Справа № 711/2778/25
Номер провадження 1-кп/711/370/25
10 квітня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1 ;
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участі:
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025255330000317 від 24.03.2025, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, Черкаської області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, інвалідом, учасником бойових дій, депутатом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, суд -
ОСОБА_4 , 24.03.2025, близько 12 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. В. Великого, на узбіччі дороги, незаконно, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, незаконно придбав шляхом знахідки один поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною, яку залишив зберігати при собі, без мети збуту.
Так, 24.03.2025 близько 12 год. 22 хв., перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. В. Великого, 35, маючи умисел на зберігання психотропної речовини, без мети збуту, ОСОБА_4 був зупинений працівниками поліції, яким під час перевірки документів повідомив, що має в правій внутрішній кишені куртки один поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною.
Цього ж дня, у період часу з 14 год. 20 хв. по 14 год. 36 хв., перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. В. Великого, 35, в ході затримання ОСОБА_4 , в порядку статті 298-2 КПК України останній добровільно видав один поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-25/4674-НЗПРАП від 26.03.2025 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, а саме PVP. Загальна маса психотропної речовини, яку ОСОБА_4 зберігав для власного вживання без мети збуту, становить 0.599 г.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини. Щиро розкаюється в скоєному та просив суворо не карати. Від дачі детальних показів відмовився у відповідності до ст.63 Конституції України.
Суд вважає, що пред'явлене обвинувачення в ході судового розгляду доведено у повній мірі і дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини засобу без мети збуту.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, межі, установлені санкцією статті КК України.
Згідно ст.66 КК України, пом'якшуючою його відповідальність обставиною, суд визнає щире каяття у вчиненому.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Суд, обираючи вид покарання ОСОБА_4 враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є проступком, особу обвинуваченого, який має постійне місця проживання, раніше не судимого, що на спеціальних обліках ОСОБА_4 не перебуває, є раніше не судимий, не одружений, на утриманні немає неповнолітніх дітей, не є учасником бойових дій та інвалідом, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що вчинене правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Частина перша статті 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу, виправних робіт, пробаційного нагляду або обмеження волі. Обираючи дану міру покарання, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України покарання у вигляді виправних робіт не застосовується до непрацездатних. А призначаючи покарання у вигляді штрафу, суд згідно із ч. 2 ст. 53 КК України, повинен враховувати і майновий стан винного. Обвинувачений ОСОБА_4 не працює, а тому для його виправлення не доцільно застосовувати штраф, навіть в мінімальному розмірі, тому, що є обґрунтовані ризики, що призначене судом покарання не буде виконане, а також обмеження волі, оскільки даний вид покарання не створить відносно обвинуваченого належного виховного впливу.
Враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням того, що ОСОБА_4 раніше не судимий, щиро розкаявся, суд призначає йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 59-1 КК України, що сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, а саме виправленню обвинуваченого ОСОБА_4 та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування положень ст.69, 69-1 КК України судом не встановлено.
Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлений.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави необхідно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1591 грн. 80 коп.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100,373,374,375,376,381-382,615 КПК, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.ч. 2,3 ст. 59-1КК України покласти на засудженого наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Стягнути із ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експерта - висновок № СЕ-19/124-25/4674-НЗПРАП від 26.03.2025 в сумі 1591 грн. 80 коп.
Речові докази по справі:
один поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною, яка згідно висновку експерта №СЕ-19/124-25/4674-НЗПРАП від 26.03.2025 містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, масою 0.599 г та після дослідження який поміщено до сейф - пакету №5428994 та передано на відповідальне зберігання до камеру схову Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області- знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1