ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2025Справа № 910/1033/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікум Плюс"
про стягнення 9 816,97 грн
Представники сторін: не викликалися.
У січні 2025 року Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікум Плюс" (далі - Товариства) 14019 816,97 грн штрафних санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №42 від 21.05.2024 в частині своєчасного передання товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1033/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
04.02.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало відзив, в якому просило суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що пунктом 5.1. договору встановлено кінцевий строк поставки товару - 27.12.2024. Оскільки обумовлений договір було поставлено до вказаної дати, зобов'язання в частині строку поставки товару не було порушено.
06.02.2025 через систему "Електронний суд" Департамент подав відповідь на відзив, в якій не погодився з наведеними відповідачем запереченнями, оскільки умовами договору передбачено поставку товару в термін 10 днів з дня отримання письмової заявки Замовника. Оскільки заявка була отримана відповідачем 01.07.2024, тому останнім днем поставки товару вважається 11.07.2024, відтак поставлений 18.07.2024 товар було передано позивачу не в строк, встановлений договором.
10.02.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало заперечення на відповідь на відзив, в яких не погодилося з твердженнями, викладеними позивачем у відповіді на відзив з підстав, зазначених у відзиві.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Департаменту необґрунтованими.
21.05.2024 між Департаментом (за текстом договору - Замовник) та Товариством (за текстом договору - Учасник) було укладено договір №42, відповідно до пункту 1.1. якого Учасник зобов'язується у 2024 році поставити Замовнику, а Замовник - прийняти та оплатити 15880000-0 Спеціальні продукти харчування, збагачені поживними речовинами (Продукти лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, 6 лотів), зазначені в специфікації (Додаток 1) (далі - товари), а саме:
лот 1 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Інфатріні, або еквівалент - 45625 мл суміші;
лот 2 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Нутрідрінк протеїн, або еквівалент - 208500 мл суміші;
лот 3 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Діасіп, або еквівалент - 155000 мл суміші;
лот 4 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Ліквіджен, або еквівалент - 105500 мл суміші;
лот 5 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Нутрідрінк компакт з харчовими волокнами, або еквівалент - 3379000 мл суміші.
Найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені в специфікації (Додаток 1) (пункт 1.2. Договору).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що сума цього правочину становить 4 267 610,00 грн (разом із ПДВ) (ціна Договору визначається з урахуванням розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 5.1. Договору строк поставки товарів: протягом 2024 року (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки Замовника, але не пізніше 27.12.2024).
Місце поставки товарів: заклади охорони здоров'я м. Києва. Сторони дійшли згоди, що місце поставки товарів визначається відповідно до Розподілу, затвердженого відповідним наказом Замовника (пункт 5.2. Договору).
За умовами підпункту 6.3.1. пункту 3.1. Договору Учасник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань Учасник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 27.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання Замовником своїх зобов'язань, в частині оплати вартості товарів, відповідно до пункту 4 Договору. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 10.1., 10.2. Договору).
У Специфікації (Додаток 1 до Договору) Сторонами було узгоджено, зокрема, найменування предмета закупівлі, торгівельну назву товару, країну виробника, а також кількість товару на загальну суму 4 267 610,00 грн (разом із ПДВ):
1) 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Інфатріні, або еквівалент - 45 625 мл суміші, вартістю 38 325,00 грн;
2) 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Нутрідрінк протеїн, або еквівалент - 208 500 мл суміші, вартістю 227 265,00 грн;
3) 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Діасіп, або еквівалент - 155 000 мл суміші, вартістю 110 050,00 грн;
4) 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Ліквіджен, або еквівалент - 105 500 мл суміші, вартістю 242650,00 грн;
5) 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - Продукт лікувального харчування для хворих на муковісцидоз, Нутрідрінк компакт з харчовими волокнами, або еквівалент - 3379000 мл суміші, вартістю 3 649 320,00 грн.
01.07.2024 Товариством було отримано письмову заяву №061-204/уо від 01.07.2024, в якій Департамент просив здійснити поставку товару згідно з доданим додатком.
У вищезазначеному додатку визначено поставку продуктів лікувального харчування, зазначені в пункті1.1. Договору та Специфікації (Додаток №1 до Договору).
11.07.2024 Товариством було поставлено Департаменту товар на суму 1 964 398?,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №АП-Рн-0000246 від 11.07.2024 на суму 997 616,00 грн та №АП-Рн-0000247 від 11.07.2024 на суму 966 782,00 грн.
18.07.2024 Товариством була поставлена Департаменту решта Товару на суму 2303212,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №АП-Рн-0000265 від 18.07.2024 на суму 1 740 450,00 грн та №АП-Рн-0000266 від 18.07.2024 на суму 562 762,00 грн.
Вищезазначені видаткові накладні були підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками без будь-яких претензій та/або зауважень.
З метою досудового врегулювання спору, Департамент звернувся до Товариства із претензією №061-9056 від 27.09.2024, в якій вимагав у зв'язку з несвоєчасною поставною товару сплатити протягом 30 днів 9 816,97 грн штрафних санкцій.
У своїй відповіді №33 від 18.10.2024 на вказану претензію Товариство не погодилося із зауваженнями Департаменту, вказавши про виконання умов договору у строк, встановлений Договором.
У зв'язку з несвоєчасним переданням Товариством обумовленого договором №42 від 21.05.2024 товару, Департамент звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 9 816,97 грн штрафних санкцій.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №42 від 21.05.2024, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.
Заперечуючи проти позову, Товариство вказувало на необґрунтованість доводів Департаменту в частині несвоєчасної поставки товару.
За твердженнями позивача, кінцевий момент виконання обов'язку щодо передання товару необхідно визначати від дати отримання заявки + 10 днів, натомість відповідач вважає, що останнім днем строку поставки визначено 27.12.2024.
Отже, спір між сторонами у межах даної справи виник у зв'язку з неоднаковим тлумаченням змісту пункту 5.1. Договору щодо строку (терміну) виконання Товариством зобов'язання щодо поставки Товару та, як наслідок, притягнення відповідача до відповідальності за несвоєчасну поставку у формі стягнення штрафних санкцій.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Отже, строк (термін) поставки товару визначається сторонами у договорі.
Пунктом 5.1. Договору встановлено строк поставки товарів: протягом 2024 року (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки Замовника, але не пізніше 27.12.2024).
Відповідно до статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Суд може тлумачити правочин, розглядаючи справу за будь-якою позовною вимогою, що слідує із цього правочину, або за окремим позовом, предметом якого є вимога про тлумачення правочину (така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі, №915/692/19 від 05.02.2020 у справі №910/15161/18, від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 19.12.2023 у справі №925/1205/22, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №757/5305/13-ц, від 11.10.2023 у справі №753/13820/16-ц, від 13.03.2024 у справі №686/16312/22).
У статті 213 ЦК України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) (частина 1).
Згідно з частиною 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина 4 статті 213 ЦК України).
У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначені загальні правила тлумачення змісту правочину, які умовно можна поділити на три рівні.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першим підходом не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (у разі безрезультатності перших двох) є врахування: а) мети правочину; б) змісту попередніх переговорів; в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою); г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.
Така правова позиція викладена у постанові великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №753/22010/14-ц, від 10.04.2019 у справі №916/2500/15, постанови об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, від 05.12.2022 року у справі №753/8945/19).
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Дослідивши пункт 5.1. Договору, суд дійшов висновку, що в ньому закріплено строк (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки Замовника) та одночасно термін виконання зобов'язання (не пізніше 27.12.2024), які не узгоджуються між собою (протирічать одне одному).
Аналіз змісту Договору свідчить, що правила встановленні статтею 213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору поставки щодо своєчасного виконання зобов'язання щодо передання товару.
Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору, тому потрібно застосовувати тлумачення "contra proferentem".
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №753/11000/14-ц від 18.04.2018.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Оскільки оплата товару здійснюється за рахунок державних коштів, проаналізувавши зміст Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин було розроблений Замовником - Департаментом, а тому саме останній несе ризик щодо нечіткості визначення строку/терміну виконання поставки товару.
Як було раніше встановлено судом, обумовлений Договором Товар було поставлено 11.07.2024 та 18.07.2024.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 ГК України).
Оскільки товар було поставлено до 27.12.2024, доводи позивача про неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасного передання товару є безпідставними, а тому вимога про стягнення з останнього штрафних санкцій за порушення терміну поставки товару є необґрунтованою.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов Департаменту не підлягає задоволенню.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 236-238, 240-241, 252 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ