Справа № 703/2546/21
1-кп/703/120/25
10 квітня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
адвокатів: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження № 12021250350000401 щодо обвинувачення ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, раніше судимого:
- 11 грудня 2024 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
за ч.3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_14 27 травня 2021 року, в період часу з 07:00 год до 11:28 год, перебуваючи в с. Костянтинівка Черкаського району Черкаської області, з корисливих мотивів, таємно проник на територію будинковолодіння АДРЕСА_3 , де, пошкодивши пластикове вікно, проник в будинок ОСОБА_15 , звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 20 800 грн. та золоті ланцюжок з кулоном, загальною вагою 5 гр., вартістю 4 848 грн, чим завдав збитків потерпілій на загальну суму 25 648 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 винуватим себе у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, визнав цивільний позов, та щиро розкаявся. Надав суду показання, повністю підтвердивши обставини вчинення крадіжки, які зазначені в обвинувальному акті. Вказав, що дійсно, у травні 2021 року перебуваючи в с. Костянтинівка Черкаського району Черкаської області, віджавши металопластикове вікно, проник в будинок звідки викрав близько 20 000 грн. та золотий ланцюжок з кулоном.
Вироби із золота здав у ломбард у м. Києві, грошові кошти витратив на власні потреби.
Крім повного визнання вини та цивільного позову обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується:
-показанями потерпілої ОСОБА_15 в судовому засіданні про те, що 27 травня 2021 року, повернувшись додому близько 12 год., звернула увагу, що хвіртка на територію будинковолодіння була відчинена. Відкривши вхідні двері до будинку виявили розкидані предмети побуту та одяг, потім виявила пошкоджене вікно і зрозумівши, що в будинок проникла стороння особа, викликала працівників поліції. Згодом виявила, що з будинку пропали грошові кошти в сумі 20 800 грн. та золоті ланцюжок з кулоном;
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27 травня 2021 року, згідно з якими ОСОБА_15 повідомила, що з будинку АДРЕСА_3 викрадені грошові кошти та вироби із золота;
- даними протоколу огляду місця події від 27 травня 2021 року та фототаблицями до нього, згідно з якими зафіксоване місце вчинення кримінального правопорушення та місця вилучення слідів папілярних візерунків пальців рук і слідів низу взуття;
- даними проколу затримання особи, від 27 травня 2021 року, згідно з яким ОСОБА_14 затриманий, як підозрюваний у вчиненні крадіжки грошових коштів і виробів із золота з будинку ОСОБА_15 ;
-даними висновку судово-трасологічної експертизи №СЕ-19/124-21/7103-ТР від 28 травня 2021 року, згідно з якими слід низу взуття, вилученого під час огляду місця події 27 травня 2021 року - будинку АДРЕСА_3 міг бути залишений підметковою частиною низу взуття ОСОБА_14 ;
-даними висновку судово-трасологічної експертизи №СЕ-19/124-21/7582-ТР від 9 червня 2021 року, згідно з якими слід знаряддя зламу, вилучений під час огляду місця події 27 травня 2021 року - будинку АДРЕСА_3 , придатний для встановлення групової належності;
-даними висновку судово-трасологічної експертизи №СЕ-19/124-21/7578-ДР від 9 червня 2021 року, згідно з якими сліди пальців рук, вилучені під час огляду місця події 27 травня 2021 року - будинку АДРЕСА_3 , залишені вказівним, середнім, безіменним та мізинним пальцями правої руки та мізинним, безіменним та середнім пальцями лівої руки ОСОБА_14 ;
-даними висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/124-21/7930-ТВ від 16 червня 2021 року, згідно з якими вартість 1 грама золота, проба 585, станом на 27 травня 2021 року становила 969 грн 57 коп;
-даними висновку дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/124-21/7583-ТР від 18 червня 2021 року, згідно з якими сліди структури матеріалу, вилучені під час огляду місця події 27 травня 2021 року - будинку АДРЕСА_3 могли бути залишені парою рукавичок, що вилучені у ОСОБА_14 .
Враховуючи беззаперечне визнання своєї вини ОСОБА_14 та повне визнанням ним цивільного позову, суд приймає відмову прокурора про допит раніше заявлених свідків.
Суд доходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_14 правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України, оскільки він таємно викрав чуже майно, з проникненням у житло. Вину обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд вважає доведеною.
Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону і зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки вираховування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 3 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вказаного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, а також конкретні обставини та факти вчинення ОСОБА_14 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується посередньо, активної участі у житті територіальної громади не
приймає, не працевлаштований; вироком Соснівського районного суду м. Черкаси ід 11.12.2024 у справі № 712/10845/21, ОСОБА_14 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з застосуванням ст. 75 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_14 у відповідності до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Разом тим, суд враховує, що щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження (постанова ККС ВС від 15.11.2021 року у справі № 199/6365/19).
В аспекті вищевикладеного при призначенні виду та міри покарання суд вважає за доцільне зазначити, що щире каяття ОСОБА_14 більше стосувалося формальної відповіді на питання суду та вказівки на свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, ніж певного емоційно-психічного стану, який би засвідчив критичну оцінку обвинуваченим своєї поведінки, недопустимість її проявлення у суспільстві та подальшого повторення, а також засвідчив би наявність бажання стати на шлях виправлення, мінімізувати або взагалі усунути суспільно-небезпечні наслідки вчиненого ним діяння.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_14 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні виду та міри покарання за вчинене кримінальне правопорушення суд враховує негативну процесуальну поведінку ОСОБА_14 щодо ухилення від відповідальності та від явки до суду. У зв'язку з неналежною поведінкою обвинуваченого відносно останнього ухвалами суду від 25.03.2024 року, від 24.04.2024 року, від 17.05.2024 року було застосовано захід забезпечення кримінального провадження у виді примусового приводу. При цьому зазначені ухвали суду не були виконані через відсутність ОСОБА_14 за місцем проживання та відсутність будь-яких засобів зв'язку з останнім.
Крім того, через систематичну неявку у судове засідання та ухилення від явки до суду, ухвалою суду від 06.06.2024 року задоволено клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу ОСОБА_14 , для участі в розгляді клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вищезазначена поведінка ОСОБА_14 непоправно вплинула не тільки на розумність строків судового провадження, але і створювала перешкоди для суду у досягненні завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_14 у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.
Визначаючи остаточне покарання ОСОБА_14 , суд також враховує, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.12.2024 у справі № 712/10845/21, ОСОБА_14 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Зі змісту вироку вбачається, що кримінально-протиправне діяння було вчинено ОСОБА_14 26 травня 2021 року.
Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, було вчинено ОСОБА_14 26 травня 2021 року, тобто раніше, то суд при призначенні остаточного покарання вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
У свою чергу у ч. 1-3 ст. 70 КК України зазначається, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Якщо хоча б за один
із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.
У п. 21 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 встановлюється, що при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на характер та обставини вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом'яшкуючої покарання обставини та відсутність таких, що його обтяжують, суд вважає за можливе застосувати принцип часткового складання покарань при призначенні остаточного покарання ОСОБА_14 .
Зі змісту ч. 4 ст. 70 КК України також вбачається, що при призначенні остаточного покарання в його строк суд має зарахувати покарання, яке повністю або частково відбуте за попереднім вироком суду.
В аспекті цього суд звертає увагу, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2024 року у справі № 712/10845/21 обвинуваченого ОСОБА_14 було звільнено від відбування покарання з застосуванням ст. 75 КК України та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Станом на 10.04.2025 року іспитовий строк не закінчився.
Відповідно до п. 26 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати: покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК), за винятком часу тримання під вартою в порядку запобіжного заходу або затримання, перебування в медичному закладі тощо.
Таким чином, у разі звільнення особи від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, тривалість іспитового строку не зараховується у строк відбуття покарання. З урахуванням цього, відбута частина покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком суду від 11.12.2024 року, у ОСОБА_14 відсутня, що унеможливлює її зарахування до остаточного строку покарання.
Тому остаточне покарання ОСОБА_14 слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, призначеного вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2024 року, більш суворим покаранням у виді позбавлення волі, призначеного цим вироком.
Суд вважає, що саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення статті 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за
вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.
В межах даного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжний захід не обирався. Учасники судового провадження не заявляли клопотання про обрання запобіжного заходу.
Кримінальним правопорушенням шкода на загальну суму 25 649 грн, обвинувачним не відшкодована.
Потерпіла ОСОБА_15 в межах кримінального провадження звернулася з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної обвинувачним ОСОБА_14 .
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини,
що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України - в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задовлення позову.
ОСОБА_14 в судовому засіданні цивільний позов, який підтверджений належними і допустимими доказами, визнав повністю, тому вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 25 648 грн. підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди суд враховує, як характер правопорушення, ступень фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, так і інші обставини, які мають істотне значення та вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи викладене та повне визнання ОСОБА_14 позову потерпілої, її вимоги про стягнення з обвинуваченого 10000 грн. моральної шкоди, підлягають до задоволення.
Процесуальні витрати в сумі 6006 грн 70 коп, складаються з витрат на проведення судово-трасологічних, товарознавчої та дактилоскопічної експертиз та підлягають стягненню на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_14 .
Правову долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 349,368-370,373-374,392 КПК України, суд, -
ОСОБА_14 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_14 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, призначеного вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2024 року, більш суворим покаранням у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці, призначеного цим вироком, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 3 місяців.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку після набрання ним законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_15 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_15 (РНОКПП № НОМЕР_2 ) 25 648 грн матеріальної та 10000 грн моральної шкоди, а всього - 35 648 грн.
Стягнути ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 на користь держави 6006 грн 70 коп витрат на проведення судово-трасологічних, дактилоскопічної та товарознавчої експертиз.
Речові докази, які зберігаються в камері для зберігання речових доказів ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області: пару кросівок «Reebok» повернути власнику, а решту - знищити. Грошові кошти в сумі 3 387 грн. 20 коп. і 100 доларів США, які передані на зберігання ОСОБА_16 , залишити йому за належністю, звільнивши від зобов'язань по зберігальній розписці.
На вирок можуть бути подані апеляції до Черкаського апеляційного суду через міськрайсуд протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим - з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий: ОСОБА_1