Справа № 210/1354/25
Провадження № 3/210/652/25
іменем України
09 квітня 2025 року
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є., розглянувши матеріал, який надійшов з Відділення поліції № 2 Криворізького районного Управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працює, місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
В провадження судді 13.03.2025 надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно протоколу серії ВАД №407417 від 27 лютого 2025 року, 27.02.2025 року о 09.40 год. громадянка ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою проживання по АДРЕСА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків належним чином відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме не створила належних умов проживання та розвитку дитини, чим порушила ст.150 СКУ.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала, зазначила, що для дитини створені належні умови проживання, в квартирі прибрано. Просила суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши в судовому засіданні адміністративний матеріал, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, при розгляді даної справи необхідно з'ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм в протоколі про адміністративне правопорушення.
Об'єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
При цьому, ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч., незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
За порушення таких обов'язків, батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП (зокрема, про обов'язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст. ст. 150, 180 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Вказаний перелік обов'язків є вичерпним.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Враховуючи наведене, протокол про адміністративне правопорушення обов'язково має містити посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а також суть вчиненого правопорушення.
Проте, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №407417 від 27.02.2025, складеного відносно ОСОБА_1 , неможливо встановити, яку саме норму спеціального закону нею порушено та в чому полягало таке порушення.
Фабула протоколу належним чином не розкриває суть інкримінованого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, адже у ній не зазначено від виконання яких саме обов'язків вона ухилилася відносно малолітньої доньки.
Суд критично оцінює Акт обстеження умов проживання від 27.02.2025, як доказ того, що ОСОБА_1 створено неналежні умови проживання для малолітньої ОСОБА_2 , оскільки з Акту вбачається, що за адресою: вул. Криворіжсталі 22/20 в наявності окремі спальні місця, житло забезпечене тепло-, елктро-, газо-, водопостачанням і водовідведенням, в наявності необхідна побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: в наявності одяг, взуття, білизна, засоби гігієни, іграшки, продукти харчування, готова їжа.
На підтвердження обставин, викладених в Акті, що в квартирі не прибрано, підлога не заметена і не мита, на кухні брудні шафи та велика кількість тарганів, до матеріалів справи не додано жодного належного доказу (пояснень свідків (понятих), фото-таблиць, відеозаписів, тощо).
Крім того, в письмових поясненнях від 27.02.2025 ОСОБА_1 зазначила, що її родина опинилась у скрутних життєвих обставинах, в найближчий термін зобов'язується виконати рекомендації щодо прибирання житла.
Також, суд звертає увагу, що умови проживання залежать від майнового стану особи, що не є ознакою належного виконання батьківських обов'язків, тому суд не вбачає в діях ОСОБА_1 умислу на ухилення від виконання батьківських обов'язків, отже відсутня суб'єктивна сторона правопорушення.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Суд розглядає справу виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення та позбавлений можливості змінювати кваліфікацію вчиненого правопорушення.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно до ст. 7 КУПАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, суддя доходить до висновку про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 283-285 КУпАП,-
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.184 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання скарги через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу.
Суддя: Р. Є. Скотар