Провадження № 22-ц/803/3991/25 Справа № 185/7041/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
08 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Кошара О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він з 18 лютого 1991 року по 25 березня 1993 року; з 01 лютого 2005 року по 31 січня 2008 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у відповідача. 31 січня 2008 року його було звільнено з роботи. За час роботи на підприємстві відповідача з ним стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом №24 про нещасний випадок на виробництві, форми Н-1 від 27 квітня 1992 року. П. 11 акту № 24 форми Н-1 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: начальником дільниці був виданий наряд майстру та частині робітників добувної дільниці на доставку лісоматеріалів по бортовому штреку під лаву за допомогою ґрунтової вантажної дороги. При цьому на виконання наряду були відправлені робітники, які не всі були ознайомлені з “Проектом ґрунтової дороги», не був призначений старший, відповідальний за сигнали, керувати лебідкою було доручено особі, яка не має на це права, допущені були порушення з видачі наряду згідно “Положення про нарядну систему». Під час спуску лісоматеріалів на ПК-10 під водяним замалом, через розширення рейкового шляху, стався сход з рейок передньої частини площадки. Потерпілий ОСОБА_1 та учень без свого вчителя супроводжували площадку, що являється порушенням “Проекту…» і обов'язків лебідчика. Гірничий майстер ОСОБА_1 та підійшовший ОСОБА_2 прийняли рішення розбурувати площадку за допомогою ТОС-1, при цьому не була зажата кнопка «стоп» і не був заблокований пускач, не був присутній при розбурюванні обличчя надзору. Для того, щоб закріпити ТОС-1, ОСОБА_2 почав знімати заважаючий йому сосуд водяного замала, але не втримав його. Сосуд впав на оголені дроти екстреної зупинки і можливо замкнув їх, попрямував на увімкнення лебідки. Потерпілий ОСОБА_1 знаходився попереду по ходу рухомої площадки і його нога була затиснута між буфером і рейкою. За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався ще один нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом №2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1 від 18 липня 2005 року, актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 18 липня 2005 року. П. 6 акту № 2 форми Н-1 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: здійснюючи обхід та огляд охороняємого приміщення ОСОБА_1 , почувши телефонний дзвінок та спускаючись з другого поверху на перший послизнувся на сходам та відчув різкий біль в області п'яти правої ноги. Відразу після цього постраждалий зателефонував напарнику - охоронцю ОСОБА_3 , який охороняв приміщення колишнього шахтопрохідницького управління, і той на власному автомобілі доправив ОСОБА_1 до травмпункту місцевої лікарні №4 м. Павлоград. В п.6 акту форми Н-5 висновком комісії зазначено, що нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом. Згідно виписки із акту огляду ЛТЕК від 25 березня 1993 року позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 80%, у зв'язку із травмою. Згідно виписки із акту огляду ЛТЕК від 04 липня 1995 року позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 20%, у зв'язку із травмою. Згідно виписки із акту огляду МСЕК від 24 березня 2006 року серії ДНА-02 №09399 позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності сукупно на рівні 35%, з яким: повторно- 20% по акту №24 від 1992 року, первинно- 15% по Акту №2 від 2005 року. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 01 березня 2024 року серії 12 ААА №143569 позивачу повторно безстроково визначено ступінь втрати працездатності сукупно на рівні 75%. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 01 березня 2024 року серії 12 ААГ №561858 позивачу повторно безстроково встановлено другу групу інвалідності по трудовому каліцтву. Позивач вказує, у зв'язку з вказаною травмою порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Крім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Ушкодження має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків у розмірі 245 000 грн.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2024 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 150000 грн. без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1500 грн.
В апеляційній скарзі ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» просять рішення суду від 31 грудня 2024 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача у зв'язку з ушкодженням здоров'я до 75 000 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У заяві представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О.В. просить рішення суду від 31 грудня 2024 року залишити без змін, апеляційну скаргу ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 4 Закону України “Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 з 18 лютого 1991 року по 25 березня 1993 року; з 01 лютого 2005 року по 31 січня 2008 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах на підприємстві відповідача (а.с.13-17).
31 січня 2008 року ОСОБА_1 було звільнено відповідачем з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.13-17).
За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
27 квітня 1992 року директором шахти “Західно-Донбаська» затверджений Акт № 24 про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), який стався 24 квітня 1992 року о 10 годині 20 хвилин з ОСОБА_1 , який працював на посаді гірничоробітника підземного шахти “Західно-Донбаська» (а.с.18-21).
За змістом зазначеного акту, комісією з розслідування були встановлені обставини нещасного випадку, що стався з позивачем, а саме, під час виконання трудових обов'язків потерпілий знаходився на ходом руху майданчика та його нога була затиснута між буфером та рейкою.
Діагноз згідно медичного висновку: стискання правої голені.
Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці не встановлені комісією.
18 липня 2005 року Генеральним директором ВАТ “Павлоградвугілля» затверджений Акт №2 розслідування нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, що стався з ОСОБА_1 13 липня 2005 року о 20 год. 15 хв. на ВАТ “Павлоградвугілля», адміністративна будівля Павлоградського шахтобудівельного управління (а.с.26-29).
За змістом зазначеного акту, комісією з розслідування нещасного випадку, були встановлені обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , а саме: здійснюючи обхід та огляд охоронюваного приміщення ОСОБА_1 , почувши телефонний дзвінок та, спускаючись з другого поверху на перший, послизнувся на сходах та відчув різкий біль в області п'яти правої ноги. Відразу після чого постраждалий зателефонував напарнику та його було доправлено до травмпункту місцевої лікарні.
Діагноз потерпілого: перелом правої п'яточної кістки.
Причини нещасного випадку: особиста необережність потерпілого.
Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці: потерпілий ОСОБА_1 , який порушив вимоги ст. 14 Закону України “Про охорону праці» в частині дотримання правил особистої обережності на виробництві.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА-02 № 09399 від 24 березня 2006 року вбачається, ОСОБА_1 первинно-повторно без встановлення групи інвалідності, сукупно визначено 35% відсотків втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом, а саме: повторно - 20% , первинно - 15%. Визначена потреба у медикаментозному лікуванні (а.с.33).
Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 561858 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12ААА № 143569 від 01 березня 2024 року ОСОБА_1 повторно безстроково з 01 квітня 2024 року встановлено другу групу інвалідності, а також 75% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом сукупно. Рекомендовано постійне медикаментозне та санаторне лікування (а.с.34, 35).
Таким чином, у зв'язку з отриманням позивачем травми, він втратив професійну працездатність 75% , має інвалідність другої групи, що порушило нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Крім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Ушкодження має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в п.13 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (провадження №14-288цс19).
Таким чином, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 150 000 грн., та такий розмір буде достатнім та необхідним, врахувавши, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так після цієї дати чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. (Постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21)
Таким чином, стягнута за рішенням суду з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 моральна шкода, як компенсація перенесених позивачем моральних страждань, пов'язаних із отриманням травми у розмірі 150 000 грн., має бути стягнута без відрахуванням податків на інших обов»язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 75 000 грн. є необґрунтованими належними доказами у справі.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови
проголошена у судовому засіданні 08 квітня 2025 року.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова