вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/13359/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Хрипуна О.О.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.04.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 (повний текст складено і підписано 09.01.2025)
у справі № 910/13359/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер»
про стягнення грошових коштів
Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» про стягнення пені у розмірі 3 269 684,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив оплату штрафу, накладеного рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 41-р/тк від 28.10.2022 у справі № 128-26.13/24-22, після закінчення встановленого законодавством двомісячного строку на його сплату, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за кожен день прострочення сплати штрафу у розмірі півтора відсотки від суми штрафу, що за період з 14.04.2023 та 26.07.2023, відповідно до розрахунку позивача, складає 3 269 684,00 грн.
При цьому позивач вказав, що з огляду на оскарження відповідачем рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 41-р/тк від 28.10.2022 у справі № 128-26.13/24-22 (справа № 910/703/23), відповідно до положень ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка встановлює, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду, нарахування пені не проводилось у періоди:
- з 16.01.2023 по 13.04.2023 (розгляд справи № 910/703/23 судом першої інстанції)
- з 27.07.2023 до 21.05.2024 (розгляд справи № 910/703/23 судом апеляційної інстанції).
Таким чином, пеня позивачем була нарахована за період з 14.04.2023 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/703/23) по 26.07.2023 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/703/23), що загалом становить 104 дні.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що ним не було допущено прострочення сплати штрафу за рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 41-р/тк від 28.10.2022 у справі № 128-26.13/24-22, так як:
- вказане рішення було ним оскаржено у визначені законодавством в строки (справа № 910/703/23);
- рішення суду першої інстанції у справі № 910/703/23, яким йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійним рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 41-р/тк від 28.10.2022 у справі № 128-26.13/24-22, до суду апеляційної інстанції також оскаржено у визначені ГПК України строки;
- штраф сплачено на наступний день після винесення судом апеляційної інстанції постанови у справі № 910/703/23.
При цьому відповідач зауважив на тому, що:
- з 14.04.2023 нарахування пені є безпідставним, оскільки рішення суду першої інстанції у справі № 910/703/23 не набрало законної сили;
- 09.06.2023 апеляційним судом було отримано подану відповідачем апеляційну скаргу, а відтак останній мав би відкрити апеляційне провадження протягом п'яти днів (ч. 3 ст. 269 ГПК України), тобто не пізніше 13.06.2023, проте суд апеляційної інстанції апеляційне провадження відкрив лише 27.07.2023, тобто з порушенням встановлено ГПК України строку на 45 днів (розмір пені за період з 13.06.2023 по 27.07.2023 становить 2 207 036,70 грн.);
- в свою чергу порушення вказаного вище строку жодним чином не залежало від дії відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/13359/24 позов задоволено повністю до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено пеню у розмірі 3 269 684,00 грн., з зарахуванням зазначеної суми у дохід загального фонду Державного бюджету України, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено судовий збір у розмірі 39 236,21 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено несвоєчасну несплату відповідачем штрафу в сумі 3 269 684,00 грн., накладеного рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 41-р/тк від 28.10.2022 у справі № 128-26.13/24-22, з огляду на що відповідач має право на стягнення, нарахованої відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», пені у визначеній позивачем сумі.
При цьому суд першої інстанції, з посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 16.04.2019 у справі № 910/11550/18 та від 31.10.2019 у справі № 904/3778/18, наголосив на тому, що тривалість зупинення нарахування пені за кожний день прострочення сплати штрафу в даних категоріях справ визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/13359/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що висновки суду першої інстанції суперечать загальному принципу правової визначеності, які є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права та порушують норми матеріального та процесуального права та про те, що оскаржуване рішення винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:
- суд першої інстанції помилково обмежив «час розгляду справи» виключно періодом з моменту винесення ухвал про відкриття провадження судами першої та апеляційної інстанції до моменту оголошення рішень в цих судових провадженнях;
- відповідно до висновків Верховного Суду кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманними лише даній справі специфікою та особливостями (постанова Верховного суду від 07.05.2024 у справі № 924/923/23, постанова Верховного суду від 21.05.2024 у справі № 910/10358/23 тощо) ;
- системний аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що «час судового розгляду» не може бути обмежений виключно періодом процесуального строку з дня відкриття провадження окремо взятої судової інстанції (рішення від 22.05.2018 у справі «Гафа проти Мальти», рішення від 27.02.2007 у справі «ASSOCIATED SOCIETY OF LOCOMOTIVE ENGINEERS & FIREMEN (ASLEF) v. THE UNITED KINGDOM» тощо). Зокрема, в Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Скопелітті проти Італії» від 23.11.1993 зазначено, що строк розгляду справи розпочинається з моменту звернення до суду із позовною заявою, а в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999 зазначено, що строк розгляду справи закінчується остаточним рішенням касаційного суду;
- схожі висновки викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11: «Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).»;
- до моменту набрання законної сили рішення суду першої інстанції, залишеного в силі судом апеляційної інстанції, розгляд судом справи не можна вважати припиненим, оскільки в цей період спір вважається фактично не вирішеним, а саме рішення Антимонопольного комітету України перебуває в стані невизначеності, тобто час розгляду справи № 910/703/23 почався з моменту подання позовної заяви - 12.01.2023 та закінчився моментом винесення остаточного рішення касаційним судом - 22.08.2024;
- вказане свідчить про те, що рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 41-р/тк від 28.10.2022 у справі № 128-26.13/24-22 було зупинено під час усього періоду його судового оскарження, та відповідно, у апелянта був відсутній обов'язок сплатити штраф, що свідчить про те, що пеня за даний період нараховуватись не може;
- апелянт не пропустив жодного процесуального строку на судове оскарження рішення Антимонопольного комітету України та оплатив штраф одразу після набрання законної сили рішенням суду першої та апеляційної інстанції, без жодних зволікань і затримки;
- на скаржника фактично покладена матеріальна відповідальність у вигляді пені, розмір якої непов'язаний з його винними діями, а залежав від строку складання повного тексту рішення суду та несвоєчасного відкриття апеляційного провадження, що порушує усі принципи справедливого розгляду справи та верховенства права.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційна скарга у справі № 910/13359/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13359/24; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
10.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/13359/24; справу № 910/13359/24 призначено до розгляду на 11.03.2025 о 10:00.
18.02.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:
- відповідно до на висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 917/530/21, від 11.06.2019 справі № 910/9272/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18 та від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, тривалість зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються;
- нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій;
- нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 41-р/тк від 28.10.2022 у справі № 128-26.13/24-22, зупинялось з 16.01.2023 до 13.04.2023 (розгляд справи № 910/703/23 судом першої інстанції) та з 27.07.2023 до 21.05.2024 (розгляд справи № 910/703/23 судом апеляційної інстанції);
- за таких обставин позивачем правомірно, відповідно до норм чинного законодавства про захист економічної конкуренції, була нарахована пеня у розмірі 3 269 684 грн. за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 41-р/тк від 28.10.2022 у справі № 128-26.13/24-22, у період з 14.04.2023 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/703/23) по 26.07.2023 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/703/23).
06.03.2025 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач підтримав раніше викладену правову позицію.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі № 910/13359/24 оголошено перерву до 08.04.2025 о 10:00.
Станом на 08.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 28.10.2022 № 41-р/тк у справі № 128-26.13/24-22 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення), яким:
- визнано, що відповідач вчинив порушення, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 22.12.2021 № 128-29/09-18342 у встановлений ним строк (п. 1 резолютивної частини);
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення на відповідача накладено штраф у розмірі 3 269 684,00 грн. (п. 2 резолютивної частини).
Частина 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в редакції, яка діяла станом на дату винесення Рішення, встановлює, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
З матеріалів справи слідує, що Витяг з Рішення було направлено позивачем з супровідним листом від 07.11.2022 № 128-26.13/09-4963 на адресу відповідача та отримано останнім 16.11.2022, що підтверджується відміткою останнього про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0303515318650.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в редакції, яка діяла станом на дату винесення Рішення, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
За таких обставин, враховуючи дату отримання відповідачем Рішення, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу, з врахуванням святкових та вихідних днів, є 16.01.2023 (16.11.2022 (дата отримання Рішення) + 2 місяці).
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в редакції, яка діяла станом на дату винесення Рішення, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення і цей строк не може бути відновлено.
З матеріалів справи слідує, що відповідач скористався правом на оскарження Рішення в судовому порядку та оскаржив його до Господарського суду міста Києва (справа № 910/703/23).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/703/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сматр Пауер» відмовлено.
22.05.2024 відповідач сплатив накладений Рішенням штраф у розмірі 3 269 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 342289 від 22.05.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2024 року закрито апеляційне провадження у справі № 910/703/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сматр Пауер» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023.
Зазначені факти сторонами не заперечуються.
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача пеню в сумі 3 269 684,00 грн. нараховану за період з 14.04.2023 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/703/23) по 26.07.2023 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/703/23), що загалом становить 104 дні.
При розрахунку суми пені позивачем враховано, що:
- розмір пені за один день прострочення становить 49 045,69 грн. (3 269 684,00 грн. (розмір штрафу накладеного рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 41-р/тк від 28.10.2022 у справі № 128-26.13/24-22) : 100 х 1,5 (відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»);
- загальна кількість днів прострочення сплати штрафу складає 104 дні, а відтак за 104 дні прострочення сплати штрафу, сума пені складає 5 100 707,04 грн. (49 045,69 *104);
- згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, а відтак розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несплату накладеного Рішенням штрафу складає 3 269 684,00 грн.
Також позивач зауважив на тому, що з огляду на оскарження відповідачем Рішення, відповідно до положень ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка встановлює, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду, нарахування пені не проводилось у періоди:
- з 16.01.2023 по 13.04.2023 (розгляд справи № 910/703/23 судом першої інстанції);
- з 27.07.2023 до 21.05.2024 (розгляд справи № 910/703/23 судом апеляційної інстанції).
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Стаття 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлює, що АМК України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Отже, у з огляду на прийняття позивачем Рішення, у відповідача виник обов'язок сплатити накладений на нього вказаним рішенням штраф в сумі 3 269 684,00 грн. у визначений ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк, тобто двомісячний строк з дня одержання Рішення (16.11.2022), проте, як встановлено вище, вказаний обов'язок відповідачем був виконаний 22.05.2024.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
За змістом положень ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Водночас, ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює і те, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Як встановлено вище, відповідачем Рішення було оскаржено до Господарського суду міста Києва (справа № 910/703/23).
Наявними у матеріалах справи доказами та відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень підтверджено наступне:
- з позовом до Господарського суду міста Києва відповідач звернувся у визначений ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», двомісячний строк з дня одержання Рішення;
- рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/703/23 (повний текст складено та підписано 24.04.2023), яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сматр Пауер» відмовлено, останнім було оскаржено до Північного апеляційного господарського суду хоча і з пропуском, встановленого ГПК України, строку на апеляційне оскарження, проте за наявності поважних причини для пропуску такого строку, про що свідчить те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сматр Пауер» про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення;
- апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/703/23 надійшла до Північного апеляційного господарського суду 09.06.2023;
- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 матеріли справи № 910/703/23 було витребувано у Господарського суду міста Києва , а вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги «Євро Сматр Пауер» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі №910/703/23 - відкладено до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції;
- 27.06.2023 матеріали справи № 910/703/23 надішли до Північного апеляційного господарського суду, а ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сматр Пауер» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/703/23;
- постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/703/23 залишено без змін;
- відповідач 22.05.2024 сплатив накладений Рішенням штраф у розмірі 3 269 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 342289 від 22.05.2024.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків та здійсненні своїх суб'єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Колегія суддів зазначає про те, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується те, що у правовідносинах щодо виконання Рішення дії відповідача у повній мірі відповідали такому стандарту поведінки як добросовісність, оскільки ним було використано надану законодавством можливість на оскарження Рішення, а штраф сплачений негайно після набрання законної сили рішенням, яким йому було відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.
За змістом положень ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені зупиняється як на час розгляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу (розгляд справи в суді першої інстанції), так і на час перегляду відповідного рішення суду першої інстанції (розгляд справи в суді апеляційної інстанції), проте не врегульовано чи зупиняється нарахування у період з винесення судом першої інстанції відповідного рішення і до відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження щодо перегляду вказаного рішення.
Відповідно до ст.ст. 2, 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).
ЄСПЛ неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» The Sunday Times v. The United Kingdom №1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) ЄСПЛ зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Велика Палата Верховного Суду врахувала правову позицію ЄСПЛ, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де ЄСПЛ визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід,тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Таким чином, колегія суддів:
- керуючись принципом застосування до винної особи найбільш сприятливого закону, вважає, що у спірних правовідносинах;
- враховуючи: 1) добросовісність поведінки відповідача; 2) відсутність законодавчого врегулювання того, чи зупиняється нарахування у період з винесення судом першої інстанції відповідного рішення і до відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження щодо перегляду вказаного рішення; 3) те, що за змістом положень ст. 241 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, що свідчить про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/703/23 набрало законної сили 21.05.2024, а штраф відповідачем сплачено наступного дня, тобто 22.05.2024;
- вважає, що у спірних правовідносинах підстави для нарахування пені за період з 14.04.2023 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/703/23) по 26.07.2023 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/703/23), що загалом становить 104 дні, відсутні.
При цьому колегія суддів враховує та вважає за необхідне окремо зауважити на тому, що, як вірно зауважено відповідачем, отримавши 09.06.2023 апеляційну скаргу, суд апеляційне провадження відкрив лише 27.07.2023, тобто у строк значно більше ніж визначений ч. 3 ст. 269 ГПК України строк у який суд має відкрити апеляційне провадження (п'ять днів) чим було збільшено період нарахування пені на 44 дні, а розмір пені за вказаний період становить 2 157 991,44 грн. Водночас відповідач жодним чином не міг ані зменшити вказаний строк, ані сприяти такому зменшенню, проте фактично вимушений нести майнові витрати, пов'язані з вказаними діями суду апеляційної інстанції. Слід зазначити і про те, що відповідні витрати відповідач фактично несе і за період між датою проголошення рішення до дати складання його повного тексту, проте і на такий строк відповідач не має можливості вплинути. В свою чергу, з огляду на приписи чинного законодавства повернути вказані кошти відповідач також не має можливості.
Також колегія суддів зазначає про таке.
Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі «Салов проти України»).
Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Колегія вважає, що законодавець, передбачаючи, що нарахування пені зупиняється як на час розгляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу (розгляд справи в суді першої інстанції), так і на час перегляду відповідного рішення суду першої інстанції (розгляд справи в суді апеляційної інстанції), мав на меті дати можливість особі, на яку накладено штраф, у випадку, якщо вона хоче скористатися наданим їй законодавством правом на оскарження відповідного рішення антимонопольного комітету до набрання законної сили таким судовим рішення, мати можливість не нести негативні наслідки несплати нею штрафу. В свою чергу нарахування пені принаймні до набрання відповідним судовим рішення законної сили (тобто до закінчення апеляційного перегляду такого рішення - примітка суду) фактично нівелює таку можливість.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/13359/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволення позову відмовляється повністю.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» задовольняється повністю.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та з апеляційною скаргою покладаються відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/13359/24 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/13359/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 58 854 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 32 коп.
4. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 09.04.2025
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді С.А. Гончаров
О.О. Хрипун