ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2025Справа № 910/4419/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши позовну заяву Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" (02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, ідентифікаційний код 41214778)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" (далі - відповідач) про витребування майна: сміттєзбірника, загальною площею 108, 70 кв.м. на проспекті Володимира Маяковського, 4-А, зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальності "Райліт Трейдінг" як нежитлова будівля, загальною площею 108, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, 4-є (реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна 1037112880000).
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Згідно з 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний об'єкт нерухомого майна - сміттєзбірник, загальною площею 108, 70 кв.м. на проспекті Володимира Маяковського, 4-А, згідно рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Києва, однак в подальшому, 11.10.2017 на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №357/8138/16-ц такий зареєстровано на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" що, в свою чергу, перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт". Постановою Київського апеляційного суду від 09.10.2024 заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №357/8138/16-ц скасовано, при цьому суд встановив відсутність права власності на спірний об'єкт у Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт", що також підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі №910/7990/14. Отже, за твердженням позивача, відсутні правові підстави для перебування спірного майна на праві власності відповідача, в зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
В той же час, як вбачається із рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №357/8138/16-ц: «між ТОВ «Райліт» та ТОВ «Інвізі Торг» були укладені інвестиційні договори № 1 та № 2, відповідно до умов яких останній здійснив реконструкцію належних позивачу нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, пр-т В. Маяковського, 4-а, загальною площею 36,3 кв.м, внаслідок якої площа забудови збільшилась до 108,1 кв.м.
Крім цього, з доданого до позовної заяви копії договору оренди № 0707 від 01.01.2010 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду та рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/7990/14, вбачається, що на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 року №1229 орендодавець передав а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) за адресою: м. Київ, пр. Маяковського, 4-А, загальною площею 103,80 кв.м., для магазину по продажу продтоварів з реалізацією горілчаних виробів».
Однак, матеріали позовної заяви не місять належних та допустимих доказів, що спірний об'єкт - сміттєзбірник, загальною площею 108,70 кв.м. на проспекті Володимира Маяковського, 4-А, є одним і тим же майном, про яке зазначено у рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №357/8138/16-ц та у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/7990/14.
Крім цього, суд відзначає, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Частиною 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1); у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог (пункт 3).
При цьому суд виходить з того, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19).
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд звертає увагу позивача, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є вимогою майнового характеру, а тому розмір судового збору повинен визначатися з урахуванням вартості спірного майна, яка має бути обґрунтована саме позивачем.
Як роз'яснено у п.п. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини 3 статті 162 і статті 163 ГПК такий обов'язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею; з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій, а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду.
Таким чином, вимога Київської міської ради про витребування сміттєзбірника, загальною площею 108,70 кв.м. на проспекті Володимира Маяковського, 4-А, зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальності "Райліт Трейдінг" як нежитлова будівля, загальною площею 108, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, 4-є з чужого незаконного володіння є вимогою майнового характеру, а тому розмір судового збору повинен визначатися з урахуванням вартості спірного майна.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем визначено ціну позову в розмірі 1 510 520 грн. Однак, матеріали позовної заяви не місять жодних доказів, які б підтверджували дійсну вартість такого майна. В той же час, за висновками суду, акт приймання-передачі майна до статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" від 16.03.2017 не може вважатися належним доказом на підтвердження вартості спірного майна станом на момент подачі позову до суду.
Отже, вимоги п. 3 ч. 3 ст. 162 та ст. 163 Господарського процесуального кодексу України щодо надання доказів на підтвердження визначеної ціни позову не виконані позивачем належним чином.
Враховуючи, що позивачем невірно визначено ціну позову, господарський суд позбавлений можливості зазначити, яка саме сума судового збору підлягає сплаті.
Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
З урахуванням встановлених недоліків, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі ч.1 ст.174 ГПК України із встановленням 10-деннного строку з дня вручення копії даної ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду документів на підтвердження визначеної вартості спірного майна, а також, у разі необхідності, доказів доплати судового збору виходячи з ціни спірного майна відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до приписів ч.ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залишити позовну заяву Київської міської ради без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
Ухвала набирає законної сили 10.04.2025 та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Г. Пукшин