П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9768/24
Перша інстанція: суддя Дерев'янко Л.Л.,
повний текст судового рішення
складено 31.12.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил МО України, військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету ПС МО України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у незастосуванні пункту 4 та решти положень постанови Кабінету міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатного осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з 29.01.2020 року по 13.02.2021 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), враховуючи грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 року та матеріальну допомогу за 2020, 2021 роки для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням пункту 4 та решти положень постанови Кабінету міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатного осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» за період з 29.01.2020 року по 13.02.2021 року;
- визнати протиправною бездіяльність Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету ПС МО України у незастосуванні пункту 4 та решти положень постанови Кабінету міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатного осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з 13.02.2021 року по 19.05.2023 року;
- зобов'язати Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету ПС МО України провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), враховуючи грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 року та матеріальну допомогу за 2021, 2022, 2023 роки для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням пункту 4 та решти положень постанови Кабінету міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатного осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період з 13.02.2021 року по 19.05.2023 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
Разом з адміністративним позовом позивачем подано до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, в якому позивач вказав, що він є учасником бойових дій та у зв'язку з введенням загальної мобілізації та правового режиму воєнного стану продовжує перебувати на військовій службі на Факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил МО України по теперішній час. Позивач вважає, що вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення його до суду за захистом його прав з поважних причин та, на думку позивача, є підставою для поновлення судом строків, встановлених статтею 122 КАС України. (З такою позицією також визначився Верховний Суд у справі від 29 вересня 2022 року №500/1912/22).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано десятиденний строк від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із уточненням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також наданням доказів поважності причин його пропуску.
Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160 та 161 КАС України.
Як зазначив суд першої інстанції, відповідно до витягу із послужного списку Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету ПС МО України від 16.09.2024 року №1365/177/5/291ос, позивач проходив службу з 05.03.2007 року по 13.02.2021 року у військовій частині НОМЕР_1 , а у період з 13.02.2021 року по теперішній час на Факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету ПС МО України.
З адміністративним позовом позивач звернувся до суду 16.10.2024 року.
Відтак, на думку суду першої інстанції, тримісячний строк звернення до суду в частині вимог за період з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року, які стосуються періоду після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, позивачем пропущений.
Також, як вказує суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, до позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав. Заяву мотивовано тим, що він є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій та посилається на судову практику Європейського суду, Верховного Суду та Конституційного Суду України щодо строку звернення до суду, але не вказуючи поважні причини його пропуску. Позивач просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними і поновити його.
Надаючи оцінку посиланням сторони позивача на ведення воєнного стану як істотної перешкоди для звернення до суду, судом першої інстанції враховано, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року і включно до дати звернення позивача до суду 16.10.2024 року в Україні діяв (і діє до цього часу) воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII).
Згідно зі статтею 12-2 Закону №389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Суд першої інстанції зазначає, що посилання на сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути безумовно вважатись поважною причиною для поновлення строків звернення до суду, що узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Крім цього, суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, в якій зазначено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Враховуючи те, що кінець перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання останнім до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Однак, як вказує суд першої інстанції, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Позивач зазначає, що він є учасником бойових дій і дійсним військовослужбовцем. Суд зауважує, що обставини перебування позивача на військовій службі можуть бути розцінені судом як поважні причини для поновлення строку звернення до суду, проте позивачу слід конкретизувати, яким чином ці обставини призвели до неможливості вчасно звернутись до суду (наприклад, через перебування позивача в зоні ведення бойових дій, нестабільний зв'язок, виконання обов'язку в іншій зоні, де позивач був позбавлений можливості звернутись за правовою допомогою тощо).
Відповідно до ч.1.ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, судом першої інстанції встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення за період з 19.07.2022 року по теперішній час із уточненням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету ПС МО України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а також додані до неї матеріали - повернуто.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року, позивач подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати вищезазначену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вважає, що судом першої інстанції вищевказана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та без врахуванням практики Верховного Суду у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до вимог ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС України.
Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно із частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 КАС визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тобто, позовна заява повертається з підстав, передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України, за умов неусунення недоліків, які вказані судом або закінчення встановленого судом строку для усунення недоліків позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року про залишення позовної заяви без руху вручена ОСОБА_1 30 листопада 2024 року. Проте станом на 31 грудня 2024 року позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
В матеріалах справи відсутні документи та заяви від позивача на виконання ухвали суду від 21.10.2024 року, так само не надходило до суду заяв про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з вимогами ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно до вимог п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Враховуючи те, що позивач у встановлений строк не усунув недолік позовної заяви, яку було залишено без руху, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачеві.
Разом з цим, колегія суддів роз'яснює позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З підстав, визначених статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 312; 315, 316; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко