вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" червня 2024 р. Справа № 911/3494/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал транс альянс логістик»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна»
2. Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Костянтина Павловича
про стягнення 59 443,68 гривень
представники сторін у судове засідання не з'явились
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (далі - ПАТ «Банк Восток»/позивач) надійшла позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал транс альянс логістик» (далі - ТОВ «Дженерал транс альянс логістик»/відповідач) 59 443,68 грн, з яких: 56 131,90 грн помилкової платіжної операції та 3 311,78 грн пені від суми простроченого платежу.
Господарський суд Київської області ухвалою від 13.12.2023 у справі №911/3494/23 прийняв до розгляду позовну заяву ПАТ «Банк Восток» та відкрити провадження у справі, розгляд якої призначив в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 16.01.2024, а також:
- залучив до участі у даній справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інкерман Україна» (ідентифікаційний 39169035) та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Костянтина Павловича (номер картки платника податків НОМЕР_1 ) (далі, відповідно - ТОВ “Інкерман Україна» та приватний виконавець Мельниченко К.П./третя особа 1 та третя особа 2/треті особи);
- встановив позивачу та третім особам строк для подання письмових пояснень разом з доказами (за наявності) - до 16.01.2024;
- встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов разом з доказами - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частин 5, 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку.
З огляду наведеного, ураховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» ухвалу про відкриття провадження у цій справі судом надіслано за офіційно зареєстрованою адресою місцезнаходження юридичної особи згідно відомостей ЄДР, та за якою, зокрема, ухвалу про відкриття провадження у цій справі, згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вручено 21.12.2023.
Отже, останнім днем для вчинення відповідачем процесуальних дій з подання відзиву на позов є 01.01.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 16.01.2024 у справі №911/3494/23 відклав судове засідання на 30.01.2024.
30.01.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив продовжити строк на подання відповідних заперечень та відмовити у задоволення позовних вимог повністю.
Господарський суд Київської області ухвалою від 16.01.2024 у справі №911/3494/23 відклав судове засідання на 26.02.2024.
05.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ПАТ "Банк Восток" надійшла відповідь на відзив разом з доданими до такої відповіді документами.
26.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ПАТ "Банк Восток" надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 26.02.2024 у справі №911/3494/23 відклав судове засідання на 18.03.2024.
У судовому засіданні 18.03.2024, з метою повного та всебічного розгляду цієї справи, судом визнано, що відзив подано відповідачем з порушенням строку з поважних причин, а тому прийнято його до розгляду.
Висновуючи вказане, судом враховано, що:
- обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів;
- усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Господарський суд Київської області ухвалою від 18.03.2024 у справі №911/3494/23 відклав судове засідання на 15.04.2024.
Водночас у судовому засіданні 18.03.2024 суд наголосив представниці позивача на необхідності надати пояснення щодо правової підстави позову, а також стосовно наявності/відсутності у ТОВ «Інкерман Україна» бенефіціарного власника резидента російської федерації станом на момент здійснення операції.
26.03.2024 та 05.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ПАТ "Банк Восток" надійшли пояснення стосовно поставлених судом питань у судовому засіданні 18.03.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 15.04.2024 у справі №911/3494/23 відкладено судове засідання на 06.05.2024.
У судовому засіданні 06.05.2024 судом прийнято його до розгляду відповідь на відзив.
Господарський суд Київської області ухвалою від 06.05.2024 у справі №911/3494/23 відкладено судове засідання на 03.06.2024.
У судове засідання 03.06.2024 представники сторін та третіх сторін не з'явились, про причини неприбуття суд не повідомили.
До того ж у встановлений судом строк треті особи не скористалися наданим їм правом та пояснення щодо суті спору не подали, як і не надали вказані учасники судового процесу жодних доказів у справі.
В розрізі зазначеного вище та можливості третіх осіб реалізувати свої процесуальні права судом враховано, що усі постановлені у цій справі ухвали:
- надіслано ТОВ “Інкерман Україна» за офіційно зареєстрованою згідно відомостей ЄДР адресою місцезнаходження юридичної особи, за якою поштову кореспонденцію повернуто до суду органом поштового зв'язку з підстав «за закінченням терміну зберігання»;
- доставлено до електронного кабінету (електронної пошти) приватного виконавця Мельниченко К.П. в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
У судовому засіданні 03.06.2024, після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої
14.02.2023 ПАТ «Банк Восток» на користь приватного виконавця Мельниченка К.П. виконав платіжну інструкцію №70905323 від 08.02.2023 у сумі 62 228,09 грн з призначенням такого платежу «Стягненя боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна» за наказом Господарського суду міста Києва №910/5225/22 від 27.01.2023 року».
Копію вказаної платіжної інструкції додано до позовної заяви.
Водночас, за доводами позивача, пунктом 15 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (далі - Постанова №18) передбачено зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій, зокрема, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, зазначених в підпунктах 1 - 12 пункту 15.
Як зауважив позивач, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Інкерман Україна» (ідентифікаційний код 39169035) є резидент Російської Федерації, тоді як винятки, визначені у підпунктах 1-12 пункту 15 Постанови №18, не поширюються на платіжні операції, що здійснюються на підставі платіжних інструкцій на примусове стягнення, а тому платіжна інструкція №70905323 від 08.02.2023 мала бути повернутою без виконання на підставі пунктів 12 та 27 розділу I Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163.
До позовної заяви додано копію графічного зображення структури власності ТОВ «Інкерман Україна» з відміткою про отримання такого документа 26.11.2021 посадовою особою банку.
Покликаючись на вказані обставини та відповідно виявлену помилку щодо виконання платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023, а також на частини 10, 14 статті 86 Закону України «Про платіжні системи», позивач зазначив, що 21.07.2023 здійснив за рахунок власних коштів на рахунок клієнта - ТОВ «Інкерман Україна» (ідентифікаційний код 39169035), переказ суми помилкової платіжної операції у розмірі 62 228,09 грн;
На підтвердження таких обставин до позовної заяви додано копію виписки по рахунку від 06.11.2023 за період з 21.07.2023 по 21.07.2023.
Водночас, згідно доводів позивача, в той же день електронною поштою з використанням ЕЦП він направив приватному виконавцю вимогу вих. №05/2/4835 від 21.07.2023 про повернення суми помилкової платіжної операції, у відповідь на яку приватний виконавець листом №1 від 25.07.2023 повідомив про неможливість її виконання, оскільки:
- частину вказаних коштів у сумі 56 131,90 грн згідно платіжної інструкції №594 від 16.02.2023 перераховано на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал транс альянс логістик» в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі №910/5225/22;
- решту коштів у сумах 5 613,19 грн та 483,00 грн виконавцем зараховано на власну користь у якості основної винагороди та відшкодування витрат виконавчого провадження.
До позовної заяви додано копії: адресованої приватному виконавцю вимоги ПАТ «Банк Восток» вих. №05/2/4835 від 21.07.2023, адресованого ПАТ «Банк Восток» листа приватного виконавця №1 від 25.07.2023, роздруківки з електронної пошти.
Посилаючись на зазначені вище обставини та, відповідно, мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, позивач процитував наведені у пунктах 42-44 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначення «неналежної платіжної операції», «неналежного отримувача» і «неналежного платника» та, відповідно, зауважив на тому, що 56 131,90 грн зараховано на рахунок неналежного отримувача - ТОВ «Дженерал транс альянс логістик», у зв'язку з виконанням неналежних платіжних операцій.
Так, в розрізі наведених обставин, позивач зазначив про те, що 05.09.2023 він звертався до приватного виконавця та ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» з вимогою-повідомленням №1824-БТ та просив повернути суму помилкової платіжної операції.
Копії вказаної вимоги, а також описів вкладення до цінного листа за №№0505103781978, 050510378460, списка розсилки, квитанції АТ «Укрпошта» від 06.09.2023 та відстеження відправлень за №№0505103781978, 0505103784160 додано до позовної заяви.
З огляду на все зазначене вище, позивач вважає, що відповідач безпідставно набув грошові кошти, помилково перераховані банком, а тому останній звернувся до суду із позовом у цій справі та відповідними вимогами, зокрема, про стягнення з відповідача 56131,90 грн помилкової платіжної операції з підстав статей 86, 88 Закону України «Про платіжні послуги» та статті 1212 ЦК України.
Заперечуючи проти вказаного та відповідно заявлених вимог, відповідач згідно поданого відзиву зазначив про те, що посилання позивача на Постанову №18 є необгрунтованим, оскільки вказана Постанова не містить прямої заборони на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
До того ж, на переконання відповідача, позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що станом на дату здійснення оспорюваної платіжної операції - 08.02.2023, ТОВ «Інкерман Україна» мало серед кінцевих бенефіціарних власників резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь.
Своєю чергою відповідач додав до відзиву копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Інкерман Україна» з відомостями станом на 08.02.2023 та зауважив, що згідно такого витягу інформація про кінцевого бенефіціарного власника цієї юридичної особи відсутня, а єдиним засновником (учасником) юридичної особи є Компанія "ІНКЕРМАН ІНТЕРНЕШНЛ АБ", резидентство: Швеція, місцезнаходження: Швеція, 10390, Стокгольм, поштова скринька 7358.
Водночас, як зауважив відповідач, згідно вказаного витягу з реєстру остання зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника відбувалась 27.11.2020.
Крім того, за доводами відповідача, позивач не обгрунтував того, чому саме він має бути вигодонабувачем оспорюваної суми грошових коштів, оскільки кошти списувались безпосередньо з рахунку ТОВ «Інкерман Україна».
З огляду наведених вище заперечень та покладених у їх основу обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Не погодившись із вказаними вище запереченнями та доводами відповідача, позивач зазначив, що судове рішення є обов'язковим до виконання, але в даній ситуації банк виступає лише надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» та нормативно-правових актів Національного банку України.
Так, в розрізі наведених обставин та зроблених у позові посилань на Постанову №18, позивач зазначив, що законної підстави ініціювати списання коштів за платіжною інструкцією приватного виконавця на примусове списання (стягнення) коштів банк не мав.
До того ж, за доводами позивача, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення регулювання кінцевої бенефіціарної власності та структури власності юридичних осіб» від 06.09.2022 внесено зміни до ч. 1 ст. 5-1 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та визначено, що юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності.
Звідси, як зауважив позивач, при відкритті рахунку в банку представником ТОВ «Інкерман Україна» надано засвідчену належним чином структуру власності, згідно якої кінцевим бенефіціаром товариства вказано Валерія Захар'їна - резидента російської федерації.
У розрізі зазначеного та обставин помилкового виконання платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 позивач зазначив, що ним отримано лист Національного банку України від 11.09.2023, яким спростовується твердження відповідача про необґрунтованість того факту, що саме банк має бути вигодонабувачем оспорюваної суми грошових коштів.
До відповіді на відзив позивачем додано копію електронного примірника застереження №24/1768-рк/БТ від 11.09.2023, складеного та підписаного Головою Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури Національного банку України.
Згідно наданих надалі письмових пояснень позивач зауважив, що вказаним вище листом підтверджено, що кінцевий бенефіціарний власник ТОВ “ІНКЕРМАН УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 39169035) є резидент російської федерації і списання на підставі інструкції приватного виконавця не відноситься до передбачених підпунктами 1-12 пункту Постанови №18 виключень.
Також позивач зауважив, що відповідно до статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності, тоді як згідно з частиною 3 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності» структура власності за формою є офіційним документом, що являє собою схематичне зображення структури власності юридичної особи, яка відображає всіх осіб, які прямо або опосередковано володіють цією особою самостійно чи спільно з іншими особами або незалежно від формального володіння мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.
Стосовно ж правових підстав поданого у цій справі позову позивач зазначив, що:
- правова підстава для списання коштів з рахунку ТОВ "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 39169035) на підставі платіжної інструкції приватного виконавця №70905323 від 08.02.2023, з призначенням платежу: «Стягнення боргу за наказом Господ. суду м. Києва №910/5225/22 від 27.01.23. Боржник ТОВ "ІНКЕРМАН УКРАЇНА"» була відсутня, оскільки пунктом 15 Постанови №18 передбачено зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь;
- відсутність правової підстави означає, що набувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕРАЛ ТРАНС АЛЬЯНС ЛОГІСТИК», збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином;
- будь-яких правовідносин між ТОВ «БАНК ВОСТОК» та ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ ТРАНС АЛЬЯНС ЛОГІСТИК» не було, а вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №756/9369/21 (провадження №61-8978св23).
З огляду вказаного позивач звернув увагу на те, що у відповідних спорах вина особи не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, а тому у цьому спорі відповідач є таким, що безпідставно набув грошові кошти, помилково перераховані банком, адже підстави для списання вказаних коштів на користь відповідача були відсутні як на момент виконання помилкової платіжної операції, так і наразі.
Крім того, за доводами позивача, у господарському процесуальному законодавстві діє принцип «juranovitcuria» («суд знає закони»), відтак, виходячи з правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.
Приписами частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналізуючи зміст та сутність наведених норм права, слід зазначити, що наявність права на подання позову ще не є безумовною підставою для здійснення такого судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права, як наслідок для того щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує:
- по-перше, чи існує у позивача право або законний інтерес;
- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;
- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Звідси, право на судовий захист вимагає, щоб твердження позивача про порушення права та/або інтересу було обґрунтованим, а тому можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) вказаних вище умов.
З'ясуванню ж характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку, сприяють визначені у позові предмет і підстава позову (фактична та правова), а тому оцінка предмету заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права особи, про яке зазначено в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовано вимоги.
Так, зі змісту поданого ПАТ «Банк Восток» позову та наданих надалі заяв по суті спору і додаткових пояснень слідує, що предметом позову визначено, зокрема, вимогу про стягнення з ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» 56 131,90 грн.
Підставами ж відповідно заявленої вимоги з посиланням, зокрема, на статті 86, 88 Закону України «Про платіжні послуги» та статтю 1212 ЦК України позивачем визначено обставини зарахування на рахунок ТОВ «Дженерал транс альянс логістик», як неналежного отримувача, 56 131,90 грн внаслідок виконання позивачем неналежної (помилкової) платіжної операції щодо перерахування таких коштів з рахунку ТОВ “Інкерман Україна», як неналежного платника, та, надалі, здійснення позивачем за рахунок власних коштів переказу суми платіжної операції на рахунок такого товариства.
За наслідками задоволення вказаної вимоги ПАТ «Банк Восток» прагне повернути власні кошти, перераховані 21.07.2023 на користь ТОВ “Інкерман Україна», після проведення попередньо 14.02.2023 платіжної операції та списання суми коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок приватного виконавця в межах примусового виконання рішення, вважаючи ТОВ “Інкерман Україна» неналежним платником та неналежною відповідну платіжну операцію з тих підстав, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “Інкерман Україна» є громадянин російської федерації, а тому всі видаткові операції по рахунках цього товариства зупинено згідно пункту 15 Постанови №18.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України презюмують, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зі змісту вказаної норми права слідує, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця такого майна з використанням установленого главою 83 ЦК України правового механізму лише у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Для утворення складу відповідної правової конструкції необхідною є наявність таких умов:
1) збільшення майна, яким також є грошові кошти, в однієї особи та втрата такого майна іншою особою, тобто збільшення або збереження коштів в особи є наслідком втрати або недоотримання їх іншою особою;
2) причинний зв'язок між збільшенням майна (коштів) в однієї особи i відповідною втратою майна (коштів) іншою особою;
3) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна (коштів) в однієї особи за рахунок іншої особи.
Тобто, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, відповідні приписи можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на вказане, оскільки для кондикційних зобов'язань важливим є обставини неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, належним відповідачем у відповідних спорах є безпосередньо та особа, яка у результаті речово-правових відносин з іншою особою без достатньої правової підстави набула або зберегла у себе майно (кошти) за рахунок цієї іншої особи.
З огляду викладених норм матеріального права, їх системного аналізу у сукупності із наведеними вище предметом та підставами позову, суд висновує, що під час вирішення відповідного спору у цій справі дослідженню та встановленню підлягають такі обставини: позбавлення ПАТ «Банк Восток» права власності на належні йому кошти, зокрема 56 131,90 гривень шляхом набуття та збереження ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» цих коштів без достатньої правової підстави та у результаті речово-правових відносин з позивачем.
Приписами статей 73, 74, 76 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У розрізі вказаних вище статей процесуального права слід зазначити, що, реалізуючи таку виключну компентенцію, як надання оцінки доказам, суд здійснює її за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили, а також того, що:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини;
- під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Так, з наявної в матеріалах справи копії платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 слідує, що цю інструкцію ПАТ «Банк Восток» виконано 14.02.2023 та проведено операцію з переказу 62 228,09 грн з рахунку ТОВ «Інкерман Україна» (код 39169035), як платника, на рахунок приватного виконавця Мельниченка К.П. (код 2839414431), як стягувача, а призначенням такого переказу вказано «Стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерман Україна» за наказом Господарського суду міста Києва №910/5225/22 від 27.01.2023 року».
Поряд з тим, як слідує з наявної в матеріалах справи копії листа адресованого ПАТ «Банк Восток» листа приватного виконавця Мельниченка К.П. №1 від 25.07.2023 та, власне, і не заперечено сторонами спору у цій справі, частину вказаних коштів у сумі 56 131,90 грн згідно платіжної інструкції №594 від 16.02.2023 виконавцем перераховано на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал транс альянс логістик» в межах виконавчого провадження №70905323 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/5225/22.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами статті 18, статті 327 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Зі змісту вказаних норм права слідує, що:
- виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави;
- одним із заходів примусового виконання судових рішень, який виконавець має право застосувати під час здійснення виконавчого провадження, є звернення стягнення на кошти боржника.
З Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що Господарський суд міста Києва рішенням від 03.10.2022 у справі №910/5225/22, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом згідно постанови від 09.01.2023, присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал транс альянс логістик» (ідентифікаційний код 39174532) 43 400,00 грн основного боргу, 531,97 грн 3% річних, 5 390,28 грн втрат від інфляції, 4 328, 65 грн пені та 2 481,00 грн судового збору, що загалом склало належну до стягнення за вказаним рішенням суму у розмірі 56 131,90 грн.
Ураховуючи наведені вище норми права та відповідні обставини, у тому числі набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/5225/22 про стягнення з ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035) на користь ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» (ідентифікаційний код 39174532) загалом 56 131,90 грн, суд висновує, що вказану суму коштів, як частину належних ТОВ «Інкерман Україна» та перерахованих з його рахунку 62 228,09 грн, ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» (ідентифікаційний код 39174532) отримано 16.02.2023 на відповідній правовій підставі - виконання судового рішення з метою захисту та відновлення порушеного права.
У розрізі зробленого висновку та наведених вище норм права, зокрема і передбаченої статтею 1212 ЦК України правової конструкції суд зазначає, що:
- збільшення у ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» (ідентифікаційний код 39174532) майна - грошових коштів у сумі 56 131,90 грн, є наслідком зменшення таких коштів у ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035), а не у позивача в цій справі - ПАТ «Банк Восток»;
- відповідне майнове збільшення та одночасно зменшення майна між ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» та ТОВ "Інкерман Україна" відбулось на чинній правовій підставі та за наявності відповідного причинного зв'язку.
До того ж, висновуючи вказане, судом також враховано відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження обставин оскарження і, відповідно, визнання незаконними та/або скасування вчинених приватним виконавцем дій у межах виконавчого провадження №70905323 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/5225/22.
Суду також не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що:
- збільшення 16.02.2023 у ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» (ідентифікаційний код 39174532) майна - грошових коштів у сумі 56 131,90 грн, є наслідком втрати ПАТ «Банк Восток» власних коштів - 62 228,09 грн, перерахованих 21.07.2023 на рахунок ТОВ «Інкерман Україна» (ідентифікаційний код 39169035);
- існує причинний зв'язок між збільшенням 16.02.2023 у ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» (ідентифікаційний код 39174532) майна - грошових коштів у сумі 56 131,90 грн, i відповідною втратою ПАТ «Банк Восток» власних коштів - 62 228,09 грн, перерахованих 21.07.2023 на рахунок ТОВ «Інкерман Україна» (ідентифікаційний код 39169035);
- у процесі виконання платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» були пов'язані речово-правовими відносинами.
Отже, суду не надано доказів на підтвердження обставин позбавлення ПАТ «Банк Восток» права власності на належні йому кошти, зокрема на 56 131,90 гривень шляхом набуття та збереження цих коштів відповідачем - ТОВ «Дженерал транс альянс логістик», без достатньої правової підстави та у результаті речово-правових відносин з позивачем.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги ПАТ «Банк Восток» про стягнення з ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» 56 131,90 грн у порядку статті 1212 ЦК України.
Стосовно ж доводів позивача про те, що такі кошти відповідач зобов'язаний сплатити у порядку статей 86, 88 Закону України «Про платіжні послуги» суд висновує таке.
Згідно з частиною 8 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання:
1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача;
2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника;
3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.
Згідно з частиною 9 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» у разі виконання помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення помилки, зокрема, переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції отримувачу.
Відповідно до частини 10 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення неналежного платника (залежно від того, що відбулося раніше), зокрема, переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника.
Частинами 11 та 14 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що платник, з рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку.
Надавач платіжних послуг після виявлення помилки одночасно зобов'язаний негайно повідомити неналежного отримувача про виконання помилкової платіжної операції і про необхідність ініціювання ним платіжної операції на еквівалентну суму коштів цьому надавачу платіжних послуг протягом трьох робочих днів з дня надходження такого повідомлення.
Надавач платіжних послуг під час надходження коштів від неналежного отримувача залишає їх у своєму розпорядженні, за умови виконання своїх зобов'язань з відшкодування, передбачених частинами дев'ятою - тринадцятою цієї статті.
Приписам вказаних вище норм, зокрема ч. 14 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» кореспондують ч. 15 ст. 86 та ч. 1 ст. 88 вказаного закону, згідно яких відповідно:
- у разі ненадходження коштів від неналежного отримувача надавач платіжних послуг має право на їх відшкодування у судовому порядку;
- неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції зобов'язаний ініціювати платіжну операцію на еквівалентну суму коштів, зараховану йому внаслідок помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, на користь такого надавача платіжних послуг.
Поряд з тим у статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» надано визначення таким поняттям:
- неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;
- помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
Тобто Закон України «Про платіжні послуги» визначає неналежну та помилкову платіжні операції як такі, що здійснюються з рахунку неналежного платника та/або на рахунок неналежного отримувача, попри те ці операції між собою відрізняються особою, з вини якої така операція відбулась - неналежна операція відбувається з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, тоді як помилкова операція відбувається з вини надавача платіжних послуг.
Водночас у розрізі здійснення оцінки платіжної операції як помилкової або неналежної слід враховувати також і надані статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначення поняттям неналежного платника та неналежного отримувача/стягувача:
- неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно);
- неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі;
- неналежний стягувач - особа, яка не має визначених законом підстав на ініціювання платіжної операції з рахунку платника.
Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи копій документів, зокрема платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023, з урахуванням обставин та підстав її виконання позивачем, суд висновує, що такі документи не свідчать про безпосередній і достовірний зв'язок між зазначеними у них відомостями та, власне, обставинами ініціювання такої операції приватним виконавцем та, надалі, отримання за нею відповідачем коштів поза межами визначених законом підстав.
Ураховуючи вказане та встановлені вище обставини виконання позивачем платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 на підставі законного судового рішення в процесі його примусового виконання, суд висновує, що приватний виконавець Мельниченка К.П. на законних підставах ініціював таку операцію, а тому є належним стягувачем та отримувачем перерахованих відповідно коштів.
Звідси ТОВ «Дженерал транс альянс логістик», якому приватний виконавець Мельниченко К.П. як належний отримувач коштів перерахував 56 131,90 грн у порядку примусового виконання рішення, не є неналежним отримувачем коштів у розумінні наданого статтею 11 Закону України «Про платіжні послуги» визначення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що виконана позивачем згідно платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 платіжна операція не є ані помилковою, ані неналежною у розумінні статті 1 Закону України «Про платіжні послуги», як наслідок ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» не є зобов'язаною особою перед позивачем згідно частин 14, 15 ст. 86 та частини 1 ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги».
Стосовно ж посилань позивача на обставини наявності у платника - ТОВ «Інкерман Україна», у складі кінцевих бенефіціарних власників громадян російської федерації та, відповідно на пункт 15 Постанови №18, слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 15 постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України операцій (дій), які зазначені в переліку вказаного пункту.
Згідно пунктів 2, 7, 9 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 7, п. 4 ч. 1, пп. 8, 9 ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в редакції станом на момент укладення спірних правочинів, державна реєстрація базується на таких основних принципах:
- публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення;
- об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі;
- відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі повідомлень про виявлення розбіжностей між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності клієнта, зокрема про виявлення неповноти, неточностей чи помилок в інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:
- перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією;
- інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).
У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини його відсутності.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Так, зі змісту наявних в матеріалах справи витягів з ЄДР слідує, що станом на момент виконання позивачем платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 у державному реєстрі щодо ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035) внесено такі відомості:
- перелік засновників (учасників) юридичної особи: КОМПАНІЯ "ІНКЕРМАН ІНТЕРНЕШНЛ АБ", резидентство: Швеція, Місцезнаходження: Швеція, 10390, СТОКГОЛЬМ, ПОШТОВА СКРИНЬКА 7358, розмір частки засновника (учасника): 150000,00;
- відомості про структуру власності: відомості відсутні;
- інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи: ВІДСУТНЯ ФІЗИЧНА ОСОБА, ЯКА МАЄ ПРАВО НА 25 СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ АБО БІЛЬШЕ.
До того ж згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, тоді як жодного доказу на підтвердження застосування до вказаного товариства обмежувальних заходів (санкцій) в порядку Закону України "Про санкції" чи накладення арешту та/або зупинення операцій по рахунках товариства у передбаченому статтею 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" порядку суду не надано.
У розрізі зазначеного та посилання позивача на додану до позову копію графічного зображення структури власності ТОВ «Інкерман Україна» з відміткою про отримання такого документа 26.11.2021 посадовою особою банку, а також на статтю 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суд вважає за необхідне зазначити, що в цілях застосування вказаного закону та у розмінні наданих у ньому визначень через призму наявності кінцевих бенефіціарних власників оцінюються ті фінансові (видаткові) операції, які ініціюються саме клієнтом та/або особою, яка діє в від його імені та/або в його інтересах, позаяк згідно статті цього закону:
- кінцевим бенефіціарним власником є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція;
- спроба проведення фінансової операції - здійснення клієнтом чи особою, яка діє від його імені або в його інтересах, дій, спрямованих на проведення фінансової операції, якщо така фінансова операція не була проведена;
- спрощені заходи належної перевірки - заходи, що здійснюються суб'єктом первинного фінансового моніторингу на основі ризик-орієнтованого підходу стосовно клієнтів, ділові відносини з якими (фінансові операції без встановлення ділових відносин яких) становлять низький ризик, є пропорційними виявленим ризикам та можуть передбачати, зокрема, зменшення частоти та обсягу дій з моніторингу ділових відносин та збору додаткової інформації щодо ділових відносин;
- структура власності - документально підтверджена система взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, трастів, інших подібних правових утворень, що дає змогу встановити всіх кінцевих бенефіціарних власників, у тому числі відносини контролю між ними, або відсутність кінцевих бенефіціарних власників.
Тобто норми вказаного закону не можуть бути застосовані для цілей проведення платежів з метою примусового виконання рішення суду, тоді як постанова Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", у тому числі і пункт 15 вказаної постанови не передбачають наслідків виконання тих операцій, які мали бути зупинені, зокрема і шляхом віднесення таких операцій автоматично до помилкових або неналежних.
Окрім того, у розрізі наданого позивачем зображення структури власності ТОВ «Інкерман Україна» з відміткою про отримання такого документа 26.11.2021 та наданого відповідачем витягу з ЄДР станом на 08.02.2023 з відомостями про відсутність кінцевого бенефіціарного власника у ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035), суд вважає за необхідне зазначити, що саме на позивача покладено обов'язки щодо фінансового моніторингу та виявлення і усунення розбіжностей між між інформацією про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності юридичної особи, отриманою в результаті здійснення НПК (належна перевірка клієнта, та відповідними відомостями, розміщеними в ЄДР.
Отже, суж висновує, що ані надана позивачем копія графічного зображення структури власності ТОВ «Інкерман Україна» з відміткою про отримання такого документа 26.11.2021 посадовою особою банку, ані пункт постанова Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" не свідчать про те, що проведена позивачем 14.02.2023 згідно інструкції №70905323 від 08.02.2023 платіжна операція є неналежною або помилковою.
Не свідчить про помилковість або неналежність платіжної операції згідно виконаної позивачем інструкції №70905323 від 08.02.2023 також і наданий позивачем лист Національного банку України, оскільки зі змісту такого документа слідує, що таке застереження №24/1768-рк/БТ від 11.09.2023, складене та підписане Головою Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури Національного банку України, містить обумовлений інформацією з доповідних записок висновок про порушення позивачем пункту 15 постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" та необхідність застосування до позивача заходів впливу у вигляді письмового застереження, оскільки допущене порушення не спричинило негативного впливу на показники фінансового стану банку та не мало негативних наслідків для кредиторів і вкладників.
З огляду на вказане суд висновує, що надане позивачем застереження №24/1768-рк/БТ від 11.09.2023, як внутрішньо-розпорядчий документ НБУ, не має доказової сили у розрізі обставин помилковості або неналежності проведеної позивачем 14.02.2023 згідно інструкції №70905323 від 08.02.2023 платіжної операції, тоді як сама лише констатація цим документом порушень позивачем пункту 15 постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 не свідчить про автоматичне надання такій операції ознак неналежності або помилковості у розумінні статті 1 Закону України «Про платіжні послуги».
Зокрема суд звертає увагу, що таке застереження не є нормативно-правовим актом та не містить у собі обов'язкових до виконання усіма особами правил поведінки та/або наслідків невиконання певних дій чи вчиненої з порушенням закону поведінки, як і не надає таке застереження певних визначень та/або кваліфікації платіжної операції як помилкової або неналежної.
При здійсненні оцінки наданих позивачем документів судом враховано, що вони не мають для нього заздалегідь встановленої сили, тоді як:
- принцип оцінки доказів “поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;
- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.
З огляду усього зазначеного вище судом також враховано, що обмеження видаткових операцій, які введені Національним банком України, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку виконання договірного зобов'язання та, власне, законного рішення суду у примусовому порядку.
З урахуванням вказаного судом відхиляються як неспроможні доводи позивача про те, що платіжна інструкція №70905323 від 08.02.2023 мала бути повернутою без виконання на підставі пунктів 12 та 27 розділу I Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163.
За таких обставин, оскільки проведена позивачем 14.02.2023 згідно інструкції №70905323 від 08.02.2023 платіжна операція не є неналежною або помилковою, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги ПАТ «Банк Восток» про стягнення з ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» 56 131,90 грн у порядку статей 86, 88 Закону України «Про платіжні послуги».
У розрізі зазначеного суд зауважує, що майно, зокрема і кошти не можуть вважатися набутими неналежно/помилково чи збереженими без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок примусового виконання законного рішення суду, позаяк:
- обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а тому невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом;
- Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.1998 вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою".
Окрім того суду вважає за необхідне зазначити, що позивачем також не доведено та не обґрунтовано наявність підстав для стягнення з відповідача 56 131,90 грн і у порядку загальних положень про відшкодування шкоди.
Приписами частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частинами 1, 2 статті 22, частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, за загальним правилом для стягнення збитків (шкоди), як об'єктивного зменшення будь-яких майнових благ особи, пов'язаного з утиском її правових інтересів і вираженого, зокрема, у втраті або пошкодженні її майна необхідна наявність усіх складових такого делікту, зокрема:
- вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду), наявність якої (вини) презюмується та підлягає спростованню заподіювачем шкоди;
- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;
- шкідливого результату - втрати та/або неотримані доходи (збитки, шкода);
- причинного зв'язку між шкідливими результатом та протиправною поведінкою, діями та/або бездіяльністю, обов'язок по доведенню наявності яких (останніх трьох складових) покладається саме на позивача, як особу, яка стверджує про завдання її збитків.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає можливість застосування делікту та відшкодування збитків.
Однак позивачем не обґрунтовано, що власні кошти у сумі 62 228,09 грн ним перераховано 21.07.2023 на рахунок ТОВ «Інкерман Україна» (ідентифікаційний код 39169035) внаслідок певної поведінки, дії чи бездіяльності особи відповідача - ТОВ «Дженерал транс альянс логістик», як і не мотивовано позивачем у чому полягає, власне, протиправність такої поведінки відповідача, його дій та/або бездіяльності.
До того ж позивачем не обґрунтовано і того, що між зменшенням його майнових активів внаслідок перерахування ним 21.07.2023 на рахунок ТОВ «Інкерман Україна» (ідентифікаційний код 39169035) 62 228,09 грн та певними поведінкою, діями та/або бездіяльністю ТОВ «Дженерал транс альянс логістик» існує безпосередній причинний зв'язок.
З огляду на вказане суд зазначає, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Збитки, настання яких можливо було уникнути та/або є опосередкованими, не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку.
За таких обставин, оскільки позивачем доказово не обґрунтовано та не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги та стягнення з відповідача 56 131,90 грн у порядку статей 22, 1166 ЦК України.
У розрізі зроблених у цій справі висновків про відсутність підстав для стягнення з відповідача 56 131,90 грн та, власне, посилання позивача на принцип jura novit curia ("суд знає закони") суд вважає за необхідне звернути увагу на суть такого принципу, яка полягає в тому, що неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Оскільки суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, виходячи зі змісту цих вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач, вказаний принцип jura novit curia не зобов'язує суд відшуковувати, досліджувати, встановлювати всі можливі обставини, не покладені в основу позовних вимог.
Беручи до уваги все зазначене вище, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 56 131,90 грн.
Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 311,78 грн пені, нарахованої з 20.09.2023 по 17.11.2023 на 56 131,90 грн у порядку ч. 5 ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги», суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги» у разі порушення строку, встановленого частиною першою цієї статті, неналежний отримувач зобов'язаний повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, та сплатити надавачу платіжних послуг пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день від дати завершення такої платіжної операції до дня повернення коштів на рахунок, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції.
За таких обставин, враховуючи встановлену вище відсутність підстав для сплати відповідачем на користь позивача 56 131,90 грн, зокрема згідно статей 86, 88 Закону України «Про платіжні послуги», суд дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 311,78 грн пені, а отже і про відмову у задоволенні цієї вимоги.
З урахуванням обставин цієї справи, здійсненої оцінки поданих позивачем доказів та зроблених висновків суд зазначає, що:
- рішення судів касаційної інстанції у справах, вказаних позивачем, не є релевантними до спору у цій справі;
- алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію;
- всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з норм матеріального права та підстав вимог/заперечень сторін, які конкретизують такий предмет і він може змінюватися в процесі розгляду справи;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, тобто подані стороною документи судом оцінюються з огляду на зміст таких документів і їх взаємозв'язок із стверджуваними обставинами, з урахуванням обставин саме цієї справи, яка розглядається, а не з огляду на назву та/або вид, посилання на які можуть бути зроблені судом касаційної інстанції в інших справах.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Банк Восток» (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24, ідентифікаційний код 26237202) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дженерал транс альянс логістик» (08304, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Бориспіль, вул. Привокзальна, будинок 21, ідентифікаційний код 39174532) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкерман Україна» (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12-А, офіс 7, ідентифікаційний код 39169035) та Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Костянтина Павловича (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9, оф.30, реєстраційний номер особової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення 59 443,68 гривень відмовити повністю.
2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09.04.2025.
Суддя В.А. Ярема