вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3127/24
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватно-орендної агрофірми «Україна»
доДержавного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України»
простягнення 7494164,25 грн.
за участю представників:
позивача:Пархомчук Р.І. - адвокат, ордер від 08.01.2025 ВО № 1090509
відповідача:не з'явились
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватно-орендної агрофірми «Україна» (далі - позивач) до Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» (далі - відповідач) про стягнення 7494177,82 грн., з яких 6102349,42 грн. інфляційні втрати, 1391828,40 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем грошових зобов'язань, які виникли з судових рішень Господарського суду Київської області у справі № 911/174/17 та у справі № 911/970/19, за якими з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти, на які позивач за час їх прострочення нарахував заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову упродовж п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання судових рішень перелічених позивачем в позовній заяві, за якими з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти, на які позивач за час їх прострочення нарахував заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Через систему «Електронний суд» від Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» надійшла заява від 03.02.2025 (вх. № суду 1482/25 від 03.02.2025) про застосування строків позовної давності, в якій відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання судових рішень у справі № 911/174/17 та № 911/970/19. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.06.2018 у справі № 911/174/17 вирішено стягнути з Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» на користь Приватно-орендної агрофірми «Україна» 9018010,08 грн. відшкодування вартості наданих послуг та виконаних робіт, 135270,15 грн. судових витрат зі сплати судового збору. У вказаній справі, як зазначає відповідача, встановлені обставини, що 31 березня 2010 року між Приватно-орендною агрофірмою «Україна» та Державним сільськогосподарським підприємством «Головний селекційний центр України» було укладено договір про надання послуг № 1 (51/2010) та 31.03.2010 року між Приватно-орендною агрофірмою «Україна» та Державним сільськогосподарським підприємством «Головний селекційний центр України» було укладено договір комісії № 2 (52/2010). Обидва договори були визнані недійсними в судовому порядку. У процесі розгляду справи судом встановлено, що у зв'язку із визнанням недійсним договору про надання послуг за № 1 (51/2010) у відповідності до рішення господарського суду Київської області від 27.08.2014 у справі № 911/357/13-г та у зв'язку із неможливістю повернути сторонами всього одержаного за таким договором в натурі, виходячи із його предмету та природи, - у позивача виникло право на відшкодування вартості наданих відповідачу послуг та виконаних робіт за вказаним договором за цінами, які існують на момент відшкодування. Предметом позову у справі № 911/174/17 було виключно відшкодування вартості наданих послуг та виконаних робіт. Інфляційні втрати та 3% річних не були предметом позовних вимог. Оскільки рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/174/17 стягнуто відшкодування за нікчемним договором, то позовна давність про її стягнення розпочалася з 31.03.2010 (дати його виконання). Разом з тим, з 2010 року по сьогодні позивач не звертався до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а тому станом на 2024 рік вона давно спливла. Щодо позовних вимог в частині стягнення нарахованих за час прострочення грошових зобов'язань, які виникли з рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/970/19, то такі вимоги подані без пропуску строку позовної давності. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних в частині стягнення 5950619,18 грн. інфляційних втрат та 1289222,02 грн. 3% річних нарахованих за нікчемним правочином. Розгляд справи провести без відповідача.
Через систему «Електронний суд» від Приватно-орендної агрофірми «Україна» надійшли пояснення від 10.02.2025 (вх. № суду 1923/25 від 10.02.2025) на заяву про застосування строків позовної давності, в яких позивач посилається на безпідставність тверджень відповідача про нікчемність правочинів, оскільки договори, які були укладені між Приватно-орендною агрофірмою «Україна» та Державним сільськогосподарським підприємством «Головний селекційний центр України» визнані саме недійсними в судовому порядку. Судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді справи Господарського суду Київської області № 911/174/17 не встановлено в своїх рішеннях по вказаній справі правових висновків, що описувані договори є нікчемними, що
підтверджується текстами відповідних судових рішень, які наявні в матеріалах справи. Твердження Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» про те, що позовна давність про стягнення заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних нарахованих за прострочення виконання судового рішення у справі № 911/174/17 розпочалась з 31.03.2010 не відповідає дійсності. Позивач здійснив нарахування та просить стягнути 3 % річних та індекс інфляції виключно на суму боргу (грошового зобов'язання), що виник на підставі рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/174/17 від 07 червня 2018 року з моменту надбання ним законної сили, а саме з дати постановою Північного апеляційного господарського суду по вказаній справі № 911/174/17 від 10 жовтня 2019 року. Позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за період з 2019 року по день пред'явлення позову по даній справі у зв'язку із зупиненням перебігу строку позовної давності на період воєнного стану. За вказаних обставин, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2025 об 10:00.
До початку розгляду справи по суті від Приватно-орендної агрофірми «Україна» через систему «Електронний суд» надійшла заява від 21.02.2025 (вх. № суду 2465/25 від 24.02.2025) про уточнення позовних вимог, в якій позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог та просить суд стягнути з Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» на користь Приватно-орендної агрофірми «Україна» грошові кошти у розмірі 7494164,25 грн., з яких 6102349,42 грн. інфляційні втрати, 1391814,83 грн. 3% річних.
За таких обставин, на розгляді суду є остаточні вимоги позивача про стягнення з Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» на користь Приватно-орендної агрофірми «Україна» грошові кошти у розмірі 7494164,25 грн., з яких 6102349,42 грн. інфляційні втрати, 1391814,83 грн. 3% річних.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви від 21.02.2025 (вх. № суду 2465/25 від 24.02.2025) про уточнення позовних вимог та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.06.2018 у справі № 911/174/17, яке залишено без зміно постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020, позов Приватно-орендної агрофірми «Україна» задоволено, вирішено стягнути з Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» на користь Приватно-орендної агрофірми «Україна» 9018010,08 грн. відшкодування вартості наданих послуг та виконаних робіт, 135270,15 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2018 у справі № 911/174/17, яке набрало законної сили 10.10.2019 відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду, судом першої інстанції видано наказ від 08.11.2019.
Позивач надіслав на адресу відповідача заяву від 31.01.2020 № 5 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої у зв'язку з наявністю у позивача перед відповідачем невиконаного грошового зобов'язання в сумі 172260 зі сплати судового збору, що виникло на підставі постанови Верховного суду України від 19.10.2016 у справі № 18/122-12/2 та наявністю у відповідача перед позивачем невиконаного грошового зобов'язання у сумі 9018010,08 грн. з відшкодування вартості наданих послуг та виконаних робіт, 135270,15 грн. судового збору, які виникли на підставі рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2018 у справі № 911/174/17, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, а також 6699 грн. судового збору згідно наказу Господарського суду Київської області від 29.12.2015 № 911/1615/15, позивачем повідомлено відповідача про зарахування вказаних вище зустрічних однорідних вимог на суму 172260 грн. та припинення цих зобов'язань, а також вказано, що залишок не зарахованих коштів в сумі 8987719,23 грн. позивач вимагає від відповідача негайно сплатити на свою користь.
Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується накладною «Укрпошта» від 01.02.2020 № 0840003933260. Відповідач отримав вказану кореспонденцію 04.02.2020, що підтверджується підписом уповноваженою особи відповідача на рекомендовано повідомленні про вручення поштового відправлення № 0840003933260. Заперечень щодо вказаних обставин, відповідач під час розгляду даної справи суду не надавав.
Постановою державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.11.2022 відкрито виконавче провадження № 70378887 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.11.2019 у справі № 911/174/17 про стягнення Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» на користь Приватно-орендної агрофірми «Україна» 8987719,23 грн.
Постановою державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.11.2022 ВП № 70378887, у зв'язку тим, що до Переяславського відділу ДВС надійшла заява ДСП «Головний Селекційний центр України» № 107 від 18.11.2022 року про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 02.09.2021 року № 50-03.01-3888, Наказом від 26.08.2021 року № 858 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" код ЄДРПОУ 00699945, зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 08.11.2019 у справі № 911/174/17 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі № 911/970/19, яке залишено без зміно постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 стягнуто з Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» на користь Приватно-орендної агрофірми «Україна» 74650,94 грн. безпідставно одержаних грошових коштів, 27389,38 грн. інфляційних втрат, 6714,11 грн. 3% річних, 7811,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 88,85 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи та 1875,66 грн. судового збору.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 911/970/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 911/970/19.
На виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі № 911/970/19, яке набрало законної сили 11.02.2020 відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду, судом першої інстанції видано наказ від 17.02.2020.
Постановою державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.11.2022 відкрито виконавче провадження № 70378968 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі № 911/970/19 про стягнення Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» на користь Приватно-орендної агрофірми «Україна» 118530,14 грн.
Постановою державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.11.2022 ВП № 70378968 у зв'язку тим, що до Переяславського відділу ДВС надійшла заява про зупинення виконавчого провадження, до якої надано копії листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 02.09.2021 року № 50-03.01-3888 та наказу від 26.08.2021 року № 858, відповідно до якого прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України», зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у справі № 911/970/19 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, які виникли з судових рішень Господарського суду Київської області у справі № 911/174/17 та у справі № 911/970/19, за якими з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти, позивач на підставі ст. 625 ЦК України за час прострочення виконання грошових зобов'язань нарахував заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення грошових зобов'язань, які виникли з судового рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/174/17 з 10.10.2019 по 30.01.2020 з простроченої суми 9153280,23 грн. складають 73253,41 грн.; за період прострочення з 31.01.2020 по 12.11.2024 з простроченої суми 8987719,23 грн. (враховуючи зарахування зустрічних однорідних вимог) складають 5950619,18 грн.; інфляційні втрати за період прострочення грошових зобов'язань, які виникли з судового рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/970/19 за період прострочення з 11.02.2020 по 12.11.2024 з простроченої суми 118530,14 грн. складають 78476,83 грн.
Загальна сума нарахованих інфляційних втрат становить 6102349,42 грн.
Згідно розрахунку позивача 3% річних за період прострочення грошових зобов'язань, які виникли з судового рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/174/17 з 10.10.2019 по 30.01.2020 з простроченої суми 9153280,23 грн. складають 84950,99 грн.; за період прострочення з 31.01.2020 по 12.11.2024 з простроченої суми 8987719,23 грн. (враховуючи зарахування зустрічних однорідних вимог) складають 1289958,72 грн.; 3% річних за період прострочення грошових зобов'язань, які виникли з судового рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/970/19 з 11.02.2020 по 12.11.2024 з простроченої суми 118530,14 грн. складають 16905,12 грн.
Загальна сума нарахованих 3% річних становить 1391814,83 грн.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Таким чином, даною нормою договори або інші правочини та рішення суду визначені різними підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), і у зазначеній статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт, зобов'язання в силу закону). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, а грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги є доведеними та обґрунтованими.
Державне сільськогосподарське підприємство «Головний селекційний центр України» в заяві від 03.02.2025 (вх. № суду 1482/25 від 03.02.2025) про застосування строків позовної давності просить суд відмовити в задоволенні позовних в частині стягнення 5950619,18 грн. інфляційних втрат та 1289222,02 грн. 3% річних, нарахованих за нікчемним правочином, у зв'язку зі спливом позовної давності. Відповідач стверджує, що оскільки рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/174/17 стягнуто з відповідача відшкодування за нікчемним договором, то позовна давність про її стягнення розпочалася з 31.03.2010 (дати його виконання). Разом з тим, з 2010 року по сьогодні позивач не звертався до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а тому станом на 2024 рік вона давно спливла.
Приватно-орендна агрофірма «Україна» в своїх пояснення від 10.02.2025 (вх. № суду 1923/25 від 10.02.2025) на заяву про застосування строків позовної давності вказує, що твердження Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» по те, що позовна давність про стягнення заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних нарахованих за прострочення виконання судового рішення у справі № 911/174/17 розпочалась з 31.03.2010 не відповідає дійсності. Позивач здійснив нарахування та просить стягнути 3 % річних та індекс інфляції виключно на суму боргу (грошового зобов'язання), що виник на підставі рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/174/17 від 07 червня 2018 року з моменту надбання ним законної сили, а саме з для набрання чинності постановою Північного апеляційного господарського суду по вказаній справі № 911/174/17 від 10 жовтня 2019 року, а відтак позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 2019 року по день пред'явлення позову по даній справі у зв'язку із зупиненням перебігу строку позовної давності на період воєнного стану.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб'єктивного права.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за час прострочення відповідачем грошових зобов'язань, які виникли з судових рішень Господарського суду Київської області у справі № 911/174/17, яке набрало законної сили 10.09.2019 та у справі № 911/970/19, яке набрало законної сили 11.02.2020, за якими з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти.
Загальний період прострочення грошових зобов'язань, які виникли з судового рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/174/17 визначено позивачем з 10.10.2019 (день набрання рішення суду законної сили) по 12.11.2024 (станом на час звернення з даним позовом) та загальний період прострочення грошових зобов'язань, які виникли з судового рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/970/19 визначено позивачем з 11.02.2020 (день набрання рішення суду законної сили) по 12.11.2024 (станом на час звернення з даним позовом).
Враховуючи, що 3% річних нараховуються за кожен день прострочення на відповідну суму, тому позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення.
Отже, позивач мав прав заявити вимоги щодо стягнення 3% річних, строк прострочення якої починається з 10.10.2019 до 10.10.2022 включно і т.д по кожному дню прострочення, оскільки 3% річних нараховуються за кожен день прострочення.
Право на заявлення вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у позивача виникло з 10.10.2019 та відповідно він мав право заявити вимоги щодо її стягнення за цей день до 10.10.2022 включно і т.д по кожному періоду нарахування інфляційних втрат.
2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Вказаним Законом, зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на момент ухвалення даного рішення триває.
Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 19.11.2024, про що свідчить відмітка суду на позовній заяві.
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами, щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних не сплив, оскільки відповідний строк був продовжений на строк дії введеного на території України карантину та в подальшому зупинений на строк дії воєнного стану, а відтак позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення позивача з даним позовом до суду.
Твердження відповідача про те, що позовна давність про стягнення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних розпочалася з 31.03.2010 (дати виконання нікчемного, за твердженням відповідача, договору) не приймається судом до уваги при вирішення даного спору та відхиляється, позаяк спір у даній справі виник не з договірних зобов'язань, в т.ч. на підставі нікчемного правочину, а у зв'язку з прострочення відповідачем грошових зобов'язань, які виникли з судових рішень Господарського суду Київської області у справі № 911/174/17 та у справі № 911/970/19, за якими з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти, на які позивач за час їх прострочення з дня набрання ними законної сили нарахував заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.
Зважаючи на викладене та враховуючи вищезазначені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6102349,42 грн. інфляційні втрати, 1391814,83 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Приватно-орендної агрофірми «Україна» до Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» про стягнення 7494164,25 грн., з яких 6102349,42 грн. інфляційні втрати, 1391814,83 грн. 3% річних задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» (вул. Новокиївське шосе, 1а, м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл., 08400, ідентифікаційний код 00699945) на користь Приватно-орендної агрофірми «Україна» (вул. Перемоги, 2а, с. Велика Каратуль, Бориспільський р-н, Київська обл., 08440, ідентифікаційний код 03756327) 6102349 (шість мільйонів сто дві тисячі триста сорок дев'ять) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 1391814 (один мільйон триста дев'яносто одну тисячу вісімсот чотирнадцять) грн. 83 коп. 3% річних, 112412 (сто дванадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 10.04.2025.
Суддя Ю.В. Подоляк