№ 207/1235/25
№ 2/207/907/25
05 березня 2025 року року м. Кам'янське
Суддя Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Юрченко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та стягнення суми компенсації за несвоєчасно виплачену зарплату.
Під час вивчення матеріалів вказаної заяви було встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач просить стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 52617 грн. 12 коп. та суму компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 166152 грн. 08 коп.
Отже, позивачем заявлено вимогу про стягнення суми компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 166152 грн. 08 коп.
Позивач в тексті позовної заяви посилається на норми ст.ст. 116, 117 КЗпП України.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Постанова № 100).
Згідно з пунктом 2 Порядку у випадку несвоєчасного проведення з працівником остаточного розрахунку при звільненні середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Крім того, позивач в тексті позовної заяви посилається на норми ст. 2 КЗпП України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та на Постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» так і Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, обумовлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу інфляції у відсотках, поділений на 100.
Разом з тим, згідно зіст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Разом з тим, для розрахунку компенсації не береться місяць в якому заборгованість утворилась та місяць, в якому така заборгованість виплачена.
З розрахунку, наведеного в позовній заяві, вбачається, що позивач вказує суму заробітної плати за вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, хоча згідно копії наказу № 08-К-23 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено 15 серпня 2023 року. тобто в зазначені місяця відповідачка вже була звільнена, та зарплату не отримувала.
Позивач в тексті позовної заяви не зазначає ні вірного періоду стягнення, ні вірного розрахунку, тільки що стягненню підлягає середній заробіток, але не більше як за шість місяців, в розмірі 166152 грн. 00 коп., як компенсація за несвоєчасно виплачену зарплату.
Розрахунок суми компенсації в даній справі є доказом обґрунтування суми, що позивач просить стягнути на свою користь.
Таким чином, позивач повинен уточнити позовні вимоги, що саме він має на увазі: середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, чи компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, зазначити періоди стягнення, та провести розрахунок суми компенсації, суми середнього заробітку відповідно до закону.
Виходячи з вказаних вимог, позивачу необхідно надати довідку про доходи із зазначенням кількості відпрацьованих днів (годин) та середньоденної заробітної плати за останні два місяці, що передували звільненню.
Щодо сплати судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача окрім заборгованості по заробітній платі, також компенсацію за несвоєчасно виплачену зарплату в розмірі 166152 грн. 08, по тексту позовної заяви визначає цю суму як середній заробіток.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Разом з тим, п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, відповідно до пп. 2.2.8 п. 2.2 вказаної Інструкції до складу фонду додаткової заробітної плати входять суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Таким чином, за звернення до суду із позовною вимогою про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, компенсацію за невикористану відпустку, судовий збір сплаті позивачем не підлягає з урахуванням вищезазначеної пільги.
В силу ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач також звільнений і від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входять до структури заробітної плати, а тому за відповідну вимогу працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.
Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, суд приходить до висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Законом України «Про судовий збір» не передбачено.
Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.
Як слідує із положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (15140,00 грн.).
Отже, у випадку звернення з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку позивачу необхідно буде сплатити судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. за наступними реквізитами:
отримувач коштів ГУК у
Дн-кій обл./Баглійський р/22030101
код отримувача (ЄДРПОУ) 37988155
банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
код банку отримувача(МФО):899998
номер рахунку (IBAN) 648999980313151206000004635
«00» без деталізації за відомчою ознакою
Відповідно ч.ч. 1-2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунути недоліки, викладені в ухвалі в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.М. Юрченко