Справа № 227/2376/24
(2/199/1633/25)
Іменем України
24 лютого 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
Головуючого судді : Богун О.О.
при секретареві Дубовик А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
Позивач вернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі - ТОВ «Краснолиманське») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 19.04.2018 по 21.09.2020, звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
При звільненні підприємство не провело з ним повного розрахунку по виплаті заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість по заробітній платі.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2024 року (справа № 227/74/24) стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 103 163,69 грн. 17 липня 2024 року рішення суду виконано в повному обсязі.
З квитанції №440530 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС відповідачу було доставлено позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі 28.01.2024. На підставі наведеного просив стягнути з ТОВ «Краснолиманське» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08.01.2024 по 08.07.2024.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначена цивільна справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О.
В судове засідання позивач не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, надавши до суду заяву з проханням розглядати дану справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщеним належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, не скористалися правом надання відзиву на позов, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено. що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 19.04.2018 по 21.09.2020, звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
При звільненні підприємство не провело з ним повного розрахунку по виплаті заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість по заробітній платі.
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов'язує роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ч.2 ст.116 ЦПК України).
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ч.1); при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2024 року (справа № 227/74/24) стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 103 163,69 грн. 17 липня 2024 року рішення суду виконано в повному обсязі.
З квитанції №440530 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС відповідачу було доставлено позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі 28.01.2024.
Таким чином, позивач має право на відшкодування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 08.01.2024 по 08.07.2024.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що міститься у ст.13 ЦПК України, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, підлягає відшкодуванню позивачеві відповідачем середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 08.01.2024 по 08.07.2024 у розмірі 165 335 грн. 10 коп. Підстав для зменшення суми середнього заробітку суд не вбачає.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 968,96 грн. необхідно покласти на відповідача.
Відповідно до ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (м. Київ, Шевченківський район, вулиця Прорізна, будинок 12А, код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.01.2024 по 08.07.2024 у розмірі 165 335 (сто шістдесят п'ять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 10 коп. з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів,
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (м. Київ, Шевченківський район, вулиця Прорізна, будинок 12А, код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О.Богун