справа № 20-3/379-4/405
"04" грудня 2007 р. 15:09 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
суддя Остапова К.А.,
при секретарі Філонович Є.Д.
розглянувши справу за адміністративним позовом
Приватного підприємства «Салгір-Інвест» (вул. А. Кесаєва, 8/1 -156, місто Севастополь, 99038)
до відповідача: Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014),
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000132620/0 від 19.07.2005,
За участю представників:
Від позивача: Жданов А.А., довіреність б/н від 27.05.2007;
Від відповідача: Форостяна І.В., довіреність №16/10-011/2007 від 24.05.2007;
Суть спору:
Приватне підприємство «Салгір-Інвест» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000132620/0 від 19.07.2005.
Ухвалою від 11.11.2005 позовна заява прийнята до провадження суддею Гоголем Ю.М. з привласненням справі № 20-3/379.
Рішенням суду від 19.12.2005 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2006 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2007 відмовлено Приватному підприємству «Салгір-Інвест» у відкритті касаційного провадження по касаційній скарзі на рішення господарського суду міста Севастополя від 19.12.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2006 по справі №20-3/379, оскільки зазначені рішення господарських судів, які прийняти відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути переглянуті у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2007 касаційна скарга Приватного підприємства «Салгір-Інвест» задоволена частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 19.12.2005 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2006 скасовані, справа передана на розгляд до господарського суду міста Севастополя за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 03.10.2007 справа №20-3/379 прийнята до провадження суддею Остаповою К.А. з привласненням справі №20-3/379-4/405. Попереднє судове засідання призначене на 24.10.2007.
Оскільки протягом проведення попереднього судового засідання судом не встановлено можливості врегулювання даного спору до судового розгляду, суд закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 21.11.2007.
Розгляд справи був відкладений на 04.12.2007 у зв'язку з нез'явленням позивача та необхідністю витребувати додаткові докази.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при включенні в податковий кредит сум податку на додану вартість позивачем не допущено порушень вимог Закону України “Про податок на додану вартість», оскільки всі його контрагенти на момент здійснення розрахункових операцій були платниками податку на додану вартість, зареєстрованими в податкових органах відповідно до вимог діючого законодавства.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення включенням позивачем до складу податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними, оскільки контрагенти позивача не мали права на виписування податкових накладних у зв'язку з тим, що рішеннями загальних судів їх статутні документи визнані недійсними.
Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 21 Заключних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд
В період з 07.07.2005 по 14.07.2005 головним державним податковим ревізором-інспектором Управління дослідчих перевірок Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в місті Севастополі проведено позапланову документальну перевірку Приватного підприємства “Салгір-Інвест» (далі -ПП «Салгір-Інвест») з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП “Каноб» та з ПП “Морт» за період з 01.08.2003 по 30.09.2004.
В результаті перевірки виявлені порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у заниженні податку на додану вартість в сумі 4781,00 грн., у тому числі: у вересні 2003 року -990,00 грн., у лютому 2004 року -333,00грн., в березні 2004 року -1100,00 грн., у квітні 2004 року -2358,00 грн. про що складений акт №113/26-207/32097148 від 14.07.2005.
Перевіряючим в акті встановлено, що при здійсненні господарських операцій зі своїми контрагентами: ПП “Каноб», ПП “Морт» Приватним підприємством “Салгір-Інвест» було віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 4781,00 грн. відповідно до податкових накладних, складених особами, які не мали такого права, що призвело до заниження перед бюджетом податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Висновки акту перевірки мотивовані тим, що рішенням Гагарінського місцевого районного суду м. Севастополя від 22.02.2005 по справі № 2-8523/05, яке набрало законної сили, визнані недійсними установчі та реєстраційні документи ПП “Каноб» з моменту їх реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП “Каноб» № 39850744 визнано недійсним з дати його видачі, фінансово-господарські документи з реквізитами ПП “Каноб», які підписані від імені Зуботенко Ю.В., як директора ПП “Каноб», визнані недійсними з моменту державної реєстрації, рішенням Гагарінського місцевого районного суду м. Севастополя від 04.03.2005 по справі № 2-3193/05, яке набрало законної сили, визнані недійсними установчі та реєстраційні документи ПП “Морт» з моменту їх реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість № 39850242, видане ПП “Морт», визнано недійсним з дати видачі, фінансово-господарські документи з реквізитами ПП “Морт», які підписані від імені Старушенко А.Н., як директора ПП “Морт», визнані недійсними з моменту державної реєстрації.
Тому, на думку перевіряючого, документи (податкові накладні), що відображають факт надання товарів, послуг ПП “Каноб» та ПП “Морт» на адресу позивача за період з 01.08.2003 по 30.09.2004 не можуть бути визнані оформленими відповідно до вимог діючого законодавства України та прийняті до уваги в податковому обліку та, відповідно давати право позивачеві на податковий кредит у вказаному періоді.
За результатами розгляду матеріалів перевірки Державною податковою інспекцією в Гагарінському районі міста Севастополя (далі - ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя) винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132620/0 від 19.07.2005 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7171,50 грн., з яких: 4781,00 грн. - основний платіж, 2390,50 грн. -штрафні санкції.
Вказане рішення позивач просить визнати недійсним.
Суд вважає позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ПП “Салгір-Інвест» на підставі накладних № 21 від 06.02.2004 на суму 2000,00 грн., № 75 від 19.03.2004 на суму 2600,00 грн., № 86 від 26.03.2004 на суму 4000,00 грн., № 123 від 15.04.2004 на суму 3000,00 грн., № 124 від 16.04.2004 на суму 2100,00 грн., № 142 від 29.04.2004 на суму 9050,00 грн., №65 від 19.09.2003 на суму 5900,00 грн., № 131 від 30.09.2003 на суму 7800,00 грн., № 156 від 30.09.2003 на суму 9075,00 грн. отримав від ПП “Каноб» та ПП “Морт» товар.
ПП “Каноб» виписало на адресу позивача податкові накладні: № 21 від 06.02.2004 на суму 2000,00 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн., № 75 від 19.03.2004 на суму 2600,00 грн. у тому числі ПДВ 433,33 грн., № 86 від 26.03.2004 на суму 4000,00 грн. у тому числі ПДВ 666,67 грн., № 123 від 15.04.2004 на суму 3000,00 грн. у тому числі ПДВ 500,00 грн., № 124 від 16.04.2004 на суму 2100,00 грн. у тому числі ПДВ 350,00 грн., № 142 від 29.04.2004 на суму 9050,00 грн. у тому числі ПДВ 1508,33 грн.
ПП “Морт» виписало на адресу позивача податкові накладні: № 65 від 19.09.2003 на суму 5900,00 грн. у тому числі ПДВ 983,33 грн., № 131 від 30.09.2003 на суму 7800,00 грн. у тому числі ПДВ 1300,00 грн., № 156 від 30.09.2003 на суму 9075,00 грн., у тому числі ПДВ 1512,50 грн.
Оплату за отриманий товар позивач здійснив на підставі платіжних доручень № 8 від 06.02.2004, № 26 від 26.03.2004, № 12 від 19.03.2004, № 27 від 15.04.2004, № 41 від 29.04.2004, № 31 від 16.04.2004, № 40 від 28.04.2004, № 40 від 19.09.2003, № 131 та № 156 від 30.09.2003.
Наведені факти підтверджуються актом перевірки та відповідачем не заперечуються.
Як встановлено судом рішенням Гагарінського місцевого районного суду м. Севастополя від 22.02.2005 по справі № 2-8523/05 визнані недійсними установчі та реєстраційні документи ПП “Каноб» з моменту їх реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП “Каноб» № 39850744 визнано недійсним з дати його видачі, фінансово-господарські документи з реквізитами ПП “Каноб», які підписані від імені Зуботенко Ю.В., як директора ПП “Каноб», визнані недійсними з моменту державної реєстрації. Дане рішення набрало законної сили.
Рішенням Гагарінського місцевого районного суду м. Севастополя від 04.03.2005 по справі № 2-3193/05 визнані недійсними установчі та реєстраційні документи “Морт» з моменту їх реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість № 39850242, видане ПП “Морт», визнано недійсним з дати видачі, фінансово-господарські документи з реквізитами ПП “Морт», які підписані від імені Старушенко А.Н., як директора ПП “Морт», визнані недійсними з моменту державної реєстрації. Дане рішення набрало законної сили.
Відповідно до положень пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент укладення та виконання договорів) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджений відповідно податковими накладними.
Той факт, що операції позивача з придбання послуг у ПП “Каноб» та ПП “Морт» пов'язані з господарською діяльністю позивача та мале місце фактичне здійснення цих операцій та розрахунків за цими операціями, не заперечувались відповідачем та не спростований матеріалами справи.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань.
Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
З матеріалів справи вбачається, що ПП “Каноб» та ПП “Морт» виписали податкові накладні на адресу позивача по факту поставки товару, тобто після виникнення у них податкових зобов'язань по податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, суд вважає, що вищезазначені податкові накладні виписані у відповідності з вказаними вимогами чинного законодавства України.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент видачі податкових накладних) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
В акті перевірки немає зазначення на те, що будь які з передбачених вищевказаною нормою реквізитів відсутні в податкових накладних, що видані позивачеві ПП »Морт» та ПП “Каноб».
Відповідно до п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Із змісту цієї норми випливає, що лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права на включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» не передбачає.
Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні на підтвердження суми податкового кредиту, і цей факт відповідачем не заперечується.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
З матеріалів справи вбачається, що на момент складання ПП “Морт» та ПП “Каноб» податкових накладних вони були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, а тому мали право складати податкові накладні.
Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 передбачено, що свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником ПДВ діє до дати його анулювання, що відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва, ограни державної податкової служби виключають платника ПДВ з Реєстру.
Пунктом 25.2 означеного Положення датою виключення платника ПДВ з Реєстру та анулювання свідоцтва, у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), є відповідна дата прийняття рішення.
Рішенням Гагарінського місцевого районного суду м. Севастополя від 22.02.2005 по справі № 2-8523/05 визнані недійсними установчі та реєстраційні документи ПП “Каноб» з моменту їх реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП “Каноб» № 39850744 визнано недійсним з дати його видачі, фінансово-господарські документи з реквізитами ПП “Каноб», які підписані від імені Зуботенко Ю.В., як директора ПП “Каноб», визнані недійсними з моменту державної реєстрації. Дане рішення набрало законної сили.
Рішенням Гагарінського місцевого районного суду м. Севастополя від 04.03.2005 по справі № 2-3193/05 визнані недійсними установчі та реєстраційні документи “Морт» з моменту їх реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість № 39850242, видане ПП “Морт», визнано недійсним з дати видачі, фінансово-господарські документи з реквізитами ПП “Морт», які підписані від імені Старушенко А.Н., як директора ПП “Морт», визнані недійсними з моменту державної реєстрації. Дане рішення набрало законної сили.
До того ж Акт про анулювання свідоцтва № 375950 про реєстрацію ПП “Морт» платником ПДВ складений 03.03.2005 та Акт про анулювання свідоцтва № 39850744 ПП “Каноб» платником ПДВ складений 22.08.2005 (копії актів № 7/15-226 від 03.03.2005 і № 13/152-20 від 22.08.2005 містяться в матеріалах справи).
За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не має права на податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ПП “Морт» та ПП “Каноб», суд вважає помилковими.
Суд також звертає увагу на те, що відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення обмежилась лише фактом визнання установчих документів ПП “Каноб» та ПП “Морт» та їх свідоцтв платників ПДВ недійсними, на якому ґрунтується висновок про те, що такі підприємства не мали право складати податкові накладні, а позивач, відповідно, не мав права на підставі таких податкових накладних включати зазначені в них суми ПДВ до податкового кредиту.
Такий висновок не відповідає вимогам законодавства України, що регулює правовідносини у сфері оподаткування ПДВ.
На дату складання податкових накладних та видачі їх позивачу, ПП “Каноб» та ПП “Морт» були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, тому мали право складати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав право включати ПДВ по таким податковим накладним до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавців на підставі підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість».
Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих а такими господарськими операціями податкових накладних.
Також суд враховує, що Законом України “Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1252-ХІІ із змінами та доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (стаття 9) та не надано права (стаття 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (у тому числі і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України “Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.
Порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП “Каноб» та ПП “Морт», про які зазначено у рішеннях районних судів, визнання недійсними установчих документів цих підприємств, не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, до відповідальності повинні бути притягнуті правопорушники, а не позивач.
З огляду на викладене, відповідач дійшов помилкового висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість. Підстав не приймати до податкового кредиту витрат по сплаті позивачем ПДВ на користь ПП “Каноб» та ПП “Морт» у складі придбаних товарів у відповідача не було.
Пунктом 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані до позивача необґрунтовано.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 3,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.
На підставі викладеного , керуючись ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000132620/0 від 19.07.2005 про визначення Приватному підприємству «Салгір-Інвест»податкового зобов'язання в сумі 7171,50 грн., у тому числі основний платіж -4781,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 2390,50 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Салгір-Інвест»судовій збір в сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства -з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.
Суддя
К.А. Остапова
Постанова складена та підписана
в порядку частини третьої
статті 160 КАС України
10.12.2007.