номер провадження справи 9/17/25
10.04.2025 Справа № 908/339/25
м.Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», код ЄДРПОУ 43965848
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення суми 9415,33 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» про стягнення з відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми 6996,45 грн заборгованості, суми 1420,11 грн пені, суми 163,20 грн 3% річних та суми 835,57 грн втрат від інфляції, всього - загальної суми 9415,33 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 10.02.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/339/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 13.02.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/339/25, присвоєно номер провадження 9/17/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати обсягу спожитої протягом липня 2024 року електричної енергії згідно з Актом приймання-передачі електроенергії № ТГЗ84112860 від 31.07.2024 на суму 51296,50 грн, внаслідок чого, з урахуванням здійснених часткових оплат, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 6996,45 грн. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтовано ст.ст. 4, 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.ст.525, 526, 530, 610, 612, 625, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 275, 276 ГК України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та умовами договору № 60АР200-94587-22 про постання електричної енергії споживачу від 10.06.2022.
04.03.2025 до суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копій квитанцій про сплату боргу, з доданими до неї копіями відповідних квитанцій.
06.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, зокрема, про наступне. Протягом липня 2024 року на виконання договірних зобов'язань, на підставі отриманих даних відповідно до умов договору було складено акт приймання-передачі електричної енергії на суму 51296,50 грн. У зв'язку з триваючим військовим станом та складною економічною ситуацією, спричиненою бойовими діями, підприємницька діяльність відповідача зазнала значних труднощів. Внаслідок цього, фінансові надходження суттєво зменшилися, що унеможливило своєчасну оплату за використану електричну енергію у повному обсязі. Однак відповідач не відмовлявся від сплати боргу та сплачував його відповідно до своїх можливостей, що підтверджено платіжними дорученнями, які надав позивач до позовної заяви. Сума заборгованості на дату подання позовної заяви залишилась 6996,45 грн. 26.02.2025 відповідачем було сплачено 1999,00 грн та 03.03.2025 сплачено 5000,00 грн, що підтверджується квитанціями, які 04.03.2025 подані відповідачем до суду з заявою про долучення їх до матеріалів справи. Отже заборгованість у розмірі 6996,45 грн сплачена відповідачем в повному обсязі. Також відповідачем сплачено на користь позивача 3 % річних у розмірі 163,20 грн та суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів у розмірі 835,57 грн, що підтверджує квитанція № 9769 від 06.03.2025 на суму 998,77 грн. Таким чином, станом на 06.03.2025 заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат відповідачем сплачено в повному обсязі після відкриття провадження у справі, тому в цій частині провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору. Відповідач не погоджується з вимогою позивача про стягнення пені в розмірі 1420,11 грн, оскільки позивач не врахував положення пп. 16 п. 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», згідно з яким на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Позивачем було порушено вимогу пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 та неправомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 1420,11 грн за період дії воєнного стану в Україні, тому у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення пені з відповідача слід відмовити. Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до положень чинного законодавства України та договору, у разі наявності заборгованості Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача про її наявність та надати можливість для врегулювання питання в досудовому порядку. Відсутність такого повідомлення є порушенням прав відповідача та суперечить загальним вимогам господарського права. У разі досудового врегулювання спору була б можливість уникнути судового розгляду та зменшити витрати сторін. На підставі викладеного, просив закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 6996,45 грн, 3 % річних у розмірі 163,20 грн та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 835,57 грн на підставі п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору між сторонами; відмовити у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення пені у розмірі 1420,11 грн; судові витрати покласти на позивача.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (Постачальник, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач, відповідач у справі) укладений договір № 60АР200-94587-22 про постачання електричної енергії споживачу від 10.06.2022 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Інформація про об'єкти Споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього Договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору (п. 2.1 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до способу визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.4. Договору).
За змістом п. 5.6. Договору, порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим Договором без отримання рахунку Постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, Споживач може ознайомитися на веб-сайті Постачальника. Не отримання Споживачем рахунку Постачальника не звільняє Споживача від виконання зобов'язань з оплати електричної енергії згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією.
Згідно з п. 5.8. Договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання Сторонами до 12 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.
В п. 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
У Заяві-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 1 до Договору) вказані, зокрема, персоніфіковані дані Споживача, оператор системи розподілу, з яким Споживач уклав договір з розподілу електричної енергії - ПАТ «Запоріжжяобленерго», ЕІС-код 62X6844270190804. У Додатку 1 до Заяви зазначено адресу об'єкта споживача: АДРЕСА_1 , вид об'єкту - торгівельно-офісний центр, ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача: 62Z4776810296265.
Додатком №2 до Договору є підписана сторонами Комерційна пропозиція вільна вартість - № 10Б (далі - Комерційна пропозиція). У Додатку № 3 до Договору, який підписаний споживачем визначено розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на 2022 рік.
В подальшому до Договору/Додатків до Договору сторонами вносились зміни, шляхом підписання Додаткових угод.
Так, зокрема, 01.12.2023 сторонами було підписано Додаткову угоду №b23-2/60АР200-94587-22 до Договору, згідно з якою Додаток № 2 до Договору щодо прогнозованих обсягів щомісячного споживання електричної енергії на 2024 рік та Додаток № 3 - Комерційна пропозиція викладено в новій редакції.
Відповідно до Комерційної пропозиції в редакції Додаткової угоди №b23-2/60АР200-94587-22 від 01.12 2023 визначено, зокрема, такі умови:
Термін дії цієї комерційної пропозиції: початок - 01.12.2023, кінець - 31.12.2024;
Спосіб оплати: Споживач здійснює оплату за фактичний обсяг спожитої електроенергії в розмірі 100%, на підставі рахунку Постачальника на оплату або самостійно розрахованої, на рахунок з спеціальним режимом використання Постачальника до 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Підписуючи дану комерційну пропозицію, Споживач надає право Постачальника зараховувати грошові кошти отримані від Споживача в першу чергу на компенсацію вартості послуг та/або розподілу електроенергії незалежно від призначення платежу вказаного у платіжному дорученні.
Розмір пені та/або штрафу: У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення: - пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; - 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Термін надання рахунку за спожиту електричну енергії та строк його оплати: Після закінчення розрахункового місяця Постачальник надає Споживачу рахунок на оплату вартості спожитої електроенергії у розрахунковому періоді. Рахунок надається Споживачу на електронну пошту, вказану в реквізитах договору, в особовому кабінеті, безпосередньо у відповідних структурних підрозділах Постачальника. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів після отримання рахунку, безготівковими грошовими коштами на рахунок Постачальника, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим;
Термін дії договору про постачання електричної енергії: Договір про постачання електричної енергії Споживачу набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору, підписання комерційної пропозиції, яка є Додатком № 2 до Договору та сплаченого рахунку Постачальника. Договір на умовах цієї комерційної пропозиції укладається на строк до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків договір діє до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, і так щоразу.
З матеріалів справи вбачається, що у липні 2024 року відповідачем було спожито електричну енергію в обсязі 5073 Квт*год (ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z4776810296265), що підтверджується інформацією щодо споживання електроенергії ФОП ОСОБА_1 , наданою ПАТ «Запоріжжяобленерго» (додаток до листа № 007-66/168 від 13.01.2025).
В матеріалах справи наявна копія складеного ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» Акту №ТГЗ84112860 приймання-передачі електроенергії від 31.07.2024 до договору на постачання електричної енергії № 60АР200-94587-22 від 10.06.2022, згідно з яким у липні 2024 року передано/спожито електроенергію обсягом 5073 Квт*год на суму 51296,50 грн з ПДВ.
Відповідач здійснив часткову оплату спожитої електричної енергії, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних інструкцій: від 26 серпня 2024 на суму 15000,00 грн, від 28 серпня 2024 на суму 16300,05 грн, від 02 вересня 2024 на суму 2000,00 грн, від 04 вересня 2024 на суму 3000,00 грн, від 05 вересня 2024 на суму 2000,00 грн, від 06 вересня 2024 на суму 2000,00 грн, від 20 вересня 2024 на суму 2000,00 грн та від 04 жовтня 2024 на суму 2000,00 грн, всього - на загальну суму 44300,05 грн.
Усі здійснені споживачем вищезазначені часткові оплати були зараховані Постачальником в рахунок погашення вартості електричної енергії спожитої у липні 2024 року (як то слідує зі змісту позовної заяви), внаслідок чого за вказаний розрахунковий період/календарний місяць утворилась заборгованість у розмірі 6996,45 грн (51296,50 грн - 44300,05 грн).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/339/25.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
З положень ст.ст. 11, 509 ЦК України слідує, що підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У статті ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» зокрема визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно з ч. 2 ст. 56 зазначеного Закону, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За змістом ч. 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57, п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частинами 1 та 3 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як зазначалось вище, позивачем надані в матеріали справи докази на підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту у липні 2024 року електричну енергію, яка, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, станом на час подання позовної заяви складала 6996,45 грн.
Відповідач факт виникнення заборгованості у вказаному розмірі не заперечив, як то вбачається з його відзиву.
04.03.2025 відповідачем подана до суду заява про долучення до матеріалів справи копій квитанцій про сплату боргу, до якої додані копії квитанцій до платіжних інструкцій про переказ готівки № 8463 від 26.02.2025 на суму 1999,00 грн та №8997 від 03.03.2025 на суму 5000,00 грн, із призначенням платежів: «За е/е дог. 60АР200-94587-22 від 10.06.2022; ОСОБА_1 ».
До відзиву, який надійшов до суду 06.03.2025, відповідачем також додані копії вищезазначених квитанцій та копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №9769 від 06.03.2025, яка свідчить про перерахування відповідачем на рахунок ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» суми 998,77 грн, із призначенням платежу: « 3% річних та інфляційні втрати по суд.справі 908/339/25 ОСОБА_1 ».
У відзиві відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми 6996,45 грн заборгованості, суми 163,20 грн 3% річних та суми 835,57 грн інфляційних втрат у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач після звернення позивача з позовом до суду повністю сплатив заявлені позивачем до стягнення суму 6996,45 грн основного боргу, суму 163,20 грн - 3% річних та суму 835,57 грн втрат від інфляції, провадження у справі № 908/339/25 в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім того, позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача сума 1420,11грн пені за порушення виконання грошового зобов'язання за період прострочення з 11.08.2024 по 11.01.2025 включно.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
У відзиві на позовну заяву відповідач в т.ч. зазначив, що не погоджується з вимогою позивача про стягнення пені в розмірі 1420,11 грн та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Вирішуючи спір в частині заявленої позивачем до стягнення пені, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно ч. 1 ст. 6, п. 4 ч. 4 ст. 6 «Про ринок електричної енергії» Державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).
Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) прийнято Постанову від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду», до якої в подальшому вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою від 26.04.2022 №413. Вказаною постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413 в т.ч. змінено назву постанови від 25.02.2022 № 332, пункти 1-12 змінено пунктом 1.
Згідно з пунктом 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413), на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано відповідні настанови, зокрема: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії (підпункт 16 пункту 1 Постанови).
У Постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, зокрема, зазначено, що підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (пункт 8.13.34 постанови).
Об'єднана палата у вказаній постанові дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії (пункт 8.13.35).
У п. 8.13.36 постанови Об'єднаною палатою наголошено на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії», що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору (висновок, наведений в п.8.13.38 Постанови).
За змістом п.п. 8.13.39 - 8.13.42 постанови, ОСОБА_2 погодилася з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову у стягненні пені з посиланням на приписи Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у відповідній редакції), а саме на підпункт 16 пункту 1 такого змісту: на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати таку настанову - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, зазначивши, про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП.
При цьому, в п. 8.13.43 постанови вказано, що ОСОБА_2 також виходила з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.
Частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою НКРЕКП від 28.06.2024 № 1231 були внесені зміни до пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, згідно якими, зокрема, постановлено виключити підпункт 6 та у зв'язку з цим підпункти 7 - 27 вважати відповідно підпунктами 6 - 26.
Таким чином, підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 став підпунктом 15 пункту 1 відповідного змісту, а саме: «Зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».
На підставі викладеного, враховуючи, що в Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан, який на теперішній час не скасовано, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у даній справі № 908/339/25 в частині вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1420,11 грн, нарахованої за період прострочення з 11.08.2024 по 11.01.2025 включно, на підставі підпункту 15 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (в редакції Постанови НКРЕКП від 28.06.2024 № 1231).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
З положень ч. 1, пп.1, пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Згідно з матеріалами справи, за подання позовної заяви ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» за платіжною інструкцією № 10793 від 28.01.2025 сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом п. 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в розмірі 2571,29 грн - пропорційно сумі вимог по яким провадження у справі підлягає закриттю, відповідно до наведених вище висновків суду. Повернення зазначеної суми судового збору буде здійснено ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача.
Інша частина судового збору, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.
Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі № 908/339/25 в частині вимог про стягнення суми 6996,45 грн заборгованості, суми 163,20 грн - 3% річних та суми 835,57 грн втрат від інфляції за відсутністю предмета спору.
У задоволенні позову в частині вимог про стягнення суми 1420,11 грн пені - відмовити.
Рішення складено та підписано 10.04.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва