05 грудня 2007 р.
№ 24/44
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Козир Т.П.
суддів :
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
ЗАТ “Макіївкокс»;
ВАТ “Макіївський коксохімічний
завод»
на рішення
від 14.08.2007 р. господарського суду Донецької області
у справі
№ 24/44
за позовом
ЗАТ “Макіївкокс»
(надалі -Товариство)
до
ВАТ “Донецькобленерго»;
ВАТ “Донецькобленерго» в особі
структурної одиниці - Макіївські
електричні мережі
треті особи
ВАТ “Макіївський коксохімічний
завод» (надалі -Завод);
Донецьке територіальне
представництво Національної
комісії регулювання
електроенергетики України
про
стягнення 265 808,60 грн.
за участю представників:
від позивача
- Біловусов Ю.М.
від відповідача 1
- Костюк С.В.
від відповідача 2
- не з'явились
від третя особа 1
- не з'явились
від третя особа 2
- не з'явились
В лютому 2004 р. Товариство звернулось до суду з позовом до ВАТ “Донецькобленерго» про стягнення з належного відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 93168,58 грн.
За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно набутих грошових коштів 265808,60 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Товариство вказувало, що з вересня 2003 р. по серпень 2004 р. воно було орендарем, а у наступному -власником електричних мереж, якими користується ВАТ “Донецькобленерго» для передачі електричної енергії своїм споживачам. Посилаючись на висновки судово-економічної експертизи №11174/11173 Товариство стверджувало, що несе витрати по передачі електричної енергії споживачам відповідача. Посилаючись на постанову НКРЕ України №972 від 01.10.2003 р. та листи НКРЕ України №04-39-09/1294 від 29.03.2004 р. та №04-39-09/1408 від 02.04.2004 р. вказувало, що тарифами на електричну енергію передбачені витрати на утримання його електричних мереж. Оскільки дана сума йому не компенсується і утримується відповідачем, позивач просив її стягнути, як безпідставно збережені грошові кошти, посилаючись на ст. 41 Конституції України, ст. 147 ГК України, ст. 48 Закону України “Про власність», ст. 1212 ЦК України.
До прийняття рішення господарським судом, Завод заявив самостійні вимоги на предмет спору, подавши позов до ВАТ “Донецькобленерго» про стягнення з належного відповідача суму в розмірі 93168,58 грн. за користування електричними мережами, що належать йому на праві власності.
За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, Завод просив суд стягнути з відповідача 265808,60 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог Завод посилався на те, що 01.01.2003 р. між ВАТ “Макіївський коксохімічний завод» та ВАТ “Донецькобленерго» в особі структурної одиниці -Макіївські електричні мережі укладено договір №131 на користування електричними мережами для отримання електричної енергії. Зазначені мережі Заводом передані в оренду позивачеві за договором №13 від 01.09.2003 р. Посилаючись на постанову НКРЕ України від 01.10.2003 р. №972 стверджував, що відповідачеві виділено кошти для компенсації витрат на використання його електричних мереж. В зв'язку з цим Завод просив суд стягнути з відповідача компенсацію витрат на використання електричних мереж, посилаючись на ст. ст. 20, 147, 174 ГК України, ст. ст. 526, 527 ЦК України та постанову НКРЕ України №972 від 01.10.2003 р.
Відповідач проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.08.2007 р. (судді: Донець О.Є., Марченко О.А., Сковородіна О.М.) в задоволенні вимог ЗАТ “Макіївкокс» та ВАТ “Макіївський коксохімічний завод» до ВАТ “Донецькобленерго» відмовлено; провадження у справі стосовно структурної одиниці Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго» Макіївські електричні мережі припино.
Не погоджуючись з рішенням, ЗАТ “Макіївкокс» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
ВАТ “Макіївський коксохімічний завод» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прийняте у справі рішення вказаним вимогам не відповідає.
Приймаючи рішення в частині позовних вимог Товариства суд виходив із того, що ст. 1212 ЦК України застосуванню не підлягає, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Відмовляючи в позові Заводу суд керувався тим, що технологічні електричні мережі, якими користується відповідач для передачі електричної енергії своїм споживачам, у вересні 2003 р. -серпні 2004 р. не знаходились у володінні Заводу у зв'язку із їх передачею в оренду позивачу, а у наступному - у зв'язку з їх відчуженням позивачеві за договором купівлі-продажу.
Як вбачається з оскаржуваного рішення судом встановлено, що між учасниками спору виникли цивільні правовідносини, пов'язані з передачею електричної енергії, які хоча й не були оформлені письмовим договором, угодою тощо, але фактично мали місце.
Проте, судом не надано належної правової оцінки даним правовідносинам, не встановлені правові наслідки, що породжують дані правовідносини.
Судом не досліджено питання про те, чи несе витрати позивач при передачі електроенергії споживачам відповідача, а також їх розмір, якщо такі витрати мали місце.
Судом не взято до уваги та не надано належної оцінки актам прийому-передачі електроенергії, підписаних сторонами.
Крім того, судом належно не досліджений висновок судово-економічної експертизи №11174/11173 та передчасно зроблено висновок, що експертиза не узгоджується із предметом пред'явлених вимог та їх правовими підставами і тому не підтверджує вимог позивача та третьої особи. Судом не проаналізовані відносини сторін з огляду на закон та інші нормативні правові акти, які регулюють питання постачання електроенергії, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Викладене свідчить про те, що судом при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняте у справі рішення не відповідає ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення, суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
Касаційні скарги ЗАТ “Макіївкокс» та ВАТ “Макіївський коксохімічний завод» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2007 р. у справі № 24/44 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк