27 березня 2025 року м. Дніпросправа № 203/6542/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.2024 року (головуючий суддя Єдаменко С.В.)
в адміністративній справі №203/6542/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 13.11 2024 до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
-скасувати постанову №12443 від 05.11.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позову вказано, що 05.11.2024 р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 грн. за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не уточнення позивачем особистих даних в особливий період відповідно до вимог п.п. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки, на його думку, обов'язок щодо уточнення особистих даних, визначений відповідним законом, стосується громадян, які перебувають на військовому обліку, натомість він на такому обліку не перебував до 30.11.2024 року, тому раніше цієї дати на нього не розповсюджувався зазначений обов'язок. Крім того, відповідно до примітки до ст. 210-1 КУпАП відповідальність за цією статтею не може бути застосована, якщо держатель відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може одержати відповідні відомості про особу шляхом електронної інформаційної взаємодії з відповідними системами чи реєстрами. В оскаржуваній постанові, як і в протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначено, які самі дані про позивача не були відомі відповідачу і одночасно не могли бути одержані з державних реєстрів, доступ до яких мав відповідач. Додатково, позивач посилався на порушення порядку розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема на те, що розгляд справи фактично не відбувався в порядку, визначеному ст. 280 КУпАП, а керівником відповідача було формально підписано оскаржувану постанову. Крім того, позивач наполягав на закінченні строку притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки останній день уточнення позивачем особистих даних (якщо він дійсно мав їх уточнити) є 16.07.2024 р. (а.с. 1-7).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не було виконано вказаний обов'язок у визначений строк. При цьому, суд не погоджується з доводами позивача про те, що відповідний обов'язок виник у нього лише після постановки на облік військовозобов'язаних, оскільки позивач має правовий статус військовозобов'язаного, який не залежить від виконання чи не виконанням ним обов'язків щодо проведення відповідних реєстраційних дій.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами позову. Вказує, обов'язок щодо уточнення особистих даних, визначений відповідним законом, стосується громадян, які перебувають на військовому обліку, натомість він на такому обліку не перебував до 30 листопада 2024 року, тому раніше цієї дати на нього не розповсюджувався зазначений обов'язок. Крім того, відповідно до примітки до ст. 210-1 КУпАП відповідальність за цією статтею не може бути застосована, якщо держатель відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може одержати відповідні відомості про особу шляхом електронної інформаційної взаємодії з відповідними системами чи реєстрами. Зазначає, що в оскаржуваній постанові, як і в протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначено, які самі дані про позивача не були відомі відповідачу і одночасно не могли бути одержані з державних реєстрів, доступ до яких мав відповідач.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є військовозобов'язаним, що підтверджується копіями військово-облікового документу № 051120241425429600012 від 06.11.2024 р., облікової картки до військового квитка (а.с. а.с. 11, 39).
05.11.2024 р. позивач особисто прибув до відповідача з метою отримання відстрочки від призову, при цьому було встановлено, що в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року він не звертався до ТЦК для уточнення даних, як це передбачено п.п. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», а оновив облікові дані лише 04.11.2024 року. Вказане підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення №479 від 05.11.2024 року та не оспорювалось сторонами в судовому засіданні (а.с. 12).
До цього часу позивач не перебував на обліку військовозобов'язаних.
05.11.2024 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_2 складено щодо позивача протокол №479 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 42 - 43).
У вказаному протоколі позивачем було надано письмові пояснення, що він не зміг оновити дані через систему «Резерв плюс» особисто з'явитись до ТЦК через тяжкі сімейні обставини (а.с. а.с. 42 - 43).
Також, в протоколі зазначено, що позивачу роз'яснені його права, передбачені ст.ст. 55. 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також йому повідомлено, що розгляд справ про адміністративне правопорушення відбудеться 05.11.2024 року о 16 год. 30 хв. (а.с. 43).
Позивач отримав копію протоколу № 479 про адміністративне правопорушення, що підтверджується його підписом в протоколі (а.с. 42).
05.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було винесено оскаржувану постанову № 12443 за справою про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. (а.с. 40 - 41).
05.11.2024 р. позивач отримав копію оскаржуваної постанови, що підтверджується його підписом на постанові (а.с. 41).
Позивач вважає протиправною постанову №12443 від 05.11.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положення ст. 280 КУпАП зобов'язують орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:
про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У даному випадку постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 отже, уповноваженою на те посадовою особою згідно з положеннями ст. 235 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому, право на складання такого протоколу зазначеній посадовій особі надано наказом № 66 від 05.02.2024 року (а.с. 35 - 36).
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв в межах повноважень, визначених Законом.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Отже, з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.
Об'єктом адміністративного проступку за ст. 210-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (формальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку як громадяни, так і посадові особи.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3633-IX під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3.03.2022 року №2105-IX:
громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Позивачем не було виконано вказаний обов'язок у визначений строк.
При цьому, позивач має правовий статус військовозобов'язаного, який не залежить від виконання чи не виконанням ним обов'язків щодо проведення відповідних реєстраційних дій, тому спростовуються доводи позивача, що відповідний обов'язок виник у нього лише після постановки на облік військовозобов'язаних.
Спростовуються також доводи позивача на примітку до ст. 210 КУпАП, згідно якої положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що відповідач мав можливість одержати з відповідних реєстрів лише дані щодо дати народження позивача, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та зареєстрованого місця проживання.
При цьому, відсутні будь-які підстави вважати, що відповідач мав можливість одержати інші персональні дані, зокрема телефон позивача, відомості про наявність чи відсутність у нього електронної пошти, тощо, без оновлення даних позивачем.
Таким чином, в діях позивача вбачаються ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності.
Як наслідок, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідає вимогам законодавства України та не підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 286, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 27.03.2025 та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко