ліквідатора, без участі боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором наявність податкового боргу на суму 104, 17 грн. обґрунтовувалась звітом «Розрахунок сплати єдиного податку малого підприємства - юридичною особою»за 3 квартал 2004 року від 14.10.2004 (т.1 а.с. 29).
04.12.2006 до господарського суду звернувся боржник із заявою про перегляд ухвали господарського суду АР Крим від 21.03.2006 за нововиявленими обставинами, мотивуючи тим, що на момент звернення кредитора з заявою про визнання боржника банкрутом, у останнього заборгованості по сплаті єдиного податку не було. При цьому керівник ліквідованого боржника надав докази, що сума, яка була вказана у звіті «Розрахунок сплати єдиного податку малого підприємства - юридичною особою» за 3 квартал 2004 - перерахована з розрахункового рахунку боржника в АКБ «ЧББР»м. Сімферополь на бюджетний рахунок у сумі 128 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 06.10.2004 (т.1 а.с. 84).
Провадження у справі про банкрутство боржника було порушено 22.08.2005 ухвалою суду. Оплата податкового боргу була проведена 06.10.2004, як було зазначено вище. Таким чином, заборгованість боржника перед бюджетом була відсутня на момент подання кредитором заяви про визнання боржника банкрутом, яка надійшла до суду 16.08.2005. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що боржник до теперішнього часу здає звіти ДПІ м. Сімферополя (т.1 а.с. 83, 140-142). Зазначені обставини були встановлені ухвалою господарського суду Автономної республіки Крим від 14.12.2006 та підтверджені Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду 26.03.2007. Скасування ухвали суду першої інстанції 14.12.2006 та постанови апеляції 26.03.2007 з процесуальних підстав не спростовує встановлення судами фактичних обставин погашення податкового боргу в жовтні 2004.
У зв'язку з тим, що на момент порушення провадження у справі боржник не мав заборгованості перед бюджетом, мав фактичне місце знаходження та здійснював господарську діяльність, яку продовжує здійснювати і на даний час, провадження у справі про його банкрутство було порушено необґрунтовано, визнання боржника банкрутом за відсутності боргів згідно постанови суду від 05.09.2005 та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є незаконним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, вважає постанову господарського суду АР Крим від 05.09.2005 про визнання боржника банкрутом та ухвалу господарського суду АР Крим від 21.03.2006 винесеними з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такими, що підлягають скасуванню, а провадження у справі припиненню, оскільки на момент порушення провадження у справі заборгованість перед ініціюючим кредитором була відсутня.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 80 ГПК України, статтями 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу приватного підприємства «Депал» задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2005 та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2006 скасувати.
3. Прийняти у справі нове рішення:
«Провадження у справі №2-29/1237.1-2006 про банкрутство Приватного підприємства "Депал" припинити».
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко