73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"04" грудня 2007 р. Справа № 8/442-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М і Дюма"
до Державної податкової інспекції у Бериславському районі
про визнання нечинним рішення
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - зав. юр. сектором Канер С.В., дов. №8837/10/01 від 19.11.07.
Товариство з обмеженою відповідальністю «М і Дюма» (позивач) просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бориславському районі Херсонської області від 27.07.07 № 0000022310/0 про визначення товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15780 грн. 70 коп. , оскільки вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є нечинним у зв'язку з невірним трактуванням податковим органом діючого законодавства та порушенням встановленого порядку формування податкових повідомлень-рішень. Позивач посилається на приписи Закону України «Про податок на додану вартість» - пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , п. 1.4 ст. 1, які визначають поняття поставка товарів та що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Позивач стверджує, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Оскільки договори про оренду земельних паїв не передбачають передачу права власності на ці земельні ділянки, то передача сільськогосподарської продукції в рахунок сплати за користування цими земельними ділянками не є поставкою товарів у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно пункту 6.1 ст. 6 Закону «Про порядок погашення зобов'язані платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000р № 2181-Ш у разі коли сума податкового зобов'язанню розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про насліди їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). Позивач звертає увагу на порушення при формуванні податкового повідомлення-рішення, відсутність в рішенні суми податку, належного до сплати, отже, незрозуміло з якої суми податкових зобов'язань розрахований штраф. З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення випливає, що позивачу взагалі не нараховувалася сума основного платежу, а штрафна санкція складає 100% суми, донарахованої за результатами перевірки, хоча як вбачається з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону 2181, сума штрафних санкцій не може перевищувати 50 % суми донарахованих зобов'язань.
Державна податкова інспекція у Бериславському районі Херсонської області (відповідач) заперечує проти позову, мотивуючи тим, що фахівцями ДПІ виявлено заниження податку на додану вартість позивачем по спеціальній декларації за січень 2007 року на суму 15780,62 грн. при реалізації сільгосппродукції в рахунок сплати по земельним паям сума ПДВ не включена до податкових зобов'язань та не відображена в спец декларації. За не нарахування ПДВ за спецдекларацією та за неперерахування сум на спец рахунок передбачена відповідальність платників податків Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів ), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської продукції , затвердж. Постановою КМУ від 26.02.99 № 271 (далі -Порядок), ці суми стягуються до Держбюджету в безспірному порядку.
Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, суд
Податковим повідомленням-рішенням від 27.07.07 № 0000022310/0, прийнятим на підставі акту перевірки від 19.07.07р., № 27/231/33435535, яка проводилася Державною податковою інспекцією у Бериславському районі Херсонської області, товариству з обмеженою відповідальністю «М і Дюма" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 15 780,7грн., з яких за основним платежем - 0 грн., за штрафними санкціями - 15 780,7грн. Підставою застосування штрафних санкцій зазначено норми п. “б» п. 4.2.2 ст. 4, п. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181.
Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість по спеціальній декларації за січень 2007 року на суму 15780,6грн. при реалізації сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати по земельним паям на підставі податкової накладної № 1 від 22.01.2007 на суму 78903,09 грн. Сума ПДВ по даній операції не включена до податкових зобов'язань, та не відображена у податковій декларації з ПДВ за січень 2007 року.
Пункт 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість" передбачено, що обсяг реалізації від власної продукції та наданих послуг вищезазначеною технікою, відображається в спеціальній декларації сільськогосподарського товаровиробника, за якою сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовану ними сільгосппродукцію, повністю залишаються у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовуються на підтримку власного виробництва. Сільськогосподарські товаровиробники, що підпадають під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану; вартість», повинні на підставі окремого обліку відображати в окремій; податковій декларації як суми податкових зобов'язань по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробки включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, так і суми податкового кредиту по придбаних товарах (роботах, послугах), використаних на виробництво продукції, що декларується в спеціальній декларації.
Відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарським; товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271, різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок, з цільовим використанням у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Порядком передбачено, що одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Неперераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до держбюджету у безспірному порядку.
Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня 2008 р. перераховується до державного бюджету. Спрямуванню до державного бюджету підлягають також кошти, які у період до 1 березня 2008 р. не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причини).
Посилання позивача на те, що передача сільськогосподарської продукції в рахунок сплати за користування цими земельними ділянками не є поставкою товарів у розумінні Закону «Про податок на додану вартість», а тому, відповідно, ці операції не є об'єктом оподаткування і позивач не повинен був вносити до спецдекларації вказану суму, суд вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи. Хоч позивач заперечує наявність податкової накладної, в накладній № 1 від 22.01.07 обсяг операції вказано з урахуванням ПДВ, в той же час до спецдекларації дана сума ПДВ не внесена. Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в разі поставки товарів чи послуг у межах бартерних операцій база оподаткування ПДВ визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни . Отже, за операцією поставки продукції сільського господарства в рахунок орендної плати за оренду земельного паю база оподаткування ПДВ визначається на рівні звичайної ціни.
Договори про оренду земельних паїв не передбачають передачу права власності на ці земельні ділянки, але при виплаті орендної плати сільськогосподарською продукцією, така продукція переходить у власність орендодавців, дана операція підлягає оподаткування на загальних підставах..
Отже, чинне законодавство передбачає, що у випадку неперерахування сільськогосподарським товаровиробником коштів з банківського рахунку на інший окремий банківський рахунок у терміни, встановлені для сплати ПДВ до бюджету, то такі кошти можуть бути стягнути податковою інспекцією до бюджету в рамках, встановлених нормативним актом.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення чинного законодавства при формуванні податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 6.1 ст. 6 Закону 2181 у разі коли сума податкового зобов'язанню розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про насліди їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Виходячи із змісту оспорюваного податкового повідомлення-рішення, останнє направлено позивачу на підставі підпункту “б» п.4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 № 2181. Ця норма зазначає, що контролюючий орган повинен самостійно визначити суму податкового зобов'язання податку у випадку, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження бо завищення його податкових зобов'зань, заявлених в податкових деклараціях. Під податковим зобов'язанням Закон 2181 розуміє зобов'язання сплатити відповідну суму коштів до бюджету або до державного цільового фонду. Неперерахування ПДВ на спецрахунок не є податковим зобов'язанням, ці кошти залишаються в розпорядженні платника податку. На податкову інспекцію покладено контроль за повним та своєчасним надходженням цих коштів, тому у разі ненадходження на рахунок позивача, податковий орган має право стягнути цю суму, а не приймати податкове повідомлення- рішення про застосування штрафних санкцій.
В повідомленні рішенні зазначено, що сума податкового зобов'язання складає0 грн а штрафні санкції - 15780,6грн. Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу) , але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми . Таким чином штраф залежить від суми недоплати, і застосовувати штраф не донараховуючи податкове зобов'язання податковий орган не має права. Але з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення випливає, що позивачу взагалі не нараховувалася сума основного платежу, а штрафна санкція складає 100% суми, донарахованої за результатами перевірки, хоча як вбачається з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону 2181, сума штрафних санкцій не може перевищувати 50% суми донарахованих зобов'язань. Таким чином сума 15780.60 грн. не може мати статус штрафної санкції.
Приймаючи до уваги викладене, позов підлягає задоволенню. Судові витрати відшкодовуються позивачу з Держбюджету.
Керуючись ст. 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області від 27.07.07 № 0000022310/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «М і Дюма» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15780 грн. 70 коп.
2. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю «М і Дюма» з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Хом"якова
повний текст постанови підписаний
___________ грудня 2007 року.