09 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/21820/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальність «УКРНОР» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/21820/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/21820/24
- визнано протиправними та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській від 04.06.2024 року про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме: №11162552/45088078, №11162532/45088078, №11162548/45088078, №11162554/45088078, №11162556/45088078, №11162557/45088078, №11162547/45088078, №11162537/45088078, №11162553/45088078, №11162544/45088078, №11162536/45088078;
- зобов'язано ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні: №1900091 від 19.03.2024 року, №2500171 від 25.03.2024 року, №2500170 від 25.03.2024 року, №2500172 від 25.03.2024 року, №2600007 від 26.03.2024 року, №2600142 від 26.03.2024 року, №2700027 від 27.03.2024 року, №2800016 від 28.03.2024 року, №2800047 від 28.03.2024 року, №2800050 від 28.03.2024 року, №2800054 від 28.03.2024 року, датою їх первинного подання на реєстрацію.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
29 січня 2025 року до Третього апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі, яка обґрунтована тим, що позивачем понесено витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 15000,00 грн., які заявник просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На обґрунтування заяви зазначено, що при розгляді справи №160/21820/24 Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 09 січня 2025 року не було розглянуто питання щодо стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу.
05 лютого 2025 року відповідач - ГУ ДПС у Дніпропетровській області подав заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначено, що позивачем до матеріалів судової справи не надано жодного належного та об'єктивного доказу на підтвердження того, що гонорар адвоката є розумним та враховує дійсно витрачений адвокатом час щодо підготовки у даній справі. У задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу просив відмовити.
У період з 21.01.2025 року по 07.02.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.
У період з 11.03.2025 року по 20.03.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
У період з 01.04.2025 року по 04.04.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному. 07.04.2025 року та 08.04.2025 року суддя-член колегії Білак С.В. перебувала у відпустці.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, заперечення на заяву, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
В обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, заявником надано наступні документи:
- копія ордеру на надання правничої допомоги;
- копія договору про надання правової допомоги №18/07 від 18.07.2024 року;
- копія додаткової угоди №10 від 18.11.2024 року до договору про надання правової допомоги №18/07 від 18.07.2024 року;
- копія акту прийому-передачі послуг №10 від 25.11.2024 року до договору про надання правової допомоги №18/07 від 18.07.2024 року та додаткової угоди №10 від 18.11.2024 року.
- копія платіжної інструкції від 25.11.2024 року №13174483 на суму 15000,00 грн.;
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_1 .
Відповідно до умов договору про надання правової допомоги №18/07 від 18.07.2024 року та додаткової угоди №10 від 18.11.2024 року до договору про надання правової допомоги №18/07 від 18.07.2024 року Адвокатське бюро «Олександра Шевченко», в особі керівника бюро Шевченко Олександра Аркадійовича, який діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальність «УКРНОР» в особі директора Нора Сергія Івановича, укладено вказаний договір про надання правової допомоги замовнику.
Відповідно до п.2.3.1. Договору за надання Адвокатським бюро «Олександра Шевченко» правової (правничої) допомоги за цим договором замовник зобов'язується сплатити гонорар виконавцю в розмірі та в строк окремо погодженні між ними.
Згідно пункту 2 Додаткової угоди №10 від 18.11.2024 року сторони погодили встановити гонорар у розмірі 15000,00 грн. за надані відповідно до умов п.1 Додаткової угоди послуги з проведення аналізу апеляційної скарги відповідача з урахуванням висновків, викладених у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року по справі №160/21820/24 та надання консультації, з урахуванням норм чинного законодавства України, прецедентної практики та правових висновків за аналогічними справами, з питань викладених у апеляційній скарзі; складання, виготовлення та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу по справі №160/21820/24.
Згідно тексту відзиву на апеляційну скаргу позивач поніс та очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката загалом в розмірі 15000,00 грн..
Відповідно до платіжної інструкції від 25.11.2024 року №13174483 позивачем здійснено оплату за послуги з правової допомоги відповідно до додаткової угоди №10 від 18.11.2024 року в сумі 15000,00 грн.
Апеляційний суд зазначає, що з аналізу вказаних вище документів не встановлено, яким чином вартість правової допомоги у сумі 15000,00 грн. обґрунтована позивачем, яким чином розрахована.
Крім того, акт про надання правової допомоги не містить часу витраченого на виконання відповідних робіт за кожну послугу, обсяг таких послуг, а лише визначено загальну кількість часу 40 годин, яка жодним чином не конкретизована.
Посилання в заяві на встановлення оплати у фіксованому розмірі апеляційний суд оцінює критично, оскільки оцінка розміру витрат на правову допомогу, в тому числі щодо фіксованого розміру таких витрат, повинна проводитись у кожній конкретній справі з урахуванням наданих обґрунтувань та доказів таких витрат.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 57 КАС України представником в суді може бути адвокат або законний представник.
Разом з тим, надані документи (угода, додаткова угода, акт) не містять посилання, яким саме адвокатом буде здійснюватись чи здійснювалась правова допомога у цій конкретній справі (договір на правову допомогу укладений з Адвокатським бюро та інші документи складені та підписані керуючим Адвокатського бюро).
Колегія суддів звертає увагу, що справа №160/17984/24 розглядалася в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, будь-яких додаткових доказів або пояснень у сторін судом апеляційної інстанції не витребовувалось та сторонами не надавалось. Спірні правовідносини у даній справі є поширеними та типовими.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу фактично дублюють позицію позивача, викладену у позовній заяві, та висновки суду першої інстанції.
З урахуванням наведеної вище практики Верховного Суду та Європейського Суду, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Будь-які витрати позивача на правничу допомогу, а тим більш, як зазначалось вище, не підтверджені та не обґрунтовані в повному обсязі, не можуть покладатись на іншу сторону.
Таким чином, аналізуючи наведені вище норми законодавства та надані докази стосовно понесених витрат на правничу допомогу, зважаючи на предмет спору, а також те що правнича допомога в апеляційному суді складалась лише з відзиву на апеляційну скаргу, та за відсутності належного обґрунтування заяви про стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд вважає достатнім та співмірним відшкодування позивачу 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 12, 139, 242, 243, 245, 252, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальність «УКРНОР» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/21820/24 задовольнити частково.
Прийняти в адміністративній справі №160/21820/24 додаткову постанову.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» (код ЄДРПОУ 45088078) судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко