Справа № 276/570/25
Провадження по справі 1-кс/276/87/25
09 квітня 2025 року с-ще Хорошів
Слідчий суддя Володарсько - Волинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку для оскарження постанови слідчого СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 29.11.2024 року про закриття кримінального провадження №12024060460000261 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
09.04.2025 ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 29.11.2024 року про закриття кримінального провадження та заявила клопотання про поновлення процесуального строку для оскарження даної постанови.
Мотивуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, заявник посилається на те,що оскаржувану постанову вона отримала у відділенні поліції 10 лютого 2025 року. Після ознайомлення з постановою в неї погіршився стан здоров'я. З приводу закриття кримінального провадження вона звернулась в прокуратуру, оскільки прокурор має повноваження щодо скасування постанови про закриття кримінального провадження. Проте, 18 березня 2025 року засобами поштового зв'язку отримала відповідь від прокуратури, згідно з якою підстави для скасування постанови слідчого відсутні. Після цього, одразу звернулась до центру безоплатної правничої допомоги та їй 21.03.2025 призначено адвоката, яка лише 31.03.2025 передала процесуальні документи. Також зазначила, що є юридично необізнаною, а тому не могла самостійно підготувати скаргу. Просила забезпечити їй право доступу до суду, шляхом поновлення пропущенного строку та розгляду скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження постанови слідчого, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Як слідує зі змісту матеріалів скарги, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , у зв'язку зі смертю якого розпочато досудове розслідування за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України (кримінальне провадження №12024060460000261). Її не було допитано як потерпілу в ході досудового розслідування.
При цьому, слідчий суддя враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові суду від 16.01.2019 у справі №439/397/17. Так, поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі. Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
Натомість, законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.
Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині 2 статті 55 КПК України.
Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні з'являється вже з моменту вчинення посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.
Кримінальний процесуальний закон (статті 55, 59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов'язками саме як учасника процесу.
Водночас у частині 6 статті 55 КПК України передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні. Згідно з положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Таким чином, чинний КПК України передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.
Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet V. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada CavaniHes v. Spain»).
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles-and Others v. the Czech Republic», №47273/99, nn. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, n. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, жодної особи не залучено в якості потерпілого. Разом з цим, ОСОБА_2 є близьким родичем (матір'ю) ОСОБА_3 , внаслідок смерті якого було розпочато досудове розслідування за ч.1 ст. 115 КК України, їй заподіяна моральна шкода. Вона є потерпілою, в силу закону. Крім цього, ОСОБА_2 зверталась до слідчого з питань досудового розслідування. Їй було видано копію постанови про закриття кримінального провадження. Після цього вона зверталась до керівника Коростишівської окружної прокуратури з приводу прийнятого рішення слідчого, її скарги були розглянуті та надано відповідь, в якій, зокрема, роз'яснено право оскаржити рішення уповноважених осіб органів досудового розслідування до слідчого судді в порядку, визначеному ст. 303, 304 КПК України, що і було зроблено ОСОБА_2 . Відтак, її дії свідчать про фактичну реалізацію прав потрепілої особи у кримінальному провадженні.
З огляду на все вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що формальна відсутність в матеріалах кримінального провадження заяви ОСОБА_2 про залучення її як потерпілої не спростовує той факт, що вона є потерпілою відповідно до закону, що у свою чергу не може позбавляти її відповідних прав, зокрема і щодо звернення до слідчого судді зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження.
Що стосується заявленого клопотання про поновлення процесуального строку, то слідчий суддя враховує наступне.
Положенням ст. 116 КПК України встановлено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Відповідно до ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до частини 1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд слідчого судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом, прокурором, слідчим суддею, судом проміжку часу.
Як слідує зі змісту скарги та підтверджується відміткою на постанові слідчого СВ відділення поліції №4 Житомирського РУП ГУНП у Житомирській області про закриття кримінального провадження №12024060460000261, копію даної постанови ОСОБА_2 отримала 10 лютого 2025 року, а зі скаргою до слідчого судді звернулась 09.04.2025. Відтак, скаргу на постанову заявником подано з пропуском встановленого законом десятиденного строку.
При цьому, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_2 зверталась до Коростишівської окружної прокуратури 12.02.2025 та 19.02.2025 зі скаргами щодо прийнятого рішення слідчого про закриття кримінального провадження, за результатом розгляду яких 18.03.2025 нею одержано лист, в якому зазначено про законність прийняття вказаної постанови слідчим.
Після цього, вона одразу звернулась до центру безоплатної правничої допомоги та їй 21.03.2025 призначено адвоката, яка лише 31.03.2025 передала процесуальні документи.
Розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та додані до нього докази, слідчий суддя вважає, що строк на оскарження постанови слідчого СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 29.11.2024 року про закриття кримінального провадження, пропущено з поважних причин, що обґрунтовано заявником у клопотанні та підтверджено відповідними доказами, а тому процесуальний строк підлягає поновленню.
Скарга підсудна Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області, підстав для повернення скарги та відмови у відкритті провадження у справі, передбачених ст.304 КПК України, не вбачається.
За наведених обставин, слід відкрити провадження за скаргою та призначити її до розгляду.
Керуючись ст.ст. 116, 117, 303, 304, 306, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Поновити ОСОБА_2 процесуальні строки для звернення до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 29.11.2024 року про закриття кримінального провадження.
Відкрити провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 29.11.2024 року про закриття кримінального провадження.
Призначити судовий розгляд скарги в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області в судовому засіданні на 10 год. 20 хв. 10 квітня 2025 року.
Про дату, час та місце розгляду скарги повідомити скаржника, прокурора та ВП №3 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала в частині поновлення процесуального строку може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1