09 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/1853/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 02.01.2025 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №620/8759/24 про відмову призначити пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 22.05.2024;
зобов'язати відповідача здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 22.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2. Зазначає, що оскільки звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше, відповідач при розрахунку розміру пенсії зобов'язаний був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три роки, що передують такому зверненню.
Суд ухвалою від 05.03.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідач надав відзив на позов, де зазначив, що заява позивача стосувалась призначення пенсії того самого виду відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не може бути призначена повторно на підставі положень ст.40 цього закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 20.03.2019 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №620/8759/24, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 залишено без змін, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви позивача датованої 22.05.2024 про перерахунок пенсії та зобов'язано повторно розглянути заяву і прийняти відповідне рішення із урахуванням оцінки наданої судом у рішенні.
На виконання вказаного рішення відповідач розглянув заяву позивача від 22.05.2024 та рішенням від 02.01.2025 відмовив в призначенні пенсії позивачу відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки дана особа з 20.03.2019 отримує пенсію за віком відповідно до статті 114 зазначеного Закону.
Вважаючи зазначене вище рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже указаним законодавчим приписом передбачено призначення такого виду пенсії як пенсія «за віком», але на пільгових умовах.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-ІV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-ІV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В силу частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Суд зазначає, що позивач у позовній заяві стверджує, що йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 22.05.2024, а тому має місце призначення іншої пенсії за іншим законом і пенсія має бути призначена виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2021-2023 роки, що передували року звернення. Наведене, зокрема слідує з протоколів призначення пенсії від 31.05.2019 та 28.02.2024.
З цього приводу суд зазначає, що згідно з пунктом 16 розділ ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Отже, дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, заява позивача від 22.05.2024 до органу Пенсійного органу фактично стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому в 2019 році, але на пільгових умовах, а тому, такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Крім того, суд зазначає, що навіть при переведенні з пенсії за віком, призначеної за нормами одного закону на пенсію за віком, призначену за нормами, передбаченими іншим законом, зміни виду пенсії не відбувається.
Дана позиція суду узгоджується з висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 27.06.2023 у справі №500/4392/22 та від 30.11.2023 у справі №580/3792/23.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому суд не враховує посилання позивача на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 17.04.2018 у справі №348/2271/16-а, від 02.04.2019 у справі №495/620/17, постанова від 10.04.2019 у справі №211/1898/17, постанова від 15.05.2019 у справі №504/503/17, від 23.10.2020 у справі №528/196/17 та постанові від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а(2- а/336/53/3017), оскільки такі висновки суду здійснені у правовідносинах, які не є подібними. За обставинами вказаних справ позивачам первісно пенсія була призначена за вислугу років, які в подальшому виявили бажання отримувати пенсію за віком.
Щодо посилання представника позивача на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
У справі №336/7438/16-а, що розглядалася Верховним Судом, позивачу первинно було призначено пенсію за віком з липня 2006 року на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і позивач продовжував працювати та сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування після призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Проте, у межах даної справи відомості про те, що позивач продовжує працювати у справі відсутні, за матеріалами пенсійної справи позивач не працює, тому до спірних правовідносин наведена позивачем практика Верховного Суду не може бути застосована.
Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є тією ж пенсією за віком, тільки призначена на певних пільгових умовах через особливості виконуваної трудової функції (зі зниженням пенсійного віку і стажу), підстави для перерахунку розміру такої пенсії після досягнення пенсійного віку із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують досягненню такого пенсійного віку (за 2021-2023 роки), відсутні.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення суду складено 09.04.2025.
Суддя Л.О. Житняк