Провадження № 22-ц/803/667/25 Справа № 201/8661/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
08 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання виконати умови правочину шляхом стягнення грошових коштів або шляхом передачі майна і зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру,
-за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Верба Андрій Петрович,
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2024 року, -
25.06.2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Верба Андрій Петрович про стягнення зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судових витрат по справі у розмірі 123 346, 20 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат з позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
28.08.2024 року від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Верба Андрій Петрович надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення про стягнення судових витрат з позивачів.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що зустрічна позовна заява до ОСОБА_2 , ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2024 року залишена без розгляду, а тому остання має право на відшкодування понесених судових витрат.
На час укладання договору поруки, тобто 05.01.2022 року ОСОБА_2 знаходилась за кордоном та не підписувала такий договір, про що не могли не знати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а тому вона діяли недобросовісно.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив.
Адвокат Верба А.П., який прийняв участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.3 а.с.12-14), у судове засідання не з'явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Норма ч.5 ст.142 ЦПК України є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/254/20).
При застосуванні ч.5 ст.142 ЦПК України, судом має бути встановлена наявність / відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто стягнення з позивачів ( ОСОБА_1 за первісним позовом, ОСОБА_3 за зустрічним) компенсації понесених відповідачем судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22).
Сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує, що спір виник у зв'язку необґрунтованих дій позивача, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не може свідчити про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Приписи ст.44 ЦПК України, визначають, зокрема імператив щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами і обов'язок сторін судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами. Суд залежно від конкретних обставин справи може визнати дії зловживанням правом.
Обов'язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Так, в обгрунтування поданої заяви відповідач зазначала, що з 30.09.2021р. перебуває за кордоном, відтак не могла 05.01.2022р. укладати з незнайомим їй ОСОБА_3 договір поруки, рівно як і підписувати мирову угоду. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не могли про це не знати. Мирова угода була затверджена, в тому числі, на підставі нікчемного в силу положень ч.1 ст. 554 ЦК України правочину - договору поруки від 05.01.2022р. Подаючи позови, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 діяли необгрунтовано, недобросовісно і на шкоду інтересам відповідачки. З матеріалів справи випливає, що такої фізичної особи як ОСОБА_1 не існує, позаяк у нього два РНОКПП, а він має бути один.
Але суду не подано доказів, що підпис на договорі поруки від 05.01.2022р. виконаний не відповідачкою ОСОБА_2 .
Недійсність цього договору або застосування його наслідків як нікчемного правочину не розглядались в межах цієї справи.
Також суду не подано доказів визнання недійсними або застосування наслідків нікчемних правочинів стосовно договорів позики від 07.05.2019р., договору поруки від 05.01.2022р. в рамках інших цивільних справ станом на дату звернення із позовом (03.11.2022р.), станом на день затвердження мирової угоди (30.05.2023р.), рівно як і станом на зараз.
Ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2023р, якою затверджено мирову угоду, скасована Дніпровським апеляційним судом із зазначенням, що, як вбачається з протоколу судового засідання, ні ОСОБА_2 , ні її представник в судовому засіданні не були. Свого волевиявлення суду не підтвердили. Інші наведені представником відповідача обставини як апеляційним судом, так і надалі судом першої інстанції не оцінювалися.
Згідно інформації про перетин кордону ОСОБА_2 (т.1, а.с.118), з 25.04.2019 по 03.06.2019р.р. вона перебувала на території України, а договір позики укладений саме в цей період, 07.05.2019р.
ОСОБА_2 вказує на те, що з 30.09.2021р. перебуває за кордоном, зокрема, через це не могла підписати договір поруки від 05.01.2022р.
Але її перебування за кордоном не унеможливлює укладення правочинів. В межах цієї справи відповідач, перебуваючи за кордоном, 07.01.2024р. уклала із адвокатом Вербою А.П. договір про надання правової допомоги і він підписаний не ЄЦП відповідача, а рукописним підписом.
Ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 не є особами, які затверджують мирову угоду. Цим правом наділений суд.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про відмову у стягненні зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судових витрат.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
В суді першої інстанції при залишенні позову (первісного та зустрічного) без розгляду не встановлені необґрунтовані дії позивачів, а тому відсутні правові підстави для задоволенні заяви про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При таких обставинах апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Верба Андрій Петрович залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Судді: