Провадження № 22-ц/803/3395/25 Справа № 203/604/24 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
08 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2024 року (повний текст складено 18 грудня 2024 року у м. Дніпро) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Перша дніпровська державна нотаріальна контора Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, -
02 лютого 2024 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 .. Після смерті матері позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю достатніх даних, що свідчать про її родинний зв'язок з померлою. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин між нею та померлою, визнання права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право приватної власності на (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,1 кв.м..
Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 753,20 грн.
В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2024 року заяву представника позивачки про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 710 грн., поштові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 130 грн., а разом: 19 840 грн..
В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.
Зазначає, що у визначеній категорії справ щодо спадкових відносин, позов пред'являється до міської ради у зв'язку із відсутністю спадкоємців, на виконання позиції Верховного Суду, а не в силу того, що Дніпровська міська рада порушила права позивача. Також звертала увагу, що написання адвокатом позовної заяви та клопотання про витребування доказів не вимагало від останнього значного обсягу юридичної та технічної роботи з огляду на характер спірних правовідносин. Крім того більша частина складених адвокатом документів є цитуванням норм права, які підлягають застосуванню. Також зазначає, що збільшення витрат на правничу допомогу сприяла поведінка самого представника позивача, оскільки через неналежно обраний
спосіб захисту первинне заочне рішення було скасовано, а справа знову призначена до розгляду, що значно збільшило час розгляду такої справи по суті. Вважає, що представником позивача належно не обґрунтовано розмір витрат на правову допомогу, а заявлена сума таких витрат є завищеною.
Від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що суд першої інстанції з урахуванням наданих стороною позивача документів прийшов до правильного висновку, з огляду на характер спірних правовідносин, про наявність підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 19 710 грн та поштових витрат у розмірі 130 грн. Також звертає увагу, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни.
Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідка про доставку повістки в Електронному суді відповідачу, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення у вигляді повістки третій особі, довідка про доставку повідомлення позивачеві на телефон, конверт із відміткою АТ «Укрпошта» про причини не вручення судової повістки на ім'я ОСОБА_1 «адресат відсутній за вказаною адресою». Також від Першої Дніпровської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що інтереси позивачки під час підготовки позову до суду та під час розгляду цивільної справи в суді представляла адвокат Стасовська Євгенія Анатоліївна, що діяла згідно договору про надання правничої (адвокатської) допомоги № 9/6 від 29 січня 2024 року та виданого на його підставі ордеру, які були надані до справи разом із додатком № 1 до вказаного договору та актом приймання-передачі наданих послуг від 09 грудня 2024 року.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 09 грудня 2024 року на загальну суму 39 420 грн., були надані наступні послуги: опрацювання законодавчої бази - 2 920 грн. (2 години); збір та підготовка матеріалів для складання позовної заяви - 2 920 грн. (2 години); складання позовної заяви - 4 380 грн. (3 години); складання клопотання про витребування доказів - 1 460 грн. (1 година); складання позовної заяви у новій редакції - 2 920 грн. (2 години); представництво інтересів клієнта у 9-ти судових засіданнях - 24 820 грн. (17 годин).
Задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_1 та стягуючи з Дніпровської міської ради понесені позивачем судові витрати, суд першої інстанції виходив із того, що доцільним буде відшкодування у розмірі 19 840 грн.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно із ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що представником ОСОБА_1 у позовній заяві зазначалось про орієнтовний розмір судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді першої інстанції у вигляді судового збору 1 211,20 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та витрат на поштові відправлення у розмірі 200 грн. Заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду першої інстанції із відповідними доказами 09 грудня 2024 року
Отже, вимога щодо розподілу судових витрат, до яких належать зокрема і витрати на правову допомогу була заявлена до винесення рішення по суті, а заява про ухвалення додаткового судового рішення, яка розглядається, разом з відповідними доказами подана в п'ятиденний строк після прийняття постанови.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і
інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).
Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності
заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Тому виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, участі представника позивача у судових засіданнях та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені представником відповідача витрати на правничу допомогу та стягнуті судом першої інстанції у розмірі 19 710 грн є завищеними.
Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, а Дніпровська міська рада у цьому випадку номінально виступає як відповідач у справі та представник територіальної громади у зв'язку із відсутністю у померлої інших спадкоємців. З боку Дніпровської міської ради не було допущено дій,які б порушували права позивача.
Практика у цій категорії справ є сталою та визначеною, а тому складання та подання позовної заяви не потребувало об'єктивної та нагальної необхідності для адвоката вивчати додаткові джерела права та інші обставини, тому, підготовка та ведення даної справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на кваліфікаційний рівень представника.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн. за витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції.
Що стосується поштових витрат, то стягнута судом сума у розмірі 130 грн. підтверджена належними та допустимими доказами, а тому з огляду на висновок про задоволення позовних вимог, підлягає стягненню з відповідач на користь позивача.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що є підстави для стягнення з Дніпровської міської ради, як відповідача судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу та поштових витрат, однак оскаржуване рішення в частині розміру витрат на правову допомогу не відповідає встановленим обставинам, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції зміні у цій частині такого розміру з 19 710 грн. на 3 000 грн.
Керуючись ст. ст.368, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.
Додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2024 року змінити в частині стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з «19 710 грн.» на «3 000 грн.» та відповідної суми стягнутої разом із 19 840 грн. на «3 130 грн.»
В іншій частині рішення залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 квітня 2025 року.
Судді: