справа №759/9560/24 Головуючий у І інстанції - Шум Л.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/2152/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
09 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Атмосфера» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
установив:
У травні 2024 року ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування вимог позову зазначило, що відповідачі є власниками квартири, гаражів (машино-місць) в паркінгу та отримують житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказувало, що воно здійснювало утримання багатоквартирного будинку з паркінгом та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розрахунків заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ним, ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера», за спожиті житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_2 , машино-місцю № НОМЕР_1 становить 31042,85 грн.
Заборгованість ОСОБА_1 перед за спожиті житлово-комунальні послуги по гаражах (машино-місцях) № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ставить 37910,34 грн.
У зв'язку з чим, воно звернулося до суду з даним позовом.
Просило суд, стягнути на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги за період 01.09.2022 - 31.03.2024 (по квартирі АДРЕСА_2 , машино-місцю № НОМЕР_1 , гаражах № НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 ) у розмірі 53431,72 грн. з ОСОБА_1 та заборгованості за житлово-комунальні послуги за період 01.09.2022 - 31.03.2024 (по квартирі АДРЕСА_2 , машино-місцю № НОМЕР_1 ) у розмірі 15521,43 грн. з ОСОБА_2 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року зазначений вище позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера» заборгованості за житлово-комунальні послуги за період 01.09.2022 - 31.03.2024 (по квартирі АДРЕСА_2 , машино-місцю № НОМЕР_1 , гаражах № НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 ) у розмірі 53431,72 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера» заборгованості за житлово-комунальні послуги за період 01.09.2022 - 31.03.2024 (по квартирі АДРЕСА_2 , машино-місцю № НОМЕР_1 ) у розмірі 15521,43 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера» суму судового збору у розмірі 3028 грн., по 1514 грн. з кожного.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, у якій посилалися на те, що рішення ухвалено судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що позивач не був уповноважений загальними зборами співвласників будинку АДРЕСА_1 , і відповідно, не має права здійснювати функції управителя будинку та нараховувати плату за послуги з управління будинком, а його вимоги не є обов'язковими для відповідачів.
Вказують, що за відсутності виконання замовником будівництва приєднання багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 до електричних мереж, мереж теплопостачання, систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення у позивача відсутні підстави на надання комунальних послуг та стягнення плати за такі послуги.
Зазначають, що у позивача відсутні докази належності здійснення функцій управління будинком АДРЕСА_1 та нарахування плати за житлово-комунальні послуги жителям будинку.
Тобто, фактично позивач не має жодного юридичного зв'язку з співвласниками будинку (адже не існує рішення загальних зборів про обрання позивача управителем), і позивач не має права надавати житлово-комунальні послуги співвласниками будинку.
Часткова оплата ними одних виставлених рахунків не свідчить про визнання ними свого обов'язку по оплаті інших рахунків за відсутності загального обов'язку на оплату.
Таким чином, у позивача відсутнє право на нарахування і стягнення будь-якої заборгованості з них, а у них відсутній обов'язком зі сплати будь-яких коштів позивачу.
Просили суд, скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що відповідачами не спростовано факт отримання житлово-комунальних послуг. В матеріалах справи наявні платіжні інструкції, якими підтверджується факт оплати ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг, що теж свідчить про отримання житлово-комунальних послуг відповідачами.
Зазначає, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2 , машино-місця № НОМЕР_1 та ОСОБА_1 машино-місць №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 в багатоквартирному буд. АДРЕСА_1 , а отже у розумінні Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є співвласниками даного багатоквартирного будинку.
Отже, відповідачі в момент набуття права власності на квартиру і машино-місце за адресою: АДРЕСА_1 , також набувають і статусу індивідуального споживача житлово-комунальних послуг.
Вказує, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію І черга в 2020 році та ІІ, III черги в 2021 році і співвласники багатоквартирного будинку не були позбавлені можливості реалізувати передбачене законом право на визначення управителя та призначення належного управителя у будинку, за підсумком проведених загальних зборів співвласників.
Воно здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 з метою забезпечення життєдіяльності новозбудованого багатоквартирного будинку, та забезпечує належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.
При цьому, неможливість визначення належної форми управління та/або обрання належного управителя в силу логіки Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не повинно перешкоджати співвласникам одержати житлово-комунальні послуги.
На даний час співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про утворення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, про визначення форми управління багатоквартирним будинком, так як, і про оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку не прийнято.
Більшість власників квартир та власники нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 підписали договори з ним, ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера», про компенсацію витрат на управління/утримання паркінгу та виконання інших додаткових робіт та договори про компенсацію витрат на управління/утримання будинку та прибудинкової території, виконання інших додаткових робіт.
Оскільки, воно забезпечує належні умови використання житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 та машино-місць в АДРЕСА_1 , шляхом управління/утримання будинку і прибудинкової території, відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством, організовує контрольно-пропускний режим на прибудинковій території будинку, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникає обов'язок компенсувати йому, ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера», понесені ним витрати, в тому числі на управління/утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення контрольно-пропускного режиму на прибудинковій території, обслуговування системи відео нагляду на прибудинковій території, домофону та шлагбаумів пропорційно до загальної площі квартири, машино-місць що перебувають у їх власності, а також витрати на електропостачання, холодне/гаряче водопостачання, опалення в тому числі місць загального користування та допоміжних приміщень з урахуванням показань квартирних/будинкових засобів обліку у розмірі згідно із тарифами та затвердженими методиками, встановленими відповідно до законодавства у галузі житлово-комунального господарства та будівництва.
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року залишити без змін.
На вказаний відзив, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відповідь, в обґрунтування якої зазначили, що між сторонами не укладено договору про утримання будинку та прибудинкової території з визначенням предмету, ціни та інших істотних умов договору.
Між співвласниками і позивачем не було укладено договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з визначенням предмету, ціни та інших істотних умов договору.
Зазначили, що позивач не був обраний управителем більшістю співвласників будинку і не може надавати послуги з утримання будинку. Позивач обрав себе управителем самостійно без згоди більшості співвласників та самостійно встановив тарифи на утримання без згоди більшості співвласників.
Між сторонами відсутні договірні відносини, а отже у них відсутні зобов'язання зі сплати будь-яких внесків на утримання будинку.
Позивач не є виробником, постачальником, виконавцем чи споживачем комунальних послуг та належним отримувачем коштів за надання комунальних послуг співвласникам.
Просили суд, скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
10 березня 2025 року через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого зазначили, що 28 лютого 2025 року ними, а також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було подано позов до Святошинського районного суду м. Києва до ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера» про визнання дій неправомірними.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року було відкрито провадження у справі №759/4513/25 за вказаним вище позовом.
Зазначили, що у справі №759/4513/25 будуть досліджуватись численні докази, які відсутні у даній справі, що переглядається, будуть викликатись свідки та повно з'ясовуватись обставини утримання позивачем будинку АДРЕСА_1 в «управління» та його право нараховувати і стягувати зі співвласників, в тому числі з них, плати за таке утримання.
Таким чином, вказують, що розгляд справи №759/9560/24 є неможливим до розгляду справи №759/4513/25 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій ТОВ «УК «Атмосфера», щодо управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , фактичною діяльністю колективного споживача комунальних послуг, нарахування співвласникам плати на відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги.
Просили суд, зупинити провадження у даній справі №759/9560/24 до розгляду Святошинським районним судом м. Києва справи №759/4513/25 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними.
На вказане клопотання ТОВ «УК «Атмосфера» подало заперечення, в обґрунтування яких зазначило, що позиція відповідачів у даній справі є аналогічна позиції позивачів у справі №759/4513/25, і полягає вона в тому, що вони вважають, що воно, Управляюча компанія, здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , без спільного рішення більшості співвласників.
При цьому, вони повністю ігнорують підписанні майже всіма власниками квартир та всіма власниками нежитлових приміщень (включно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) з ним, ТОВ «УК «Атмосфера», договорів про компенсацію витрат на управління/утримання паркінгу та виконання інших додаткових робіт та договорів про компенсацію витрат на управління/утримання будинку та прибудинкової території, виконання інших додаткових робіт, а також фактичне надання житлових послуг та забезпечення отримання ними комунальних послуг.
Вважає, що об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення цивільної справи №759/4513/25 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 до нього, ТОВ «УК «Атмосфера», про визнання дій неправомірними не має.
Докази, що містяться у матеріалах справи, дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, у зв'язку із чим, вважає не доцільним зупиняти провадження у справі.
Наголошує, що суд апеляційної інстанції має можливість перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і для цього не потрібне рішення у справі №759/4513/25.
Просило суд, залишити клопотання про зупинення провадження у даній справі без задоволення.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 367 ЦПК України, визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другою судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі №357/9054/19 (провадження №61-4500св22) вказано, що: «Згідно з частинами першою - третьою, шостою ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У справі, що переглядається, апеляційний суд не врахував, що при вирішенні клопотання, щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Тому зупинивши провадження у справі апеляційний суд порушив принцип ефективності судового процесу, направлений на недопущення порушення розумних строків розгляду справи.».
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 лютого 2020 року у справі №922/2462/18).
По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи, і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Твердження відповідачів, що дослідження обставин у справі №759/4513/25 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 до ТОВ «УК «Атмосфера» про визнання дій неправомірними буде ключовим при встановленні порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є безпідставними, оскільки, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі. Взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.
Отже, розгляд Святошинським районним судом м. Києва справи №759/4513/25 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 до ТОВ «УК «Атмосфера» про визнання дій неправомірними не перешкоджає перегляду апеляційним судом рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року в даній справі за позовом ТОВ «УК «Атмосфера» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення Святошинського районного суду м. Києва було ухвалено 12 липня 2024 року. Апеляційна скарга на вказане рішення надійшла до Київського апеляційного суду 13 серпня 2024 року.
06 березня 2025 року Святошинським районним судом м. Києві відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 до ТОВ «УК «Атмосфера» про визнання дій неправомірними.
Таким чином, на момент подачі апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року відповідачі, із зазначеним вище позовом, до суду першої інстанції не звертались, позовну заяву до ТОВ «УК «Атмосфера» про визнання дій неправомірними було подано лише в лютому 2025 року, тобто у строк понад 6 місяців з моменту подання апеляційної скарги та ухвалення оскаржуваного судового рішення, що не може бути безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу у відповідності до ст. 367 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №376196458 від 26 квітня 2024 року та №366981410 від 22 лютого 2024 року квартира АДРЕСА_2 та машино-місця АДРЕСА_3 на праві власності належить в рівних долях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №366981410 від 22 лютого 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 є власником гаражів (машино-місць) № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 в багатоквартирному буд. АДРЕСА_1 .
Згідно з розрахунками заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2022 року - 31 березня 2024 року становить: по квартирі АДРЕСА_2 - 17121,64 грн.; по машино-місцю №8 - 13921,21 грн.; по гаражу №24 - 10779,14 грн.; по гаражу № НОМЕР_3 - 13727,54 грн.; по гаражу № НОМЕР_4 - 13403,66 грн.
З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивач дійсно надає послуги з утримання багатоквартирного будинку з паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями договорів №АТМ/240521 від 24 травня 2021 року на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, №23-102 від 16 жовтня 2023 року про надання послуг з фізичної охорони, №ФО-01/11/2021-SF від 01 листопада 2021 про надання послуг з фізичної охорони, №ФО-01/01/2023-SF від 01 січня 2023 про надання послуг з фізичної охорони, №ФО-01/08/2023-SF від 01 серпня 2023 про надання послуг з фізичної охорони, №01/01СФ67 від 01 січня 2023 року про надання послуг з обслуговування енергогосподарства, №ПБС-9/ТО від 01 травня 2023 року про надання послуг з підтримання експлуатаційної придатності, №АЕ-40/ТО від 18 липня 2022 про надання послуг з підтримання експлуатаційної придатності, №39 від 01 березня 2023 року на технічне обслуговування і ремонт обладнання ОДС, №ПГТ-01-11/2020 про надання послуг від 01 листопада 2020 року, №201021-СФ технічного обслуговування систем безпеки від 20 жовтня 2021 року, №01/07-52 ВО від 27 серпня 2021 року про надання послуг з поводження відходів та актами приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачів утворилась заборгованість перед позивачем у зв'язку з несплатою житлово-комунальних послуг, розрахунок заборгованості відповідачами не спростований, жодних заперечень, щодо розміру заборгованості суду не надано, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем, на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, доведені позовні вимоги, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.ст. 64, 66, 67 Житлового кодексу УPCP, сплачується плата за користування жилим приміщенням, сплачується плата за утримання будинку та прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами та доповненнями, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартиронаймачі квартир багатоквартирних будинків зобов'язані щомісяця вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Як зазначалося позивачем у позовній заяві, відповідачами належним чином не здійснена оплата спожитих послуг, як власниками квартири, внаслідок чого у відповідачів утворилась заборгованість за утримання житла та комунальних послуг.Відповідачами не заперечується факт отримання ними послуг від позивача.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для на дання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Хоч і ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №461/12597/15-ц, від 09 серпня 2019 року №459/3958/15-ц).
За положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Норми цивільного права поширюються на всі види зобов'язальних відносин.
Управитель обов'язково повинен виконувати роботи (надавати послуги) визначені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 190 від 27 липня 2018 року. Управитель щороку звітує перед співвласниками про виконання кошторису та подає їм на погодження новий кошторис. Однак це має відбуватися у порядку, визначеному договором про надання послуги з управління.
Зважаючи на ту обставину що відповідачі не укладали договору з позивачем на управління/утримання будинку та прибудинкової території, виконання інших додаткових робіт та компенсацію витрат, внаслідок чого кошторис, який надається у разі укладання такого договору, відсутній.
Окрім цього, твердження відповідачів про відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати заборгованості за надані послуги, так як споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц та постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду України: «Під час розгляду справ про стягнення заборгованості за комунальні послуги, визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (постанова від 09 листопада 2016 року у справі №1238/8935/12).
В пунктах 76-79 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 року(справа №642/8210/16-ц , провадження №61-7787св18) йдеться мова про обов'язковість (з'ясування) доведення відповідного обсягу фактично наданих (а не тільки нарахованих за твердженням позивача) житлово-комунальних послуг.
Зобов'язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані), а також у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами. Саме про це йдеться мова в постановах Верховного Суду від 20 квітня 2016 року (справа №6-2951цс15); від 26 вересня 2018 року (справа №750/12850/16-ц); від 06 листопада 2019 року (справа №642/2858/16).
Факт надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідачами не оспорювалося.
Крім того, відповідачами не надано доказів, щодо укладення індивідуальних договорів про надання послуг з охорони, чи обслуговування ліфтів, прибирання, благоустрою та технічного обслуговування внутрішньобудинкових та телекомунікаційних систем з іншими виконавцями.
Що стосується нарахування позивачем тарифів за надані послуги, слід зазначити наступне.
Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01 червня 2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».
Вказаний Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Відповідно до п. 2 Порядку, тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг. Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.
Як вбачається із матеріалів справи ТОВ «УК «Атмосфера прийняло на себе зобов'язання надавати мешканцям будинку послуги з утримання будинку та прибудинкової території, зокрема, управління/утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення контрольно-пропускного режиму на прибудинковій території, обслуговування системи відео нагляду на прибудинковій території, домофону та шлагбаумів пропорційно до загальної площі квартири, що перебуває у її власності, а також витрати на електропостачання, холодне/гаряче водопостачання, опалення в тому числі місць загального користування та допоміжних приміщень з урахуванням показань квартирних/будинкових засобів обліку у розмірі згідно із тарифами та затвердженими методиками, встановленими відповідно до законодавства у галузі житлово-комунального господарства та будівництва.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року №544 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №483» фіксовані ціни на електричну енергію для вказаних споживачів (цілей споживання) з 01 червня 2023 року по 31 грудня 2023 року становлять 2.64 грн за 1 кВт год (з урахуванням податку на додану вартість).
Згідно з ч. 1 ст. 32 «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами ч. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зазначив про те, що не дивлячись на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов'язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на те, що відповідач фактично користуючись наданими житлово-комунальним послугами, відмовлялася їх оплачувати, не погоджуючись із нарахованими тарифами позивачем, а також відмовляючись підписувати договір на управління/утримання будинку та прибудинкової території, виконання інших додаткових робіт та компенсацію витрат, що не є підставою звільнення її від зобов'язання щодо оплати фактично наданих житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги, щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, щодо порядку визначення управителя багатоквартирного будинку, у зв'язку з чим суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність у позивача права надавати житлово-комунальні послуги багатоквартирному буд. АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Відповідачами не спростовано факт отримання житлово-комунальних послуг.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що позивач не має права здійснювати функції управителя будинку та нараховувати плату за послуги з управління будинком і його вимоги не є обов'язковими для них (відповідачів), колегія суддів не бере до уваги, оскільки положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласники багатоквартирного будинку уповноважені на самовизначення у питаннях пов'язаних із забезпечення управління багатоквартирним будинком, шляхом проведення загальних зборів та обрання управителя з визначенням коло його прав та обов'язків.
Тобто, відповідно до норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», вбачається, що законодавець фактично надає співвласникам багатоквартирного будинку право прийняти рішення про обрання форми управління багатоквартирним будинком, з метою реалізації такими співвласниками багатоквартирного будинку права на участь в управлінні будинком особисто або через уповноваженого представника.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент подачі позову, співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про утворення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, про визначення форми управління багатоквартирним будинком, так як, і про оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку не прийнято.
Більшість власників квартир та власники нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 підписали договори з Управляючою компанією про компенсацію витрат на управління/утримання паркінгу та виконання інших додаткових робіт та договори про компенсацію витрат на управління/утримання будинку та прибудинкової території, виконання інших додаткових робіт.
ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера» здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 з метою забезпечення життєдіяльності новозбудованого багатоквартирного будинку, та забезпечує належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.
При цьому, неможливість визначення належної форми управління та/або обрання належного управителя в силу Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не повинно перешкоджати співвласникам одержати житлово-комунальні послуги.
В аспекті означеного, аналізуючи в сукупності норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», можна дійти висновку, що реалізувавши право на самовизначення в контексті обрання належної форми управління багатоквартирного будинку та призначення належного управителя, співвласники багатоквартирного будинку одержують житлово-комунальні послуги від обраного управителя, при цьому, фактично такі співвласники виконують юридичну мету такого Закону, однак, у разі не реалізації співвласниками такого права на самовизначення, управителі, які фактично є надавачами послуг до моменту прийняття співвласниками багатоквартирного відповідного рішення не позбавляються права укладати договори на утримання таких будинків та здійснення утримання/управління будинком, щонайменше до реалізації співвласниками права на самовизначення у питаннях обрання форми управління багатоквартирного будинку.
Законодавець не встановлює прямої заборони суб'єктам господарювання в сфері житлово-комунальних послуг укладати договори на утримання будинків та їх прибудинкових територій з мешканцями - власниками квартир та власниками нежитлових приміщень.
Інші доводи апеляційної скарги відповідачів не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера», ухвалено обґрунтоване рішення про їх задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідачів цього не спростовують, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба