Справа № 761/42007/23
Провадження № 1-кп/761/1949/2025
13 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
провівши відкрите судове засідання в залі суду у м. Києві з розгляду кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100100004288 від 19.10.2023, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, громадянина України, який здобув середню освіту, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100100004288 від 19.10.2023, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 квітня 2025 року включно.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 оголосив письмове клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , обумовлюючи обставинами кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками вчинення, даними, які характеризують обвинуваченого та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, що підтверджується відсутністю постійного місця проживання у м. Києві, більше того, зареєстроване місце проживання останнього у м. Слов'янську Донецької області, відтак, наявна реальна загроза того, що ОСОБА_6 може покинути межі м. Києва; вчинити інші кримінальні правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_2 не має стабільного заробітку, не є офіційно працевлаштованим, відтак, вчинення аналогічних злочинів у сфері обігу наркотичних засобів може стати для нього джерелом прибутку, а також впливати на свідків, дані про яких стали відомі обвинуваченому у ході ознайомлення із матеріалами кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати щодо підзахисного ОСОБА_2 більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора та підтримав позицію свого захисника.
Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст. 183, 194, 331 КПК України, приходить до такого висновку.
Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_2 , міри покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, суд дійшов висновку, що наведене переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, судом у контексті наявності ризику переховуватися від суду враховується, що жодних відомостей про наявність у обвинуваченого офіційного джерела доходу, постійного місця проживання, будь-якого майна, міцних соціальних зв'язків, інших факторів, які б могли свідчити про наявність запобіжників у обвинуваченого, що можуть перешкодити останньому ухилитись від кримінального провадження - суду надано не було.
У той же час, щодо заявленого прокурором ризику незаконного впливу на свідків, суд звертає увагу, що у судовому засіданні 08.01.2025 згідно зі встановленим порядком дослідження доказів було допитано свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а у судовому засіданні 05.02.2025 прокурором надано документи, які підтверджують факт смерті свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , тому допитати їх неможливо. Таким чином, суд не вважає доведеним прокурором ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_2 на свідків з огляду на отримання судом показань останніх та їх фіксацію у встановленому законом порядку.
При цьому, з'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 , на які послався прокурор у своєму виступі, обґрунтовуючи необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 на час судового розгляду, та чи переважають характеризуючі дані щодо особи обвинуваченого ці ризики, суд враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Так, твердження сторони захисту щодо можливості застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу у зв'язку з відсутністю у останнього наміру переховуватися від суду та запевнення, що він буде з'являтися на кожен виклик суду, на переконання суду, не переважають встановлених у судовому засіданні ризиків, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та досягти мети кримінального провадження.
Враховуючи вказані факти, суд справедливо доходить до висновку, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на інший, не пов'язаний із триманням під вартою запобіжний захід, не лише не зможе запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законодавством України, але й може зашкодити правам та охоронюваним законом інтересам суспільства.
За таких умов, враховуючи наявні ризики, суд, доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_2 для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, та визначаючи розмір застави, суд у відповідності до вимог закону повинен навести аргументи на користь того, що застава саме у такому розмірі спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов'язків.
Визначаючи відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд вважає, що ОСОБА_2 слід визначити заставу у співстановленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченого, у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_2 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали в частині тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою слід встановити до 11 травня 2025 року включно.
Враховуючи викладене, керуючись 177, 182, 183, 194, 197, 331, 369-372 КПК України, ч. 2 ст. 307 КК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 11 травня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року у справі №761/42007/23.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати закордонний паспорт чи інший документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов'язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Контроль за виконанням ухвали - покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Копію ухвали направити для виконання до Державної Установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, обвинуваченим, його захисником.
Повний текст ухвали оголосити 18 березня 2025 року о 10 год. 40 хв.
Суддя ОСОБА_1