ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
13.11.07 Справа № 3/551.
Суддя Доманська М.Л., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенсервіс", с. Петровське Святошинського району Київської області
до Луганської обласної клінічної лікарні, м. Луганськ
про стягнення 16 520 грн. 00 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Каплін О.М., (дов. від 01.11.07 № 11/08),
від відповідача -Вершинина О.Л. (дов. від 27.08.07 № 7/566),
Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 16 520 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.11.07 до 13.11.07.
Розпорядженням заступника голови суду від 04.10.07 справу № 3/551 передано на розгляд судді Доманській М.Л.
Відзивом на позовну заяву від 04.10.07 № 27/187 відповідач у справі проти позову заперечує з наступних підстав:
- вимоги за позовною заявою не маються відношення до Луганської обласної клінічної лікарні;
- договір від 01.02.07 № 01/30/б укладений між Луганською обласною клінічною лікарнєю та ТОВ фірма "Кріонегсервіс";
- діяльністю позивача у справі зацікавлені правоохоронні органи;
- замість медичного кисню позивач поставив відповідачеві технічний кисень; після отримання такої інформації залишки даного кисню зняті з застосування;
- договір від 01.02.07 № 01/30/б був розірваний з ініціативи відповідача;
- всі платежі відповідач здійснює через казначейство з бюджетних коштів.
Заявами про уточнення позовних вимог, зданими у судових засіданнях 08.11.07 та
13.11.07, позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з Луганської обласної клінічної лікарні на свою користь заборгованості у сумі 16520 грн. 00 коп. Вказані заяви прийняті судом як такі, що не суперечать ст.22 ГПК України.
Дослідивши обставини справи, додатково надані матеріали, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.
Між сторонами у справі був укладений договір від 01.02.07 № 01/30/б (а.с.8) , за умовами якого “Постачальник» (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання передати у власність "Споживачеві" (відповідачеві у справі) товар у асортименті, а "Споживач" -прийняти й оплатити товар відповідно до умов договору за цінами, вказаними у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (а.с.9).
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, у
тому числі видатковими накладними від 02.02.07 № РН-0001533 та від 26.02.07 № 1 на загальну суму 16520 грн. 00 коп., із чим погодився представник відповідача у справі у судовому засіданні 13.11.07.
Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що погашення заборгованості з боку відповідача не відбулося та на час розгляду справи ця заборгованість складає 16520 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Вищевказаним договором від 01.02.07 № 01/30/б не встановлений строк виконання боржником (відповідачем у справі) обов'язку щодо оплати товару. Позивач у поясненні від 12.11.07 № 391 посилається на те, що строк оплати настав з моменту передачі товару відповідачеві та прийняття товаро-розпорядчих документів відповідно до ст. 692 ЦК України; представник позивача на зустрічі з представником відповідача заявляв вимогу по сплаті коштів у сумі заборгованості за договором від 01.02.07 № 01/30/б та надав до суду лист від 08.11.07 № 386 з вимогою до відповідача щодо оплати заявленого у позові боргу із доказами направлення цього листа відповідачеві 09.11.07.
Відповідач проти позову заперечує.
Оцінивши доводи сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення .
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 173 Господарського кодексу України і ст.11 Цивільного кодексу України визначають підстави виникнення зобов'язань, у тому числі і з договорів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору і вимогам цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем - 16520 грн. 00 коп. підтверджена матеріалами справи, у тому числі актами звірення від 17.05.07, станом на 01.07.07, підписаними представниками сторін без доповнень та зауважень.
При цьому, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, на момент звернення до суду, право чи охоронюваний законом інтерес підприємства позивача мало бути вже порушеним.
Підставою позовних вимог є вищезазначений договір від 01.02.07 № 01/30/б.
Предметом судового розгляду є зобов'язання відповідача з оплати заборгованості за поставлений товар, та на момент подачі позову до господарського суду мало існувати зобов'язання відповідача з оплати заборгованості у сумі 16520 грн. 00 коп., і у випадку невиконання даного зобов'язання відповідачем буде існувати порушення права позивача і відповідно право на звернення до суду за захистом порушеного права.
Вищевказаним договором від 01.02.07 № 01/30/б не встановлений строк виконання боржником (відповідачем у справі) обов'язку щодо оплати товару.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях під час розгляду справи у господарському суді Луганської області, позивачем на адресу відповідача на час пред'явлення позову не була належним чином направлена вимога про погашення заборгованості на суму 16520 грн. 00 коп..
Позивач не надав суду доказів направлення чи вручення відповідачеві такої вимоги (претензії, листа тощо) щодо оплати заявленого у позові боргу.
Таким чином, на момент пред'явлення позову за відповідачем не існувало зобов'язання перед позивачем з оплати заборгованості у сумі 16520 грн. 00 коп. за умовами договору від 01.02.07 № 01/30/б, та відповідач на той час жодним чином не порушив цивільні права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Посилання позивача на на те, що строк оплати настав з моменту передачі товару відповідачеві та прийняття товаро-розпорядчих документів відповідно до ст. 692 ЦК України; представник позивача на зустрічі з представником відповідача заявляв вимогу по сплаті коштів у сумі заборгованості за договором від 01.02.07 № 01/30/б відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки ст. 692 ЦК України не встановлений конкретний строк виконання боржником обов'язку; належних доказів виставлення відповідачеві вимоги в порядку ст.530 ЦК України до пред'явлення позову до суду позивачем не надано . Лист від 08.11.07 № 386 з вимогою до відповідача щодо оплати заявленого у позові боргу направлений відповідачеві 09.11.07, тобто після пред'явлення позову до суду.
За таких обставин, на момент звернення з позовом до суду, права позивача порушені не були, в зв'язку з чим, його вимоги щодо примусового стягнення боргу у сумі 16520 грн. 00 коп. є необґрунтованими.
Заперечення відповідача за відзивом відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не довів обґрунтованість своїх доводів.
Згідно з п.4 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 “Про державне мито» державне мито у сумі 166 грн. 00 коп., сплачене за платіжним дорученням від 10.09.07 № 147, підлягає поверненню позивачу частково, у сумі 00 грн. 80 коп., у зв'язку з внесенням мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
4. Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенсервіс", Київська область, Святошинський район, с. Петровське, вул.Київська,29, код 21543199, зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 80 коп. за платіжним дорученням від 10.09.07 № 147.
Повернення державного мита здійснити на підставі даного рішення, засвідченого гербовою печаткою господарського суду, оскільки вказане платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання : 14.11.07.
Суддя М.Л.Доманська