13 листопада 2007 р.
№ 7/197
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу ліквідаційної комісії з ліквідації державного підприємства “Чернівецький державний центр науково-технічної і економічної інформації», м. Чернівці (далі -Ліквідаційна комісія)
на рішення господарського суду Чернівецької області від 05.03.2007 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2007
зі справи № 7/197
за позовом Ліквідаційної комісії
до релігійної громади християн віри євангелістської п'ятидесятників “Благодать», м. Чернівці (далі -Релігійна громада)
про визнання договору недійсним,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України, м. Київ (далі -МОН України)
Судове засідання проведено за участю представників:
Ліквідаційної комісії -Романиці В.В.,
Релігійної громади -Свиргун Н.П.,
МОН України -Савосюк Н.П., Ногіна В.В.
Позов було подано про визнання недійсним договору міни від 29.12.2003 (далі -Договір), укладеного державним підприємством “Чернівецький державний центр науково-технічної і економічної інформації» (далі -ДП “Чернівецький ЦНТЕІ») і Релігійною громадою, та: про зобов'язання Релігійної громади повернути ДП “Чернівецький ЦНТЕІ» все нерухоме майно, одержане за Договором; зобов'язання ДП “Чернівецький ЦНТЕІ» повернути Релігійній громаді все нерухоме майно, одержане за Договором.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.03.2007 (суддя Скрипничук І.В.) позов задоволено частково; Договір визнано недійсним; на Релігійну громаду частково покладено судові витрати зі справи; у решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 (колегія суддів у складі : Кузь В.Л. -головуючий, судді Юркевич М.В. і Городечна М.І.): задоволено апеляційну скаргу Релігійної громади; зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині визнання Договору недійсним і в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін; у задоволенні апеляційної скарги Ліквідаційної комісії відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Ліквідаційна комісія просить скасувати згадані рішення місцевого господарського суду -у частині відмови в позові про повернення сторонам майна, отриманого за Договором, та постанову апеляційного господарського суду -в частині прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову про визнання Договору недійсним та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов “у повному обсязі». Скаргу мотивовано невідповідністю оскаржуваних судових рішень у відповідних їх частинах чинному законодавству та роз'ясненням Верховного Суду України і Вищого арбітражного суду України.
У відзиві на касаційну скаргу Релігійна громада заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та невідповідність обставинам справи, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову -без змін.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та відмови в задоволенні позову з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 751-р “Про передачу нерухомого майна» Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією МОН України щодо передачі Релігійній громаді прибудови до лютеранської кірхи по вул. Університетській, 23 в м. Чернівці загальною площею 567, 6 кв. м, що належить до сфери управління МОН України, шляхом обміну на окрему будівлю по вул. Нагірній, 7 загальною площею 248, 5 кв. м, яка належить Релігійній громаді, за умови відшкодування останньою різниці у вартості об'єктів обміну;
- МОН України видано наказ від 26.12.2003 № 863, згідно з яким, зокрема, створено комісію для здійснення відповідних прийому-передачі будівель;
- за актами від 29.12.2003 названою комісією здійснено приймання-передачу прибудови ДП “Чернівецький ЦНТЕІ» загальною площею 567, 6 кв. м та земельної ділянки площею 0, 2413 га Релігійній громаді та будівлі Релігійної громади загальною площею 248, 5 кв. м і земельної ділянки площею 0, 069 га -ДП “Чернівецький ЦНТЕІ»; ці акти затверджено заступником Міністра освіти і науки Богомоловим А.Г.;
- Договір укладено ДП “Чернівецький ЦНТЕІ» в особі директора Мельника Л.А. і Релігійною громадою в особі пастора Майкана П.П. про міну об'єкта нерухомого майна -прибудови до основної будівлі літ. “А» Релігійної громади загальною площею 567, 6 кв. м, майстерні літ. “Б» площею 27, 7 кв. м, гаражів літ. “А», “Б», що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Університетська, 23, на об'єкт нерухомого майна -будівлю прохідної літ. “В» площею 248, 5 кв. м по вул. Нагорній, 7, м. Чернівці;
- директор ДП “Чернівецький ЦНТЕІ» Мельник Л.А. не був наділений повноваженнями на укладення Договору;
- сторонами не подано доказів того, що передача нерухомого майна шляхом обміну відбувалася на підставі Договору;
- приймання-передача прибудови по вул. Університетський, 23 та будівлі по вул. Нагірній, 7 здійснювалася комісією, створеною згідно із зазначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 751-р та наказом МОН України від 26.12.2003 № 863, а не на підставі Договору. Отже, відсутні підстави для застосування реституції за Договором.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації від 31.10.2001 № 790-р дирекцію ДП “Чернівецький ЦНТЕІ» зобов'язано здійснити у встановленому порядку передачу Релігійній громаді у безоплатне користування культової будівлі (колишньої кірхи) по вул. Університетській, 23 у м. Чернівцях. До даної культової будівлі була прибудова, яка використовувалася названим підприємством;
- постановою господарського суду Чернівецької області від 23.06.2006 у справі № 3/11, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006, було визнано протиправним і скасовано згадане розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 751-р у частині слів: за умови відшкодування Релігійною громадою різниці у вартості об'єктів обміну;
- дії директора ДП “Чернівецький ЦНТЕІ» Мельника Л.А. щодо підписання Договору відповідали як його повноваженням, так і нормативно-правовим актам органів державної виконавчої влади щодо управління майном названого підприємства.
Дану справу обома попередніми судовими інстанціями розглянуто за позовом Ліквідаційної комісії.
Відповідно до частин першої і другої статті 1 ГПК України:
- підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
- у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з частиною першою статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Ліквідаційна комісія не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною (і взагалі учасником) судового процесу й виступати в ньому від власного імені.
Отже, розглянувши справу за участю Ліквідаційної комісії, попередні судові інстанції припустилися порушення наведених приписів статей 1 і 21 ГПК України, що згідно з частиною першою статті 11110 названого Кодексу є підставою для скасування судових рішень, прийнятих по суті справи, а в задоволенні позову слід відмовити, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості заміни господарським судом позивача у справі або залучення ним іншого позивача.
Водночас згідно з частиною п'ятою статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, а такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відтак у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже може бути учасником процесу на загальних підставах. Таку правову позицію викладено і в абзаці другому пункту 21 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/334 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств». Отже, ДП “Чернівецький ЦНТЕІ» до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення не позбавлене права на подання позову від свого імені та за підписом особи, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами.
Таким чином, з достатньою повнотою встановивши обставини справи, попередні судові інстанції не здійснили їх належної юридичної оцінки і невірно визначилися зі стороною (позивачем) у справі.
Керуючись статтями 1119 -111 11 ГПК України Вищий господарський суд України
1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 05.03.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 зі справи № 7/197 скасувати.
2. У задоволенні позову відмовити.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов