ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2025Справа № 910/14489/20
Господарський суд міста Києва у складі:
Судді - Бондаренко-Легких Г. П.
за участю секретаря - Боровик В. В.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/14489/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3)
Про зобов'язання вчинити дії
За участі представників сторін:
Від позивача Слесарчук В.М. , адвокат, довіреність № 19/12-2024/29 від 19.12.2024
Від відповідача Яковенко Р.Г., адвокат, довіреність № 20/11-13 від 20.11.2024
Від третьої особи Балика А.М., самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» всупереч умовам договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0140-02024 від 01.01.2019 неправомірно, на думку позивача, включило до рахунку-фактури та акту приймання-передачі послуг плату за послуги з передачі обсягів експортованої електричної енергії за липень 2020 року.
02.11.2020 до суду від відповідача надійшов відзив.
08.12.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
18.12.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 (суддя Гулевець О.В.), яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2023 позовні вимоги задоволені повністю, зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 та включення нарахування таких послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, щодо обсягів експортованої електроенергії за липень 2020 року.
22.02.2023 Господарський суд міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 видано відповідні накази.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2023 відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з відповідною касаційною скаргою.
Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2023 справу № 910/14489/20 разом з касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 справу № 910/14489/20 прийнято до розгляду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 справу № 910/14489/20 повернуто Верховному Суду у складі Касаційного господарського суду для розгляду.
У зв'язку з прийняттям 29.12.2023 Кабінетом Міністрів України постанови № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" колегія суддів протокольною ухвалою від 31.01.2024 за заявою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом") замінила третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДП "НАЕК "Енергоатом" на заявника.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 скасовано, справу № 910/14489/20 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи, проведеного 16.02.2024, справа передана судді Бондаренко - Легких Г.П.
04.03.2024 суд ухвалою прийняв справу до свого провадження, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 02.04.2024.
20.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2024.
26.03.2024 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2024.
02.04.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2024.
У судовому засіданні 02.04.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 18.04.2024.
15.04.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 18.04.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 11.06.2024.
У судовому засіданні 11.06.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 01.08.2024.
У судовому засіданні 01.08.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 26.09.2024.
25.09.2024 до суду від позивача надійшли пояснення.
У судовому засіданні 26.09.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 12.11.2024.
Судове засідання призначене на 12.11.2024 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному та суд ухвалою від 09.12.2024 повідомив учасників справи про нову дату судового засідання по суті на 18.02.2025.
13.02.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яка зареєстрована судом 14.02.2025 року, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14489/20:
- застосовувати заходи щодо присвоєння Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) статусу "Переддефолтний" та/або "Дефолтний" відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов'язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні" від 14.01.2025 №4213-ІХ у зв'язку із заборгованістю за послуги з передачі експортованої електричної енергії;
- застосовувати заходи щодо присвоєння Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) статусу "Переддефолтний" та/або "Дефолтний" відповідно до пункту 15-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Закону України «Про ринок електричної енергії» в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов'язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні" від 14.01.2025 №4213-ІХ на підставі заборгованості за надані у період дії воєнного стану Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ідентифікаційний код: 00100227) послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, яка виникла внаслідок зарахування Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ідентифікаційний код: 00100227) отриманої оплати за такі послуги, надані у період дії воєнного стану, в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку наданням послуг з передачі експортованої електричної енергії до періоду дії воєнного стану ;
- надсилати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) та Регулятору повідомлення/ подання про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" статусу "Переддефолтний" у зв'язку із наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;
- публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) статусу "Переддефолтний" у зв'язку із наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії, із зазначенням дати набуття такого статусу;
- використовувати фінансові гарантії, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) для покриття його заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії перед Адміністратором розрахунків у зв'язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;
- направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452), його ЄДРПОУ, розміру простроченої ним оплати вартості небалансів електричної енергії у зв'язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;
- надсилати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) та Регулятору повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" статусу "Дефолтний" у зв'язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;
- публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) статусу "Дефолтний" у зв'язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії, із зазначенням дати набуття такого статусу;
- зупиняти майбутні та скасовувати діючі реєстрації двосторонніх договорів щодо продажу електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) учасникам ринку у зв'язку з наявністю у Товариства заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;
- установлювати нульовий обсяг продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку для Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) у зв'язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;
- здійснювати переведення постачання електричної енергії споживачам Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) на постачальника "останньої надії" відповідно до Правил роздрібного ринку у зв'язку з наявністю у Товариства заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії;
- направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452) його ЄДРПОУ та кінцевий розмір простроченої оплати вартості його небалансів електричної енергії у зв'язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії".
17.02.2025 до суду від позивача надійшла заява про долучення судової практики, яка ,на думку заявника, свідчить про сталу сформовано позицію Верховного суду щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову у категорії спорів щодо зобов'язання вчинити дії щодо виключення з обліку заборгованості за передачу експортованої електричної енергії.
18.02.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.
Розглянувши у судовому засіданні 18.02.2025 заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні про що постановив відповідну ухвалу від 18.02.2025.
Також суд, у судовому засіданні на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті на 01.04.2025.
28.03.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначив, що спір у справі стосується також періоду нарахувань за вересень 2020.
У судовому засіданні 01.04.2025 суд завершивши стадію дослідження доказів та заслухавши виступ у судових дебатах представників сторін, які підтримали власні правові позиції, що викладені у заявах по суті справи, з огляду на складність справи на місці ухвалив у порядку статті 233 Господарського процесуального кодексу України відкласти проголошення повного тексту рішення на 10.04.2025.
У судове засідання 10.04.2025 прибули представники учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, додаткові пояснення, тощо, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
ПрАТ НЕК "Укренерго" (надалі - відповідач, НЕК «Укренерго») є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802 та пункту 3.2 статуту НЕК "Укренерго".
Відповідач виконує функції оператора системи передачі (надалі - ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (надалі - позивач, користувач, електропостачальник), є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 13.11.2018 №1409.
01.01.2019 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як користувач і НЕК "Укренерго" як оператор системи передачі (ОСП) уклали Договір №0140-02024 (надалі - Договір, Договір №0140-02024 від 01.01.2019) про надання послуг з передачі електричної енергії, відповідно до якого ОСП зобов'язалося надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач - її оплачувати.
Умови Договору типові, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 "Про затвердження Кодексу системи передачі". Сторони також неодноразово укладали додаткові угоди до цього договору про погодження його умов у новій редакції, а саме:
- Додаткова угода від 14.08.2019, якою Договір №0140-02024 від 01.01.2019 приведено у відповідність до Кодексу системи передачі із змінами внесеними постановою НКРЕКП від 21.06.2019 №1120 в частині типової форми Договору про надання послуг з передачі електричної енергії;
- Додаткова угода №4 від 01.11.2021, якою Договір №0140-02024 від 01.01.2019 приведено у відповідність до Кодексу системи передачі із змінами внесеними постановою НКРЕКП від 07.02.2020 №360 в частині типової форми Договору про надання послуг з передачі електричної енергії;
- Додаткова угода від 22.12.2021 (з боку користувача підписана 23.12.2021), якою Договір №0140-02024 від 01.01.2019 приведено у відповідність до Кодексу системи передачі із змінами внесеними постановою НКРЕКП від 10.11.2021 №2027 в частині типової форми Договору про надання послуг з передачі електричної енергії;
- Додаткова угода від 11.01.2023, якою Договір №0140-02024 від 01.01.2019 приведено у відповідність до Кодексу системи передачі із змінами внесеними постановою НКРЕКП від 11.10.2022 №1305 в частині типової форми Договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Згідно пункту 13.1. Договору №0140-02024 від 01.01.2019 в редакції Додаткової угоди від 11.01.2023 договір діє до 31.12.2023.
Відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру від 04.08.2020 № 0140-02024/04/08/2020 та акт приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 5 076 319 грн, тоді як останній вважає неправомірним включення до нього обсягів експортованої електричної енергії.
Позивач висловив відповідачу заперечення з цього приводу на тій підставі, що оскільки дія постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу системи передачі" (далі - постанова НКРЕКП № 360) у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ і змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, була зупинена на підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №640/3041/20 та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва, то послуги з передачі електричної енергії у липні 2020 та серпні 2020 року оплаті не підлягали.
Відповідачем також було виставлено позивачеві рахунок-фактуру від 04.09.2020 №0140-02024/04/09/2020 та акт приймання-передачі від 31.08.2020 обсягів експортованої електричної енергії, проти яких позивачем заперечень не надавалось, принаймі таких матеріали справи не містять.
Разом з тим, виходячи з і змісту позовної заяви позивач заперечує проти нарахування йому плати за послуги передачі обсягів експортованої електричної енергії за липень та серпень 2020 року на тій підставі, що існує ймовірність застосування до нього наслідків, установлених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 "Про затвердження Правил ринку", щодо зобов'язання застосувати до учасників ринку електричної енергії статусу "Переддефолтний", та, як наслідок, статусу "Дефолтний" за неоплату послуг з передачі електричної енергії і позбавить позивача можливості брати участь на ринку електричної енергії.
У зв'язку з цим, включення відповідачем до рахунків-фактур від 04.08.2020 №0140-02024/04/08/2020, від 04.09.2020 №0140-02024/04/09/2020 та актів приймання-передачі послуг від 31.07.2020, від 31.08.2020 обсягів експортованої електричної енергії позивач вважає безпідставним, оскільки це порушує його права й умови Договору №0140-02024 від 01.01.2019.
2. Предмет позову.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача - зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» припинити дії спрямовані на нарахування плати за послуги передачі щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 та включення нарахування таких послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
3. Доводи позивача (ТОВ «ГК «Нафтогаз України») та третьої особи на стороні позивача (АТ «НАЕК «Енергоатом») щодо суті позовних вимог.
У позові ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначало, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов'язання України (стаття 41 Договору про ЕС, рішення Суду ЄС від 06.12.2018 у справі № С-305/17 «FENS spol. s r.o. v. Slovak Republic» та висновок Секретаріату ЕС).
Втім, вже під час нового розгляду справи ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2024 обґрунтовує позовні вимоги наступним:
- станом на момент укладення Договору №0140-02024 від 01.01.2019, типова форма якого містилась у додатку №6 до КСП, не передбачала умов щодо включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії;
- обов'язок сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено лише із прийняттям постанови НКРЕКП №360 від 07.02.2020;
- ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №640/3041/20 та від 03.08.2020 у справі №640/17640/20 було зупинено дію постанови НКРЕКП №360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 КСП;
- постанова НКРЕКП №360 остаточно визнана протиправною та нечинною у справі №640/27130/21 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023);
- у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 Великої Палати Верховного Суду виснувала щодо відсутності в чинному законодавстві України та умовах договору, які є типовими, обов'язку сплачувати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту;
- таким чином, визначення країни до якої здійснювався експорт електричної енергії не має суттєвого значення у спірних правовідносинах, оскільки, відсутність правомірності нарахування НЕК «Укренерго» послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експортних операцій, в першу чергу, спростовується національним законодавством та підтверджується висновками зробленими у пунктах 8.33-8.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.
- позивачем обрано ефективний спосіб захисту, оскільки, позивач прагне досягти правової визначеності щодо взаємних прав та обов'язків у відносинах з НЕК «Укренерго», а внаслідок застосування до позивача статусу «Переддефолтний», та як наслідок «Дефолтний», позивач буде позбавлений можливості виконувати взяті на себе зобов'язання за контрактом на поставку електричної енергії від 17.07.2020 №181д-26/2020, укладеним з Державним виробничим об'єднанням електроенергетики «Бєленерго».
АТ «НАЕК «Енергоатом» (третя особа) підтримало позовні вимоги та зазначило, що на момент виставлення відповідачем рахунку на оплату з надання послуг з передачі електричної енергії за липень 2020, умови укладено Договору №0140-02024 від 01.01.2019 не передбачали змінених умов щодо нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії.
4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.
- обсяг фактично поставленої позивачем електричної енергії складається з 12 000,000 МВт*год, які постачалися на експорт у Республіку Білорусь, яка не є стороною Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (надалі - Договір про ЕС), а відтак не належить до територій, на які поширюється положення статті 41 Договору про ЕС;
- обов'язок з оплати послуг з передачі експортованої електричної енергії існував до прийняття постанови НКРЕКП №360, що підтверджується роз'ясненнями НКРЕКП від 02.10.2019 №10479/17.21/7-19;
- зокрема, у пунктах 4.1. Договору №0140-02024 від 01.01.2019 в редакції Додаткових угод від 01.11.2021, від 22.12.2021 та від 27.12.2022 прямо зазначено, що фактичний обсяг послуг визначається відповідно до розділу ХІ КСП, положення якого вказували на обов'язок оплачувати послугу з урахуванням експортованих обсягів;
- до того ж, рішення Окружного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі №640/3041/20, на яке посилається позивач, скасовано постановою Верховного Суду від 08.09.2021;
- позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки, поданий позов спрямований на заборону відповідачу вчиняти певні дії в майбутньому, а захисту підлягає лише порушене право.
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що зазначені в постанові від 31.01.2024, господарський суд при новому розгляді справи повинен встановити:
5.1. якого саме спірного періоду стосується спір у справі;
5.2. до якої країни чи країн здійснювався ТОВ «ГК «Нафтогаз України» експорт електричної енергії, а відтак чи підлягає застосуванню у спірних правовідносинах Договір про ЕС;
5.3. чи наявний у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» обов'язок сплатити вартість наданої послуги з передачі електричної енергії з урахуванням обсягів експортованої електричної енергії?
5.4. чи обрано позивачем належний та ефективний спосіб захисту, а відтак чи підлягають позовні вимоги задоволенню?
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, про захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі №911/3135/20 (підпункт 8.47)).
У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 у справі №911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
5.1. Щодо періодів нарахування, яких стосується спір.
У цій справі підставою виникнення спірних правовідносин є Договір №0140-02024 від 01.01.2019, за яким, на думку позивача, відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії з урахуванням обсягів експортованої електричної енергії при виставленні на оплату рахунків-фактур від 04.08.2020 №0140-02024/04/08/2020 (за липень 2020), від 04.09.2020 №0140-02024/04/09/2020 (за серпень 2020), а також при виставленні актів приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 5 076 319 грн, від 31.08.2020 за серпень 2020 на суму 11 638 266, 28 грн з ПДВ.
З огляду на межі позовних вимог, оскільки, підстави позову не були змінені позивачем під час нового розгляду справи, доведенню при розгляді даної справи підлягає факт правомірності чи неправомірності дій відповідача з нарахування згідно умов Договору №0140-02024 від 01.01.2019 плати за послуги з передачі електричної енергії з урахуванням обсягів експортованої електричної енергії за спірний період - липень 2020, а також серпень 2020.
У додаткових поясненнях, що надійшли до суду 28.03.2025 позивач доводить, що спірним періодом є в тому числі вересень 2020, з чим суд погодитись не може.
З огляду на вище зазначене, захисту підлягає порушене право особи безпосередньо на момент звернення з позовом (у даному випадку станом на 23.09.2020), натомість, як вбачається з Акту приймання-передачі послуги від 30.09.2020 за вересень 2020 та рахунку-фактури №0140-02024/05/10/2020 (долучені до письмових пояснень, що надійшли до суду 22.12.2020), на момент звернення з даним позовом до суду позивачеві не було нараховано заборгованість за вересень 2020, а отже і відповідного порушення не могло існувати.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).
При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, суд при вирішенні господарського спору керується не інакше як межами позовних вимог (предметом та підставами позову), що визначені позивачем у позові.
Суд констатує, що до позову, який подано 23.09.2020 не було додано рахунків-фактур та Актів приймання-передачі, що виставлялись відповідачем за інші, аніж липень та серпень 2020 періоди нарахування послуги з передачі.
На переконання суду, зазначення у відповіді на відзив, що надійшла до суду 08.12.2020 та письмових поясненнях, що надійшли до суду 22.12.2020, та подавались під час першого розгляду справи, про наявність спірного періоду за вересень 2020 - не змінює підстав позову, що викладені у позові (при цьому прохальна частина позову (тобто предмет спору) залишилась би не змінною).
Зокрема, сама лише наявність у матеріалах справи Акту приймання-передачі послуги від 30.09.2020 за вересень 2020 та рахунку-фактури №0140-02024/05/10/2020 від 05.10.2020 (долучені до письмових пояснень, що надійшли до суду 22.12.2020) не свідчить про те, що позивач виявив бажання та поставив перед судом питання щодо зміни підстав позову у порядку визначеному статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, як під час першого, так і під час нового розгляду справи.
У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (частина 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, під час нового розгляду справи, позивач в тому числі не ставив перед судом питання про наявність виняткових випадків для зміни підстав позову.
Відтак, суд вважає безпідставними вимоги позивача до відповідача щодо зобов'язань припинити дії, що спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором від 01.01.2019 №0140-02024, за інші, а ніж липень та серпень 2020 періоди.
5.2. Щодо застосування у спірних правовідносинах Договору про ЕС.
Виконуючи вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що зазначені в постанові від 31.01.2024, суд зазначає, що згідно повідомлення Секретаріату ЕС від 28.05.2020 (Compliance Note, CN 01/2020, Ukraine - electricity transmission and dispatch tariff with respect to the tariffs for export and import), який розглядав, зокрема, Порядок встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 22.04.2019 №585 у контексті положень статті 41 Договору про ЕС (Договір про Енергетичне Співтовариство), і виснував, що платежі, передбачені законодавством України, за своїм змістом еквівалентні митним зборам, що не відповідає напрацьованому законодавству Енергетичного Співтовариства.
Приєднавшись до Договору про ЕС (ратифікований Законом від 15.12.2010, який набрав чинності 30.01.2011) Україна прийняла на себе зобов'язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.
Стаття 41 Договору про ЕС визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.
Пункт 1 (статті 41) не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики або державної безпеки, захистом здоров'я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між Сторонами.
Отже, наведена норма є обов'язковою для України як для сторони Договору про ЕС і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та Закону України "Про міжнародні договори України".
Водночас, стаття 41 Договору про ЕС міститься у розділі IV Договору "Створення єдиного енергетичного ринку". Глава І "Географічні межі" цього ж розділу у статті 40 визначає, що положення та заходи, вжиті згідно із цим розділом, застосовуватимуться на територіях, на яких застосовуються Угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій Угоді, на територіях Сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові (судом викладена редакція статті 41 Договору про ЕС згідно тексту доступного до перегляду на українській мові на офіційному Інтернет-порталі Верховної Ради України).
Отже, стаття 41 Договору про ЕС застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору.
Разом з тим, у даній справі експорт електричної енергії здійснювався у Республіку Білорусь за Контрактом на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020, укладеним з Державним виробничим об'єднанням електроенергетики «Бєленерго».
Республіка Білорусь не є територією, що зазначена у статті 40 Договору про ЕС, оскільки, не є а ні стороною Угоди про створення Європейського Співтовариства (тобто Договору про заснування Європейської Спільноти (назва в редакції Маастрихтського договору від 07.02.1992)/Договору про функціонування Європейського Союзу (теперішня назва в редакції Лісабонського договору від 13.12.2007 року) а ні стороною, що приєдналась до Договору про ЕС.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у пункті 8.27.12. постанови від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 плата за імпорт та експорт може застосовуватися за передачі із країни до країни, які не є членами Договору про ЕС.
Отже, в даному випадку обмеження визначені статтею 41 Договору про ЕС не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
5.3. Щодо встановленого договором та законодавством, обов'язку із сплати обсягів експорту.
Натомість, сам факт не застосування обмежень визначених статтею 41 Договору про ЕС не є достатнім для висновку про те, що НЕК «Укренерго» правомірно нараховує позивачеві плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту у спірні періоди - липень 2020 та серпень 2020.
Відтак, у даному випадку суд повинен відповісти на ключове питання чи передбачено відповідним договором між сторонами, а також чинним законодавством України на момент виникнення спірних правовідносин (тобто липень, серпень 2020) обов'язок ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зі сплати обсягів експорту при отриманні послуги з передачі електричної енергії.
Згідно Закону України «Про ринок електричної енергії» у редакції, що діяла у спірний період липень та серпень 2020:
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі (пункт 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Електропостачальником є суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу (пункт 30 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Міждержавна лінія електропередачі - це лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з'єднує об'єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Міждержавний перетин - сукупність міждержавних ліній електропередачі та електричних установок, що використовуються для з'єднання об'єднаної енергетичної системи України з системою передачі суміжної держави (пункт 44 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Отже, у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 914/935/20 та від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20.
Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (частина 4 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацом другим пункту 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (надалі - Правила ринку) у редакції, що діяла у спірний період передбачено, що кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі (КСП).
На момент укладення Договору №0140-02024 від 01.01.2019 діяла редакції Кодексу системи передачі (надалі - КСП) від 14.03.2018, що затверджена постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, яка передбачала наступне:
Договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії системою передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії системою передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту (пункт 5.1. глави 5 розділу XІ КСП у редакції від 14.03.2018).
Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання електропостачальникам, ОСР та споживачам доступу до системи передачі (пункт 5.2. глави 5 розділу XІ КСП у редакції від 14.03.2018).
Втім, типова форма договору, що містилася у Додатку 6 до КСП, затвердженого постановою НКРЕКП №309 від 14.03.2018 не передбачала включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії, тобто обсягів, які не пов'язані з обсягами споживання електричної енергії споживачами позивача.
Вказані висновки, щодо умов типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що була затверджена постановою НКРЕКП №309 від 14.03.2018, викладені також у пункті 8.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.
У подальшому, між сторонами укладено Додаткову угоду від 14.08.2019 якою Договір №0140-02024 від 01.01.2019 приведено у відповідність до КСП в редакції від 27.06.2019, що затверджена постановою НКРЕКП від 21.06.2019 №1120. Вказаною постановою НКРЕКП внесено зміни, зокрема, до типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії (Додаток 6).
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у липні та серпні 2020 Договір №0140-02024 від 01.01.2019 був чинний та підлягає застосуванню у даному спорі у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, що відповідає умовам типового договору, що містився у Додатку 6 КСП у редакції від 27.06.2019, затвердженої постановою НКРЕКП від 21.06.2019 №1120.
В контексті вище викладеного, суд зазначає, що безпосередньо і відповідач звертав увагу у своєму відзиві, який було подано під час першого розгляду справи про те, що правовідносини сторін випливають з умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024, а не з постанов НКРЕКП від 07.02.2020 №360.
Електропостачальники мають право купувати та продавати електроенергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами (пункт 1 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту (абзац другий пункту 5.1. глави 5 розділу XI КСП у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тариф на послуги з передачі електричної енергії оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його Регулятором. У разі зміни тарифу ОСП повідомляє Користувачів про таку зміну шляхом її оприлюднення на власному веб-сайті в мережі Інтернет (пункту 5.6. глави 5 розділу XI КСП у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Також, згідно пункту 4.1. Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019 - для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуг визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:
для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
для споживачів, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
Згідно пункту 5.1. Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019 - планова та фактична вартість послуги (грн) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт*год) за розрахунковий період на тариф встановлений Регулятором (грн/МВт*год).
Отже, Договір №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, що відповідає типовій формі договору яка була чинна станом на липень, серпень 2020 та містилась у Додатку 6 до КСП в редакції від 27.06.2019, а отже і чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало умов щодо включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії наданих електропостачальнику ОСП обсягів експортованої електричної енергії, тобто обсягів, які не пов'язані з обсягами споживання електричної енергії споживачами позивача (електропостачальника).
Дійсно, постановою НКРЕКП від 07.02.2020 №360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" (надалі - постанова НКРЕКП №360), яка набрала чинності 08.02.2020 - НКРЕКП затвердила зміни, що стосувалися, зокрема, послуг з передачі електроенергії (див. розділ ХІ КСП в редакції від 08.02.2020).
Так, постановою НКРЕКП №360 абзац третій пункту 5.6 глави 5 розділу XI КСП замінено дев'ятьма новими абзацами такого змісту:
«Обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається:
для ОСР - на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника, крім обсягів споживання електричної енергії споживачами, оператором системи яких є ОСП;
для електропостачальників, які постачають електричну енергію споживачам, оператором системи яких є ОСП, та які відповідно до договору електропостачальника про надання послуг з передачі електричної енергії (укладеного відповідно до Правил роздрібного ринку) оплачують послуги з передачі електричної енергії ОСП через електропостачальника, - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами електропостачальника;
для споживачів електричної енергії, які купують електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами (з урахуванням втрат електричної енергії в мережах споживача);
для споживачів електричної енергії, оператором системи яких є ОСП, які купують електричну енергію в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку та відповідно до договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії самостійно (напряму) оплачують послуги з передачі електричної енергії ОСП, - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами по точках приєднання, по яких оператором системи є ОСП (з урахуванням втрат електричної енергії в мережах споживача);
для виробників електричної енергії - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації;
для трейдерів - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії.»
Однак, сторонами були враховані внесені постановою НКРЕКП №360 зміни лише при укладенні Додаткової угоди №4 від 01.11.2021 (том 3, а. с. 113-117) якою Договір №0140-02024 від 01.01.2019 приведено у відповідність до КСП в редакції від 08.02.2020, що затверджена постановою НКРЕКП від 07.02.2020 №360.
Так, згідно пункту 4.1. Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди №4 від 01.11.2021 для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України).
Згідно пункту 5 Додаткової угоди №4 від 01.11.2021 - додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами.
Отже, обов'язок з оплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено лише із прийняттям постанови НКРЕКП №360, яка набула чинності 08.02.2020 та була чинна до 29.03.2023 (втратила чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі № 640/27130/21). Проте, у спірних правовідносинах сторін обов'язок зі сплати обсягів експортованої електричної енергії при наданні відповідачем послуг передачі виник у позивача лише з моменту підписання додаткової угоди №4 від 01.11.2021, а саме з 01.11.2021, оскільки, сторони не погодили, що умови додаткової угоди можуть бути застосовані до правовідносин сторін, що виникли до її укладення, як те передбачено частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
В контексті вище викладеного, суд зазначає, що безпосередньо і відповідач звертав увагу у своєму відзиві, який було подано під час першого розгляду справи про те, що правовідносини сторін випливають з умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, а не з постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360.
Крім того, згідно пункту 3.1. Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019 - ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
Постановою НКРЕКП від 22.04.2019 №585 затверджено Порядок встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії (надалі - Порядок № 585), яким визначено методологію та процедуру формування єдиного тарифу для ліцензіата та/або суб'єкта господарювання, який планує здійснювати діяльність з передачі електричної енергії (оператора системи передачі), на підставі якого розраховується вартість послуг із передачі ним електроенергії для усіх користувачів системи.
Тариф на послуги з передачі електричної енергії (далі - тариф) - розмір плати в розрахунку на одиницю обсягу передачі (споживання), експорту електричної енергії електричними мережами визначеної якості, що забезпечує відшкодування ліцензіату обґрунтованих витрат на здійснення діяльності, а також отримання прибутку (абзац сімнадцятий пункту 1.2 глави 1 Порядку №585 в редакції від 11.12.2019, що була чинна станом на липень, серпень 2020).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2019 №2668 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" на 2020 рік" (із врахуванням змін, внесених згідно з постановами НКРЕКП від 11.07.2020 №1329), НЕК «Укренерго» встановлено наступні тарифи на послуги з передачі електричної енергії: з 01.01.2020 у розмірі 155, 40 грн/МВт*год (без урахування ПДВ), а з 01.08.2020 - у розмірі 240,23 грн/МВт*год (без урахування ПДВ).
Згідно додатку до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 №2668, а також додатку до постанови НКРЕКП від 11.07.2020 №1329 обсяг передачі (споживання), експорту електричної енергії входить до структури тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який застосовується НЕК «Укренерго».
Відповідач також зазначав у відзиві під час першого розгляду справи, що при визначенні тарифу на послуги з передачі електричної енергії враховуються у тому числі обсяги передачі (споживання), експорту електричної енергії.
Таким чином, на переконання суду, додаткове нарахування обсягів експорту електричної енергії є необґрунтованим.
Суд зауважує, що відповідач не заперечує щодо включення ним до спірних періодів обсягів експорту електричної енергії при надання послуг з передачі електричної енергії.
Зокрема, як вбачається з рахунку-фактури від 04.08.2020 №0140-02024/04/08/2020 та акту приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 5 076 319,03 грн, а також не заперечується НЕК «Укренерго», ціна послуги з передачі електричної енергії за липень 2020 визначена для ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не лише шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт/год) за розрахунковий період на тариф встановлений НКРЕКП, а й з урахуванням обсягів експорту по Контракту на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020, укладеним з Державним виробничим об'єднанням електроенергетики «Бєленерго» (Республіка Білорусь).
Згідно довідки наданої НЕК «Укренерго» разом з листом від 06.08.2020 №0-1/28291 обсяг електричної енергії поставленої з 21 по 31 липня 2020 року за зовнішньоекономічним контрактом на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020 становить 12 000 000 кВт*год (тобто 12 000 МВт/год).
Згідно рахунку-фактури від 04.08.2020 №0140-02024/04/08/2020 та акту приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 5 076 319,03 грн з ПДВ, обсяг послуги з передачі електричної енергії становить 27 221, 788 МВт/год. При цьому, тариф враховано НЕК «Укренерго» на рівні 155, 40 грн за МВт/год.
Отже, у липні 2020 року 2 237 760, 00 грн (12 000 МВт/год*155, 40 грн+20 % ПДВ) нараховано НЕК «Укренерго» з розрахунку обсягу експортованої електричної енергії ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Республіки Білорусь, що не передбачено умовами Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, а також чинним законодавством.
Як вбачається з рахунку-фактури від 04.09.2020 №0140-02024/04/09/2020 та акту приймання-передачі електричної енергії від 31.08.2020 за серпень 2020 на суму 11 638 266, 28 грн з ПДВ, а також не заперечується НЕК «Укренерго», ціна послуги з передачі електричної енергії за серпень 2020 визначена для ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не лише шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт/год) за розрахунковий період на тариф встановлений НКРЕКП, а й з урахуванням обсягів експорту по Контракту на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020, укладеним з Державним виробничим об'єднанням електроенергетики «Бєленерго» (Республіка Білорусь).
Згідно довідки наданої НЕК «Укренерго» разом з листом від 01.09.2020 №01/31541 обсяг електричної енергії поставленої у серпні 2020 року за зовнішньоекономічним контрактом на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020 становить 34 900 000 кВт*год (тобто 39 000 МВт/год).
Згідно рахунку-фактури від 04.09.2020 №0140-02024/04/09/2020 та акту приймання-передачі електричної енергії від 31.08.2020 за серпень 2020 року на суму 11 638 266, 28 грн з ПДВ, обсяг послуги з передачі електричної енергії становить 40 371, 957 МВт/год. При цьому, тариф враховано НЕК «Укренерго» на рівні 240, 23 грн за МВт/год.
Отже, у серпні 2020 року 11 242 764 грн (39 000 МВт/год*240, 23 грн+20 % ПДВ) нараховано НЕК «Укренерго» з розрахунку обсягу експортованої електричної енергії ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Республіки Білорусь, що не передбачено умовами Договору №0140-02024 від 01.01.2019 у редакції Додаткової угоди від 14.08.2019, а також чинним законодавством.
Таким чином, з огляду на вище встановлене суд дійшов висновку, що дії НЕК «Укренерго» щодо включення у липні 2020 та серпні 2020 до наданих послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої ТОВ «ГК «Нафтогаз України» електричної енергії до Республіки Білорусь є неправомірними та не відповідають чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству України та умовам Договору.
Натомість, суд зазначає, що позовна вимога викладена позивачем у наступній редакції «зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 та включення нарахування таких послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії».
Тобто, фактично прохальна частина позову охоплює всі періоди, за які НЕК «Укренерго» включало до вартості послуг з передачі електричної енергії обсяги експортованої ТОВ «ГК «Нафтогаз України» електричної енергії, тобто в тому числі і ті, що не входять до предмету доказування, що є неправомірним.
Як вже зазначалось судом вище та вбачається зі змісту позову, спірними періодами нарахувань є лише липень 2020 року та серпень 2020 року. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими.
5.4.Щодо способу захисту порушеного права позивача у справі.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
При зверненні до суду з указаним позовом позивач просив суд зобов'язати відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування позивачу плати за послуги з передачі електричної енергії по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0140-02024 від 01.01.2019 при здійсненні експорту та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що нарахування плати за ці послуги є безпідставним та має наслідком присвоєння статусу "Переддефолтний" у зв'язку із несплатою заборгованості, що в подальшому призведе до присвоєння позивачу статусу "Дефолтний" із встановленням обмежень щодо діяльності на ринку електроенергії.
Відповідно до глави 1.7 розділу І Правил ринку (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін):
1.7.1. Учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу "Переддефолтний" при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин:
1) учасник ринку до 18:00 банківського дня, що є другим робочим днем після дати отримання на електронну адресу учасника ринку через систему управління ринком платіжного документа від АР, не здійснив відповідну оплату;
2) учасник ринку, який є СВБ, не надавав, не підтримував, не збільшував та не поновлював фінансові гарантії в необхідному обсязі відповідно до розділу VI цих Правил;
3) учасник ринку не здійснив оплату послуги з передачі електричної енергії та/або з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у строк понад 30 календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги.
1.7.2. При набутті статусу "Переддефолтний" АР на період існування такого статусу:
1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Переддефолтний";
2) публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Переддефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;
3) використовує фінансові гарантії, що надаються учасником ринку, для покриття його заборгованості перед ОСП;
4) використовує фінансові гарантії, що надаються ним, для покриття заборгованості перед АР та/або, якщо учасник виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу "Переддефолтний" кожного банківського дня (о 12:00) направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа- підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), розміру простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.
1.7.3. При набутті статусу "Переддефолтний" такий статус для учасника ринку триває в разі настання принаймні однієї з обставин, передбачених пунктом 1.7.1 цієї глави. В іншому випадку статус "Переддефолтний" анулюється, про що АР повинен повідомити учасника ринку і Регулятора.
1.7.4. Учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу "Дефолтний" при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин:
1) тривалість статусу "Переддефолтний" для учасника ринку становить більше двох робочих днів;
2) судом прийнято рішення про визнання учасника ринку банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або учасником ринку або його уповноваженими органами прийнято рішення про ліквідацію учасника ринку;
3) у випадку анулювання ліцензії учасника ринку.
1.7.5. На період існування статусу "Дефолтний" АР вживає до такого учасника ринку такі заходи:
1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Дефолтний";
2) публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Дефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;
3) зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку;
4) установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для такого учасника ринку;
5) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу "Дефолтний" постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником "останньої надії" відповідно до Правил роздрібного ринку;
6) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу "Дефолтний" кожного банківського дня о 12:00 направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець) та кінцевий розмір простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.
Вчинення до учасника ринку будь-яких дій з боку АР відповідно до цього пункту не впливає та не змінює відповідальність такого учасника ринку відповідно до цих Правил, що означає, що учасник ринку із статусом "Дефолтний" несе відповідальність за сплату всіх сум (у тому числі податків), що необхідно сплатити відповідно до цих Правил.
Учасник ринку втрачає статус "Дефолтний" після припинення дії договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що укладений між ним та ОСП.
1.7.6. Після повідомлення учасника ринку про набуття ним статусу "Дефолтний" АР повідомляє:
1) СВБ такого учасника ринку з метою вжиття нею відповідних заходів щодо цього учасника ринку, передбачених положеннями договору між СВБ та учасником ринку;
2) контрагентів учасника ринку в рамках ДД з метою вжиття відповідних заходів, що визначені їх ДД.
Аналіз наведених положень Правил ринку надає підстави для висновку про те, що, зокрема, неоплата учасником ринку послуги з передачі електричної енергії та/або з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у строк понад 30 календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги має наслідком набуття ним статусу "Переддефолтний" та, у подальшому, у разі непогашення цієї заборгованості, - статусу "Дефолтний", що накладає на такого учасника обмеження у здійсненні ним діяльності на ринку електричної енергії, впливає на його права.
Позовні вимоги у цій справі по суті є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов'язку з оплати таких послуг, що є належним способом захисту у разі, зокрема, якщо у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом кредитор може вжити (вживає) поза волею боржника заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов'язку і ці заходи матимуть вплив на права боржника. Схожі висновки викладені у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.
Судом було установлено, що неправомірність (невідповідність вимогам чинного законодавства, а також умовам укладеного між сторонами Договору) дій відповідача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії і, як наслідок, порушення внаслідок таких дій прав та законних інтересів позивача як учасника ринку електричної енергії. При цьому, такий спосіб захист є ефективним, оскільки призведе до дійсного захисту прав та інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Правовий висновок щодо правильності обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача припинити дії щодо нарахування послуг з передачі електричної енергії по Договору при здійсненні експорту та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права.
У зв'язку з вище наведеним, суд задовольняє позовні вимоги частково.
6. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги за результатами нового розгляду справи підлягають частковому задоволенню, втім спір виник внаслідок неправильних дій зі сторони відповідача, суд згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача повну суму судового збору за подання позовної заяви, а також понесені відповідачем судові витрати, в тому числі під час першого розгляді справи (зокрема на подання апеляційної та касаційної скарг).
Разом з тим, з огляду на відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову ухвалою суду від 18.02.2025 суд покладає судовий збір сплачений позивачем за подання такої заяви у розмірі 1514, 00 грн на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 та включення нарахування таких послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0140-02024 до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії за липень, серпень 2020.
3. В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.04.2025.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких