справа № 362/1920/24
провадження № 22-ц/824/7007/2025
головуючий у суді І інстанції Осаулова Н.А.
18 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач), у якому просила суд встановити факт перебування ОСОБА_2 (за свідоцтвом про одруження ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (за свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 ) у зареєстрованому шлюбі з 1 червня 1967 року по день смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1 червня 1967 року по день смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки станом на день смерті останнього він з позивачем проживав за однією адресою, ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину. При цьому, окрім позивача, спадкоємцями першої черги являються доньки померлого - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . На день смерті ОСОБА_2 залишилась недоотримана пенсія, яка не була виплачена у зв'язку зі смертю. У той же час, звернувшись із відповідною заявою про отримання недоотриманої пенсії померлого чоловіка, ОСОБА_1 було у цьому відмовлено з підстав розбіжностей у документах, що підтверджують родині стосунки з померлим. При цьому, органом реєстрації актів цивільного стану не у повній мірі виправлено існуючі розбіжності в частині зазначення прізвища, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із указаним рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Беніцька В.І. звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивачем не заявлялася вимога про встановлення факту реєстрації шлюбу, а позивач просив встановити факт перебування у зареєстрованому шлюбі її та її чоловіка з урахуванням вірного визначення прізвищ подружжя.
Наголошує, що встановлення такого юридичного факту має значення для охорони прав та інтересів позивача, як члена сім'ї померлого пенсіонера, оскільки остання позбавлена можливості у позасудовому порядку встановити вказаний факт з метою отримання належної її чоловікові пенсії, що залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, однак суд першої інстанції не з'ясувавши усі обставини справи, безпідставно відмовив у задоволенні позовної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судове засідання сторони не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судового повідомлення на електронну адресу, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду.
17 березня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від представника ОСОБА_1 - адвоката Беніцької В.І., в якому представник просить відкласти розгляд справи у зв'язку із перебуванням її у іншому судовому засіданні.
Вирішуючи клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з урахуванням наступного.
Як вбачається із клопотання про відкладення розгляду справи, до нього надано докази перебування адвоката у іншому судовому засіданні.
В той же час, стороною позивача не зазначено підстав, за яких у самого позивача відсутня можливість прибути до суду для надання пояснень по справі.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що сторона позивача була завчасно повідомлена про розгляд справи, а саме 20 лютого 2025 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Апеляційним судом враховано, що стороною позивача викладено свої письмові доводи і міркування щодо незгоди з оскаржуваним судовим рішенням у апеляційному суді. Ні в апеляційній скарзі, ні в клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено жодних нових обставин, які унеможливлюють розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності сторони позивача.
Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи апеляційний суд виходить із тих обставин, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Стороною заявника не указані причини, які унеможливлюють вирішення спору за відсутності представника.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме із копії паспорта громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , 1939 р.н., з 1 червня 1967 року.
З наявної копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що його прізвище вказано як " ОСОБА_6 ".
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Із довідки №60-13/04.01-12 в.о. старости с. Застугна Бардиса М. вбачається, що ОСОБА_2 з 30 жовтня 1974 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням про відмову у виплаті недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 від 15 листопада 2023 року №1000-0501-8/175084, відмовлено у проведення виплати недоотриманої пенсії, оскільки виявлено факт розбіжності у документах в частині зазначення прізвищ " ОСОБА_6 " - " ОСОБА_7 ", " ОСОБА_6 " - " ОСОБА_6 " у паспортах та свідоцтві про одруження.
Висновком про внесення змін до актового запису цивільного стану Васильківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за заявою ОСОБА_1 внесено зміни в актовий запис про народження останньої (№7 від 22 серпня 1951 року) та доповнено по батькові " ОСОБА_8 ", місце народження "Україна, Київська обл., Васильківський район, село Рославичі" та внесено зміни до актового запису про шлюб №13 від 1 червня 1967 року, змінено ім'я нареченої з " ОСОБА_9 " на " ОСОБА_10 ". Проте, відмовлено у внесенні змін до прізвища нареченого до та після реєстрації шлюбу " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_6 ", прізвища нареченої після реєстрації шлюбу " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_6 ".
До позовної заяви долучено також різного роду документи на ім'я позивача та померлого ОСОБА_2 , де зазначаються різні прізвища " ОСОБА_7 " або " ОСОБА_6 " та " ОСОБА_6 " або " ОСОБА_6 ".
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на час розгляду справи у визначеному законодавством порядку зареєстровано актовий запис цивільного стану про шлюб заявника та її чоловіка, тому відсутні правові підстави для встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 (за свідоцтвом про одруження ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (за свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 ) у зареєстрованому шлюбі з 1 червня 1967 року по день смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 , як просить позивач. При цьому, суд звернув увагу на те, що позивач не зверталась до суду у відповідному процесуальному порядку з вимогами про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану про державну реєстрацію шлюбу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів і відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У відповідності до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку окремого провадження.
Згідно вимог ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження як вид непозовного цивільного судочинства, де розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно вимог ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по батькові, місце чи час народження, місце проживання не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах, які хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, тому в таких випадках, відповідно до п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.
Це означає, що в судовому порядку можна встановити факт належності громадянину такого документа, який є правовстановлюючим, оскільки згідно норм процесуального права передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Виникнення особистих майнових і немайнових прав громадян, їх зміну та припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними доказами, як то: свідоцтвами, довідками та іншими документами, які видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість виправлення допущених помилок тощо), тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що має юридичне значення.
Факт належності документів особі встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Стаття 1216 ЦК України передбачає те, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно із ч. 1-3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року зі змінами, внесеними постановою від 25.05.1998 року № 15 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" вказано, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності документів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють певні дії.
Згідно роз'яснень вказаних у вище вказаній постанові, передбачено, що суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану, як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків). Із такими заявами до суду можуть звертатись особи, щодо яких складено актовий запис.
Ч.3 ст. 49 ЦК України встановлює, що актами цивільного стану, які підлягають державній реєстрації є народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. Відповідно до частини четвертої цієї статті державна реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Таким законом є Закон України від 02.07.2010 №2398-6 "Про державну реєстрацію актів цивільного стану". Цей Закон визначає правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану, регламентує порядок проведення державної реєстрації актів цивільного стану, закріплюючи підстави, строки, місце державної реєстрації, ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Зокрема, ст.22 Закону регулює підстави та порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
У статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Тобто, законом чітко передбачено, що факт перебування фізичних осіб у зареєстрованому шлюбі може бути підтверджено виключно актовим записом цивільного стану, зареєстрованим органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Так, порядок внесення змін до актових записів цивільного стану врегульовано, зокрема, Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року № 55/18793 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 зазначених Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до пункту 1.14. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання щодо померлих проводяться за заявами осіб, які входять до кола спадкоємців за законом або заповітом, згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебування ОСОБА_2 (за свідоцтвом про одруження ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (за свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 ) у зареєстрованому шлюбі з 1 червня 1967 року по день смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому позивачка посилалась на те, що встановлення даного факту необхідно їй для отримання недоотриманої пенсії померлого чоловіка, оскільки їй було у цьому відмовлено з підстав розбіжностей у документах, що підтверджують родині стосунки з померлим. При цьому, органом реєстрації актів цивільного стану не у повній мірі виправлено існуючі розбіжності в частині зазначення прізвища, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.
Таким чином, позивачем не заявлялася вимога про встановлення факту реєстрації шлюбу, як помилково вважав суд першої інстанції, а позивач просив встановити факт перебування у зареєстрованому шлюбі її та її чоловіка з урахуванням вірного визначення прізвищ подружжя.
Так, імена та імена по батькові російського походження передаються їхніми українськими відповідниками. Приклади: ОСОБА_15 - ОСОБА_16, ОСОБА_17, ..., а в даному випадку, ОСОБА_9 - ОСОБА_10.
При перекладі прізвища, в українській мові російські суфікси - ск(ий), - цк(ий) вживаються через - ськ(ий), - цьк(ий).
Проте, прізвище - ОСОБА_11 (російською) було в перекладі на українську мову зазначено, як ОСОБА_7 або ОСОБА_6 .
В зв'язку з цим, невідповідність прізвища у подружжя із їх документами, які посвідчують особу (паспортом) із свідоцтвом про народження, свідоцтвом про одруження фактично пов'язана із заповненням цих документів впродовж всього життя російською та українською мовою з допущенням граматичних помилок при перекладі прізвища безпосередньо в побудові слова, а саме: "прізвище - ОСОБА_11 (російською) викладається в офіційний документах і документах, які мають юридичне значення, як ОСОБА_7 , ОСОБА_6 (українською)".
Тому, громадянин ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за свідоцтвом про народження, яке було оформлено російською мовою за радянських часів, в подальшому за офіційними документами, які оформлюються українською мовою вже має прізвище: ОСОБА_7 або ОСОБА_6 .
Зокрема, як ОСОБА_2 він зазначений у свідоцтві про одруження, а далі, як ОСОБА_2 він вказаний в паспорті гр. України та відповідно, як ОСОБА_2 у свідоцтві про смерть.
Зважаючи на те, що у свідоцтві про одруження, яке було складене виконавчим комітетом Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, прізвище чоловіка виклається, як ОСОБА_2 ) то й прізвище дружини після одруження вказується, як ОСОБА_6 .
Як вбачається із матеріалів справи, в подальшому ж, за пастором гр. України дані про особу заявника - ОСОБА_1 до офіційних документів, вже вносяться з вірним перекладом її прізвища і власного імені українською мовою, не як ОСОБА_1 , а як ОСОБА_1 .
Наведені обставини підтверджуються наступним.
Як вбачається із матеріалів справи, за свідоцтвом про народження, заповненим російською мовою було підтверджено реєстрацію народження ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), місце народження с. Застугна, Васильківський р-н., Київська обл. прізвище батьків - ОСОБА_13 , викладені російською мовою.
Проте, виконавчим комітетом Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області до свідоцтва про одруження вноситься актовий запис про шлюб з викладенням прізвища подружжя, як ОСОБА_7 / ОСОБА_6 , що свідчить про допущену помилку в перекладі прізвища ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з російської на українську мову.
Тому, що за правописом в українській мові російський суфікс -цк(ий) мав би бути вживаний через -цьк(ий).
Також, у свідоцтві про одруження ім'я дружини викладається, як ОСОБА_9 , незважаючи на те, що за свідоцтвом про народження вона є ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та одруження.
За паспортом громадянина України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) його ПІБ викладено російською, як ОСОБА_12 .
Також, за паспортом громадянки України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) її ПІБ викладено російською, як ОСОБА_1 .
Також, за змістом посвідчень про особу, які оформлялись на роботі, документів, що посвідчують освіту, правоустановчих документів, тощо, які містяться в матеріалах справи, українською ПІБ викладалось, як ОСОБА_2 , а російською ОСОБА_12 , аналогічно, ПІБ дружини викладалось, як ОСОБА_1 українською мовою та ОСОБА_1 російською.
Таким чином, на переконання колегії суддів, померлий ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за свідоцтвом про смерть, ОСОБА_12 за свідоцтвом про народження та ОСОБА_2 , вказаний у свідоцтві про одруження є однією і тією ж самою фізичною особою, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за паспортом гр. України та ОСОБА_14 вказане у свідоцтві про одруження є однією і тією ж самою фізичною особою.
Таким чином, померлий чоловік ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і особа ОСОБА_2 за свідоцтвом про одруження та жінка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і ОСОБА_14 , яка вказана у свідоцтві про одруження, як його дружина - це одні й ті ж особи, які доводились один одному чоловіком та дружиною.
Згідно з ч. 1 та ч.2 ст.52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст.52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" якщо недоотримана пенсія увійшла до складу спадщини (крім пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які не включаються до складу спадщини і виплачуються за звернення, що надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера), то для її одержання до документу, що посвідчує особу заявника, і свідоцтва про смерть, також додається свідоцтво про право на спадщину.
Разом із заявою до Фонду надається: свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника, реквізити банківського рахунку. Крім того, члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які засвідчують їхнє проживання з пенсіонером на день його смерті.
Як вже було встановлено вище, рішенням про відмову у виплаті недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 від 15 листопада 2023 року №1000-0501-8/175084, відмовлено у проведенні виплати недоотриманої пенсії, оскільки виявлено факт розбіжності у документах в частині зазначення прізвищ " ОСОБА_6 " - " ОСОБА_7 ", " ОСОБА_6 " - " ОСОБА_6 " у паспортах та свідоцтві про одруження.
Таким чином, на переконання колегії суддів, встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі позивачки та її чоловіка з урахуванням вірного визначення прізвищ подружжя має значення для охорони прав та інтересів позивача, як члена сім'ї померлого пенсіонера, оскільки остання позбавлена можливості у позасудовому порядку встановити вказаний факт з метою отримання належної її чоловікові пенсії, що залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю.
Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності надані заявником докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування ОСОБА_2 (за свідоцтвом про одруження ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (за свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 ) у зареєстрованому шлюбі з 1 червня 1967 року по день смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи викладене, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви та встановлення факту перебування померлого чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за свідоцтвом про одруження ОСОБА_2 1939 року народження в с. Застугна, Васильківського району, Київської області та жінки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 , 1951 року народження в с. Рославичі, Васильківського району, Київської області) у зареєстрованому шлюбі з 1 червня 1967 року по день смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Гвоздівською сільською радою Васильківського району, Київської області був внесений актовий запис про шлюб за № 13 від 1 червня 1967 року та видано 22 серпня 1967 року свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що за результатами перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом позовну заяву було задоволено, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 3 028 грн (1 211,20 грн+1 816,80 грн), які були правильно сплачені позивачем.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Встановити факт перебування померлого чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за свідоцтвом про одруження ОСОБА_2 1939 року народження в с. Застугна, Васильківського району, Київської області та жінки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 , 1951 року народження в с. Рославичі, Васильківського району, Київської області) у зареєстрованому шлюбі з 1 червня 1967 року по день смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Гвоздівською сільською радою Васильківського району, Київської області був внесений актовий запис про шлюб за № 13 від 1 червня 1967 року та видано 22 серпня 1967 року свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба