ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.04.2025Справа № 910/14017/24
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест», м. Київ
про стягнення 1 212 384,37 грн, -
За участю представників сторін:
від позивача: Осипчук С.В.
від відповідача: Ткаченко О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» про стягнення основного боргу в сумі 1 071 967,45 грн, інфляційних втрат в розмірі 34079,64 грн та штрафні санкції в сумі 106 337,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором про виконання робіт від 22.04.2024 в частині оплати виконаних робіт в обсязі та строки, що визначені правочином.
Ухвалою від 18.11.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що акти приймання-передачі виконаних робіт та лист №16/10-1 від 16.10.2024 не підписувались керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» та останні містять відбиток печатки не відповідача. З урахуванням наведеного відповідачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи. До того ж, відповідачем повідомлено, що виконі позивачем роботи містять істотні недоліки, про які було повідомлено позивача. Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» також було заявлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що дефектних актів від відповідача не отримував.
Ухвалою від 06.01.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2025.
22.01.2025 відкладено підготовче засідання на 05.02.2025.
05.02.2025 підготовче засідання відкладено на 12.03.2025.
11.02.2025 позивачем подано клопотання про витребування доказів, яке було розглянуто та задоволено судом.
12.03.2025 судом було розглянуто та залишено без задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи, з огляду на таке.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Крім того, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду. При цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
Аналогічні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 916/2740/19, від 06 вересня 2022 року у справі № 924/898/21, від 02 листопада 2022 року у справі № 915/442/21, від 20.04.2023 по справі №904/4982/20.
Проте, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування у справі, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для призначення по справі судової експертизи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для ухвалення обгрунтованого та справедливого рішення у справі.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не був позбавлений права та можливості самостійно замовити проведення судової експертизи протягом розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, задоволення клопотання про призначення судової експертизи могло призвести до безпідставного затягування строків розгляду справи.
За таких обставин, з огляду на все вищевикладене у сукупності, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи. Вказану ухвалу було занесено до протоколу судового засідання від 12.03.2025.
12.03.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2025.
03.04.2025 відповідачем подано заяву про відвід судді Князькова В.В. від розгляду справи.
Ухвалою від 04.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» про відвід судді залишено без розгляду.
У судовому засіданні 09.04.2025 представником відповідача було заявлено усну заяву про відвід судді Князькова В.В. від розгляду справи, який було залишено судом без розгляду.
Представником позивача у судовому засіданні було надано усні пояснення по справі, згідно яких позов підтримано в повному обсязі.
Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було заперечено.
В судовому засіданні 09.04.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
22.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» (замовник) було укладено договір на виконання робіт, за умовами п.1.1 якого виконавець зобов'язується на свій ризик за завданням замовника, виконати роботу з реконструкції дошкільного навчального закладу №2 "Веснянка" (ясла-садок) Ірпінської міської ради Київської області за адресою: вул. Полтавська, 5, в м.Ірпінь, Київської області (усунення аварій, що виникли внаслідок воєнних (бойових) дій (коригування), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу на умовах, що визначені цим договором.
Об'єкт - дошкільній навчальний заклад №2 "Веснянка" (ясла-садок) Ірпінської міської ради Київської області за адресою: вул. Полтавська, 5, в м.Ірпінь, Київської області.
Згідно п.1.2 договору від 22.04.2024 вартість, перелік та обсяг робіт визначається кошторисною документацією, а саме: договірною ціною, локальним кошторисом, дефектним актом (які є Документами до Договору) та затверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3.
Пунктами 2.1, 2.2 договору від 22.04.2024 визначено, що строки виконання робіт - до 31.12.2024 року, якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт (додаток 4). До календарного графіка виконання робіт виконавець надає копію наказу про призначення та закріплення на об'єкті відповідальної особи (виконроба). Місце виконання робіт: (18205, Київська область, Бучанський район, в м. Ірпінь, Київської області, вул. Полтавська, 5.
Ціна цього договору складається з договірної ціни та актів виконаних робіт й довідок Кб-3 (додаток 1 до договору).
Пунктами 4.1-4.3 договору від 22.04.2024 визначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником. За домовленістю замовник може здійснювати попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання договору та надання відповідного рахунку виконавцем. Поточні та остаточний розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підставі актів форми КБ-2а, КБ-3, пидписаних представниками сторін, проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3. Усі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Розбіжності, що виникли при підписанні актів приймання виконаних будівельних робіт, вирішуються у встановленому законодавством порядку.
У розділі 6 договору контрагентами визначено порядок прийняття замовником результатів робіт.
Зокрема, у п.6.1 договору визначено, що приймання результатів виконаних робіт проводиться за участю представників замовника, та виконавця, на території безпосереднього виконання робіт, з підписанням сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в замовником є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо виконаних Робіт.
У разі, якщо виконані роботи, вказані в п. 1.1, цього договору не відповідають умовам даного договору та/або вимогам чинного законодавства України, замовник має право протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання ним від виконавця акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в надати йому мотивовану відмову від приймання зазначених робіт з переліком виявлених недоліків та зауважень до якості виконаних робіт, які потрібно виконати та які повинні бути усунені виконавцем за власний рахунок, із зазначенням строків усунення таких недоліків та зауважень. Після усунення недоліків та зауважень, сторони підписують акт здачі-приймання виконаних робіт по усуненню недоліків та акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, яким засвідчується належне прийняття робіт (п.6.3 договору від 22.04.2024).
За прострочення грошових зобов'язань замовником, виконавець має право вимагати сплату пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення такого зобов'язання, але не більше 10% від суми заборгованості (п.8.4 договору від 22.04.2024).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року або повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.1 договору від 22.04.2022).
Як вказує позивач, в межах договору від 22.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» прийнято роботи за актами №19/1 від 03.06.2024 на суму 510677 грн та №21/1 від 19.06.2024 на суму 561290,45 грн.
Як вказує позивач, замовник у визначені договором строки виконані роботи не оплатив, з огляду на що останньому було висунуто вимоги №23/2 від 26.09.2024 від №155/24 від 08.10.2024 про повернення грошових коштів.
Позивачем також вказано, що листом №16/10-1 від 16.10.2024 замовником було підтверджено підписання актів №19/1 від 03.06.2024 на суму 510677 грн та №21/1 від 19.06.2024 на суму 561290,45 грн.
Проте, відповідачем розрахунку за вказані роботи проведено так і не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що акти приймання-передачі виконаних робіт та лист №16/10-1 від 16.10.2024 не підписувались керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» та останні містять відбиток печатки не відповідача. З урахуванням наведеного відповідачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи. До того ж, відповідачем повідомлено, що виконі позивачем роботи містять істотні недоліки, про які було повідомлено позивача. Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» також було заявлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Оцінюючи доводи обох учасників судового процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає таке.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вказувалось вище, пунктами 4.1-4.3 договору від 22.04.2024 визначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником. За домовленістю замовник може здійснювати попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання договору та надання відповідного рахунку виконавцем. Поточні та остаточний розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підставі актів форми КБ-2а, КБ-3, підписаних представниками сторін, проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3. Усі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Розбіжності, що виникли при підписанні актів приймання виконаних будівельних робіт, вирішуються у встановленому законодавством порядку.
У п.6.1 договору визначено, що приймання результатів виконаних робіт проводиться за участю представників замовника, та виконавця, на території безпосереднього виконання робіт, з підписанням сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в замовником є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо виконаних Робіт.
Отже, виходячи з системного аналізу умов укладеного між сторонами правочину вбачається, що сторонами строк оплати робіт поставлено в залежність від дати підписання контрагентами актів виконаних робіт.
Позивачем на підтвердження позовних вимог було надано до матеріалів справи акти №19/1 від 03.06.2024 на суму 510677 грн та №21/1 від 19.06.2024 на суму 561290,45 грн. Вказані акти підписано представниками обох контрагентів та скріплено печатками юридичних осіб.
Позивачем також вказано, що листом №16/10-1 від 16.10.2024 замовником було підтверджено підписання актів №19/1 від 03.06.2024 на суму 510677 грн та №21/1 від 19.06.2024 на суму 561290,45 грн.
Одночасно, у відзиві відповідач про підписання вказаних актів та листа №16/10-1 від 16.10.2024 заперечив.
Наразі, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч принципу змагальності, під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували обставини, які повідомлено позивачем та доказово обґрунтовано. Фактично доводи відповідача зводяться лише заперечення доводів позивача, проте, жодних доказів на підтвердження таких заперечень не надано.
Одночасно, судом враховано, що в матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2024 по 20.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест», в якому відображені операції за актами від 03.06.2024 на суму 510677 грн та від 19.06.2024 на суму 561290,45 грн.
Крім того, в матеріалах справи також наявні податкові накладні №2 від 03.06.2024 та №1 від 19.06.2023, які сформовано позивачем за наслідками здійснення господарських операцій згідно актів від 03.06.2024 на суму 510677 грн та від 19.06.2024 на суму 561290,45 грн.
До того ж, означені податкові декларації було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових декларації, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 10.03.2025 зобов'язано Державну податкову службу України (post@tax.gov.ua; 04053, м.Київ, Львівська площа, 8) надати суду у строк до 31.03.2025 відомості щодо включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» (ЄДРПОУ 43468483) до податкового кредиту значення податку на додану вартість за податковими накладними №2 від 03.06.2024 та №1 від 19.06.2024, складеними та зареєстрованими Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд».
Листом №4034/5/99-0004-02-01-05 від 25.03.2025 Державної податкової служби України повідомлено суд про те, що за жовтень 2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» (ЄДРПОУ 43468483) до податкового кредиту значення податку на додану вартість задекларовано суму податкового кредиту від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» на суму 178 661,34 грн.
До того ж, судом також враховано, що відповідач у поясненнях від 12.03.2025 підтвердив реєстрацію податкового кредиту від позивача за вказаними вище податковими накладними.
При цьому, в контексті наведених податкових накладних та пояснень відповідача, суд вважає за доцільне акцентувати увагу на тому, що добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку. Доцільність застосування вказаної доктрини при оцінці доказів також підтверджено Верховним Судом у постановах від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 07.11.2019 у справі № 910/124484/18, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 31.03.2021 по справі №923/875/19, від 29.03.2023 по справі № 910/14105/21.
У судовому засіданні 09.04.2025 представником відповідача декілька разів було заперечено факт виконання робіт, заборгованість з оплати яких є предметом спору. Одночасно, в іншому випадку вказано про неналежне їх виконання та залучення відповідачем іншої підрядної організації.
При цьому, суд акцентує увагу, що жодних доказів на підтвердження своїх тверджень відповідачем не надано, зокрема, не підтверджено доказово обставин виконання спірних робіт іншою особою, а не позивачем.
До того ж, судом враховано, що відповідач є замовником робіт за договором, а отже, останній не був позбавлений права та можливості провести на власне замовлення судову експертизу та встановити дійсний перелік та вартість виконаних робіт, їх якість. Проте, означених дій відповідачем не вчинено, а процесуальна поведінка останнього зводиться лише до бездоказового заперечення доводів позивача незважаючи на необхідність дотримання стандарту доказування "вірогідності доказів". Протягом розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» заяви про проведення такої експертизи також не заявлено.
Крім того, суд вважає за доцільне надати оцінку посиланням представника відповідача у судовому засіданні 09.04.2024 на практику Верховного Суду стосовно того, що податкові накладні не є доказами виконання певних господарських зобов'язань.
У даному випадку суд зауважує, що відповідні податкові накладні не оцінено судом як доказ виконання позивачем зобов'язань, а прийнято до уваги в розрізі оцінки суперечливої поведінки відповідача, який фактично проти підписання актів приймання-передачі робіт заперечив, проте, податковий кредит згідно податкових накладних, оформлених позивачем на підставі цих актів, сформував, про що сам і зазначив у письмових поясненнях по справі. Такі дії суду також свідчать про забезпечення стандарту доказування "вірогідності доказів" у господарському процесі.
Суд акцентує увагу, що фактично єдиним доказом, який Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» подано у справі є дефектні акти за липень 2024 та червень 2024. До таких доказів суд ставиться критично, оскільки, складення таких актів взагалі не передбачено умовами укладеного між сторонами договору. Більш того, дефектні акти не містять підпису у рядку «підрядник» й відповідачем не надано доказів направлення їх на адресу позивача. Посилання відповідача на вказані акти додатково вказує на допущення учасником судового процесу суперечливої поведінки, яка полягає, то у спростуванні факту виконання робіт, то у вказівках про їх неналежне виконання.
Тобто, надані відповідачем пояснення та обставини реєстрації податкового кредиту за фактом здійснення господарських операцій за договором від 22.04.2024, а саме на підставі актів №19/1 від 03.06.2024 на суму 510677 грн та №21/1 від 19.06.2024 на суму 561290,45 грн, фактично вказують на суперечливість поведінки відповідача, а отже, і відсутність підстав приймати доводи останнього щодо не підписання означених актів. При цьому, суд акцентує увагу, що жодного доказу на підтвердження своїх заперечень не надано.
За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах докази є такими, що належним чином обгрунтвовують доводи позивача щодо виконання робіт за договором від 22.04.2024 на загальну суму 1 071 967,45 грн, а заперечення відповідача є юридично неспроможними та такими, що позбавлені жодного доказового обґрунтування.
При цьому, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати таких робіт настав.
Отже, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» в частині стягнення основного боргу в сумі 1 071 967,45 грн.
Щодо вимог про стягнення пені та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За прострочення грошових зобов'язань замовником, виконавець має право вимагати сплату пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення такого зобов'язання, але не більше 10% від суми заборгованості (п.8.4 договору від 22.04.2024).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати робіт за договором від 22.04.2024, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 34079,64 грн та штрафні санкції (пеню) в сумі 106 337,28 грн.
Наразі, дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.
Одночасно, розрахунок пені має помилки у визначенні початкової дати періоду прострочення, оскільки при ї визначенні позивачем не враховано, що пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, з урахуванням наведених вище приписів, судом було здійснено перерахунок суми неустойки й визначено, що обгрунтованим є стягнення з відповідача пені на загальну суму 104 764,36 грн, з яких за порушення строків оплати за актом від 03.06.2024 за період з 14.06.2024 по 07.11.2024 на суму 53328,07 грн та за актом від 19.06.2024 за період з 02.07.2024 по 07.11.2024 на суму 51436,29 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
З огляду на висновки суду щодо часткового задоволення, керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» про стягнення основного боргу в сумі 1 071 967,45 грн, інфляційних втрат в розмірі 34079,64 грн та штрафні санкції в сумі 106 337,28 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Біг Буд Інвест» (03195, м.Київ, провулок Лі Павла, буд.2Б, приміщення 8, ЄДРПОУ 43468483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» (08136, Київська область, Бучанський район, село Крюківщина, вул.Балукова, буд.4, кв.4, ЄДРПОУ 32771651) основний борг в сумі 1 071 967,45 грн, інфляційні втрати в розмірі 34079,64 грн, штрафні санкції в сумі 104764,36 грн та судовий збір в сумі 18 162,17 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено та підписано 09.04.2025.
Суддя В.В. Князьков