09 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/1032/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівській області від 21.11.2024 №263040014984 про відмову у призначенні мені пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на підставі її заяви від 13.11.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком..
Суд ухвалою від 04.02.2025 відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у встановлений судом срок подав відзив на позов, в якому у позові просив відмовити. Вказав, що підставою для відмови позивачу слугувало те, що у трудовій книжці не було зазначено дату народження, а застереження стосовно цього факту оформлені неналежним чином та суперечать діючому законодавству.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві також подав відзив на позов, в якому просив у позові відмовити в повному обсязі, зазначивши, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не порушувало прав та інтересів позивача, оскільки рішення приймалось за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти доводів відповідача, викладених у відзиві заперечує. Вважає, що позивач документально підтвердила приналежність саме їй трудової книжки НОМЕР_1 від 12.08.1981, якою підтверджується її трудовий стаж для призначення пенсії за віком.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Позивач 13.11.2024 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком у відповідності до норм ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було винесене рішення від 21.11.2024 № 263040014984 про відмову у призначенні їй пенсії за віком через недостатність страхового стажу.
Згідно з оскаржуваним рішенням до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 12.08.1981, оскільки виправлення дати народження на титульній сторінці проведено з порушенням п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Також не прийнято до уваги довідку від 04.11.2024 №41/1-Г видану Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», оскільки остання видана на підставі трудової книжки. Запропоновано позивачу надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Згідно з приписами ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (абз.1), страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як передбачено ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.1993 №637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З наведеної норми вбачається, що додаткові дані для підтвердження трудового стажу вимагаються лише у випадках, коли трудова книжка відсутня або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Згідно з п.2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналізуючи приписи Інструкції №58, суд зазначає, що всі записи які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
При цьому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже й не може впливати на її особисті права.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Разом із тим, на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Суд також звертає увагу, що положення Інструкції не регламентують порядок виправлення у трудових книжках помилок.
З огляду на наведене, посилання відповідача у своєму рішенні на неврахування періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.08.1981 на увагу не заслуговують. Також суд звертає увагу, що належність трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.08.1981 позивачу під сумнів відповідачем не ставиться. Крім того, зазначені недоліки щодо виправлення дати народження на титульній сторінці жодним чином не спростовують факту роботи позивача у періоди, вказані у трудовій книжці.
Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 12.08.1981 містить всі необхідні записи про періоди роботи ОСОБА_1 , які мають бути враховані до страхового стажу позивача, а тому посилання відповідача у спірному рішенні на необхідності надання уточнюючих довідок з посиланням на первинні документи та довідок про реорганізацію також на увагу не заслуговують.
Позаяк, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довідка від 04.11.2024 №41/1-Г, якою додатково підтверджується страховий стаж позивача.
З огляду на наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 21.11.2024 № 263040014984 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Щодо решти вимог зобов'язального характеру, суд зазначає, що захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права.
В силу статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України від 18.04.2017 у справі № 739/322/16-а та Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2020 у справі №233/330/17, згідно якої рішення суду щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу є фактичним втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Так, з практики Європейського суду слідує, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
В даному випадку, суд не наділений повноваженнями на обчислення страхового стажу відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.08.1981, а вирішенні вказаних питань територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію. Крім того, суд враховує, що відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, а отже належним способом захисту порушених прав у межах спірних правовідносин є необхідність зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується наявність у позивача страхового стажу 16 років 9 місяців та 18 днів та страхового стажу з урахуванням п.3.1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058 - 17 років 1 місяць та 28 днів, який має бути врахований при повторному розгляді заяви позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
А отже, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 13.11.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
А отже, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору ухвалою суду від 04.02.2025, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на спеціальний рахунок Державного бюджету у розмірі 605,60 грн, відповідно до частини задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 21.11.2024 №263040014984 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на спеціальний рахунок Державного бюджету (р/р UA348999980313191206084025739, отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг мЧернігів/22030101, код отримувача: 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), найменування ККДБ: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), відомча ознака: «84» Окружні адміністративні суди) судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.), відповідно до частини задоволених вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Повне рішення суду складено 09.04.2025.
Суддя Л.О. Житняк