10.04.2025 м.Дніпро Справа № 908/2920/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Іванова О.Г. - доповідач
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЄД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2025 (суддя Боєва О.С., повний текст якого підписаний 12.02.2025) у справі № 908/2920/24
за позовом: Запорізької міської ради м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЄД» м. Запоріжжя
про стягнення суми 3239221,48 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.02.2025 у справі № 908/2920/24 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЄД» м. Запоріжжя на користь Запорізької міської ради м. Запоріжжя дохід, отриманий від безпідставно набутого майна в розмірі 3 239 221 грн 48 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЄД» м. Запоріжжя на користь Запорізької міської ради м. Запоріжжя в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради м.Запоріжжя суму 38 870 грн. 66 коп. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЄД», в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що відповідач на час розгляду позову не був зареєстрований у системі ЄСІТС, не отримував жодної кореспонденції ні від суду, ні від учасників справи, відтак, був необізнаним із наявною проти нього справою; лише 13.03.2025 відповідач зареєстрував електронний кабінет; з посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2023 у справі №591/3717/21 наголошує, що повернення повістки із вказівкою припини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки; про існування справи директор відповідача дізналась випадкового на сайті судової влади, після чого представник ознайомився в приміщенні суду зі справою 04.03.2025 та отримав повний текст судового рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 26.03.2025 здійснено запит матеріалів необхідних для розгляду справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів до суду апеляційної інстанції.
02.04.2025 до суду від позивача надійшли заперечення стосовно поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в яких заявник зауважив, що наведені апелянтом підстави пропуску строку не мають характеру об'єктивних. Крім того, апелянтом не надано доказів підтвердження ненадходження поштової кореспонденції до відділення, на території обслуговування якого знаходиться адреса реєстрації відповідача, а також, дії відповідача щодо не отримання поштової кореспонденції слід розцінювати, як не сумлінне виконання своїх процесуальних обов'язків.
04.04.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, з урахувань заперечень позивача щодо поновлення строку на оскарження рішення суду, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху, враховуючи наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
За приписами ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.58 ГПК України).
Згідно з частинами 1, 3, 4 ст.60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Як зазначено в апеляційній скарзі від 19.03.2025, поданій через відділення поштового зв'язку, її підписано представником відповідача - адвокатом Рогозіним Олексієм Вікторовичем.
На підтвердження своїх повноважень останнім надано копію ордера серії АР №1159384 від 19.03.2025, яким ТОВ «ВЄД» уповноважило зазначеного адвоката представляти інтереси Товариства в Запорізькому апеляційному суді.
Втім, розгляд справи здійснюється у Центральному апеляційному господарському суді, отже, ордер виданий для представництва в іншому судовому органі.
Водночас, за приписами пункту 1 частини п'ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Зазначені положення (пункту 1 частини п'ятої статті 260 ГПК України) стосуються виключних випадків повернення апеляційної скарги, коли, зокрема, відсутність повноважень в особи на підписання апеляційної скарги не викликає сумнівів, натомість, у разі наявності сумнівів щодо достовірності, достатності та належності долучених до апеляційної скарги документів на підтвердження повноважень у особи, яка підписала апеляційну скаргу як представник або в порядку самопредставництва, суд повинен залишити без руху апеляційну скаргу на підставі статті 174, частини другої статті 260 ГПК України для усунення недоліків (надання відповідних документів, передбачених вимогами процесуального законодавства). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.08.2020 зі справи № 908/290/20 та від 17.09.2020 зі справи № 910/3850/20, і Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 по справі № 910/25456/15 не знайшов підстав для відступу від неї.
Відтак, апелянт має надати належний ордер щодо представництва Товариства у Центральному апеляційному господарському суді.
Крім того, пунктом 2 частини 3 цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру заявник має сплатити 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: 3028 гривні.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
05.11.2024 позивачем подано до господарського суду через модуль ЄСІКС «Електронний суд» позов про стягнення з відповідача 3 239 221,48 грн., судовий збір з якого становить 48 588,32 грн та при застосуванні коєфіцієнту 0,8 - 38 870,66 грн, що був сплачений позивачем за платіжною інструкцією №1361 від 04.11.2024 (а.с.9).
Апелянтом скарга подана у письмовому вигляді через відділення поштового зв'язку, отже, на останнього не розповсюджуються пільги, визначені ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2025 у даній справі скаржник мав сплатити 72 882,48 грн (48 588,32 грн х 150%) за наступними реквізитами Центрального апеляційного господарського суду:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл/Шев.р/22030101
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA678999980313131206082004628
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від _______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі __________ (номер справи), Центральний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).
Апелянтом судовий збір сплачений не був, відповідних доказів апеляційна скарга не містить, як і відсутні посилання на наявність таких доказів у додатку до апеляційної скарги.
Крім того, за приписами ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали (рішення) суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти (двадцяти, відповідно) днів з дня вручення йому відповідного ухвали (рішення) суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).
Згідно з матеріалами справи, у судовому засіданні 04.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, повний текст якого виготовлено та підписано 12.02.2025, отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений законодавством, сплив 04.03.2025. Скаржником апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку - 19.03.2025 (згідно дати на поштовій накладній на конверті).
За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.
Тобто, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
У клопотанні скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду.
В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали скаржник, зокрема, зазначив, що на час розгляду позову не був зареєстрований у системі ЄСІТС, не отримував жодної кореспонденції ні від суду, ні від учасників справи, відтак, був необізнаним із наявною проти нього справою; лише 13.03.2025 відповідач зареєстрував електронний кабінет; з посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2023 у справі №591/3717/21 наголошує, що повернення повістки із вказівкою припини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки; про існування справи директор відповідача дізналась випадкового на сайті судової влади, після чого представник ознайомився в приміщенні суду зі справою 04.03.2025 та отримав повний текст судового рішення.
Розглянувши відповідне клопотання, апеляційний господарський суд визнає підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, з урахуванням наступного.
Відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 911/1806/22: "Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами."
Зазначені висновки є сталими у практиці Верховного Суду.
За приписами ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Зазначені зміни до Господарського процесуального кодексу України вступили в силу з 18.10.2023 (у зв'язку з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX).
Отже, нереєстрація відповідачем електронного кабінету в системі ЄСІКС, наслідком чого є неотримання процесуальних документів у справі, є недбалістю і прорахунком самого відповідача. Тобто, суб'єктивною підставою.
В той же час, як підтверджено матеріалами справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄД" (ЄДРПОУ 19267645), є: 69124, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд.46 (а.с.30).
Позивачем позов направлено саме за цією адресою, про що у справі містять докази - поштова накладна від 02.11.2024 №6912600042298 з описом вкладення у цінний лист (а.с.10).
Оскільки на момент подачі позову відповідач не мав зареєстрованого електронного кабінету ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.11.2024 судом направлено йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Втім, із адреси відповідача зазначений процесуальний документ повернувся з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.49-51).
Системний аналіз статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 99-2, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (зазначена правова позиція є сталою у господарському процесі та викладена у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 13.06.2023 у справі №911/2735/21, від 19.03.2025 у справі №905/573/24).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 24.04.2021 у справі №910/11849/20, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 13.06.2023 у справі №911/2735/21).
Суд акцентує, що апелянт є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку.
Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак, саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Відповідач, зазначеного обов'язку не дотримався, не забезпечив вчасне отримання за адресою свого місцезнаходження кореспонденції, як від позивача позову, так і від суду (процесуальних документів).
Рішення від 04.02.2025 так само повернулось до суду з адреси відповідача з позначенням «За закінченням терміну зберігання» (а.с.113), яке представник відповідача в подальшому отримав наручно в суді згідно розписки від 04.03.2025 (а.с.114).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Sydorenko v. Ukraine (dec.), no/ 73193/12, 18 February 2021, зазначено, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за не надсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. У цьому відношенні Суд вважає вражаючим, що, знаючи про труднощі з доставкою кореспонденції в минулому або, принаймні, про твердження органів влади щодо цього, заявниця залишалася досить пасивною і, схоже, не вжила жодних заходів, спрямованих на те, щоб надіслана їй кореспонденція дійшла до неї. Вона також не зверталася до судів із жодним запитом щодо стану провадження, хоча була велика ймовірність того, що інша сторона оскаржить рішення, ухвалене на користь заявниці. У зв'язку з цим Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов'язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.
У зв'язку з вищевикладеною позицією господарської юрисдикції відхиляються посилання апелянта на постанову Верховного Суду у цивільній справі.
Таким чином, факт ознайомлення з рішенням суду адвокатом, представником відповідача тільки 04.03.2025, і посилання на пропуск строку з поважних підстав (з дати отримання рішення 04.03.2025), не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку для оскарження рішення, оскільки носять суб'єктивний характер, а не об'єктивний і непереборний.
Крім того, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися також не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, матеріалами справи спростовані доводи апелянта стосовно недотримання судом норм процесуального права щодо його належного повідомлення про наявну справу відносно відповідача.
Звідси, апелянтом не наведено обґрунтованих доводів і не підтверджено доказами об'єктивних підстав для пропуску строку на оскарження рішення суду.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 174 Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.
Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та надати ордер для представництва Товариства у відповідному суду (центральному апеляційному господарському суді), докази оплати судового збору у відповідному порядку і розмірі (72 882.48 грн.) та надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.
Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.
Керуючись ст. ст. 174, 176, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЄД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2025 у справі № 908/2920/24 залишити без руху.
2. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:
- ордер для представництва Товариства у відповідному суду (центральному апеляційному господарському суді);
- докази оплати судового збору у відповідному порядку і розмірі (72 882.48 грн.);
- заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.
3. У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260, ст.261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/
Головуючий суддя О.Г. Іванов