Провадження № 11-кп/803/885/25 Справа № 184/1611/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 квітня 2025 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні №12022041360000284 від 07.09.2022 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хирів Старосамбірського району Львівської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, із неповною середньою освітою, не одруженого, на утриманні нікого не має, особою з інвалідністю, пенсіонером та депутатом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-11.01.1996 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.140 КК України до 3 років позбавлення волі,
-19.05.1999 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.140, ч.2 ст.86, ст.19, ч.2 ст.141, ст.42 КК України до 6 років позбавлення волі,
-31.07.2006 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.185 КК України до 1 року обмеження волі,
-19.09.2006 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309, 71 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано не відбутий строк за вироком Орджонікідзевського міського суду від 31.07.2006 до відбуття 1 рік 6 місяців обмеження волі,
-24.03.2008 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 KK України частково приєднано не відбутий строк за вироком Орджонікідзевського міського суду від 19.09.2006 року у вигляді 6 місяців, остаточно призначено покарання 5 років позбавлення волі. Звільнився 19.10.2012 умовно-достроково, не відбутий термін 1 місяць 1 день,
-16.04.2013 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 2 роки,
-30.09.2013 Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднаний не відбутий строк 1 місяць за вироком Орджонікідзевського міського суду від 16.04.2013 до відбуття 4 років 1 місяця позбавлення волі,
- 19.12.2013 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ст.198, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднаний не відбутий строк 6 місяць за вироком Марганецького міського суду від 30.09.2013 до відбуття 4 років 6 місяця позбавлення волі. 06.09.2017 звільнився по відбуттю покарання,
- 15.02.2018 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
- 07.06.2018 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 12.02.2022 з Синельниківської ВК № 94 по відбуттю терміну покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 186 КК України, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.
Вирішено питання щодо: початку строку вiдбуття покарання; запобіжного заходу; зарахування у строк покарання терміну тримання під вартою; стягнення витрат на залучення експерта; долі речових доказів.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин за таких обставин.
24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан. Під час дії воєнного стану 16.09.2022 близько 11:00 години ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та у стані викликаному вживанням наркотичних засобів, знаходився біля будинку №33 по вул.Центральній в м.Покров Дніпропетровської області, де побачив раніше незнайому йому дівчину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка тримала в руках мобільний телефон марки «XIAOMI REDMI 9A» належний її матері ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У цей час у ОСОБА_8 виник злочинний намір спрямований на відкрите викрадення вказаного мобільного телефону.
Реалізуючи свій злочинний намір 16.09.2022 об 11 години 00 хвили біля будинку №33 по вул. Центральній в м.Покров Дніпропетровської області ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та висловив вимогу віддати йому мобільний телефон. ОСОБА_9 з метою уникнення відкритого викрадення перебуваючого в її руках мобільного телефону пішла від ОСОБА_8 у двір будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_8 продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір побіг за ОСОБА_9 . Наздогнавши ОСОБА_9 біля під'їзду №6 буд.33 по вул.Центральній в м.Покров Дніпропетровської області ОСОБА_8 схопив її за волосся та потягнув на себе, від чого ОСОБА_9 впала на землю та впустила мобільний телефон марки «XIAOMI REDMI 9A» на землю. Тим самим, подолавши волю ОСОБА_9 до опору ОСОБА_8 діючи умисно, повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи відкрито взяв мобільний телефон марки «XIAOMI REDMI 9A», вартість якого складає 2466,33 грн., належний ОСОБА_10 та намагався залишити місце злочину. Однак, ОСОБА_8 не зміг залишити місце та розпорядитися викраденим мобільним телефоном, оскільки потерпіла ОСОБА_10 наздогнала його та забрала. Таким чином, ОСОБА_8 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України - як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного стану, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Доводи апеляційних скарг:
Не погодившись з вироком суду 1-ї інстанції, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій просить вирок Нікопольського міського суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_8 скасувати та закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, судом були відхилені пояснення обвинуваченого та сторони захисту; не зазначено точних та категоричних суджень, які стали в основу висновків суду; вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Отже, за викладених обставин згідно ч. 1 ст. 410 КПК такий судовий розгляд визнається неповним.
Звертає увагу, що суд у вироку навів сукупність доказів загалом без зазначення, які саме інкриміновані особі обставини вони мають підтверджувати або спростовувати. Всупереч вимогам ст. 94 КПК України суд не оцінив кожного доказу окремо, дав поверхову оцінку лише частині наведених доказів, а решту виклав без відповідної правової оцінки, не дав оцінки доказам у взаємозв'язку.
Зазначає, що свідчення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є суперечливими та не узгоджуються між собою, адже неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 не зазначає, що ОСОБА_8 схватив її саме за волосся та кофту і повалив на землю. При цьому, потерпіла зазначає, що вона впала без зазначення того, що її повалив на землю обвинувачений.
Не з'ясовано судом, яким чином ОСОБА_8 забрав телефон у неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , чи вихватив з рук, чи підняв із землі тощо.
Наполягає, що судом не наведено повне та належне спростування сумнівів щодо висунутого обвинувачення, і по суті причетність ОСОБА_8 до інкримінованого йому правопорушення обґрунтовується тільки припущеннями, що було прийнято судом «на віру».
Суд 1-ї інстанції на думку сторони захисту не навів у вироку відповідні мотиви прийнятого рішення.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Позиції сторін в суді :
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав, наведених в ній.
Прокурор в судовому засіданні просив апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення, вирок суду 1-ї інстанції - без змін як законний та обґрунтований.
Висновки суду:
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне:
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу , та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що висновки суду про винність ОСОБА_8 у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадання чужого майна із належною повнотою підтверджуються дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.
Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що у вересні 2022 року приблизно о 12.00 год. в м.Покров на вул.Центральній біля б.33 до неї та її доньки ОСОБА_11 підійшов ОСОБА_8 , який знаходився у стані сп'яніння (потерпіла під час допиту вказала на обвинуваченого) та почав вимагати віддати телефон. Телефон вона віддала доньці, щоб вона тікала з ним. Остання побігла, а обвинувачений побіг за нею, а коли наздогнав, то схопив за волосся та кофту, повалив на землю, забрав телефон та почав тікати. Потерпіла ОСОБА_10 зазначила, що вона наздогнала обвинуваченого, а він намагався її вдарити, але спіткнувся та впав. У цей момент у нього випав телефон, тому вона схопивши телефон побігла від обвинуваченого та кликала на допомогу, оскільки обвинувачений встав та почав її наздоганяти. На її крик з'явився хлопець який затримав ОСОБА_8 . Пізніше приїхала поліція. Потерпіла зазначила, що даний телефон вона купила у чоловіка, і в той день вона із донькою прийшли за зарядним пристроєм. Телефон описала, як сенсорний чорного кольору з розбитим екраном. Також зауважила, що донька після події скаржилась на те, що в тому місті, де її смикнув обвинувачений за волосся, у неї боліла голова.
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що в 16.09.2022 в м.Покров вона разом з мамою приїхала купити телефон. Чоловік, у якого вони телефон купили, сказав, щоб через годину вони підійшли до його місця мешкання та забрали зарядний пристрій. Коли вони прийшли за цією адресою, то того чоловіка не було вдома. Тому вони спустились до під'їду, де до них підійшов обвинувачений (у судовому засіданні зазначила, що впізнає ОСОБА_8 як особу яка вчинила злочин) та хотів забрати телефон. Вона, тримаючи в руці телефон, стала тікати. Зазначила, що обвинувачений її схопив, та вона впала і вдарилась спиною та головою, після чого він забрав у неї телефон (чорний, сенсорний, марки «Редмі», екран розбитий) та побіг за будинок. Також їй відомо, що її мати смогла повернути собі телефон, забравши його у обвинуваченого.
Показання потерпілих послідовні, доповнюють та підтверджують одне одного, підстав для сумнівів у їх достовірності, у суду не було.
Розбіжності в поясненнях потерпілих: від яких саме дій ОСОБА_8 впала на землю ОСОБА_9 , та про те, чи з рук ОСОБА_9 , коли остання впала, чи після її після падіння с землі обвинувачений заволодів телефоном, колегія суддів вважає не суттєвими, таким, що не впливають на наявність ознак об'єктивної сторони грабіжу, а саме - відкритого викрадання чужого майна.
Показання потерпілих були підтверджені показаннями свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що восени 2022 року, ближче до обіду, за адресою: м.Покров, вул.Центральна 33, він разом з дружиною вийшов на прогулянку та побачив чоловіка (під час судового засідання вказав на обвинуваченого ОСОБА_8 ), який схопив молоду дівчину за волосся та руку і намагався забрати телефон. Коли обвинувачений забрав телефон, то старша жінка, наздогнавши його, змогла забрати у нього телефон та втекти.
Крім того, в ході досудового розслідування потерпілі по фотознімкам впізнали обвинуваченого, як особу, яка намагалась викрасти у них мобільний телефон.
Сукупність наведених доказів спростовує твердження обвинуваченого про те, що він лише вимагав від потерпілих віддати йому телефон, який він побачив у руках ОСОБА_9 , вважаючи, що вони викрали цей телефон у його знайомого. А відібрати телефон він не намагався, фізичну силу до ОСОБА_9 не застосовував.
Суд 1-ї інстанції обґрунтовано вважав, що такі твердженняОСОБА_8 пов'язані із його бажанням уникнути відповідальності за скоєне.
На думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції у відповідності до приписів ст.94 КПК України дав належну оцінку кожному з досліджених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та на ґрунті всебічного, повного й неупередженого дослідженні всіх обставин кримінального провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що встановлені під час судового розгляду фактичні обставини вказують на вчинення ОСОБА_8 закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного стану. Відповідно до встановлених фактичних обставин суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 186 КК України.
Покарання обвинуваченому обрано із належним додержанням вимог ст.ст.50, 65 КК України із врахуванням ступіню тяжкості вчиненого, даних про особу винного, обставин, що обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушеня, у якому було визнано винним ОСОБА_8 , відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинено відкрито, поєднано із застосуванням фізичного насильства до потерпілої, тобто характеризується певним ступенем зухвалості дій, не доведено до кінця по причинам, які не залежали від волі винного. Судом, обґрунтовано визнано в якості обставини, що обтяжує покарання, факт того, що злочин вчинено в стані сп'яніння, що підтверджується відповідним висновком судово-токсикологічної експертизи.
Обставин, що пом'якшують покарання, не встановлено.
ОСОБА_8 неодноразово притягувався та засуджувався до позбавлення волі за вчинення умисних корисливих злочинів. Та знов вчинив аналогічне кримінальне правопорушення, що свідчить про вперте небажання обвинуваченого вести законослухняний спосіб життя. Враховуючи вказані обставини суд 1-ї інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що тільки при застосуванні до ОСОБА_8 реального покарання у виді позбавлення волі можливе виправлення останнього та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим так і іншими особами.
Колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання.
Істотних порушеннь вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в ході апеляційного перегляду провадження не встановлено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404-419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4