ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 6/636
14.11.07
За позовом Прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
До відповідача 1 Казенного підприємства "Кіровгеологія"
До відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна компанія "Пагода"
Про визнання недійсними господарських зобов'язань за договором та додаткової угоди
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
Від позивача Сєтов М.О. (за дов. № 2016/18-10 від 26.02.2007)
Від відповідача 1 Плакида С.Г. (за дов.)
Від відповідача 2 Карпенко В.М. (за дов.)
Від прокуратури Бондур Д.В. (за дов. № 16к -від 11.09.2007)
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернувся з позовом прокурор Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до казенного підприємства "Кіровгеологія" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна компанія "Пагода" про визнання недійсними господарського зобов'язання за договором № 836 від 04.07.2006 та додаткової угоди до договору, укладених між відповідачами.
Ухвалою суду від 01.10.2007 було порушено провадження у справі № 6/636.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір № 83 від 04.07.2007 та додаткова угода до нього укладені з порушенням казенним підприємством "Кіровгеологія" господарської компетенції та вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Обґрунтовуючи порушення відповідачем-1 при укладенні договору господарської компетенції, прокурор Печерського району м. Києва посилається на те, що всупереч ст. 77 ГК України та статуту відповідача-1, без згоди Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, на підставі оскаржуваного договору фактично відчужується земельна ділянка площею 0,22 га по вул. Кіквідзе, 8/9 у Печерському районі м. Києва.
Невідповідність договору інтересам держави та суспільства, на думку прокурора, полягає у відсутності дозволу зі сторони Мінприроди України на здіснення господарської діяльності (будівництво нерухомості), яка є предметом оскаржуваного договору, у зв'язку з чим останнє втратить контроль за використанням та збереженням належного стану державного майна. Крім того, виконання договору призведе до втрати відповідачем-1 0,22 га земельної ділянки, надої у користування останньому.
Позивач позов підтримав з тих же підстав.
Також визнав позов відповідач-1, надавши письмову заяву про визнання позову.
Відповідач-2 позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду письмовому відзиві. Не погоджуючись з доводами про відсутність згоди Мінприроди України на укладення договорів щодо будівництва нерухомості, відповідач-2 посилається на положення статуту відповідача-1, затвердженого Мінприроди України. Вказані положення передбачають право відповідача-1 здійснювати будівництво об'єктів нерухомості різного призначення, як для власних потреб, так і для потреб інших осіб, як самостійно, так із залученням вітчизняних та іноземних інвесторів в установленому законодавству порядку.
На думку відповідача-2, факт затвердження статуту Мінприроди України свідчить про надання дозволу останнім на здійснення даної діяльності. Також умовами оскаржуваного договору не передбачено відчуження майна, що належить до основних фондів, у зв'язку з чим відповідач-1 не повинен був звертатись до Мінприроди України з метою отримання попередньої згоди на укладення договору. Є безпідставними, за твердженнями відповідача-2, посилання на те, що укладення договору унеможливлює право Мінприроди на контроль за використанням та збереженням належного стану державного майна, оскільки будівля, на місці якої планується здійснення будівництва, була списана ще до укладення договору.
Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
04.07.2006 між казенним підприємством "Кіровгеологія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна компанія "Пагода" було укладено договір № 836 (далі -Договір), предметом якого є визначення умов співробітництва сторін щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію нежитлового комплексу науково-адміністративного призначення з місцями для паркування легкових автомобілів (далі -Об'єкт) на частині земельної ділянки площею 0,22 га по вул. Кіквідзе, 8/9 у Печерському районі м. Києва, а також залучення відповідачем-1 відповідача-2 як генерального інвестора проектування та будівництва Об'єкту.
Вказана земельна ділянка в складі земельної ділянки площею 0,7 га 12.09.1950 рішенням № 2073 Виконавчого Комітету Київської міської Ради депутатів трудящих була відведена Кіровській експедиції Першого головного геологорозвідувального управління Міністерства геології СРСР, яка після затвердження статуту 17.03.1967 набула прав юридичної особи.
24.04.1979, на підставі наказу Міністерства геології СРСР № 24с від 28.02.1979, на базі колишньої Кіровської експедиції Першого головного геологорозвідувального управління було створено Кіровське виробниче геологічне об'єднання. Статутом не було передбачено правонаступництво останнім Кіровської експедиції.
У 1990 році Кіровське виробниче геологічне об'єднання як самостійна юридична особа ввійшло на добровільній основі до складу геологічного концерну "Геологорозвідка".
Наказом генерального директора Кіровського виробничого геологічного об'єднання № 69-к від 23.09.1991 останнє перетворено в Кіровське державне геологічне підприємство "Кіровгеологія".
04.11.1991 державне геологічне підприємство "Кіровгеологія" було прийнято у відання Державного Комітету України по геології і використанню надр (наказ № 4 від 04.11.1991).
23.11.1991 Держкомгеології України було затверджено статут державного геологічного підприємства "Кіровгеологія", який зареєстровано виконавчим комітетом Печерської районної Ради народних депутатів м. Києва 09.12.1991 (нова редакція статуту затверджена 09.04.1996).
11.08.1998 наказом Держкомгеології України державне геологічне підприємство "Кіровгеологія" перетворено у казенне підприємство "Кіровгеологія".
Таким чином, казенне підприємство "Кіровгеологія" є правонаступником Кіровського виробничого геологічного об'єднання.
На час утворення Кіровського виробничого геологічного об'єднання України земельні відносини регулювались Земельним кодексом УРСР від 08.07.1970.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР (ч. 3 ст. 20 Земельним кодексом УРСР від 08.07.1970).
18.12.1990 було прийнято новий Земельний кодекс УРСР.
Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 у редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР" право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (ст. 24 Земельного кодексу).
Відповідач-1 та його попередники не здійснили оформлення земельної ділянки, що була відведена Кіровській експедиції Першого головного геологорозвідувального управління Міністерства геології СРСР для будівництва лабораторії, житлового будинку, зерносховища, господарських приміщень, та на базі якого (майна) було створено Кіровське виробниче геологічне об'єднання.
01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідач-1 звернувся з заявою про надання у користування земельної ділянки по вул. Кіквідзе, 8/9 у Печерському районі м. Києва площею 0,64 га тільки у 2007 році.
На час укладення Договору документи, що посвідчують право на вказану земельну ділянку, у відповідача-1 були відсутні.
У зв'язку з цим умовами Договору були передбачені зобов'язання сторін щодо вчинення дій, спрямованих на виникнення права на земельну ділянку, а також зобов'язання щодо вкладу кожної сторони у будівництво, а також розподілу площ за результатами будівництва.
Зокрема, умови Договору, які передбачають зобов'язання сторін щодо вчинення дій, спрямованих на виникнення права на земельну ділянку, покладають на відповідача-1 обов'язок оформити документи на користування земельною ділянкою з дозволом на будівництво на ній (п. 2.1.1 Договору), а на відповідача-2 -сприяти вілпорідачу-1 в оформленні права користування земельною ділянкою (п. 2.2.1 Договору).
Таким чином, умови Договору не передбачають вилучення земельної ділянки з фактичного володіння відповідача-1, оскільки саме на останнього покладають обов'язок юридично оформити право на землю.
Отже, доводи про втрату відповідачем-1 внаслідок укладення Договору 0,22 га земельної ділянки, є необґрунтованими. Крім того, враховуючи, що дане право пов'язано з користуванням, а не з власністю, відповідач-1 не набуває права розпорядження земельної ділянкою, і умовами Договору не передбачено набуття відповідачем-2 будь-яких прав на землю.
Інші умови Договору визначають порядок співробітництва сторін щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта, а також розподіл площ за результатами його будівництва.
Замовником будівництва, відповідно до Договору, є відповідач-1 (п. 1.2 Договору), виконання функцій якого від його імені на підставі довіреності здійснюватиме відповідач-2.
У зв'язку з цим відповідач-1 повинен передати відповідачу-2 документи на право користування земельною ділянкою, надати технічне завдання, отримати від органів, установ та організацій документи, необхідні для знесення будівель, які потрапляють під пляму забудови, передати земельну ділянку генеральному підряднику, разом з органами місцевої влади прийняти Об'єкт в експлуатацію, тощо.
У свою чергу, відповідач-2 зобов'язувався інвестувати в будівництво Об'єкта власні та залученні кошти, замовити проектно-кошторисну документацію, отримати необхідні для розробки проектно-кошторисної документації вихідні дані, укласти договір на будівництво з генеральною організацію, забезпечити затвердження проектно-кошторисної документації, проведення авторського та технічного нагляду в процесі будівництва, забезпечити виконання будівельних, монтажних, спеціальних та пусконалагоджувальних робіт, випробування тощо, разом з відповідачем-1 прийняти Об'єкт в експлуатацію.
Розділом 3 Договору передбачена частка кожної сторони після завершення будівництва Об'єкта (частка відповідача-1 -10%, частка відповідача-2 -90 %).
Таким чином, за свою правовою природою вказані зобов'язання є інвестиційними зобов'язаннями, а умови Договору, що регулюють співробітництва сторін щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта, та розподіл площ за результатами його будівництва, є інвестиційними умовами. Вкладом відповідача-1 є право користування земельною ділянкою, а відповідача-2 -кошти (власні та залучені) для фінансування оформлення права користування, утримання земельної ділянки, виготовлення проектно-кошторисної документації, знесення будівель, будівництва Об'єкта.
Однак, враховуючи, що виконання сторонами своїх зобов'язань щодо здіснення інвестицій може мати місце виключно після надання земельної ділянки у користування, і вирішення вказаних питань віднесено до повноважень органів, передбачених ст. 122 Земельного кодексу України, фактично їх настання (інвестиційних прав та обов'язків) обумовлено відкладальною обставиною.
Відповідно до ч. 5 ст. 76 ГК України орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.
Частиною 1 статті 3 ГК України передбачено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Отже, діяльність з будівництва нерухомості за власні або залучені кошти є господарською діяльністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 ГК України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Отже, оскільки статут казенного підприємства затверджується органом, до сфери якого входить казенне підприємств, господарська діяльності, що включена до предмету статутної діяльності, здійснюється з дозволу вказаного органу.
Господарська діяльність з будівництва об'єктів нерухомості різного призначення для власних потреб, так і для потреб інших осіб, як самостійно, так із залученням вітчизняних та іноземних інвесторів в установленому законодавством порядку, включена позивачем як органом управління відповідача-1 до предмету статутної діяльності останнього (п. 3.25.19 статуту).
З огляду на викладене, доводи про порушення відповідачем-1 при укладенні Договору господарської компетенції та вчинення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у зв'язку з відсутністю дозволу Мінприроди на здійснення господарської діяльності, є необґрунтованими.
Не відповідають дійсності посилання на те, що Договір унеможливить право позивача на контроль за використанням та збереженням стану державного майна.
На час укладення Договору, відповідно до акту списання основних засобів від 01.06.2006, приміщення (гараж), розташоване на земельній ділянці, на якій за договором планується здійснювати будівництво, по причині старості підлягає списанню, що спростовує доводи про неможливість використання та збереження майна. Інші об'єкти нерухомості на спірній земельній ділянці відсутні, стосовно чого учасники процесу не заперечують.
Крім того, Договір спрямований на створення майна, а не на його знищення чи пошкодження, внаслідок виконання якого держава набуде права власності на об'єкт нерухомості.
Також при вчиненні Договору не порушено вимог ч. 4 ст. 77 ГК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 77 ГК України казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.
Частиною 3 статті 76 ГК України передбачено, що майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.
Отже, законодавчі обмеження щодо відчуження майна поширюється на майно, передане відповідно до рішення про його створення.
У той же час, надання земельних ділянок здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, право та підстави виникнення користування земельною ділянкою, а також порядок розпорядження нею визначається земельним законодавством України.
У зв'язку з цим, правила ч. 4 ст. 77 ГК України не поширюються на земельні ділянки, які не були передані казенному підприємству відповідно до рішення про його створення.
Як зазначено вище, документи, з якими законодавство пов'язує виникнення права на землю, у відповідача-1 відсутні. Крім того, Договором не передбачено відчуження або розпорядження відповідачем-1 земельною ділянкою.
За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України,-
У позові відмовити повністю.
Суддя
С.А. Ковтун
Рішення підписано 8 січня 2008 року.