про відмову в задоволенні відводу
09 квітня 2025 року Справа № 915/1530/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши заяву (вх. № 5004/25 від 02.04.2025) про відвід судді Ільєвої Л.М. по справі № 915/1530/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрінол», вул. Рекордна, буд. 34-А, приміщення 48, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69019 (код ЄДРПОУ 32365441)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Іст Трейд», вул. Спаська, б. 75-А/3, офіс 304, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 37031778)
про стягнення заборгованості в загальній сумі 2 276 775, 17 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агрінол" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" заборгованість в загальній сумі 2 276 775, 17 грн.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо порушення відповідачем умов договору поставки від 24.03.2017 № 002403/17 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агрінол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" про стягнення заборгованості в загальній сумі 2 276 775, 17 грн. залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агрінол" (вх. № 15576/24 від 10.12.2024) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1530/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.01.2025 задоволено заяви ТОВ "НВП "Агрінол" та ТОВ "Агро Іст Трейд" про участь представників у судовому засіданні, яке призначене на 23.01.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 23.01.2025, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2025 задоволено заяву ТОВ "НВП "Агрінол" про участь представника в судовому засіданні, яке призначене на 13.02.2025 та у всіх наступних судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 13.02.2025, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.02.2025 в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 915/1530/24 на тридцять днів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 20.02.2025, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10.03.2025 в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
Підготовче засідання у даній справі 10.03.2025 не відбулось, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ільєвої Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2025 підготовче засідання у справі призначено на 24.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2025 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" (вх. № 4734/25 від 27.03.2025) про відвід судді Ільєвої Л.М. від розгляду справи № 915/1530/24 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 закрито підготовче провадження у справі № 915/1530/24, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 17.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 зауваження Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" з приводу неповноти протоколу судового засідання від 24.03.2025 у справі № 915/1530/24 відхилено.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 визнано повторну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" (вх. № 5004/25 від 02.04.2025) про відвід судді Ільєвої Л.М. від розгляду справи № 915/1530/24 з мотивів неповноти відображення всіх пояснень і доводів в протоколі судового засідання у режимі відеоконференції № 4252227 від 24.03.2025р. необґрунтованою.
Вирішення питання про відвід судді Ільєвої Л.М. від розгляду справи № 915/1530/24 передано на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Повторну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" про відвід судді Ільєвої Л.М. від розгляду справи № 915/1530/24 з інших мотивів залишено без розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2025 № 29 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/1530/24 в частині розгляду заяви про відвід головуючої судді Ільєвої Л.М.» призначено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1530/24 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" (вх. № 5004/25 від 02.04.2025) про відвід головуючої судді у зазначеній справі шляхом визначення головуючого судді (який не входить до складу суду, що розглядає справу) для розгляду зазначеної заяви.
Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/1530/24 в частині розгляду заяви про відвід головуючого судді у зазначеній справі є ухвала суду від 02.04.2025, постановлена в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025 справу № 915/1530/24 в частині розгляду заяви про відвід складу суду передано на розгляд судді Ржепецькому В. О.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2025 № 30 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/1530/24 в частині розгляду заяви про відвід головуючої судді Ільєвої Л.М.» призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/1530/24 в частині розгляду заяви про відвід головуючого судді (вх. № 5004/25 від 02.04.2025).
Підставою винесення розпорядження є те, що під час автоматизованого розподілу (04.04.2025 о 12:37:52) судової справи № 915/1530/24 в частині розгляду заяви про відвід головуючого судді (вх. № 5004/25 від 02.04.2025) не ураховано визначену Засадами використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області спеціалізацію суддів Господарського суду Миколаївської області.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 справу № 915/1530/24 в частині розгляду заяви про відвід складу суду передано на розгляд судді Олейняш Е.М.
Як зазначено судом вище, 02.04.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява (вх. № 5004/25 від 02.04.2025) про відвід судді Ільєвої Л.М.
Заява з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України мотивована тим, що суддя Господарського суду Миколаївської області Ільєва Л.М. не може приймати участь у розгляді відповідної справи з огляду на обставини, які викликають сумнів у безсторонності та неупередженості судді, а саме:
1) відповідач зазначає, що в підготовчому засіданні 13.02.2025 судом здійснювався розгляд заяви позивача про зміну підстав позову від 11.02.2025 та заяви позивача про зміну предмета позову від 13.02.2025. Відповідач зазначає, що в судовому засіданні 13.02.2025 суддя Ільєва Л.М. не намагалась безсторонньо, неупереджено та об'єктивно встановити фактичні обставини справи. На думку відповідача, суддя Ільєва Л.М. в судовому засіданні 13.02.2025 тричі, як непрямо, так і прямим чином вимагала від представника позивача надати пояснення про те, що підстави позову не змінилися. Поведінка у ході судового засідання, що відбулось у справі 13.02.2025, свідчить, на думку відповідача, що суддя Ільєва Л.М. не була ані безсторонньою, ані неупередженою;
2) під час судового засідання, що проводилось 24.03.2024, суд ухвалив про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову. При цьому 05.03.2024 відповідачем були подані заперечення проти заяви про зміну предмету позову. На думку відповідача, позивач, подавши дану заяву, одночасно змінив як предмет, так і підстави позову. Проте, підставою для подання даної заяви про відвід судді не є незгода із позицією суду. Підставою для подання даної заяви є те, що право відповідача бути "заслуханим", тобто належним чином вивчені судом, було порушене. Суд взагалі не надав жодної правової оцінки аргументам відповідача, викладеним у запереченнях проти заяви про зміну предмету позову щодо прийняття до розгляду даної заяви. Відповідач зазначає, що суд не надав представнику відповідача надати свої пояснення та заперечення у судовому засіданні щодо заяви позивача про зміну предмету позову;
3) 04.03.2024 відповідач подав клопотання про витребування доказів, в якому просив Господарський суд Миколаївської області витребувати у Печерського районного суду м. Києва по ряду кримінальних справ ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, остаточне рішення (вирок) у кримінальному провадженні. В задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів судом відмовлено. Відповідач в заяві про відвід судді зазначає, що Господарський суд Миколаївської області не відмовив позивачу у задоволенні жодного клопотання (заяви) у даній справі. Вказане, на думку відповідача, порушує принцип рівності сторін;
4) протокол судового засідання від 24.03.2025, за виключенням того, що представник відповідача підтримує клопотання, не містить жодного змісту пояснень представника відповідача Загороднюка А.Д., якими обґрунтовується необхідність витребування доказів. При цьому, пояснення представника позивача викладені таким чином, щоб зрозуміти їх зміст та підтвердити позицію позивача. Відповідач в порядку вимог ст. 224 ГПК України 27.03.2025 подав до Господарського суду Миколаївської області зауваження до змісту протоколу судового засідання № 4252227 від 24.03.2025 у справі № 915/1530/24 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС, проте станом на дату подання даної заяви результати розгляду судом зауважень до змісту протоколу судового засідання в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС не відображені. На думку відповідача, протокол судового засідання складено у спосіб, що забезпечує використання протоколу як доказ про наявність обставин, на які посилається лише одна сторона спору (позивач) та унеможливлює застосування як доказ наявності обставин, на які посилається відповідач.
Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що суддею Ільєвою Л. М. порушено принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та диспозитивності, які в силу імперативних вимог п. 2, 4 та 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України є основними засадами (принципами) господарського судочинства; порушено принцип "процесуальної рівності сторін" та позбавлено відповідача можливості представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони. Вищенаведені факти у сукупності, на думку відповідача, свідчать про необ'єктивність та упередженість судді Ільєвої Л.М. на стадії підготовчого провадження при збиранні доказів та встановленні обставин, а також на те, що суддя Ільєва Л.М. не є безсторонньою при розгляді даної справи.
Заява обґрунтована приписами ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2, 13, 35, 39, 224 ГПК України, Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, та судовою практикою.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до ч. 11 ст. 39 ГПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглянувши заяву про відвід судді, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (п. 1.2.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Суд зазначає, що запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст. 35-40 ГПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді.
В рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 9 листопада 2006 року вказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Європейський суд з прав людини також звертає увагу на те, що для вирішення питання про незалежність суду з точки зору статті 6 § 1 Конвенції необхідно брати до уваги серед іншого, на ... існування гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності (п. 80 рішення Суду по справі Салов проти України № 65518/01 від 06.09.2005 року).
У світлі прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім (див.: Hauschidt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A. No. 154, p. 48).
Щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої зацікавленості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого (п. 127 постанови КГС ВС від 10.07.2024 справі № 924/1225/21).
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 ГПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Розглянувши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником обставини стосуються виключно процесуальних рішень судді, водночас відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Так, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 3, 5, 7, 10, 19 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд:
- у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;
- може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;
- з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;
- вирішує заяви та клопотання учасників справи;
- здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГПК України головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 208 ГПК України головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.
Якщо учасники судового процесу висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Так, відповідач в заяві про відвід судді фактично зазначає, що не погоджується з процесуальним рішенням судді Ільєвої Л. М. про прийняття заяви позивача про зміну предмета позову, оскільки, на думку відповідача, подана заява фактично є заявою про зміну предмета та підстав позову. Крім того, відповідач не погоджується з процесуальним рішенням суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів. Суд зазначає, що фактично наведені відповідачем в заяві про відвід судді доводи та підстави ґрунтуються на незгоді відповідача з процесуальними рішеннями судді, що в розумінні ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу судді. Вирішуючи питання про відвід судді судом не надається правова оцінка процесуальним рішенням судді.
Як зазначено судом вище, метою проведення підготовчого засідання є, зокрема, але не виключно, з'ясування судом предмета та підстав позову, заперечень по суті спору, розгляд заяв та клопотань учасників процесу тощо (ст. 177, 181, 182 ГПК України). Приписами ст. 42, 46 ГПК України передбачено права та обов'язки учасників процесу, зокрема, право на участь у судових засіданнях, право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення тощо.
В підготовчих засіданнях 13.02.2025 та 24.03.2025 були присутні представник позивача Гайдук Ю.І. та представник відповідача Загороднюк А.Д., про що зазначено у протоколах судового засідання в режимі відеоконференції № 4051272 від 13.02.2025 та № 425227 від 24.03.2025 відповідно. Тобто, як позивачу, так і відповідачу було забезпечено реалізацію права на участь в підготовчих засіданнях та висловлення своєї правової позиції по справі, тобто «право бути почутим».
Приписами ч. 5, 6 ст. 208 ГПК України передбачено право суду ставити питання учасникам процесу, в тому числі шляхом надання конкретної відповіді на питання - «так» чи «ні». Отже, доводи відповідача про те, що суддя Ільєва Л. М. не намагалась безсторонньо, неупереджено та об'єктивно встановити фактичні обставини справи є помилковими та ґрунтуються на припущеннях, а відтак, не є такими, що свідчать про необ'єктивність та упередженість судді.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 зауваження Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" з приводу неповноти протоколу судового засідання від 24.03.2025 у справі № 915/1530/24 відхилено. Доводи відповідача стосовно неповноти протоколу судового засідання не є тими обставинами, з якими процесуальне законодавство пов'язує наявність підстав для відводу судді відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України.
Заявником не надано жодного доказу (ст. 74 ГПК України) на підтвердження обставин щодо необ'єктивності чи упередженості судді Ільєвої Л.М. у розгляді справи № 915/1530/24.
Отже, доводи представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" в заяві про відвід судді Ільєвої Л.М. про те, що її дії містять сумнів в неупередженості та об'єктивності (п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України), ґрунтуються виключно на власній оцінці викладених заявником обставин та припущеннях, є необґрунтованими та такими, що зводяться до оцінки процесуальних дій судді. Вказані заявником обставини не є та не можуть бути підставою для відводу судді. Інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді чи заінтересованості судді Ільєвої Л. М. у результаті розгляду справи № 915/1530/24, відповідачем не зазначено та будь-яких доказів не подано.
Суд також звертає увагу, що заявлення завідомо безпідставного відводу є ознакою зловживання процесуальними правами учасником процесу, що не допускається в розумінні ст. 2, 43 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність передбачених ст. 35, 36 ГПК України підстав для відводу судді Ільєвої Л.М. у розгляді справі № 915/1530/24, у зв'язку з чим в задоволенні заяви про відвід судді (вх. № 5004/25 від 02.04.2025) судом відмовлено.
Керуючись ст. 35-36, 39, 232-235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" про відвід судді Ільєвої Л. М. (вх. № 5004/25 від 02.04.2025).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Ухвалу підписано 09.04.2025
Суддя Е. М. Олейняш