Провадження № 22-ц/803/1423/25 Справа № 206/6050/23 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
08 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Кошара О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ліфлянчика Станіслава Ігоровича на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне підприємство “Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, -
У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що вона є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач вказує, 25 липня 2023 року сталося залиття її квартири. Відповідно до Акту від 26 липня 2023 року, складеного комісією у складі начальника дільниці КП “Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради інспектора 2 категорії було зафіксовано наслідки залиття, а також причину залиття. Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 є течія внутрішньо квартирної розводки в квартирі АДРЕСА_4 (поверхом вище) через недбале ставлення мешканців до сантехнічних приладів. Позивач зазначила, що це вже не вперше відбувається залиття її квартири з боку власника квартири АДРЕСА_4 . Минулого разу власник квартири АДРЕСА_4 компенсували їй збитки у травні 2023 року у розмірі 21900 грн. Цього разу власник квартири АДРЕСА_4 категорично відмовляються компенсувати завдані їй збитки внаслідок залиття її квартири. Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №1495-07 від 15 вересня 2023 року, складеного на замовлення ОСОБА_2 , розмір завданої матеріальної шкоди власнику квартири АДРЕСА_5 на першому поверсі триповерхового будинку у наслідок залиття квартири 25 липня 2023 року становить 100 879 грн. На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь майнову (матеріальну) шкоду в розмірі 100 879 грн., моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача, адвоката Ліфлянчика С.І. про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог КП “Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради. Залученодо участі у справі №206/6050/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог КП “Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (т.1 а.с.127).
Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову (матеріальну шкоду) в розмірі 100 879 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1258,79 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2025 року виправлено описку, допущену в рішенні Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року, за позовною заявою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог КП “Жилсервіс-5» ДМР, про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири. В резолютивній частині рішення вважати вірним: “позовні вимоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Комунальное підприємство КП “Жилсервіс-5» ДМР, про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири - задовольнити частково» (т.2 а.с.71).
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ліфлянчик С.І. просить рішення суду від 25 вересня 2024 року скасувати на ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Черкавський Ю.С. просить рішення суду від 25 вересня 2024 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ліфлянчика С.І. залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами 1,2, 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України матеріальна шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим майновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла.
Пунктом 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 встановлено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого наведена у додатку № 4 до вказаних Правил.
Згідно додатку № 4 вказаних правил акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) має містити відомості: про дату та місце його складання; склад комісії; адресу, за якою трапилось залиття; описуються подія та наслідки події (що залито, обсяги робіт, ушкодження); причина залиття; висновки та рекомендації комісії; відомості про особу, яка заподіяла шкоду; підписи членів комісії. Крім того, з вказаним актом мають бути ознайомлені мешканці квартир.
В акті про залиття обов'язково описується що трапилося і які наслідки (що залите, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено, чітко зазначається причини залиття (несанкціоноване втручання мешканців квартири у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.).
Основною метою при складанні акту залиття квартири є встановлення причин залиття, та осіб, відповідальних за спричинену шкоду.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 638/7838/16-ц (провадження № 61-29055св18).
У справі встановлено, позивач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, ВСХ №043910 реєстр №2259 від 24 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І.Л., є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №356825531 від 03 грудня 2023, квартира за адресою: АДРЕСА_2 з 02 березня 2021 року на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_1 (т.1 а.с.14).
Встановлено, квартира АДРЕСА_4 , власником якої є відповідач, знаходиться поверхом вище квартири АДРЕСА_5 , власником якої є позивач.
25 липня 2023 року сталося залиття квартири АДРЕСА_3 , яка належить позивачу ОСОБА_2 .
Згідно Акту від 26 липня 2023 року, складеного комісією у складі начальника дільниці КП “Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради інспектора 2 категорії було зафіксовано наслідки залиття, а також причину залиття. Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 є течія внутрішньо квартирної розводки в квартирі АДРЕСА_4 (поверхом вище) через недбале ставлення мешканців до сантехнічних приладів (т.1 а.с.15).
Суб'єктом оціночної діяльності судовим експертом Міністерства юстиції України Івченко В.В. на замовлення ОСОБА_2 було складено Звіт про оцінку заподіяної шкоди, оцінку проведено станом на 15 вересня 2023 року, відповідно до якого, розмір завданої матеріальної шкоди трикімнатній квартирі АДРЕСА_6 5, кв.№17, унаслідок її залиття 25 липня 2023 року становить 100 879 грн., у т.ч. ПДВ 16 813 грн. (т.1 а.с.16-37).
Відповідач ОСОБА_1 не погоджувалася із зазначеним позивачем розміром матеріальної шкоди. Вказувала, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причин залиття квартири АДРЕСА_3 , яка належить позивачу ОСОБА_2 .
Слід зазначити, із клопотанням про проведення у справі судової експертизи щодо встановлення причини залиття квартири позивача, судової експертизи стосовно визначення розміру матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири, належної позивачу, від учасників справи до суду не надходило, з відповідними клопотаннями сторони до суду не зверталися.
Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами відсутність її вини у залитті квартири, що належить позивачу, внаслідок якого позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Будь-яких доказів на спростування визначеної звітом суми спричиненої матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири позивача, відповідачем суду не надано.
Таким чином, встановивши вказані обставини, в силу наведених норм закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 100 879 грн., завданої залиттям належної позивачу квартири, яке сталося з вини відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно п.п. 1, 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи наведене, ступінь, тривалість та характер моральних переживань позивача, спричинених залиттям належної їй квартири, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та такий розмір буде достатнім та необхідним, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000 грн. слід зазначити наступне.
Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Правова допомога позивачу ОСОБА_2 у цій справі на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 06 грудня 2023 року надавалася адвокатом Черкавським Ю.С. (т.1 а.с.50).
На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано до суду належним чином завірений договір про надання правової допомоги від 06 грудня 2023 року, додаток до договору, рахунок № 001 від 06 грудня 2023 року з описом наданих послуг та копію прибуткового касового ордеру №1 від 08 грудня 2023 року на загальну суму 25000 грн. (т.1 а.с.48-50).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Ліфлянчик С.І. зазначав про завищений розмір витрат на правничу допомогу у цій справі у розмірі 25000 грн. (т.1 а.с.87-92).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Враховуючи викладене, складність справи, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити розмір стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, зменшивши їх з 25000 грн. до 5000 грн., що є належним чином обґрунтованим, не суперечить принципу розподілу судових витрат.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі, зменшивши їх розмір з 25000 грн. до 5000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ліфлянчика Станіслава Ігоровича - задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Комунальне підприємство “Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири - змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 25 000 грн. до 5 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови
проголошена у судовому засіданні 08 квітня 2025 року.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова