Справа № 743/182/25 Суддя (судді) першої інстанції: Макаревич Я.М.
08 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадянина російської федерації ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до Громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулося з позовом до Громадянина російської федерації ОСОБА_1 , в якому просило суд продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення на шість місяців.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 квітня 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Також, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2025 року задоволено клопотання позивача та його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 02 квітня 2025 року о 10:20 у справі №743/182/25 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».
02 квітня 2025 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 08 квітня 2025 року.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.08.2024 у справі №755/14284/24 ухвалено затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України строком на 6 (шість) місяців громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Відповідачем рішення суду першої інстанції не було оскаржено у встановленому законом порядку.
На час ухвалення зазначеного вище рішення, громадянин ОСОБА_1 перебував у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України, які незаконно перебувають на території України.
З метою виконання вказаного рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було вжито заходів, передбачених чинним законодавством, для забезпечення примусового видворення відповідача.
18.09.2024 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було надіслано повідомлення до департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації та документуванні іноземця.
09.12.2024ЦМУ ДМС у м. Києві, та Київській області повторно надіслано повідомлення до департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації та документуванні іноземця.
12.12.2024 від Департаменту консульської служби МЗС України отримано відповідь, що дипломатичні відносини між Україною та РФ розірвані, діяльність посольства та консульських установ держави-агресора на території України припинена, у зв'язку з чим надання органами дипломатичної служби України сприяння у підтвердженні особи і документуванні громадян країни агресора та, відповідно, розгляд направлених до МЗС звернень є неможливим.
Відповідач не має жодного документу, який надавав би йому право перетину державного кордону для виїзду з України. Особу відповідача не ідентифіковано відповідно до діючого законодавства, у зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення на шість місяців.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорам України.
Частиною першою статті 16 Закону передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами другою - чотирнадцятою цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України (частина п'ятнадцята статті 4 Закону).
Згідно визначення пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина п'ята статті 26 Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2024 Дніпровський районний суд м. Києва задовольнив позов у справі №755/14284/24 та ухвалив затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України строком на 6 (шість) місяців громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. При цьому, у ОСОБА_1 відсутні документи, які б давали йому право законно перебувати на території України.
Також, судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2024 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов лист від Чернігівського ПТПІ про те, що відповідач звернувся із заявою до УДМС України в Чернігівській області про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України.
Листом від 26.11.2024 вищезазначену заяву було повернуто відповідачу. Рішення про відмову в наданні статусу біженця відповідач не оскаржував.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність документів, що посвідчують особу відповідача, унеможливлюють застосування до нього інших, крім затримання заходів, передбачених частиною 1 статті 289 КАС України.
Так, відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Згідно із частиною першою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Отже, норми частини першої статті 289 КАС свідчать про виокремлення двох категорій іноземців або особі без громадянства, до яких можуть бути застосовані заходи примусового затримання:
1) іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, та стосовного якої існують обґрунтовані підстави вважати, що вона ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі;
2) іноземець або особа без громадянства, яка не має документа, що дає право на виїзд з України, та яка порушила законодавство України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина одинадцята статті 289 КАС).
При цьому, посилання представника відповідача на пункт 8 Розділу I Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВС, АДПС, СБУ від 23.04.2012 №353/271/150, не заслуговує на увагу, оскільки до суду не надано доказів, що відповідач відповідає вимогам, встановленим частиною 20 статті 4 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у даній справі питання повернення (видворення) відповідача не розглядається, оскільки відповідних вимог позивачем заявлено не було.
Наразі, предметом судового розгляду у цій справі є продовження строку затримання відповідача з метою його ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Згідно з частиною 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VI Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства» (затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150), пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до суду з цим позовом, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було вжито заходів, передбачених чинним законодавством для забезпечення примусового видворення відповідача.
18.09.2024 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було надіслано повідомлення до департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації та документуванні іноземця.
09.12.2024ЦМУ ДМС у м. Києві, та Київській області повторно надіслано повідомлення до департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації та документуванні іноземця.
Наразі, через повномасштабну агресію РФ проти України, дипломатичні відносини між Україною та РФ розірвані, що унеможливлює надання органами дипломатичної служби України сприяння у підтвердженні особи і документуванні громадян країни агресора та, відповідно, розгляд направлених до МЗС звернень.
Отже, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач не має жодного документу, який надавав би йому право перетину державного кордону для виїзду з України. Особу відповідача не ідентифіковано відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до п.п.11, 12, 18 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, документів, які підтверджують його особу, немає, вжитими позивачем заходами встановити особу відповідача не вдалось, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для продовження строку затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання терміном на 6 (шість) місяців.
Щодо наданих відповідачем в якості доказів листів про бажання проходити службу в «Кавказькому легіоні», оскільки відсутні відомості щодо юридичного статусу такого формування та його повноважень в Україні, а також повноважень осіб, які підписали надані відповідачем листи.
Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідач до органів ТЦК та СП з метою проходження військової служби в Збройних Силах України не звертався.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 288, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Громадянина російської федерації ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 08.04.2025р.)