Справа №295/17379/24
Категорія 67
2/295/498/25
03.04.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Галагуз Д.М.
представника органу опіки та піклування Баб'яка М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом, поданим представником ОСОБА_1 адвокатом Галагуз Дариною Миколаївною, до ОСОБА_2 , органи, які беруть участь в справі, з метою захисту прав дітей, - Служба у справах дітей Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, Служба у справах дітей Житомирської міської ради, як органи опіки і піклування, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів
І. Короткий зміст позовних вимог
Адвокат Галазуз Д.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулась з позовом, в якому просить:
- розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04.10.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції;
- визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 ;
- встановити факт постійного проживання з батьком ОСОБА_1 неповнолітніх доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 (однієї другої) частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімума на дитину відповідно віку на кожного з дітей до досягнення ними повноліття.
Обґрунтовуючи вимоги представник позивача вказує, що сімейне життя сторін не склалось, сторони не підтримують подружніх стосунків, проживають окремо та спільного господарства не ведуть. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить його інтересам.
Зазначає, що від шлюбу подружжя має неповнолітньох доньок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та малолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Всі діти проживають разом з позивачем, перебувають на його утриманні. Дружина веде неналежний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, не виконує батьківські обов'язки стосовно дітей, сім'я перебуває на обліку в службі у справах дітей.
В позові вказано, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є малолітніми, через неналежну поведінку матері, органом опіки та піклування Гришковецької селищної ради рекомендовано батьку забрати їх на проживання до себе, визначення місця проживання дітей з ОСОБА_1 є виключно питанням дотримання інтересів дітей.
ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є неповнолітніми, які відвідують навчальні заклади міста Житомира, проживають разом з батьком на постійній основі, встановлення факту проживання доньок з батьком необхідне позивачу для вирішення соціально-побутових питань їх життя.
Адвокат Галагуз Д.М. зауважує, що діти тривалий час проживають в м. Житомирі, тут їх постійне місце проживання, до якого вони звикли, а відтак проживання з батьком відповідає їх інтересам.
Зазначає, що батько забезпечує належні умови проживання дітей, опікується їх станом здоров'я, займається їх вихованням та розвитком, самостійно їх утримує, натомість відповідач не бере участі у житті дітей, в їх матеріальному забезпеченні, а відтак вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в розмірі частини всіх видів її доходів щомісячно до досягнення ними повноліття.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Відповідно до ухвали судді від 09.12.2024 позовну заяву було залишено без руху.
Згідно з ухвалою суду від 20.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до ухвали суду від 19.02.2025, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, витребувано з органу опіки та піклування висновок щодо доцільності визначення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком, постановлено заслухати в судовому засіданні думку ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті.
24.03.2025 представник органу опіки та піклуванняБаб'як М.М. направив висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 57-58).
Позивач та його представник адвокат Галагуз Д.М. в судовому засіданні 25.03.2025 позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
ОСОБА_1 зазначив, що за час перебування справи на розгляді в суді обставини не змінились, з дружиною вони не проживають з серпня 2024 року, по телефону спілкуються дуже рідко. Наскільки йому відомо, на цей час дружина знаходиться в м. Дніпро, поїхала до іншого чоловіка, це вже не перший чоловік, з яким вона зустрічається з того часу, як вони припинили спільне проживання. Вважає, що збереження шлюбу є неможливим.
Пояснив, що з літа всі діти проживали з ним в м.Житомирі. 01.09.2024 ОСОБА_17 та ОСОБА_18 повернулись до с. Новий ОСОБА_19 за адресою проживання матері, оскільки навчались там в школі, проте умови, в яких проживали діти, були жахливі, він приїздив, вимушений був викликати соціальну службу та забрати дітей, з кінця жовтня 2024 всі діти проживають з ним, він піклується про них, дружина про них не піклувалась і не цікавилась ними. ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 відвідують навчальні заклади м. Житомира, найменший ОСОБА_21 поки не відвідує дошкільний навчальний заклад, вирішується питання про влаштування його до садочка, дітей йому допомагає доглядати його матір, їх бабуся.
Додатково адвокат Галагуз Д.М. вказала, що сторони стосунки не підтримують, батько з дітьми проживають разом вже понад 6 місяців, матір участі в житті дітей не бере, батько повністю опікується ними. Наскільки позивачу відомо, відповідач не працює, зловживає алкогольними напоями, з ОСОБА_1 жодних зв'язків не підтримує, позивач вважає, що збереження шлюбу є неможливим.
Щодо вимоги про визначення місця проживання малолітніх дітей вказала, що виходячи з найкращих інтересів дітей місце проживання синів доцільно визначити з батьком. Крім того, встановлення факту проживання неповнолітніх доньок ОСОБА_22 та ОСОБА_23 з позивачем надасть можливість батькові вирішувати нагальні побутові питання щодо дівчат без згоди матері. Просила врахувати, що діти не бажають змінювати місце проживання. Оскільки мати участі в утриманні та вихованні дітей не бере, вважає, що існують підстави для стягнення на користь позивача аліментів на їх утримання.
Відповідач в судові засідання не з'являлась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, копії матеріалів справи, судові повістки неодноразово направлялись за зареєстрованим місцем її проживання (а.с. 23), проте поштові відправлення повернулись до суду не врученими (а.с. 44-45, 53-54).
Судову повістку на 19.02.2025 відповідач отримала особисто, про що свідчить поштове повідомлення про вручення листа (а.с. 46).
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача і ухвалити заочне рішення за згодою позивача.
Представник органу опіки та піклування Баб'як М.М. в судовому засіданні вимоги в частині визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком підтримав, просив їх задоволити. Зауважив, що намагався поспілкуватись з матір'ю, направляв їй повідомлення в мобільному застосунку, відповідач повідомлення переглянула, проте відповідь на нього не надіслала.
Представник ОСОБА_24 просив приєднати до матеріалів справи копію відповіді зі Служби у справах дітей Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, згідно з якою поліцейський офіцер громади відділу превенції Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області 11.03.2025 здійснив виїзд за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , проте за вказаною адресою відповідач була відсутня, зі слів сусідів з 01.01.2025 ОСОБА_2 за місцем свого проживання не з'являлась.
Вважає, що виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи інтереси дітей, за доцільне визначити місце проживання хлопчиків саме з батьком.
Представник Служби у справах дітей Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області в судові засідання не з'являвся, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без участі їх представника (а.с. 32, 42).
Відповідно до ст. 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 25.03.2025 в присутності батька була вислухана думка дітей - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , які за віком змогли висловити власну думку, вказали, що з листопада 2024 року вони всі разом проживають з татом, з мамою майже не бачаться, з татом в них гарні стосунки. Донька ОСОБА_25 зазначила, що коли вони на початку навчального року поїхали до села до матері, вона дітьми не займалась, господарство не вела, їсти не готувала, домашній побут вела сама ОСОБА_18 , мама переважно проводила час за телефоном. Син ОСОБА_17 зауважив, що мама навіть не знає, що він має власний телефон.
В судовому засіданні діти висловили бажання, що вони хочуть проживати разом з татом.
На підставі положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 25.03.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, з урахуванням норм ст. 244 ЦПК України, ухвалення та оголошення судового рішення відкладено до 14-00 год 03.04.2025.
ІІІ. Обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, який був зареєстрований 04.10.2008 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 1820, що підтверджується змістом оригінала свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 8-9).
Зі змісту Акту обстеження умов проживання від 30.08.2018, складеного за участі головного спеціаліста служби (управління) у справах дітей Лисюк Г.В., фахівця із соціальної роботи УСЗН Шевчука С.І., вбачається, що було проведено обстеження умов проживання дітей в родині ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , під час якого виявлено, що умови проживання незадовільні, в помешканні брудно, тяжкий та неприємний запах, речі брудні, розкидані, продукти харчування відсутні, для виховання та розвитку дітей не створені умови, про що попереджені родичі та близькі, зі слів сусідів мати зловживає спиртними напоями, покинула дітей та два дні була відсутня, з матір'ю проведена профілактична бесіда з приводу неналежного виконання батьківських обов'язків, ОСОБА_2 не усвідомлює проблему, яка панує в її родині (а.с.10).
Відповідно до Акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 12.09.2024, проведеного в складі комісії з головного спеціаліста служби (управління) у справах дітей Гришковецької селищної ради Орликівського І.Ю., поліцейського офіцера громади Кравець С.М., фахівця із соціальної роботи УСЗН Франчук Т.П., директора КЗ «ЦНСП» Гришковецької селищної ради Солопчук Н.Г., здійснено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що мати з дітьми знаходилась вдома, проте до приміщення комісію не впустила, поводила себе агресивно, дала можливість побачити дітей через вікно. Під час бесіди з ОСОБА_2 з житлового будинку вийшов чоловік, який представився гостем з міста Житомира, який гостює в ОСОБА_28 з 11.09.2024, на вигляд чоловік був неохайний, відчувався запах алкоголю. Стосунки в сім'ї не з'ясовані через агресію матері та її небажання спілкуватися, рекомендовано з'явитись до служби у справах дітей для розмови та з'ясування ситуації (а.с. 11).
Зі змісту довідки Житомирської філії закладу вищої освіти "Київський інститут бізнесу та технологій» від 01.09.2024 вбачається, що ОСОБА_5 навчається на першому курсі за спеціальністю 231 "Соціальна робота" за денною формою навчання (а.с. 12).
Згідно з довідками № 663 та №664 Ліцею №16 міста Житомира від 18.11.2024 вбачається, що ОСОБА_11 навчається у 6-Д класі, а ОСОБА_14 - у 9-Д класі відповідно на очній формі навчання (а.с. 14).
Зі змісту копій Витягів з реєстру територіальної громади №2024/013369474 від 05.11.2024 та №2024/013368878 від 05.11.2024 встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зареєстровані разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13).
Згідно з Висновком Виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який затверджений рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради №365 від 19.03.2025, виконавчий комітет, як орган опіки та піклування, виходячи з інтересів дітей, вважає за доцільне визначити місце проживання дітей разом з батьком (а.с. 57-58).
ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду
Щодо розірвання шлюбу.
Згідно зі статею 51 Конституції України та статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.
В силу ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Беручи до уваги, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад, позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з позовом, на розірванні шлюбу наполягає, вважає його збереження неможливим, таким, що суперечить його інтересам, а тому суд дійшов висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України є підставою для розірвання шлюбу.
Щодо визначення місця проживання дітей
Відповідно до частин 1, 2 статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 року у справі №542/1428/18 зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також мають дотримуватись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дітей в цій справі, суд враховує об'єктивні та наявні докази, бере до уваги, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей, при цьому суд враховує інтереси малолітніх дітей ОСОБА_17 та ОСОБА_21 , їх вік, права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання, потребу в належному матеріальному забезпеченні.
Виходячи з фактичних обставин цієї справи, суд враховує, що ОСОБА_1 забезпечений власним житлом, має достатній рівень матеріального забезпечення, бере до уваги, що хлопчики протягом тривалого часу проживають з ним, прихильні до нього, він бере активну участь в забезпеченні їх побутових потреб, займається їх вихованням та розвитком.
Суд бере до уваги думку ОСОБА_17 , який виявив бажання проживати разом з батьком, не виявляє бажання повертатись на проживання до матері.
Суд враховує, що батьком створені належні умови для зростання синів та їх гармонійного розвитку.
Суд враховує, що мати ухиляється від виконання батьківських обов'язків, наявні відомості, що зловживає спиртними напоями, неодноразово залишала дітей самих в помешканні та була відсутня по декілька днів, протягом тривалого часу не приділяла належної уваги дітям, що призвело до послаблення стійкого зв'язку з хлопчиками.
Отже, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, наміри і можливості виховувати дітей як повноцінних членів суспільства, виходячи із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дітей, дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов'язком батьків діяти в інтересах дитини, на підставі внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і визначає місце проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 разом з батьком ОСОБА_1 .
Крім того, суд зауважує, що мати дитини, у разі визначення місця проживання дітей з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з синами, турботі відносно дітей та участі у їх вихованні, може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дітей щодо встановлення часу спілкування, а у разі наявності спору - за рішенням органу опіки та піклування або за судовим рішенням.
Щодо стягнення аліментів на утримання дітей
Статтею 27 Конвенції про права дитини передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно положень ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками цього обов'язку визначаються за домовленістю між батьками. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина 1 статті 183 Сімейного кодексу України встановлює, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідачка є матір'ю неповнолітніх дітей та нарівні з батьком зобов'язана утримувати їх до досягнення повноліття.
На підставі письмових доказів, а також пояснень дітей, судом встановлено, що всі діти проживають разом з батьком.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення аліментів, отже домовленість між батьками щодо виконання обов'язку з утримання дітей між сторонами відсутня, що є підставою для задоволення вимоги позивача про стягнення аліментів.
За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дитини, які необхідні для забезпечення належного рівня її розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.
При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями ст. 182 СК України, враховує те, що відповідач є молодою особою працездатного віку, відсутність відомостей про незадовільний стан її здоров'я, відсутність відомостей про наявність в неї інших утриманців, з метою забезпечення прав чотирьох неповнолітніх дітей на належне утримання, суд присуджує аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на їх утримання в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно і до повноліття кожного.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред'явлення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимоги про встановлення факту постійного проживання з батьком неповнолітніх доньок ОСОБА_15 та
ОСОБА_29 з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та інших).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
За правилами ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Заявляючи вимогу про встановлення факту проживання доньок з батьком представник посилалась на необхідність вирішення ним соціально-побудових та юридичних питань, які стосуються їх життя.
Водночас, ні позивачем, ні його представником, не конкретизована мета, для досягнення якої йому необхідне встановлення такого факту. Абстрактне посилання на необхідність вирішення соціально-побутових питань, які можуть виникнути в майбутньому, досягнення юридичної визначеності не може бути підставою для встановлення юридичного факту в судовому порядку, позаяк в такому разі суд позбавлений можливості надати оцінку, чи обумовлює такий факт виникнення тих чи інших майнових та/або особистих немайнових прав саме для позивача, що унеможливлює його встановлення в судовому порядку.
Також суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 Цивільного кодексу України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.
Крім того, згідно з пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Таким чином, особа, яка досягла 14-річного віку, може подати заяву про реєстрацію місця проживання особисто.
Отже, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які на час розгляду справи досягли відповідно 16 та 14 років, мають право самостійно обирати місце свого проживання, змінювати його в будь-який час, а законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною, яка досягла 14-річного віку.
Позовна вимоги про стягнення аліментів на користь батька дітей, які проживають з ним та перебувають на його утриманні, з якою також звернувся позивач, є самостійним ефективним способом захисту його прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу, для вирішення якої відсутня потреба встановлювати факт проживання неповнолітніх доньок з батьком.
У справах позовного провадження факт проживання дітей з батьком, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).
Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що в задоволенні вимоги про встановлення факту проживання доньок, які досягли 14-річного віку, з батьком слід відмовити, оскільки судом не встановлено, що задоволення такої вимоги забезпечує ефективний захист його прав, якимось чином відновлює його права або охоронювані законом інтереси або створює умови для здійснення особистих немайнових або майнових прав, судом не встановлено, для досягнення якої конкретної мети позивачу необхідно встановити такий факт, що є самостійною підставою для відмови в її задоволенні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог і про задоволення позову в частині розірвання шлюбу між сторонами, визначення місця проживання малолітніх синів з батьком та про стягнення аліментів на утримання чотирьох дітей. Водночас, суд відмовляє в задоволенні позову в частині встановлення факту проживання неповнолітніх доньок з батьком.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним з вимог про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання дітей судовий збір в розмірі 2422,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн, оскільки при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280, 354 ЦПК, суд
Позовну заяву - задоволити частково.
Розірвати шлюб між громадянами України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 04.10.2008 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 1820.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .
В задоволенні вимоги про встановлення факту постійного проживання неповнолітніх доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Галагуз Д.М., робоча адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Треті особи:
Служба у справах дітей Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, місцезнаходження: Житомирська область, Бердичівський район, с. Гришківці, вул. Червоний Промінь, 4; код ЄДРПОУ: 04345380
Служба у справах дітей Житомирської міської ради, як органи опіки і піклування, місцезнаходження: м.Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2; код ЄДРПОУ:04053625.
Повний текст рішення складений 10.04.2025.
Суддя О.В. Стрілецька