09 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/3284/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клопота С.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення військово - лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене довідкою від 20.02.2025 року № 313 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
2. Зобов'язати військово - лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
Позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його посадових/службових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України (інших військових формувань) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Дана заява обґрунтована тим, що невжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його посадових/службових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України (інших військових формувань) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 620/3284/25, може істотно ускладнити чи навіть унеможливити подальше виконання рішення суду, у зв'язку з чим позбавити позивача права на ефективний захист і поновлення його порушених прав та інтересів.
У разі мобілізації ОСОБА_1 останній набуде статусу військовослужбовця і будь-яке рішення за поданою позовною заявою не поновить його право на проходження повторного (контрольного) медичного огляду з метою встановлення ступеню придатності/непридатності до військової служби за станом здоров'я, оскільки він вже перебуватиме 12.04.2052 року на військовій службі і його звільнення з неї буде врегульовано іншими нормами законодавства.
Позивач вважає, що у разі задоволення судом позову, поновлення прав позивача буде неможливим, оскільки визнання відповідною військово-лікарською комісією після проведення повторного (контрольного) медичного огляду на предмет непридатності до військової служби із подальшим виключенням з військового обліку, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Так, дослідивши матеріали справи, суд виходячи з наданих доказів, не вбачає очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, а тому вважає, що відсутні обставини, які б слугували підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Подання адміністративного позову про визнання дій протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної протиправності такого рішення.
Крім того, наявність чи відсутність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень є предметом даного спору та підлягає дослідженню під час судового розгляду справи.
Таким чином, суд розглянувши подану заяву не вбачає правових підстав для забезпечення адміністративного позову. У разі встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення, в даному випадку, можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може бути підмінено вжиттям заходив забезпечення позову у даному випадку та на даній стадії судового процесу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.04.2025.
Суддя Сергій КЛОПОТ