Справа № 127/10971/25
10 квітня 2025 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кравчука М.О. звернувся до суду з позовом до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про відшкодування моральної шкоди.
Дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
У позові про відшкодуванні моральної шкоди позивач посилається на ст. 1167 ЦК України, в якій зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Позивачем в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175, 177 ЦПК України у позовній заяві не викладено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, не зазначено та не додано до позовної заяви докази, які їх підтверджують, а саме в позовній заяві не зазначено, у чому полягає заподіяна позивачу відповідачем моральна шкода та не додано докази, які підтверджують дані обставини.
Також, позовна заява не містить обґрунтування розміру моральної шкоди у сумі 5 000 грн.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Представник позивача в позовній заяві зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Проте, суд не може погодитись з таким твердженням, з огляду на таке.
Згідно п. 13 ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання: клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 КПК України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 2-1) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби; 3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 7-1) про застосування до засуджених примусового годування; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 13-4) про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Проте ОСОБА_1 звернувся до ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1) про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням його права на забезпечення належних житлово - побутових та санітарно - епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні № 133, а не в порядку клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах, а тим більш не в порядку виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, а тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір за звернення до суду з цим позовом.
Згідно з пп.1 п.1 ч.2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач заявив вимогу майнового характеру, і зазначив ціну позову у розмірі 5 000 грн. Таким чином, 1% від вказаної суми є меншим за встановлений законом мінімальний розмір судового збору за звернення до суду позовною вимогою майнового характеру.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.
Таким чином, позивачу слід сплатити 1 211,20 грн. судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача UA318999980313181206000002856.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного вище, позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про відшкодування моральної шкоди підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175,177, 185 ЦПК України суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Позивачу надати строк - 5 днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків позову, шляхом подання позовної заяви у новій редакції з доказами.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимоги суду в установлений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: