09 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 636/1440/23
провадження № 22-ц/818/466/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2024 року в складі судді Буніна Є.О.
У квітні 2023 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 27 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001864672201, відповідно до умов якого останньому видано кредит в сумі 100 000,00 грн. Згідно умов договору відповідач зобов'язався щомісяця та у визначені строки здійснювати погашення суми заборгованості, проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені кредитним договором.
У порушення умов вказаного кредитного договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на 17 січня 2023 року має заборгованість у розмірі 143 638,22 грн, з яких заборгованість за кредитом в розмірі 95 783,63 грн, заборгованість за відсотками - 14,59 грн, заборгованість за комісією - 47 840,00 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі 143 638,22 грн та судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1001864672201 від 27 квітня 2021 року в розмірі 143638,22 грн, а саме: 95783,63 грн - заборгованість за кредитом; 14,59 грн - заборгованість за процентами; 47840,00 грн - заборгованість за комісією, та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що правила кредитування ним не підписані, тому вони та викладені у них істотні умови договору не є частиною договору. Зазначив, що позивачем не приєднано доказів надання йому кредиту, а він повністю заперечує цей факт. Вказав, що за умовами договору банк мав перерахувати кошти на його рахунок НОМЕР_1 . Проте з платіжної інстанції від 27 квітня 2021 року вбачається, що кошти були зараховані з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_3 , тобто не на рахунок, який передбачено договором. Також подана платіжна інструкція свідчить про перерахування його коштів на його ж рахунок. Посилався на те, що судом не взято до уваги факт нарахування заборгованості за період, що перевищує строк кредитування. Вважав, що нарахована банком комісія в розмірі 47 840,00 грн за обслуговування кредитної заборгованості є незаконною та не може бути стягнута судом. Крім того ним було виконано контррозрахунок, який не був проаналізований та взятий до уваги судом першої інстанції.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити в частині сум стягнення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь кредитора.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 1001864672201 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 100 000,00 грн у вигляді споживчого кредиту строком на 24 місяці, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99% річних. Спосіб надання споживчого кредиту - переказ на рахунок НОМЕР_1 .
Сторонами погоджено графік платежів: дата платежу до 27 числа кожного календарного місяця, сума платежу 7157,10 грн щомісяця та 7156,99 грн останній платіж, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 2990,00 грн щомісяця.
Також зазначено, що реквізити для погашення заборгованості за споживчим кредитом: рахунок № НОМЕР_3 (а.с.7-8,104-105).
До позовної заяви додано копію паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 , який містить аналогічну інформацію (а.с.8 зворот,106).
На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами банком до позовної заяви долучено платіжну інструкцію № ТR.48995415.71136.8810 від 27 квітня 2021 року, з якої вбачається платник ОСОБА_1 , надавач платіжних послуг платника АТ «ПУМБ» НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 , надавач платіжних послуг отримувача АТ «ПУМБ» НОМЕР_3 , сума 100 000,00 грн, призначення платежу надання кредитних коштів за договором № 1001864672201 від 27 квітня 2021 року за позикою ОСОБА_1 (а.с.17,110).
Також надано виписку/особовий рахунок ОСОБА_1 з 27 квітня 2021 року по 17 січня 2023 року, з якої вбачається, що 27 квітня 2021 року на рахунок НОМЕР_1 зараховано кредитні кошти в розмірі 100 000,00 грн за договором № 1001864672201 від 27 квітня 2021 року за позикою ОСОБА_1 (а.с.29).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_1 станом на 17 січня 2023 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 143 638,22 грн, з яких 95783,63 грн - заборгованість за кредитом; 14,59 грн - заборгованість за процентами; 47840,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.18-19).
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся з досудовою вимогою № 90 від 17 січня 2023 року до ОСОБА_1 , в якій вимагав виконати зобов'язання перед банком щодо погашення заборгованості в загальному розмірі 143 638,22 грн в строк до 24 січня 2023 року (а.с.15-16).
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Під час розгляду справи встановлено, що кредитний договір № 1001864672201 від 27 квітня 2021 року підписано відповідачем та містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк їх повернення, погашення, розмір відсоткової ставки (річної), договір підписано сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконував його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.
Однак, отримавши від банку кошти в кредит в розмірі 100 000,00 грн, в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 , свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.
ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та частково виконував зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою по рахунку, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за договором № 1001864672201 від 27 квітня 2021 року, проте не виконав взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти в повному обсязі не повернув, тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованість за тілом кредиту.
Посилання ОСОБА_1 на те, що кошти були зараховані не на той рахунок, який передбачено договором, колегія суддів відхиляє, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме випискою/особовий рахунок ОСОБА_1 з 27 квітня 2021 року по 17 січня 2023 року, з якої вбачається, що 27 квітня 2021 року на рахунок НОМЕР_1 зараховано кредитні кошти в розмірі 100 000,00 грн за договором № 1001864672201 від 27 квітня 2021 року за позикою ОСОБА_1 (а.с.29).
Що стосується відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів виходить з наступного.
Так, сторони в кредитному договорі № 1001864672201 від 27 квітня 2021 року погодили, що за користування кредитними коштами процентна ставка в розмірі 0,01% річних. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення не тільки тіла кредиту, а також заборгованість за нарахованими відсотками.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків на кредит проводилося до 17 січня 2023 року, а строк кредитування закінчується 27 квітня 2023 року. Таким чином, доводи ОСОБА_1 про нарахування банком заборгованості за період, що перевищує строк кредитування також є необґрунтованими.
Що стосується нарахування комісії, колегія суддів виходить з наступного.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частини першої, другої та п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за обслуговування кредиту, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
Виходячи з наведеного вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 47 840,00 грн задоволенню не підлягають.
Також з розрахунку заборгованості та виписки/особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що банком неправомірно зараховано в рахунок погашення комісії на суму 2990,00 грн, яка підлягає відніманню з заборгованості за кредитом.
Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 92 808,22 грн ((95 783,63 грн тіло кредиту + 14,59 грн відсотки) - 2990,00 грн сплачена комісія)).
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
За таких обставин рішення суду підлягає зміні в частині сум стягнення, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги АТ «ПУМБ» задоволено частково на 64,61%, тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1734,13 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ».
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 35,39%, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1424,80 грн підлягає стягненню з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 .
Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 309,33 грн (1734,13 грн - 1424,80 грн).
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2024 року - змінити в частині сум стягнення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1001864672201 від 27 квітня 2021 року в розмірі 92 808,22 грн.
Здійснити перерозподіл судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 309,33 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
О.В. Маміна