ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2025Справа № 910/1378/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» (вул.Володі Дубініна, буд.8, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49050; ідентифікаційний код 32082812)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Єжи Ґедройця, буд.5, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 111 230,60 грн
без виклику представників сторін,
Приватне акціонерне товариство «Укренерготранс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 111 230,60 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів, які знаходяться в оперативному управлінні позивача, такі вагони були розкомплектовано, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків в загальному розмірі 111 230,60 грн, з яких 85 920,00 грн - вартість запасних частин, 20 593,80 грн - вартість відновлювальних робіт, 4 716,80 грн - плати за подавання/забирання вагонів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
27.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що витрати на придбання деталей та ремонт вагонів понесено позивачем внаслідок розукомплектування вагонів і крадіжки деталей сторонніми особами, а не з вини відповідача; Статутом залізниць України визначена відповідальність залізниці лише за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У січні - червні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснювало перевезення вантажів у вагонах: № 53564928, № 52737160, № 56671613, № 56655525, № 56660855, № 52931375, № 52740297, № 53587291, № 56813785, які знаходяться в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс».
Під час здійснення перевезень у зазначених вагонах було виявлено несправність (розукомплектування), а саме:
- 12.03.2023 за залізничною накладною № 45569951 від 06.03.2023 у складі потягу № 3561 на станцію Кривий Ріг регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» прибув вагон № 53564928 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 16.03.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування;
- 05.02.2023 за залізничною накладною № 45099967 від 05.02.2023 у складі потягу № 2329 на станцію Кривий Ріг регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» прибув вагон № 52737160, в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 05.02.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування;
- 04.02.2023 за залізничною накладною № 45070497 від 03.02.2023 у складі потягу № 3551 на станцію Кривий Ріг регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» прибув вагон № 56671613 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 04.02.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування;
- 26.03.2023 за залізничною накладною № 45862521 від 22.03.2023 у складі потягу № 3555 на станцію Кривий Ріг регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» прибув вагон № 56655525 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 26.03.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування;
- 26.03.2023 за залізничною накладною № 45855608 від 22.03.2023 у складі потягу № 3555 на станцію Кривий Ріг регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» прибув вагон № 56660855 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 25.03.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування;
- 22.03.2023 за залізничною накладною № 45800943 від 19.03.2023 у складі потягу № 3553 на станцію Кривий Ріг регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» прибув вагон № 52931375 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частики повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 22.03.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування;
- 08.01.2023 за залізничною накладною № 47654546 від 07.01.2023 у складі потягу № 2329 на станцію Кривий Ріг регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» прибув вагон № 52740297 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 08.01.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування;
- 25.06.2023 за залізничною накладною № 47530910 від 21.06.2023 у складі потягу № 200146004414672 на станцію Кривий Ріг регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» прибув вагон № 53587291 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 22.03.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування;
- 29.06.2023 за залізничною накладною № 41819301 від 25.06.2023 у складі потягу № 3633 на станцію Кривий Ріг регіональної філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» прибув вагон № 56813785 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 29.06.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» на технічне обслуговування.
З метою здійснення ремонту вказаних вагонів позивач звернувся до експлуатаційного вагонного депо Батуринська регіональної філії «Придніпровська залізниця» із проханням забезпечити проведення ремонтних робіт за власний рахунок (включаючи придбання та поставку запасних частин) та гарантував оплату вартості ремонтних робіт.
Після надання гарантійних листів, вагонним депо Батуринська регіональної філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» були виставлені рахунки № 4/253 від 02.05.2023 на суму 650 000,00 грн, № 8/253 від 04.07.2023 на суму 450 000,00 грн на проведення оплати за виконання робіт з технічного обслуговування та рахунки № 5/253 від 02.05.2023 на суму 350 000,00 грн, № 9/253 від 04.07.2023 на суму 250 000,00 грн на проведення оплати за подавання - забирання вагонів, з яких 25 310,60 грн за вищезазначені вагони.
Вказані рахунки були оплачені позивачем.
Між тим, у зв'язку з відсутністю у вагоноремонтного підприємства залізниці необхідних запасних частин, потрібних для виконання ремонту пошкоджених вагонів, з метою прискорення виконання ремонтних робіт, позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслюксгруп» нові головні частини повітророзподільника в кількості 9 шт. та магістральні частини повітророзподільника у кількості 4 шт., які в подальшому були передані до експлуатаційного вагонного депо Батуринська регіональної філії «Придніпровська залізниця», що підтверджується відповідними актами приймання-передачі деталей вантажних вагонів.
Загальна вартість деталей, які були придбані позивачем для подальшого проведення поточного ремонту з відчеплення пошкоджених (розукомплектованих) вагонів складає 85 920,00 грн.
В подальшому вказані запасні частини при проведені поточного ремонту з відчеплення ушкоджених вагонів були встановлені на вагони, про що були складені відповідні форми повідомлень ВУ-22 та акти встановлення деталей.
У період з травня по липень 2023 року був виконаний поточний ремонт з відчепленням вищевказаних вагонів на загальну суму 20 593,80 грн, що підтверджується актами № 1-то-1 від 18.05.2023, № 1-то-1 від 19.07.2023, № 2-то-1 від 27.07.2023 і розрахунками до них.
По факту виконання ремонту вагоноремонтним підприємством були видані наступні повідомлення форми ВУ-36: № 490 від 02.05.2023 на вагон № 56660855; № 492 від 03.05.2023 на вагон № 56655525; № 495 від 03.05.2023 на вагони № 52931375; № 52740297; № 743 від 09.07.2023 на вагони № 53564928; № 53587291; № 748 від 10.07.2023 на вагон № 56813785; № 760 від 13.07.2023 на вагони № 56671613; № 52737160.
Крім того, внаслідок пошкодження вказаних вище вагонів, позивач був змушений здійснити оплату подавання та збирання вагонів до місця ремонту та подальшого їх повернення до місця завантаження.
Так, відповідно до переліків до актів № 1-пу-1 від 18.05.2023, № 1-пу-1 від 19.07.2023, № 2-пу-1 від 26.07.2023 загальна сума грошових коштів сплачених за послуги подавання та збирання вагонів склала 4 716,80 грн.
Оскільки пошкодження вагонів сталося на коліях загального користування, що відносяться до зони відповідальності AT «Укрзалізниця», позивач направив відповідачу претензію № 3.5-1351 від 23.12.2024, у якій просив відшкодувати витрати, пов'язані з відновленням пошкоджених (розукомплектованих) вагонів у сумі 111 230,60 грн.
У відповідь, листом № ДПридн-05/27 від 20.01.2025, відповідач відмовив у задоволенні вказаної претензії.
З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 111 230,60 грн збитків, понесених у зв'язку із пошкодженням (розукомплектуванням) вагонів, з яких 85 920,00 грн - вартість запасних частин, 20 593,80 грн - вартість відновлювальних робіт, 4 716,80 грн - плати за подавання/забирання вагонів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п'ята).
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються із положеннями частини 2 статей 908, 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 було затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом і яким регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
У пункті 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктом 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 168/26613, перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Таким чином, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і ними залізниця не має права розпоряджатися на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Судом встановлено і відповідачем не заперечуються ті обставини, що у січні - червні 2023 року на станції Кривий Ріг було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів № 53564928, № 52737160, № 56671613, № 56655525, № 56660855, № 52931375, № 52740297, № 53587291, № 56813785, пошкодження яких полягали у відсутності головної і магістральної частини повітророзподільника. За фактом встановлення відсутності зазначених деталей, вказані вагони були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать повідомлення форми ВУ-23М.
Згідно з пунктами 6.2.1, 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 28.10.1997 № 264-Ц, при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними. Забороняється ставити в склад поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Відповідно до пунктів 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Як встановлено судом, у зв'язку з розукомплектуванням спірні вагони було відправлено до структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М.
За змістом пункту 22 Правил сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Судом встановлено та відповідачем не заперечується той факт, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 85 920,00 грн, а також здійснено оплату вартості відновлювальних робіт у сумі 20 593,80 грн та сплачено 4 716,80 грн плати за подавання і забирання вагонів, що разом становить 111 230,60 грн.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до пункту 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Отже, чинне законодавство у позадоговірних (деліктних) правовідносинах встановлює презумпцію вини залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо залізницею не буде доведено інше.
Разом з тим системний аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з підпунктом «в» пункту 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 126 Статуту залізниць України у разі самовільного використання залізницею вагонів (контейнерів), що належать підприємствам або орендовані ними, залізниця сплачує їм плату за користування, встановлену статтею 119 цього Статуту. За пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
У контексті заперечень відповідача суд зауважує, що у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19, від 20.02.2020 у справі № 910/313/19 викладено правовий висновок, згідно з яким у абзаці 2 пункту 126 Статуту залізниць України йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не має істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення.
Відповідно до підпункту «е» пункту 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Суд звертає увагу, що визначений цим пунктом перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як наслідок, у всіх інших випадках презюмується вина залізниці у завданні збитків, тому доводи відповідача про те, що витрати на придбання деталей та на ремонт вагонів понесено позивачем внаслідок розукомплектування вагонів і крадіжки деталей сторонніми особами, а не з вини відповідача, відхиляються судом.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що у разі встановлення винних осіб у пошкодженні спірних вагонів у порядку кримінального судочинства та набрання вироком законної сили, перевізник як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України.
Відтак, з огляду на встановлення судом усіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, вини перевізника та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у вищенаведених постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19, від 20.02.2020 у справі № 910/313/19.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 111 230,60 грн збитків.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Єжи Ґедройця, буд.5, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» (вул.Володі Дубініна, буд.8, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49050; ідентифікаційний код 32082812) збитки в розмірі 111 230 (сто одинадцять тисяч двісті тридцять) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.04.2025.
Суддя Т.П. Капцова