пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
10 квітня 2025 року Справа № 903/140/25
Господарський суд Волинської області в складі судді Дем'як В. М., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7», м. Луцьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича, Луцький р-н, с. Лаврів
про стягнення 45 713,21 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» звернулося з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича про стягнення 45 713,21 грн. заборгованості в т.ч. 41 032,62 грн. - суми основного боргу по орендній платі та 4 680,59 грн. - штрафу за прострочення сплати орендної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань згідно договору №383 оренди торгового місця від 01.08.2020 в частині своєчасної оплати орендних платежів.
Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 10.02.2025 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 10.02.2025.
Ухвала суду від 10.02.2025 була направлена відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Денисюку Миколі Миколайовичу рекомендованою кореспонденцією за адресою: (45663, Луцький район, село Лаврів, вулиця Берегова, будинок 15) та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0610229657677 була отримана 14.02.2025.
Представник відповідача 04.03.2025 через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-87/798/25 про зупинення провадження у справі №903/140/25 за позовом ТОВ “Дельта-7»до Фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича про стягнення 45 713,21 грн. до набрання рішенням у справі №903/182/25 законної сили.
05.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» через відділ діловодства суду надійшли заперечення за вх.№01-75/779/25 від 05.03.2025 на клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
У відповідності до п.п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлені належним чином.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Відповідно сто п.1 ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Щодо заяви представника ФОП Денисюка М.М., за вх.№01-87/798/25 від 04.03.2025 про зупинення провадження у справі №903/140/25 за позовом ТОВ “Дельта-7» до ФОП Денисюка Миколи Миколайовича про стягнення 45 713,21 грн. до набрання рішенням у справі №903/182/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» про визнання недійсним договору оренди торгового місця №383 від 01.08.2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду зазначеної справи, слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач у запереченнях на заяву про зупинення провадження у справі зазначає наступне, що представником відповідача до заяви про зупинення провадження у справі не долучено доказів відкриття провадження у справі №903/182/25, та не обґрунтував наявність обставин які б перешкоджали або унеможливлювали розгляд справи №903/140/25, а в мотивувальній частині заяви посилається лише на вірогідність визнання недійсним договору №383 оренди торгового місця від 01.08.2020, що в свою чергу призводить до затягування строку розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №922/1962/17, від 17.12.2019 у справі №917/131/19).
Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі, слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі №914/1983/17 від 16.01.2020 у справі №908/1188/19).
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі “Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України»).
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про його необґрунтованість, зокрема, з тих обставин, що представник відповідача не довів об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №903/182/25 та не спростував доводів позивача про відсутність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
01 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Денисюком Миколою Миколайовичем (Орендар) укладено договір №383 оренди торгового місця (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування Торгове місце, площею 10,5 кв. м., яке знаходиться: ряд №7, місце №1а, на території торгового комплексу "Новий ринок", який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.
Згідно п.1.2 Договору торговим місцем, що є предметом Договору, являється площа для розміщення металевої конструкції, тимчасової споруди, магазину і здійсненню продажу товарів (надання послуг).
Передача Торгового місця, зазначеного у п.1.1 Договору, здійснена до його підписання, що посвідчується підписами сторін під цим Договором (п.1.3 Договору).
Відповідно до п 2.1. Договору, за користування Торговим місцем Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у наступному порядку:
- з 01.08.2020 по 30.09.2020 орендна плата не сплачується;
- з 01.10.2020 орендна плата сплачується у розмірі 945,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць.
Орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 15 числа поточного місяця. Якщо 15 число припадає на вихідний чи неробочий день, то останнім днем сплати буде перший робочий день, що слідує за 15 числом місяця (п. 2.2 Договору).
Пунктом 2.7 договору передбачено, що нарахування орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. У випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.
Орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно вносити орендну плату та інші платежі; в належному стані повертати за актом передачі-прийому Торгове місце, вказане в п. 1.1. цього Договору, Орендодавцю на протязі 5-ти днів після припинення дії цього Договору (дострокового його розірвання або закінчення строку дії) (п. 3.1.2, 3.1.10 Договору).
Згідно п. 4.1.1 Договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 Договору, Орендар сплачує: за прострочку з 10-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.
Цей договір вступив в дію з 01.08.2020 та укладений до 31.12.2058 (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п.5.3 Договору зміни та доповнення до Договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Дія Договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії; дострокового його розірвання; невиконання будь-якою стороною умов цього договору.(п. , 5.5 Договору).
Відповідно до п. 6.2 - 6.5 Договору, у разі наявності форс-мажорних обставин термін виконання зобов'язань за цим Договором може змінюватися за взаємною згодою Сторін, про що вони укладають додаткову угоду до цього Договору. У разі виникнення зазначених в п.6.1. обставин, Сторона, виконання зобов'язань якої стало неможливим, зобов'язана письмово повідомити про таке виникнення іншу Сторону Договору протягом п'яти календарних днів, підтверджуючи це відповідним офіційним документом. Якщо Сторона без поважних причин не сповістила у зазначений у п. 6.3. строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вона в подальшому не має права вимагати зміни строків виконання умов цього Договору. Якщо форс-мажорні обставини тривають понад 3 місяці, то Сторони можуть прийняти рішення про зміну строків виконання умов цього Договору, або про його припинення, про що укладають додаткову угоду.
Договір оренди підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно приписів ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Суд встановив, що на виконання умов договору оренди від 01.08.2020 №383 відповідачу було надано і останнім прийнято у строкове платне користування торгове місце на території торгового комплексу "Новий ринок", що підтверджується підписами сторін на договорі та не заперечується відповідачем.
Проте, ФОП Денисюк М.М. взяті на себе згідно договору оренди від 01.08.2020 №383 зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав орендні платежі не сплатив у зв'язку з чим відповідно до розрахунку позивача за період оренди з 01.10.2020 по 31.01.2025 заборгував 45 713,21 грн.
Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 41 032,62 грн. заборгованості по орендній платі та 4 680,59 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, ст.ст. 283, 286 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Суд встановив, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди від 01.08.2020 №383 недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний чи змінений не був.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 2.7 договору оренди торгового місця від 01.08.2020 №383 визначено, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць. Тобто індексація орендної плати була здійснена у відповідності до умов договору, а не методики.
Суд зазначає, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 відступила від висновків касаційного суду в постановах від 21.05.2019 р. у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 р. у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом “Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 р. №265, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної в цих нормативних актах.
Згідно п. 23 даної постанови, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Отже, нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обгрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
На день розгляду спору заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становить 45 713,21 грн., не погашена та підлягає до стягнення.
Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 4.1.1 договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 договору, орендар сплачує: за прострочку з 10-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.
За порушення договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу 4 680,59 грн. штрафу згідно п. 4.1.1 договору за прострочення сплати орендної плати за шість місяців до звернення з позовом.
За наведених обставин, обґрунтованим та підлягає до стягнення з відповідача штраф на суму 4 680,59 грн. за несплату орендної плати після 15-го числа у розмірі 50% від розміру орендної плати, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо сплати орендної плати у повному розмірі у строк, визначений договором.
При розрахунку розміру штрафу, передбаченого п.п. 4.1.1. п.4.1. договору, судом враховано у правовому взаємозв'язку п. 2.1, п. 2.2 та 2.7 договорів оренди торгового місця від 01.08.2020 №383, якими передбачено, що орендна плата визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць, тому для розрахунку штрафу береться саме проіндексована орендна плата.
З огляду на викладені обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача 41 032,62 грн. заборгованості по орендній платі та 4 680,59 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 3 028,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Європейська, будинок 3, код ЄДРПОУ 34826969) 45 713,21 грн. заборгованості в т.ч. 41 032,62 грн. - заборгованості по орендній платі, 4 680,59 грн. - штрафу за прострочення сплати орендної плати та 3 028,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як