Справа №295/4697/24
2-др/295/23/25
10.04.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді - Полонця С.М.,
секретаря с/з - Лукасевич А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу, -
Позивач звернулася до суду із заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на її користь витрати, понесені на надання правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, позивач в своїй заяві просила проводити розгляд справи без участі в судовому засіданні позивача та її представника.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав заперечення на заяву, в яких просив залишити заяву без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25.03.2025 року у справі №295/4697/24 позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 в натурі 14/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до другого варіанту висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи від 15.11.2024 року №814/11-2024, що складається з: тамбуру 5-ІІІ площею 4,10 кв. м., кухні 5-1 площею 4,90 кв. м.; кімнати 5-2 площею 8,00 кв. м., кімнати 5-3 площею 7,30 кв. м. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за відступ від ідеальної частки грошову компенсацію в розмірі 26817 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за відступ від ідеальної частки грошову компенсацію в розмірі 19154 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 за відступ від ідеальної частки грошову компенсацію в розмірі 8756 грн. 00 коп. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 2050 грн. 00 коп. та витрати на проведення судової експертизи в розмірі по 5177 грн. 90 коп. з кожного із відповідачів.
При цьому, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення судом не вирішувалося.
Заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу разом з доказами таких витрат подано представником позивача до суду засобом поштового зв'язку 31.03.2025 року, тобто в строк, передбачений ч.8 ст. 141 ЦПК України, а тому клопотання представника відповідачів про залишення заяви без розгляду не підлягає до задоволення.
Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч.3 чт.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
При цьому, за визначенням п.6 ст.1 Закону інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ст.1 Закону).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Відповідно до ст.182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2021 року №159/5837/19.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 15.12.2023 року; платіжні інструкції на переказ готівки від 02.01.2024 року та 14.03.2024 року про оплату позивачем послуг адвоката на загальну суму 8000,00 грн.; акт від 26.03.2025 року виконаних робіт (послуг) та взаєморозрахунку до договору про надання правничої допомоги на суму 8000,00 грн..
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Войдевич О.А. надала позивачу правничу допомогу, відповідно до договору про надання правничої допомоги від 15.12.2023 року в обсягах та в повному об'ємі, що передбачені пунктом 2.1 та підпунктами 2.1.1-2.1.4 даного договору.
Справа розглядалася у порядку загального позовного провадження з 29.03.2024 року по 25.03.2025 року.
Судом враховано категорію та складність даної справи, зміст заявлених позовних вимог, предмет спору, час витрачений представником на надання професійної правничої допомоги позивачу, в тому числі час участі представника в судових засіданнях, а також часткове задоволення позову.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги вищенаведене, а також конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та пільги відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу представника позивача адвоката Войдевич О.А. у розмірі 8000,00 грн. є неспівмірними з часом, витраченим представником на надання правничої допомоги, обсягом такої допомоги та враховуючи часткове задоволення позову.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням принципу розумності та справедливості, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення в рівних частках з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5000 грн., тобтопо 1666 грн. 66 коп. з кожного із відповідачів
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 137, 141, 259, 263, 265, 270 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника відповідачів про залишення заяви без розгляду, залишити без задоволення.
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 1666 грн. 66 коп. з кожного із відповідачів.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
ОСОБА_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;
ОСОБА_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя: С.М. Полонець