Справа № 761/3548/25
Провадження № 2-ві/761/17/25
10 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Марінченко Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про відвід судді Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєва А.І., головуючого в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,
До провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшла дана цивільна справа.
Позивачем ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді у зв'язку із тим, що суддя Саадулаєв А.І. він іншу справу заявника за № 760/21704/20 про скасування «заповіту». Заявник не погоджується з прийнятим суддею рішенням, а тому у зв'язку із недовірою головуючому, просить передати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.
07.04.2025 заяву про відвід визнано необгрунтованою. Питання про відвід судді передано на автоматизований розподіл, відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За ініціативою суду, виклик учасників процесу для розгляду піднятого питання не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи викладені у заяві про відвід, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як зазначено Верховним Судом України, суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості (постанова Верховного Суду України від 11.10.2006 (№21-496во06) .
Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Поза сумнівом, важливим є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві, як зазначає Європейський суд з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. № 33949 у справі "Білуха проти України" ).
Разом з тим, в розумінні положень ст. 39 ЦПК України відвід має бути вмотивованим.
При цьому слід зазначити, що за приписами ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Разом з тим, зазначене ОСОБА_1 в заяві фактично свідчить про невдоволення рішенням головуючого прийнятого в іншій справі, що в розумінні вищенаведеної норми процесуального права та за відсутності відповідних доказів, що свідчать про упередженість судді, не може бути покладено в основу рішення про відвід.
Зважаючи на вищенаведене,підстави для задоволення заяви про відвід судді відсутні.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 33,36-38,40,41,353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєва А.І., головуючого в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.
Ухвала апеляційному порядку не підлягає і заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: