31 березня 2025 року м. Харків Справа № 913/266/20(913/119/21)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представників ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 15.09.2021 (суддя Масловський С.В.) у справі № 913/266/20(913/119/21),
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404),
до відповідача - 1 - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідача -2 - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ),
відповідача - 3 - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ),
відповідача - 4 - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4 ),
відповідача - 5 - ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_5 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку Караченцева А.Ю. (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оленерго" (місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво - Святошинський район, с. Петропалівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4-Б),
про звернення стягнення на предмет застави
в межах справи №913/266/20
за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)
до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)
про банкрутство, -
Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 , фізичної особи ОСОБА_1 , фізичної особи ОСОБА_3 , фізичної особи ОСОБА_4 , фізичної особи ОСОБА_5 , в якому просить:
1.поновити строк позовної давності для пред'явлення позову;
2.звернути стягнення на предмет застави за договором застави №1 від 13.03.2015, а саме:
-автомобіль марки МАЗ, модель 544008, тип - загальний вантажний сідловий тягач - Е, 2008 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації 25.01.2012, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 201469,17 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого органом Центр ДАІ 8008 14.11.2014 - зареєстрований 17.09.2016, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить Мушко Анатолію Миколайовичу;
-автомобіль марки МАЗ, модель 544008, тип - загальний вантажний сідловий тягач -Е, 2008 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 26.01.2012, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 199443,33 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого органом Центр ДАІ 8008 - 14.11.2014, зареєстрований 23.07.2016, реєстраційний номер НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_3 ;
-автомобіль марки МАЗ, модель 544008, тип - загальний вантажний сідловий тягач -Е, 2008 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 26.01.2012, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 184158,33 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , виданого органом Центр ДАІ 8008 - 14.11.2014, зареєстрований - 06.10.2016, реєстраційний номер НОМЕР_12 , що належить ОСОБА_4 ;
-напівпричіп марки ППЦ, модель 28, тип - спеціальний напівпричіп, нпр-цистерна-Е, 1993 року випуску, колір - оранжевий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - НОМЕР_15 , дата реєстрації - 25.11.2014, заставною вартістю 191364,17 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 , виданого органом - Центр ДАІ 8008 - 25.11.2014, зареєстрований - 29.04.2016, реєстраційний номер НОМЕР_17 , що належить ОСОБА_5 ;
-напівпричіп марки ППЦ, модель 24.099983, тип - спеціальний напівпричіп, нцистерна - Е, 2002 року випуску, колір - оранжевий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_18 , реєстраційний номер НОМЕР_19 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 14.02.2013, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 126486,17 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_20 , виданого органом Центр ДАІ 8008- 14.11.2014, зареєстрований 13.11.2015, що належить ОСОБА_1 ,
шляхом продажу предмета застави на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для часткового задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оленерго" за кредитним договором №4982 від 20.09.2013 в розмірі 1500000 грн 00 коп.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.09.2021 у справі №913/266/20(913/119/21) позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» і ПАТ «Український інноваційний банк» це одна юридична особа, отже позивач набув право звернення на предмет застави автотранспортних засобів. ТОВ «Оленерго» не виконало своє зобов'язання за кредитним договором, а отже позовна вимога звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованою.
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважає рішення першої інстанції прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на майно фізичної особи ОСОБА_1 - напівпричіп марки ППЦ, модель 24.099983, тип - спеціальний напівпричіп, нцистерна - Е, 2002 року випуску, колір - оранжевий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_18 , реєстраційний номер НОМЕР_19 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 14.02.2013, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 126486,17 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_20 , виданого органом Центр ДАІ 8008- 14.11.2014, зареєстрований 13.11.2015.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає наступне:
- суд першої інстанції не врахував, що апелянт є добросовісним набувачем, бо не знав і не міг знати, що на майно накладено обтяження. Вказує, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження;
- місцевий суд не врахував, що строк позовної давності пройшов, а отже вимога позивача про поновлення строку позовної давності не підлягає задоволенню.
06.12.2021 від ПАТ «Українська інноваційна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішння суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання від 31.03.2025 з'явився представник ОСОБА_1 та представник Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія". Інші представники у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила таке.
20.09.2013 між Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оленерго» було укладено кредитний договір №4982 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - договір), відповідно до якого банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії (далі - кредит) з лімітом у розмірі 199000000,00 грн або еквівалент в доларах США по курсу НБУ на дату видачі кредитних коштів, на термін до 18.09.2015 року включно, з погашенням в кінцевий термін повернення кредиту (п.3.1. у редакції додаткової угоди №12).
Відповідно до п.3.7.1. договору (в редакції додаткової угоди №14) забезпечення виконання зобов'язань позичальник за договором зокрема є:
- майнові права (право вимоги) на нафтопродукти по контракту №18/13 від 19.09.2013, змін до нього від 31.10.2013, змін №4 від 04.03.2013, змін №8 від 16.09.2014 та з урахуванням усіх змін та додатків до нього, що будуть укладені між "Naftex Solutions", LLP та позичальником та самі нафтопродукти в кількості 317884,46 т газу вуглеводного, після набуття права власності на них позичальником, як товари в обороті на суми: 170543827,74 євро (еквівалент 4330731806,18 грн), 127000416,64 доларів США (еквівалент 2977842269,17 грн). Заставна вартість забезпечення в еквіваленті по курсу НБУ станом на 07.04.2015 складає 7308574075,35 грн.
- застава майнових прав, а саме право вимоги на грошові кошти в сумі 29231,82 грн, що розміщені фізичною особою ОСОБА_6 на рахунку № НОМЕР_21 , згідно договору банківського вкладу (депозиту) фізичної особи "Щедре літо" №13-10490 від 28.05.2013;
- застава майнових прав, а саме право вимоги на грошові кошти в сумі 1330000,00 грн, що розміщені фізичною особою ОСОБА_7 на рахунку № НОМЕР_22 , згідно договору банківського вкладу, укладеного шляхом підписання заяви - договору про розміщення банківського вкладу №14-10053 від 17.01.2014;
- застава майнових прав, а саме право вимоги на грошові кошти в сумі 280000,00 грн, що розміщені фізичною особою ОСОБА_7 на рахунку № НОМЕР_23 , згідно договору банківського вкладу, укладеного шляхом підписання заяви - договору про розміщення банківського вкладу №14-10457 від 15.04.2014;
- застава майнових прав, а саме право вимоги грошових коштів в сумі 436430,29 доларів США, що розміщені фізичною особою ОСОБА_8 на рахунку № НОМЕР_24 , згідно договору банківського вкладу "Тільки для своїх", укладеного шляхом підписання заяви - договору про розміщення банківського вкладу №10-1336168 від 20.03.2015;
- право вимоги грошових коштів в сумі 128882,25 доларів США, що розміщені ОСОБА_8 на рахунку № НОМЕР_25 , згідно договору банківського вкладу "Тільки для своїх", укладеного шляхом підписання заяви - договору про розміщення банківського вкладу №10-1336172 від 20.03.2015;
- застава транспортних засобів в кількості 5 одиниць, що належать позичальнику, заставною вартістю 902924,17 грн;
- застава транспортних засобів в кількості 14 одиниць, що належать ОСОБА_6 , заставною вартістю 5023473,00 грн.;
- порука ОСОБА_6 як фізичної особи;
- порука ОСОБА_9 як фізичної особи.
13.03.2015 між ПАТ "Український інноваційний банк" (далі - заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оленерго" (далі - заставодавець) було укладено договір застави №1 транспортних засобів (далі - договір), відповідно до якого заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №4982 про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії від “20» вересня 2013 року, додаткової угоди №1 від 26.09.2013, додаткової угоди №2 від 07.11.2013, додаткової угоди №3 від 06.12.2013, додаткової угоди №4 від 16.01.2014, додаткової угоди №5 від 13.02.2014, додаткової угоди №6 від 20.03.2014, додаткової угоди №7 від 26.03.2014, додаткової угоди №8 від 15.04.2014, додаткової угоди №9 від 24.07.2014, додаткової угоди №10 від 18.09.2014, додаткової угоди №10/1 від 18.09.2014, додаткової угоди №11 від 05.02.2015, додаткової угоди №12 від 27.02.2015, враховуючи додаткову угоду №13 до нього від 13.03.2015, (далі по тексту - кредитний договір), укладених між заставодержателем та позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Оленерго», згідно з яким заставодержатель на визначених умовах надає, а позичальник зобов'язаний повернути в термін по “ 18» вересня 2015 року включно кредит в розмірі 199000000,00 грн. або еквівалент в доларах США по курсу НБУ на дату видачі кредитних коштів, зі сплатою 11,25% річних в гривні, та 8,8 % річних в доларах США, а також банківські комісії, пеню та штрафи, інші платежі у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Договір також забезпечує всі можливі збитки, понесені заставодержателем. Заставою також забезпечуються вимоги щодо сплати позичальником інших платежів у розмірах та випадках, передбачених кредитними договорами, відшкодування заставодержателем/позичальником збитків, понесених у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) ним зобов'язань за Кредитними договорами та цим договором, а також забезпечуються вимоги, зазначені у п.п. 3.2.1 Договору.
Відповідно до п.1.2. заставодавець передає в забезпечення виконання умов кредитних договорів та цього договору належні йому на праві власності транспортні засоби, а саме:
- автомобіль марки МАЗ, модель 544008, тип - загальний вантажний сідловий тягач - Е, 2008 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації 25.01.2012, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 201469,17 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого органом Центр ДАІ 8008 14.11.2014;
- автомобіль марки МАЗ, модель 544008, тип - загальний вантажний сідловий тягач -Е, 2008 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 26.01.2012, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 199443,33 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого органом Центр ДАІ 8008 - 14.11.2014;
- автомобіль марки МАЗ, модель 544008, тип - загальний вантажний сідловий тягач -Е, 2008 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 26.01.2012, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 184158,33 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , виданого органом Центр ДАІ 8008 - 14.11.2014;
- напівпричіп марки ППЦ, модель 28, тип - спеціальний напівпричіп, нпр-цистерна-Е, 1993 року випуску, колір - оранжевий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 05.096.2012, дата реєстрації - 25.11.2014, заставною вартістю 191364,17 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 , виданого органом - Центр ДАІ 8008 - 25.11.2014;
- напівпричіп марки ППЦ, модель 24.099983, тип - спеціальний напівпричіп, нцистерна -Е, 2002 року випуску, колір - оранжевий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_18 , реєстраційний номер НОМЕР_19 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 14.02.2013, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 126486,17 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_20 , виданого органом Центр ДАІ 8008- 14.11.2014.
Предмет застави/Майно знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 131.
Згідно зі Звітом про оцінку майна №24/15-2, складеним “ 05» березня 2015 року ТОВ “Центр оцінки власності “ПАРЕТО» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №14164/13 від 18.01.2013 року, виданий Фондом державного майна України), ринкова вартість предмета застави на дату оцінки - 02 березня 2015 року, становить 902924,17 грн, без ПДВ, а саме Предмет застави 1 - 201469,17 грн, Предмет застави 2 - 199443,33 грн, Предмет застави 3 - 184158,33 грн, Предмет застави 4 - 191364,17 грн, Предмет застави 5 - 126489,17 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2016 у справі №911/343/16 визнані грошові вимоги ПАТ "Укрінбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оленерго" в розмірі 205650374 грн 58 коп, з яких 162789225,26 грн - заборгованість по кредиту; 11205691,67 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, які нараховані за період з 20.09.2013 по 21.02.2016 з врахуванням їх часткової сплати боржником; 30371334,37 грн - пеня за порушення строків сплати кредиту, яку нараховано за період з 21.09.2015 по 21.02.2016; 1284123,28 грн - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, яку нараховано за період з 11.09.2015 по 21.02.2016.
При розгляді справи №911/343/16, Господарським судом Київської області встановлено, що ПАТ “Укрінбанк» належними та допустимими доказами довів факт неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором №4982 від 20.09.2013 та, відповідно, наявність у боржника перед банком заборгованості за договором на загальну суму 205650374,58 грн, яка зокрема підтверджена випискою по рахунку ТОВ "Оленерго" № НОМЕР_26 за період з 19.09.2013 по 21.02.2016 щодо виконання ПAT “Укрінбанк» зобов'язань за кредитним договором щодо надання боржнику грошових коштів.
Також судом встановлено що в забезпечення виконання основного зобов'язання, яке виникло на підставі кредитного договору №4982 від 20.09.2013, між ПАТ "Український інноваційний банк" (заставодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оленерго" (заставодавцем за договором) 13.03.2015 був укладений договір застави №1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., та зареєстрованого в реєстрі за №304.
В той же час, судом встановлено, що відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС в Київській області №31/10-2253 від 15.05.2018 транспортні засоби, що були передані в заставу зареєстровані за наступними особами:
- автомобіль марки МАЗ, модель 544008, номер шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 - зареєстрований 17.09.2016, реєстраційний номер НОМЕР_4 , належить ОСОБА_2 ;
- автомобіль марки МАЗ, модель 544008, номер шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований 23.07.2016, реєстраційний номер НОМЕР_8 , належить Півчуку Володимиру Олександровичу;
- автомобіль марки МАЗ, модель 544008, номер шасі № НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 , належить Герасічкіну Валерію Олександровичу;
- напівпричіп марки ППЦ, модель 28, номер шасі НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 , належить Грецькому Володимиру Петровичу;
- напівпричіп марки ППЦ, модель 24.099983, номер шасі НОМЕР_18 , реєстраційний номер НОМЕР_19 , належить Головань Сергію Олександровичу.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №46567220 від 13.03.2015, державним реєстратором Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України державним реєстратором Біленька Є.В., за погодженням з обтяжувачем 13.03.2015 зареєстровано обтяження рухомого майна на підставі договору застави №1 від 13.03.2015, укладеного між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Оленерго".
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.09.2013 між Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оленерго» укладено кредитний договір №4982 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 199000000,00 грн або еквівалент в доларах США по курсу НБУ на дату видачі кредитних коштів, на термін до 18.09.2015 року включно, з погашенням в кінцевий термін повернення кредиту (п.3.1. у редакції додаткової угоди №12).
Відповідно до п.3.2. кредитного договору кредит використовується позичальником на поповнення оборотних коштів. При нецільовому використанні кредиту (його частини) позичальник сплачує банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту (його частини), що використано не за цільовим призначенням.
Згідно з першим абзацом п. 3.4.1 в редакції додаткової угоди №12, позичальник сплачує банку проценти в розмірі 11,25% (одинадцять цілих двадцять п'ять сотих) річних на кредитні кошти, надані в гривні та 8,8% (вісім цілих вісім десятих) річних на кредит, наданий в доларах США.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення. Будь-який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту з “ 01» (першого) по “ 10» (десяте) число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом перерахування з поточного рахунку на рахунок відкритий у ПАТ “Укрінбанк». У разі, якщо 10 (десяте) число місяця є святковим та/або неробочим днем, то Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів в перший робочий день, який слідує за 10 (десятим) числом місяця (п.3.4.1. у редакції додаткової угоди №8).
Відповідно до п.3.5.1 у редакції додаткової угоди №10, граничним терміном повернення кредиту є 18.09.2015.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною 2 ст.10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до п.3.7.1. договору (в редакції додаткової угоди №14) забезпечення виконання зобов'язань позичальник за договором зокрема є:
- майнові права (право вимоги) на нафтопродукти по контракту №18/13 від 19.09.2013, змін до нього від 31.10.2013, змін №4 від 04.03.2013, змін №8 від 16.09.2014 та з урахуванням усіх змін та додатків до нього, що будуть укладені між "Naftex Solutions", LLP та позичальником та самі нафтопродукти в кількості 317884,46 т газу вуглеводного, після набуття права власності на них позичальником, як товари в обороті на суми: 170543827,74 євро (еквівалент 4330731806,18 грн), 127000416,64 доларів США (еквівалент 2977842269,17 грн). Заставна вартість забезпечення в еквіваленті по курсу НБУ станом на 07.04.2015 складає 7308574075,35 грн.
- застава майнових прав, а саме право вимоги на грошові кошти в сумі 29231,82 грн, що розміщені фізичною особою ОСОБА_6 на рахунку № НОМЕР_21 , згідно договору банківського вкладу (депозиту) фізичної особи "Щедре літо" №13-10490 від 28.05.2013;
- застава майнових прав, а саме право вимоги на грошові кошти в сумі 1330000,00 грн, що розміщені фізичною особою ОСОБА_7 на рахунку № НОМЕР_22 , згідно договору банківського вкладу, укладеного шляхом підписання заяви - договору про розміщення банківського вкладу №14-10053 від 17.01.2014;
- застава майнових прав, а саме право вимоги на грошові кошти в сумі 280000,00 грн, що розміщені фізичною особою ОСОБА_7 на рахунку № НОМЕР_23 , згідно договору банківського вкладу, укладеного шляхом підписання заяви - договору про розміщення банківського вкладу №14-10457 від 15.04.2014;
- застава майнових прав, а саме право вимоги грошових коштів в сумі 436430,29 доларів США, що розміщені фізичною особою ОСОБА_8 на рахунку № НОМЕР_24 , згідно договору банківського вкладу "Тільки для своїх", укладеного шляхом підписання заяви - договору про розміщення банківського вкладу №10-1336168 від 20.03.2015;
- право вимоги грошових коштів в сумі 128882,25 доларів США, що розміщені ОСОБА_8 на рахунку № НОМЕР_25 , згідно договору банківського вкладу "Тільки для своїх", укладеного шляхом підписання заяви - договору про розміщення банківського вкладу №10-1336172 від 20.03.2015;
- застава транспортних засобів в кількості 5 одиниць, що належать позичальнику, заставною вартістю 902924,17 грн;
- застава транспортних засобів в кількості 14 одиниць, що належать ОСОБА_6 , заставною вартістю 5023473,00 грн.;
- порука ОСОБА_6 як фізичної особи;
- порука ОСОБА_9 як фізичної особи.
Розпорядження (відчуження) Предметом застави можливе лише за письмовою згодою банку (п. 3.7.1. в редакції Додаткової угоди №14). Позичальник здійснює самостійно і за свій рахунок всі дії щодо отримання будь-яких дозволів для оформлення забезпечення кредиту, згідно з вимогами чинного законодавства України, а також для набрання чинності гарантійних документів. Кредит, наданий банком, також забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з п. 7.1 договору сторони за невиконання (неналежне виконання) умов договору несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Позичальник зобов'язаний відшкодувати всі завдані банку збитки, в тому числі в усіх випадках своєчасного попередження банку про можливе невиконання позичальником зобов'язань за договором. На позичальника покладаються всі ризики від зміни обставин, що впливають на виконання договору, в т.ч. в разі зміни курсів іноземних валют по відношенню до гривні (п. 7.2. в редакції додаткової угоди №3).
У разі порушення строків сплати процентів за кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п. 7.3. договору).
Відповідно до п. 7.4. у разі порушення терміну повернення кредиту, в тому числі графіку зменшення ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
У разі порушення строків сплати комісії за невикористання ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму несплаченої (несвоєчасно сплаченої) комісії в у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня ( п.7.5. Договору).
Пеня, передбачена пунктами 7.3-7.5 договору, нараховується банком за весь час існування простроченої заборгованості (до моменту виконання простроченого зобов'язання). До розрахунку пені включається день виникнення прострочення зобов'язань і не включається день виконання зобов'язань (погашення заборгованості), із розрахунку кількості днів у році, яка обумовлена договором.
13.03.2015 між ПАТ "Український інноваційний банк" (далі - заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оленерго" (далі - заставодавець) було укладено договір застави №1 транспортних засобів (далі - договір), відповідно до якого заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №4982 про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії від “20» вересня 2013 року, додаткової угоди №1 від 26.09.2013, додаткової угоди №2 від 07.11.2013, додаткової угоди №3 від 06.12.2013, додаткової угоди №4 від 16.01.2014, додаткової угоди №5 від 13.02.2014, додаткової угоди №6 від 20.03.2014, додаткової угоди №7 від 26.03.2014, додаткової угоди №8 від 15.04.2014, додаткової угоди №9 від 24.07.2014, додаткової угоди №10 від 18.09.2014, додаткової угоди №10/1 від 18.09.2014, додаткової угоди №11 від 05.02.2015, додаткової угоди №12 від 27.02.2015, враховуючи додаткову угоду №13 до нього від 13.03.2015, (далі по тексту - кредитний договір), укладених між заставодержателем та позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Оленерго», згідно з яким заставодержатель на визначених умовах надає, а позичальник зобов'язаний повернути в термін по “ 18» вересня 2015 року включно кредит в розмірі 199000000,00 грн. або еквівалент в доларах США по курсу НБУ на дату видачі кредитних коштів, зі сплатою 11,25% річних в гривні, та 8,8 % річних в доларах США, а також банківські комісії, пеню та штрафи, інші платежі у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Договір також забезпечує всі можливі збитки, понесені заставодержателем. Заставою також забезпечуються вимоги щодо сплати позичальником інших платежів у розмірах та випадках, передбачених кредитними договорами, відшкодування заставодержателем/позичальником збитків, понесених у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) ним зобов'язань за Кредитними договорами та цим договором, а також забезпечуються вимоги, зазначені у п.п. 3.2.1 Договору.
Відповідно до п.1.2. заставодавець передає в забезпечення виконання умов кредитних договорів та цього договору належні йому на праві власності транспортні засоби, а саме:
- автомобіль марки МАЗ, модель 544008, тип - загальний вантажний сідловий тягач - Е, 2008 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації 25.01.2012, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 201469,17 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого органом Центр ДАІ 8008 14.11.2014;
- автомобіль марки МАЗ, модель 544008, тип - загальний вантажний сідловий тягач -Е, 2008 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 26.01.2012, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 199443,33 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого органом Центр ДАІ 8008 - 14.11.2014;
- автомобіль марки МАЗ, модель 544008, тип - загальний вантажний сідловий тягач -Е, 2008 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 26.01.2012, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 184158,33 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , виданого органом Центр ДАІ 8008 - 14.11.2014;
- напівпричіп марки ППЦ, модель 28, тип - спеціальний напівпричіп, нпр-цистерна-Е, 1993 року випуску, колір - оранжевий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 05.096.2012, дата реєстрації - 25.11.2014, заставною вартістю 191364,17 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 , виданого органом - Центр ДАІ 8008 - 25.11.2014;
- напівпричіп марки ППЦ, модель 24.099983, тип - спеціальний напівпричіп, нпцитсерна -Е, 2002 року випуску, колір - оранжевий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_18 , реєстраційний номер НОМЕР_19 , зареєстрований Центр ДАІ 8008, дата першої реєстрації - 14.02.2013, дата реєстрації - 14.11.2014, заставною вартістю 126486,17 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_20 , виданого органом Центр ДАІ 8008- 14.11.2014.
Предмет застави/Майно знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 131.
Згідно зі Звітом про оцінку майна №24/15-2, складеним “ 05» березня 2015 року ТОВ “Центр оцінки власності “ПАРЕТО» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №14164/13 від 18.01.2013 року, виданий Фондом державного майна України), ринкова вартість предмета застави на дату оцінки - 02 березня 2015 року, становить 902924,17 грн, без ПДВ, а саме Предмет застави 1 - 201469,17 грн, Предмет застави 2 - 199443,33 грн, Предмет застави 3 - 184158,33 грн, Предмет застави 4 - 191364,17 грн, Предмет застави 5 - 126489,17 грн.
Передане у заставу майно є власністю заставодавця (п.2.1. договору застави).
Відповідно до п 2.2. передане у заставу майно за згодою сторін оцінене у 5023473,00 грн.
На строк дії кредитного договору та договору застави майно залишається у володінні та користуванні заставодавця (п. 2.5. Договору застави).
Наступні застави предмета застави без письмової згоди заставодержателя не дозволяються ( п. 2.7. договору застави).
Згідно з п. 3.1.4. договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на Майно:
- якщо у момент настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання воно не було виконане (частково або в повному обсязі);
- при виникненні у заставодержателя права вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою за цим Договором.
Заставодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання заставодавцем своїх зобов'язань за договором застави та/або позичальником за кредитним договором, задовольнити свої вимоги за рахунок майна у повному обсязі, враховуючи суму заборгованості за кредитом, проценти, пеню та інші платежі, витрати, пов'язані з примусовим стягненням боргу ( виконавчий збір, послуги нотаріуса тощо) (п.3.1.5. договору застави).
Відповідно до п. 4 договору застави у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі завдані у зв'язку з цим збитки. Заставодавець несе відповідальність за надання недостовірної інформації, що стосується майна, у розмірі повної вартості такого майна.
У разі невиконання чи неналежного виконання заставодавцем зобов'язань, передбачених кредитним договором та договором застави, заставодержатель має право задовольнити за рахунок майна свої вимоги у розмірі, визначеному кредитним договором та договором застави в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відшкодування суми кредиту, процентів за кредитом, пені, штрафу, комісій, збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на майно, та його реалізацією (виконавчий збір, послуги нотаріуса тощо) ( п.6.1. договору застави).
Згідно з п.6.2. договору застави задоволення заставодержателем своїх вимог за рахунок майна та звернення стягнення на майно можливе будь-яким способом на розсуд заставодержателя:
6.2.1. на підставі рішення суду;
6.2.2. в позасудовому порядку.
Звернення стягнення на майно здійснюється будь - яким способом на розсуд заставодержателя, що не суперечить чинному законодавству України (за рішенням суду тощо). Реалізація майна, на яке звернено стягнення, провадиться будь - яким способом в порядку, встановленому чинним законодавством України. Початкова ціна майна для його продажу з публічних торгів встановлюється в розмірі ринкової вартості на дату реалізації, але не нижче вартості, що буде визначена, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. Сторони домовились, що суб'єкт оціночної діяльності визначається заставодержателем (п.п. 6.3-6.5 договору застави).
Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно із частиною першою статті 20 Закону України “Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права що складають предмет застави переходять у власність іншої особи.
Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна (частина третя статті 9 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Системний аналіз положень частини першої ст. 27 Закону України "Про заставу" та частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" дає підстави для висновку про те, що реалізація майна що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст. 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна (частина третя статті 9 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року у справі №522/11377/13-ц (провадження № 61-464св17) зазначено, що “системний аналіз частини третьої статті 9, частини першої статті 10 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дозволяє зробити висновок, що у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Позивач може бути добросовісним набувачем лише за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу був відсутній відповідний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави без припинення обтяжень, не припиняє заставу а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи».
Суд першої інстанції у своєму рішення посилався на висновок у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, в якому зазначено, що ПАТ “Укрінбанк» та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.
За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Оленерго" свій обов'язок щодо повернення кредиту не виконало, та враховуючи, те що між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія") та ТОВ "Оленерго", в забезпечення виконання основного зобов'язання, яке виникло на підставі кредитного договору №4982 від 20.09.2013, було укладено 13.03.2015 договір застави №1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за №304, позовна вимога про звернення стягнення на предмет застави, є законною та обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним та необґрунтованим з огляду на наступне.
У даному випадку, слід звернути увагу на висновок Великої Палати Верховного суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, де розглядалась виключна правова проблема, вирішення якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов'язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах.
Вказане обґрунтовується таким.
У разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (частини перша та третя статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України)).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України).
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п'ята статті 5 Господарського кодексу України (далі ГК України)).
Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах.
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (частина третя статті 202 ГК України). Припинення зобов'язання регулюється главою 50 ЦК України.
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України).
Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання (частина третя статті 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди НБУ та за умови відкликання банківської ліцензії. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо НБУ після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. В іншому випадку НБУ відмовляє в погодженні згідно з пунктом 2.4. глави 2 розділу III Положення про заходи впливу.
Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено НБУ до категорії проблемних або неплатоспроможних, НБУ та Фонд вживають щодо нього заходи, передбачені Законом про банки та Законом про гарантування вкладів (згідно із статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Правління банку зобов'язане протягом трьох робочих днів інформувати НБУ, зокрема про: про кандидатуру на призначення на посаду керівника банку, зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку, наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, припинення банківської діяльності (згідно із пунктами 1, 2, 5 та 6 частини першої статті 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються НБУ. НБУ приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. НБУ в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста-восьма статті 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року за № 1203/19941 (далі - Положення про ліцензування банків).
Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов'язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов'язань банку з попереднім найменуванням.
Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10).
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (частина перша статті 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Цим завданням кореспондує мета банківського нагляду, визначена у частині першій статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також мета банківського регулювання, визначена у частині першій статті 55 Закону України "Про національний банк України".
Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України (далі також НБУ), спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (абзац четвертий статті 1 Закону України "Про національний банк України").
Метою Закону про гарантування вкладів є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Фонд та НБУ співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків.
З цією метою Фонд і НБУ укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку (частина перша статті 55 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Особливості передачі активів і зобов'язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У разі відповідності банку, який віднесений до категорії неплатоспроможних, критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Фонду, виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, в якому зазначено, що найменш витратним способом виведення банку з ринку є ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому Законом про гарантування вкладів, та подає НБУ пропозицію щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації такого банку. У такому разі тимчасова адміністрація припиняється у день отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (згідно із частиною другою статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріплене статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка також передбачає відповідне набуття Фондом статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та Законом про НБУ (частина перша статті 53 Закону України "Про національний банк України").
Цьому положенню кореспондує частина сьома статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно гарантій незалежності Фонду. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь- яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом (частини четверта та п'ята статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Законодавче регулювання питань, пов'язаних з виконанням НБУ своїх функцій, установлюється або змінюється виключно Законом України "Про національний банк України".
Зміна положень Закону про НБУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про національний банк України" (частина третя статті 53 Закону України "Про національний банк України").
Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво.
Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.
Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно- правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства").
Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.
Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб'єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" так і пункту 2,4 глави 2 розділу III Положення про заходи впливу.
Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено.
Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов'язковим.
Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку.
Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини третьої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 3.1 глави 3 розділу III Положення про заходи впливу, ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.
Отже, незалежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов'язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства.
Відповідна вимога є обов'язковою незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.
Правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "УКРІНКОМ" щодо передачі прав та обов'язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено.
Відповідно до банківського законодавства (частини 6 статті 38, частини першої та п'ятої статті 52 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.
Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов'язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов'язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства. Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено.
Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.
Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін.
Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством.
Ураховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", останнє не набуло прав банку.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, належним суб'єктом, уповноваженим представляти банк у спірних правовідносинах після запровадження у банку тимчасової адміністрації, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1-4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, необхідно розглядати як вирішення виключної правової проблеми, дослідження якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов'язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах. Такі висновки є актуальними незалежно від того, чи є постанова Великої палати Верховного Суду остаточною у вирішенні справи.
Ураховуючи наведене колегія суддів зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" не є належними кредитором за кредитним договором, не є заставодержателем за договором застави, а відтак не є належним позивачем у такому спорі, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 913/266/20.
Разом з тим, аналіз змісту вказаної постанови не дає підстав вважати, що між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» існує будь-який правовий зв'язок, який би свідчив про перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта господарювання до іншого.
У межах відповідного касаційного провадження не встановлено факту правонаступництва, а також відсутні будь-які посилання на здійснення реорганізаційних процедур, зокрема у формі злиття, приєднання, поділу чи перетворення, у розумінні глави 8 Цивільного кодексу України та статей 104- 111 Господарського кодексу України.
Також у постанові Верховного Суду не зафіксовано фактів передання активів, зобов'язань чи іншого майна ПАТ «Українського інноваційного банку» на користь ПАТ «Українська інноваційна компанія» на підставі договору, акту чи іншого правочину. Відсутні посилання на записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які б підтверджували зміну правового статусу, організаційне поєднання або будь-яку іншу форму правонаступництва.
Отже, судова колегія не вбачає підстав для визнання між вказаними юридичними особами правонаступництва, що унеможливлює ототожнення їхнього правового статусу, а також покладення прав чи обов'язків одного суб'єкта на іншого у межах даного провадження, у зв'язку з чим вважає посилання Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на висновки постанови у справі 913/266/20 необґрунтованими.
Щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частин першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до приписів ст. Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Колегією суддів встановлено, що умовами укладеного кредитного договорі між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Оленерго" встановлено, що кінцевим терміном повернення позичальником кредиту є 18.09.2015. Відтак, починаючи з 19.09.2015, позичальник мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути заборгованість за договором.
У червні 2018 Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ТОВ «Оленерго», про звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором №4982 від 20.03.2013.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2018 по справі №753/12081/18, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.11.2018, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі ст. 186 Цивільного Кодексу України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із винесеними судовими рішеннями, ПАТ "Укрінком" звернулося до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.12.2020 ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 29.11.2018 залишено без змін.
За змістом ч.2 ст. 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь - якого подання позову, а лише з додержанням вимог процесуального закону, тобто звернення до суду з позовом з порушенням правил підсудності не перериває позовну давність.
Судом приймається до уваги, що справа №753/12081/18 знаходилась в провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду тривалий час (ухвала про залишення касаційної скарги без руху від 25.01.2019 та постанова від 03.12.2020), внаслідок чого, позивач мав обґрунтовані сподівання щодо вирішення справи по суті.
Звернення позивача до Дарницького районного суду м. Києва у червні 2018 не перервало позовну давність, однак свідчило, що позивач намагався своєчасно захистити порушене право. Після відмови у відкритті провадження у справі ухвалою Дарницького районного суду м. Києва, тобто у розумний строк і без виправданих зволікань, звернувся до суду з належно оформленим позовом.
За таких обставин, дії позивача у спірних правовідносинах ґрунтувалися на законі та умовах договорів, а подаючи позов до суду у справі №753/12081/18 позивач добросовісно помилявся щодо звернення у межах позовної давності, господарський суд дійшов висновку про поважність причини пропуску ПАТ "Українська інноваційна компанія" строку позовної давності.
Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивачем подано заяву про визнання поважними причини пропуску позовної давності для пред'явлення позову, господарський суд дійшов правильного висновку про поважність причини пропуску позивачем строку позовної давності. Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта стосовно пропуску строку позивачем позовної давності.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, що спричинило неправильне вирішення спору. У зв'язку з цим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Луганської області від 15.09.2021 у справі № 913/266/20(913/119/21) скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 ГПК України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Луганської області від 15.09.2021 у справі № 913/266/20(913/119/21) скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 10.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя М.М. Слободін
Суддя В.С. Хачатрян