10 квітня 2025 року Справа № 915/1153/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова", вул.Шкільна, буд.15-Б, с.Горбаків, Рівненська область, 35433
електронна пошта: court@aspikgroup.com.ua
представник позивача: Оніщук Євген Олександрович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіград-Н", пр.Богоявленський, буд.285, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54050
про: відшкодування збитків у розмірі 202 291,98 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 20.09.2024 (вх.№11305/24 від 23.09.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіград-Н" завданих збитків у розмірі 202 291,98 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем не було виконано свого обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, що зумовило втрату позивачем як покупцем права на податковий кредит на загальну суму 202 291,98 грн. чим йому завдано збитки у відповідному розмірі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 позовну заяву від 20.09.2024 (вх.№11305/24 від 23.09.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказана ухвала була направлена до електронного кабінету позивача в системі "Електронний суд" та отримана останнім 30.09.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків від 01.10.2024 (вх.№11784/24 від 02.10.2024) з доказами направлення на адресу відповідача позовної заяви від 20.09.2024 з додатками.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/1153/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: пр. Богоявленський, буд. 285, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54050, повернута поштовим відділенням зв'язку до суду з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" зі штрих кодовим ідентифікатором 06 002 9689 72 10.
Судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання", не може вважатися днем вручення копії ухвали.
Таким чином, оскільки поштове відправлення, яким відповідачу направлялася копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2024 була повернута відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" та оскільки приписами ч.6 ст.242 ГПК України день проставлення такої відмітки не вважається днем вручення судового рішення, то у суду не було підстав вважати, що відповідача належним чином поінформовано про розгляд даної справи.
У зв'язку викладеним вище, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2024 повторно направлено на поштову адресу місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіград-Н" із проставленням на ній відмітки "Судова повістка" ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Надіслане відповідачу поштове відправлення, повернулось до суду з зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п.10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі №990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.
У суду відсутня інформація щодо зміни місцезнаходження відповідача, ухвала суду надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2024 та від 12.11.2024 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась судом у розумний строк.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
18 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос України 2020" (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітіград-Н» (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № 1803-01 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі (п. 1.1. договору).
Згідно п.1.2 Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 07.07.2021), найменування товару: барда зернова, барда зернова нативна, барда післяспиртова суха. Асортимент, кількість, вид, упаковки, ціна товару вказуються у видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок покупця та/або специфікації до цього договору (п. 1.3 договору).
Відповідно до п.1.4 Договору, ціна товару вказується у рахунку-фактурі постачальника і вказується у видаткових на товар, які є невід'ємною частиною Договору. Загальна сума цього Договору визначається як сума всіх видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного Договору, за період дії цього Договору (п.1.5 Договору).
У відповідності до п.2.1 Договору, форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, за допомогою перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що покупець здійснює оплату 100% вартості товару протягом семи календарних днів з дати поставки товару і підписання видаткових накладних та ТТН. За згодою сторін можуть застосовуватися інші форми розрахунків не заборонені чинним законодавством України (п.2.4 Договору).
Відповідно до п.3.3 Договору, датою поставки за цим договором вважається дата передачі товару постачальником покупцеві в місці поставки.
У відповідності до п.3.4 Договору, право власності переходить до покупця при передачі товару (кожної його частини, партії) постачальником покупцеві у місці поставки. Передача права власності на товар оформляється шляхом підпису на видатковій накладній уповноваженої особи покупця. Повноваження осіб, які здійснили прийомку товару від імені покупця, підтверджується разовою довіреністю або оформленням довіреностей на невизначений строк.
Згідно п.6.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов'язань за цим договором винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні заподіянні в результаті цього фактичні збитки в повному обсязі.
Пунктом 6.5. Договору сторони визначили, що постачальник гарантує складання та заповнення податкових накладних в електронній формі з дотриманням встановлених законодавством України вимог, в тому числі, щодо накладення електронного цифрового підпису уповноваженої особи постачальника в день виникнення податкових зобов'язань. Постачальник зобов'язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом терміну, згідно діючого ПКУ, наступних за датою її складення.
Відповідно до п.6.6 Договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем за своєчасність та правильність оформлення та реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, що здійснюються на підставі цього договору. В разі, якщо через дії/бездіяльність постачальника покупець втрачає право на податковий кредит за податковою накладною, що оформлена неналежним чином або не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог податкового законодавства, постачальник зобов'язаний на вимогу покупця відшкодувати покупцю збитки в сумі такого податкового кредиту.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
На виконання зобов'язань за договором відповідач здійснював поставки товару, що підтверджується:
- видатковою накладною №186 від 10.12.2021 на суму 143 116,08 грн. з ПДВ (сума ПДВ 23 852,68 грн.);
- видатковою накладною №191 від 15.12.2021 на суму 107 300,06 грн. з ПДВ (сума ПДВ 17 883,34 грн.);
- видатковою накладною №194 від 17.12.2021 на суму 119 288,06 грн. з ПДВ (сума ПДВ 19 881,34 грн.);
- видатковою накладною №204 від 22.12.2021 на суму 117 956,06 грн. з ПДВ (сума ПДВ 19 659,34 грн.);
- видатковою накладною №212 від 24.12.2021 на суму 137 936,08 грн. з ПДВ (сума ПДВ 22 989,35 грн.);
- видатковою накладною №222 від 30.12.2021 на суму 146 782,15 грн. з ПДВ (сума ПДВ 24 463,69 грн.);
- видатковою накладною №223 від 31.12.2021 на суму 144 965,15 грн. з ПДВ (сума ПДВ 24 160,86 грн.);
- видатковою накладною №6 від 06.01.2022 на суму 150 416,15 грн. з ПДВ (сума ПДВ 25 069,36 грн.);
- видатковою накладною №13 від 12.01.2022 на суму 145 992,14 грн. з ПДВ (сума ПДВ 24 332,02 грн.);
Загальна сума ПДВ 202 291,98 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Рівненської області розглядалась справа №918/377/22 за позовом ТОВ «Колос України 2020» до ТОВ сгп «Ім. Воловікова» про стягнення 628 428,91 грн. та за зустрічним позовом ТОВ сгп «Ім. Воловікова» до ТОВ «Колос України 2020» про стягнення збитків у розмірі 202 291,98 грн., що завдані нереєстрацією ТОВ «Колос України 2020» податкових накладних в ЄРПН.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.10.2022 у справі №918/377/22, залишеним без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, у задоволенні зустрічного позову про стягнення збитків відмовлено, з огляду на те, що на момент розгляду справи, виходячи з положень пп.4 п.6 ст.198, ст.201.10.14, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ТОВ «Колос України» складено та відправлено на реєстрацію податкові накладні, реєстрацію яких зупинено, а у ТОВ «Колос України 2020» зберігалась можливість подати до ГУ ДПС у Миколаївській області повідомлення з поясненнями та документами щодо податкових накладних, реєстрація яких зупинена, для прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації таких податкових накладних згідно Наказу Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №520).
Позивач у позові вказує, що з 01.08.2023 поновлено перебіг строків, визначених Порядком №520 для подання письмових пояснень та копій документів для прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Перебіг строку згідно з пунктом 6 Порядку № 520 починаючи з 01.08.2023 продовжується на ту кількість календарних днів, протягом яких платник податку мав право подати Пояснення станом на дату введення воєнного стану на території України. Для податкових накладних/розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період дії воєнного стану в Україні (з 24.02.2022) та реєстрацію яких зупинено, відлік строку згідно з пунктом 6 Порядку № 520 починається з 01.08.2023 року. Граничним терміном подання ТОВ «Колос Україна» (ТОВ «СІТІГРАД-Н») повідомлення з поясненнями та документами до ГУ ДПС у Миколаївській області для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації вищевказаних податкових накладних, складених на постачання товару для ТОВ СГП «Ім. Воловіково», було 01 серпня 2024 року - 365 днів починаючи з 01.08.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, представником ТОВ СГП «Ім. Воловікова» - адвокатом Оніщуком Є.О направлено адвокатський запит №133 від 01.08.2024 до ГУ ДПС у Миколаївській області в якому останній просив надати відомості про те, подавало чи не подавало станом на 01.08.2024 ТОВ «Колос України 2020», що перейменовано в ТОВ «СІТІГРАД-Н» (ідентифікаційний код 43636764) до Головного управління ДПС у Миколаївській області копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, для розгляду питання комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних складених ТОВ «Колос України 2020», у зв'язку з поставкою товару для ТОВ СГП «Ім.Воловікова», реєстрація яких зупинена.
У відповідь на вказаний запит Головне управління ДПС у Миколаївській області у листі №18576/6/14-29-18-13 від 12.08.2024 повідомило, що:
- станом на 01.08.2024 ТОВ «Колос Україна 2020» (код 43636764), що перейменовано в ТОВ «СІТІГРАД-Н», на розгляд Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН подавались податкові накладні № 14 від 12.01.2022, № 54 від 24.12.2021, № 6 від 06.01.2022, №65 від 31.12.2021 та № 64 від 30.12.2021. Податкові накладні №21 від 10.12.2021, №28 від 15.12.2021, №44 від 22.12.2021, №34 від 17.12.2021 на розгляд Комісії не надходили.
- по податковим накладним №14 від 12.01.2022, №54 від 24.12.2021, №6 від 06.01.2022, №65 від 31.12.2021, №64 від 30.12.2021 Комісією ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято рішення про відмову в реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач зазначає, що оскільки ТОВ «Колос Україна 2020» (код 43636764), що перейменовано в ТОВ «СІТІГРАД-Н», не подано до комісії ДПС України документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних на постачання товару ТОВ сгп «Ім. Воловікова» № 21 від 10.12.2021, № 28 від 15.12.2021, № 44 від 22.12.2021, № 34 від 17.12.2021 і граничний строк подання таких документів закінчився 01 серпня 2024 року, а щодо податкових накладних № 14 від 12.01.2022, № 54 від 24.12.2021, № 6 від 06.01.2022, № 65 від 31.12.2021 та № 64 від 30.12.2021 прийняті рішення про відмову в реєстрації таких податкових накладних, які не оскаржені, і строк на оскарження закінчився, ТОВ «Колос Україна 2020» (код 43636764), що перейменовано в ТОВ «СІТІГРАД-Н», остаточно втрачено можливість зареєструвати вказані податкові накладні, а ТОВ сгп «Ім. Воловікова» остаточно втрачено право на податковий кредит в сумі 202 291,98 грн. по поставках товару від ТОВ «Колос Україна 2020».
Оскільки всупереч положенням чинного законодавства, відповідачем не зареєстровані податкові накладні та не вжито всіх необхідних заходів для їхньої реєстрації в ЄРПН, що призвело до відсутності у позивача підстав для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту в розмірі 202 291,98 грн., останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення збитків у розмірі 202 291,98 грн.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Отже, вказаною нормою на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 202 291,98 грн.
З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків. У пункті 15 постанови Верховний Суд зазначив: "Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення".
Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення з боку відповідача через нездійснення реєстрації податкових накладних за результатами виконання договору.
Враховуючи викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 202 291,98 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіград-Н" (пр.Богоявленський, буд.285, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54050, код ЄДРПОУ 43636764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова" (вул.Шкільна, буд.15-Б, с.Горбаків, Рівненська область, 35433, код ЄДРПОУ 03775871) збитки у розмірі 202 291,98 грн., 3 034,38 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук