номер провадження справи 24/14/25
18.03.2025 Справа № 908/341/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/341/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Конструкт Буд» (вул. Шопена, 22а, оф.34, м. Луцьк, Волинська обл., 43005, ЄДРПОУ 41815657)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “СІГМА АВК» (вул. Миколи Краснова, буд. 10, м. Запоріжжя, 69014, ЄДРПОУ 40691906)
про стягнення 96201,10 грн
за участю представників:
від позивача: Скрипчук О.П., ордер АС № 1128495 від 07.03.2023
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Конструкт Буд» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “СІГМА АВК» про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 96207,10 грн за оплачений товар.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.02.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/341/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару, за який позивачем була сплачена попередня оплату на підставі виставленого відповідачем рахунку.
Ухвалою суду від 17.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Конструкт Буд» залишити без руху. Надано заявникові строк для усунення вищевказаних недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали суду, надавши суду докази сплати судового збору (оригінал) в встановленому порядку та розмірі.
19.02.2025 до суду через систему “Електронний суд» надійшла заява ТОВ “Конструкт Буд» про усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 17.02.2025 та надано докази сплати судового збору.
Ухвалою суду від 21.02.2025 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/341/25 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, присвоєно справі номер провадження 24/14/25. Судове засідання для розгляду справи призначити на 12.03.2025.
Ухвалою суду від 11.03.2025 задоволено заяву представника позивача О.П.Скрипчук про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 908/341/25.
Ухвалою суду від 12.03.2025 відкладено розгляд справи на 18.03.2025.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 18.03.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові . Просить суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвала суду від 21.02.2025 про відкриття провадження у справі № 908/341/25 надіслано ТОВ «Сігма АВК» в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 21.002.2025, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
В засіданні 18.03.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд
21.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “СІГМА АВК» виставлено товариству з обмеженою відповідальністю “Конструкт Буд» рахунок-фактуру № СФ-0000039 від 31.07.2024 на загальну суму 96207,10 грн (з ПДВ) на оплату товару (метизна продукція).
Згідно платіжної інструкції № 915 від 09.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Конструкт Буд» перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “СІГМА АВК» грошові кошти у розмірі 96207,10 грн з призначенням платежу: оплата за матеріали згідно рахунку № СФ-0000039 від 31.07.2024 , у т.ч. ПДВ 20% - 16034,52 грн.
Проте, в порушення своїх зобов'язань відповідач не поставив товар, який було оплачено позивачем.
Позивач звертався до Товариство з обмеженою відповідальністю “СІГМА АВК» з претензією № 1 від 20.11.2024 з вимогою у строк 3 (трьох) робочих днів виконати повернення коштів на розрахунковий рахунок компанії ТОВ «КОНСТРУКТ БУД» або виконати поставку продукції згідно оплаченого компанією ТОВ «КОНСТРУКТ БУД» рахунку № СФ-0000039 від 31.07.2024 на суму 96207,10 грн.
ТОВ «Сігма АВК» обов'язку щодо поставки товару або повернення отриманих від позивача коштів не виконало, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням, відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України).
Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Рахунок - фактура № СФ-0000039 від 31.07.2024, який наданий ТОВ «Сігма АВК» позивачу є пропозицією укласти договір купівлі - продажу на суму 96207,10 грн.
Цей рахунок на оплату містить назву документа, дату складання, ТОВ від імені якого складено документ, найменування товару, кількість, ціна.
Платіжна інструкція № 915 від 09.08.2024 на суму 96207,10 грн, призначення платежу в якій повністю співпадає з отриманим від ТОВ «Сігма АВК» рахунком № СФ-0000039 від 31.07.2024, свідчить про прийняття пропозиції на укладання договору купівлі - продажу у спрощений спосіб.
Враховуючи зазначене, всі обов'язкові умови договору купівлі - продажу були узгоджені сторонами, що вбачається як зі змісту рахунку на оплату та платіжної інструкції, так і зі змісту конклюдентних дій, вчинених сторонами.
Отже, рахунок на оплату, який підтверджує наявність оферти та платіжне доручення, що підтверджує сплату грошових коштів за вказаною офертою, свідчить про акцепт оферти та укладання договору у спрощений спосіб в порядку ч. 2 ст. 642 ЦК України.
Отже, сторони уклали договір купівлі - продажу у спрощений спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена правова норма передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.
Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки сторонами не було погоджено строків поставки товару, позивач, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, 20.11.2024 звернувся до відповідача з претензією про повернення суми попередньої оплати у розмірі 96207,10 грн або поставку продукції.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, грошові кошти не повернув.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.
Суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару.
Таким чином, оскільки відповідачем було порушено взяті на себе за договором купівлі - продажу зобов'язання поставити товар, позивач має право вимагати від відповідача повернення грошових коштів у розмірі 96207,10 грн, які перераховані позивачем відповідачеві згідно платіжної інструкції № 915 від 09.08.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 7000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З дотриманням пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс у зв'язку з розглядом справи витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
На підтвердження стягнення суми 7000,00 грн правових витрат позивачем подано копію договору про надання правової допомоги від 19.05.2025, укладеного між адвокатським бюро «Крючкова» та товариством з обмеженою відповідальністю Конструкт Буд» (Клієнт) за умовами якого (п 1.1) Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги Клієнту, що включає представництво Клієнта у суді, підготовлення та подання процесуальних документів по справі №908/341/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРУКТ БУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «С1ГМА АВК» про стягнення суми основного боргу у розмірі 96201,10 грн за оплачений товар.
Відповідно до п. 3.1. договору, за надання правничої допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Виконавцю гонорар.
Вартість послуг погоджується сторонами додатково в усному порядку та підтверджується Актом приймання - передачі наданих послуг (п. 3.2.).
07.02.2025 сторонами укладено Додаткова угода до Договору про надання правничої допомоги №57-ЮП від 27 березня 2023 року, в якій Сторони погодили, що Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання по наданню правничої допомоги Клієнту у справі про повернення грошових коштів із Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВК», а Клієнт зобов'язується виконувати оплату таких послуг. Вартість послуг, що надаються Адвокатським бюро (Гонорар) становить 7000,00 грн.
Згідно з підписаним 07.02.2025 між сторонами актом № 1-00000050 здачі приймання робіт (наданих послуг) загальна вартість робіт становить 7000,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АС № 1127551, виданого 07.02.2024 за договором № 57-ЮП від 27.03.2023 адвокату Крючковій О.Б., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВА № 1017 від 16.03.2018, виданого Крючковій О.Б.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідачем клопотання щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу суду не надано.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд зазначає, що сторонами визначено розмір гонорару в фіксованій сумі - 7000,00 грн.
Адвокатом надані позивачу послуги, про які зазначено в акті про надання правничої допомоги. Суд вважає суму гонорару співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.
Суд враховує, що спір виник саме внаслідок дій відповідача, яким не виконано зобов'язання щодо сплати поставки товару, що стало підставою для звернення до суду.
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВК» (вул. Миколи Краснова, буд. 10, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 406919063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкт БУД» (вул. Шопеа, 22а, оф. 34, м. Луцьк, 43005, код ЄДРПОУ 41815657) -96207 (дев'яносто шість тисяч двісті сім) грн 10 коп. отриманих коштів попередньої оплати, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору та 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10.04.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян