Справа № 172/1768/24
Провадження 2/172/776/24
Іменем України
10.04.2025 Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Голубенко Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До суду надійшла вищевказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була укладена угода № С-404-005114018-980 від 22.03.2018 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Відповідно до умов кредитного договору максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн., ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди становить 5000,00 грн., процентна ставка за користування коштами кредитної лінії - 48,00%. Позичальник виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково, сплативши банку лише 4736,59 грн., останній платіж здійснено 20.09.2019 року. Таким чином, відповідач має перед банком заборгованість на загальну суму 12400,70 грн., що складається із: заборгованості за основним боргом - 4953,10 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 7447,60 грн.
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «СОНАТІ» (Фактор) був укладений Договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № С-404-005114018-980 від 22.03.2018 року.
У подальшому ТОВ «ФК «СОНАТІ» (Клієнт) 29.12.2023 року уклало з ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) Договір факторингу №29/12-23, відповідно до якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитними договорами. Отже до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № С-404-005114018-980 від 22.03.2018 року.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Ідея банк» станом на день відступлення права вимоги 16.11.2023 року.
ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» здійснило нарахування інфляційних втрат в сумі 2122,96 грн. та 3% річних в сумі 684,22 грн. за період з 23.04.2020 до 23.02.2022 року.
Просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості 15207,88 грн. та судові витрати у справі - сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу - 5200,00 грн.
Ухвалою від 22.10.2024 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу надав заяву про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
16 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) укладений Договiр факторингу № 16/11-23, відповідно до якого до ТОВ «ФК «СОНАТІ» перейшло право грошової вимоги до боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 ТОВ «ФК «СОНАТІ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № С-404-005114018-980 від 22.03.2018 року.
29 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» (Клієнт) та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) укладений Договір факторингу №29/12-23 відповідно до якого до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників №1 до Договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № С-404-005114018-980 від 22.03.2018 року на загальну суму заборгованості 12400,70 грн., що складається із: заборгованості за основним боргом - 4953,10 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 7447,60 грн.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була укладена угода № С-404-005114018-980 від 22.03.2018 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Відповідно до умов кредитного договору максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн., ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди становить 5000,00 грн., процентна ставка за користування коштами кредитної лінії - 48,00%.
Згідно із Довідкою-розрахунком заборгованості, наданою позивачем, ОСОБА_1 за договором № С-404-005114018-980 від 22.03.2018 року станом на 16.11.2023 року має загальну заборгованість в сумі 12400,70 грн., що складається із: заборгованості за основним боргом - 4953,10 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 7447,60 грн.
Відповідно до п. 5.11 кредитного договору згідно із Законом України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка складає 76,7%. Загальна вартість кредитної лінії складає 474,70 грн. за кожні 1000 грн. використаної кредитної лінії. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення клієнтом грошових зобов'язань за угодою, за дії процентної ставки вказаної в п. 3.3 угоди та за умови використання коштів з кредитної лінії з використанням кредитної картки на розрахунки за товари/послуги.
Пунктом 7 кредитного договору встановлено, що ця угода є укладеною з дня її підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але у будь-якому випадку до повного погашення сторонами своїх зобов'язань.
Суд під час вирішення спору про стягнення з відповідача суми нарахованих та несплачених відсотків враховує положення п. 5.11 кредитного договору, так як позивачем не надані будь-які докази, з яких можна встановити строк дії договору (довідку про видачу кредитної картки зі строком її дії, який є строком дії договору кредиту).
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, виходячи із реальної річної процентної ставки 76,70%, а саме, у розмірі 3799,00 грн.
Щодо нарахованих позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 2122,96 грн. та 3% річних в сумі 684,22 грн. за період з 23.04.2020 до 23.02.2022 року суд зазначає, що право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № С-404-005114018-980 від 22.03.2018 року перейшло до позивача ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» 29.12.2023 року на підставі договору факторингу № 29/12-23, укладеного між ним та ТОВ «ФК «СОНАТІ», тому підстав для стягнення з відповідача вказаних сум немає, так як у період з 23.04.2020 до 23.02.2022 року позивач ще не мав відносно боржника ОСОБА_1 жодних юридичних прав.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором з підстав зазначених вище.
Вирішуючи позов в частині стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 5200,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у суму 1000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 263-265, 279, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 526, 1048-1049, 1054 ЦК України, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43575686) заборгованість за кредитним договором № С-404-005114018-980 від 22.03.2018 року в сумі 8752 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні 10 копійок, з яких: 4953,10 грн. - заборгованість за основним боргом, 3799,00 грн. - заборгованість за нарахованим та несплаченими відсотками.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.Г. Битяк